Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №460/3738/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2026 року м. Рівне№460/3738/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченого грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25; 3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування військового збору у розмірі 5% до виплат, нарахованих та сплачених позивачу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25; 4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 застосувати ставку військового збору у розмірі 1,5% до виплат, нарахованих та сплачених позивачу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі №460/5037/25, та повернути надмірно стягнуту суму; 5) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні через несвоєчасне нарахування та виплату недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, з 30.08.2023 по 29.02.2024 року; 6) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні через несвоєчасне нарахування та виплату недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, з 30.08.2023 по 29.02.2024 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44; 7) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки за весь час затримки цих виплат - за період з 01.07.2022 по день здійснення виплат - 30.01.2026; 8) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплачених сум грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки за весь час затримки цих виплат - за період з 01.07.2022 по день здійснення виплат - 30.01.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у адміністративній справі № 460/5037/25 зобов`язано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум. 30.01.2026 на рахунок позивача від відповідача надійшли кошти в сумі 117420,23грн на виконання цього рішення суду. Однак, позивач дізнався, що йому не компенсовано із вказаної суми ПДФО та протиправно застосовано ставку військового збору 5 %, а не 1,5%. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо компенсації ПДФО, здійснити перерахунок військового збору, нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів. Проте, відповіді не отримав, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що в рішенням суду не зобов`язано відповідача здійснити компенсацію ПДФО, а податкова консультація вказує на стягнення 5 % військового збору. Щодо стягнення середнього заробітку, то зазначає, що позивач продовжує проходити військову службу, тому вимоги про його стягнення є безпідставними. Також звертає увагу на те, що позивач не проходив у військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка у період з 12.01.2022 по 30.06.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 , а з 01.07.2022 по 30.08.2023 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2023 № 244 позивача виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення з 31.08.2023 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про проходження служби, позивач з 08.04.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у адміністративній справі № 460/5037/25 зобов`язано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

30.01.2026 на рахунок позивача від відповідача надійшли кошти в сумі 117420,23грн на виконання цього рішення суду.

16.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо компенсації ПДФО, здійснити перерахунок військового збору у разі відрахування 5 %, нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів.

Станом на час подання позову, позивач відповіді на заяву не отримав.

Вважаючи, таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).

За змістом Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, відповідачем

Здійснено нарахування позивачу на виконання рішення суду за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки в сумі 152493,81грн, з яких утримано ПДФО - 18 % та військовий збір - 5 %.

30.01.2026 виплачено на картковий рахунок позивача за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки в загальній сумі 117420,23грн.

Згідно розрахунку грошового забезпечення позивача, компенсація ПДФО у розмірі 18 % останньому не відшкодована.

З огляду на наведене, порушене право позивача, у даному випадку, підлягає захисту шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 на виплачене грошове забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 та грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, як військовослужбовцю, яких проходить військову службу.

Щодо перерахунку військового збору.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції станом на час виключення позивача зі списків особового складу відповідача 31.08.2023) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно пп. 1.1-1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

За змістом пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Положенням пп.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції станом на час виплату позивачу грошового забезпечення 30.01.2026, ставка збору становить:

1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту;

2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць;

3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу;

4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Матеріалами справи стверджується та не заперечується відповідачем, що з грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки відповідачем утримано 5 % військового збору.

Проте суд звертає увагу, що позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходити у військовій частині НОМЕР_4 . Тобто є діючим військовослужбовцем, отже ставка військового збору має складати 1,5 %, а не 5 %, як стверджує відповідач.

Окрім цього, грошове забезпечення позивача виплачувалось за 2022-2023 роки, в яких ставка військового збору також складала 1,5 %.

За наведених обставин, дії відповідача по утриманню з грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки 5 % військового збору не відповідають вимогам чинного законодавства, як наслідок є протиправними, тому в цій частині позову вимоги є правомірними та належать до задоволення.

Щодо компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Так, стаття 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошові забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян та інші.

У статті 3 Закону № 2050 зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050, Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Використане у статті 3 Закону № 2050 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Разом з тим, суд нагадує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у адміністративній справі № 460/5037/25 зобов`язано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем 30.01.2026 виплачено кошти в сумі 117420,23грн.

Згідно розрахунку грошового забезпечення позивача на виконання цього рішення суду, грошове забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023 становить 133396,41грн, грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік – 19097,40грн.

Отже у виплачену суму, окрім грошового забезпечення, яке є щомісячним платежем за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, позивачу також донарахована та виплачена грошова допомогу на оздоровлення в сумі 19097,40грн, яка має разовий характер.

З огляду на наведені вище норми права, суд зауважує, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується на грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Таким чином, у даному випадку, компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на донараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення. В свою чергу така компенсація не може бути нарахована та виплачена на такий вид доходів, як грошова допомога на оздоровлення, позаяк остання має разовий характер.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати лише грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, а тому позовні вимоги позивача у цій частині позову є частково обґрунтованими.

Щодо стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення військовослужбовців встановлений розділом ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 ( далі Положення № 1153 в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу відповідача).

Згідно з п. 233 Положення № 1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п. 242 Положення № 1153 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Вказаним Положенням визначені не тільки питання звільнення військовослужбовців, а визначені також і питання переміщення військовослужбовців.

Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення осіб офіцерського складу між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види, окремі роди військ (сил) Збройних Сил України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. У період дії воєнного стану переміщення осіб офіцерського складу у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно між видами, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України, органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями, що підпорядковані Головнокомандувачу Збройних Сил України, здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Таким чином, законодавством чітко відрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється як при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, так і при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами одного та різних видів, родів військ.

В останньому випадку військовослужбовець продовжує служити та отримувати грошове забезпечення.

Між тим, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні, посилаючись на ст. ст. 116, 117 КЗпП України, які регламентують питання відповідальності за затримку розрахунку саме при звільненні, враховуючи, що спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим застосуванню підлягають норми України.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Положенням ст. ст. 116, 117 КЗпП України в редакції до 19.07.2022 встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116).

В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117).

Відповідно до ст.116 КЗпП України в редакції після 19.07.2022, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Проте, позивачем не спростовані обставини, що він не звільнявся зі служби 31.08.2023.

Ба більше, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2023 № 244 стверджується зворотне, зокрема, що позивач був переміщений до нового місця служби м. Київ і згідно довідки про проходження служби, позивач з 08.04.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді начальника відділу планування та оперативної підготовки штабу.

Таким чином, відповідач не може нести відповідальність щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Питання відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати (грошового забезпечення), у даному випадку, не регламентуються ст. ст.116,117 КЗпП України.

За наведених обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги зобов`язального характеру, є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не належать.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача частково відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 компенсації податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 компенсацію суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченого грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування військового збору у розмірі 5 % до виплат, нарахованих та сплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 460/5037/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 застосувати ставку військового збору у розмірі 1,5 % до виплат, нарахованих та сплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 460/5037/25, та повернути надмірно стягнуту суму.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно, за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023, за весь час затримки цих виплат - за період з 01.07.2022 по день здійснення виплати - 30.01.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Т.О. Комшелюк