Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №460/2745/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2026 року м. Рівне№460/2745/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 128073,79. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, зокрема, відповідачем вчинено дії, внаслідок яких 139 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 неправомірно та безпідставно виплачено додаткову винагороду, передбачену абзацом 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2025 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану" та абзацом 14 пункту 2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, всього на загальну суму 11 449 468,94 гривень. Вина відповідача підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 16.11.2025 № 716-ОД. Факт безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 у 2024 році додаткової винагороди (50 000 гривень) всього на загальну суму 16 273 331,48 гривень внаслідок безпідставного включення до наказів командира військової частини військовослужбовців, які не виконували завдання за які передбачено зазначену винагороду (не відносились та не входили до складу командування та штабу військової частини (підрозділу) оперативного рівня) відображено також у аудиторському звіті від 07.11.2025 № 526/25/АЗ, складеному представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України за результатами аудиту використання військовою частиною НОМЕР_1 коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 було направлено лист-претензію № 1488/5/10405 від 24.12.2025 ОСОБА_1 , з метою відшкодування завданих збитків державі. Однак, станом на день подання позову, відповіді від ОСОБА_1 отримано не було, а тому позивач звернувся до суду щодо їх стягнення.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти вимог. Свої заперечення аргументує безпідставністю позову та недотримання процедури проведення службового розслідування. Відповідач жодних пояснень в ході службового розслідування не надавав. Вважаю позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзиву в якій підтримує позов та додатково стверджує, що службове розслідування проведеного у відповідності до норм чинного законодавства та із дотриманням відповідних строків, тому посилання відповідача є безпідставними. В решті аргументи відповіді на відзив є аналогічними змісту позову.

Позовна заява надійшла до суду 16.02.2026.

Ухвалою суду від 20.02.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.03.2026 відмовлено задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Шеруди Олени Павлівни про розгляд адміністративної справи № 460/2745/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 5 від 11.01.2022 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 180 від 27.06.2024 головного сержанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріально-технічного забезпечення виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення.

Отже ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 з 11.01.2022 по 27.06.2024.

В свою чергу, на виконання Директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/ДСК, Директиви ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.05.2025 № Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 27.05.2025 № 157-АГД/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у підпорядкованих військових частинах у 2025 році», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2025 № 21-АГД/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військовій частині НОМЕР_1 у 2025 році», проведено організаційно-штатні зміни та ліквідація військової частини НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, відповідно до статей 6 та 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також на підставі Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736, згадані у попередньому абзаці керівні документи належать до категорії службової інформації, доступ до якої обмежено. Окрім цього, згідно пункту 1.3. Переліку службової інформації Збройних Сил України (ПСІ ЗСУ-2025), відомості, що містяться в наказах, директивах і розпорядженнях (їх проєктах) Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України щодо бойової готовності, підготовки та застосування військ (сил) (крім національних контингентів та персоналу) (крім відомостей, що підпадають під дію ЗВДТ), на підставі яких військова частина НОМЕР_4 анульована та правонаступником якої є військова частини НОМЕР_1 містять інформацію з грифом обмеження доступу, яку доводять визначеним посадовим особам військових частин, а тому не підлягає розголошенню і не може бути оприлюднена та надана.

Пунктом 1.10 Інструкції з організації ведення відомчого обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 12.03.2024 № 173/ нм, визначено, що виключення військової частини з відомчого обліку здійснюється після виконання всіх заходів, передбачених вимогами Настанови з організаційно штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої 4 наказом Міністерства оборони України від 06 жовтня 2022 року № 22дск, щодо розформування військової частини.

На підставі прийнятого рішення про розформування військової частини та виконання всіх заходів, командир (начальник) заповнює і подає до Органу управління ліквідаційну картку встановленого зразка (додаток) та оригінал довідки з відомчого обліку, що є підставою для виключення військової частини з відомчого обліку та анулювання ідентифікаційного коду ЄДР.

За результатами проведених організаційно-штатних заходів на виконання на виконання Директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/ДСК, Директиви ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.05.2025 № Д-22/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році", наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 27.05.2025 № 157-АГД/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у підпорядкованих військових частинах у 2025 році», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2025 № 21-АГД/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військовій частині НОМЕР_1 у 2025 році», командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) від 30.07.2025 № 217 у якому зазначено, що військова частина НОМЕР_1 є правонаступником анульованої військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином з 30.07.2025 військова частина НОМЕР_2 була ліквідована як юридична особа, у зв`язку з чим її правонаступником стала військова частина НОМЕР_1 .

Отже військова частина НОМЕР_1 є належним позивачем за даним позовом у цій справі.

Рапортом начальника служби-головного бухгалтера фінансово економічної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21.02.2025 № 1789/р повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про факт можливої безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди.

На підставі розгляду даного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 було призначено провести службову перевірку відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 587-АГД від 21.08.2025.

Результати службової перевірки оформлені у вигляді доповідної записки від 17.09.2025 начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 № 1488/26/4838-в від 17.09.2025.

На підставі доповідної записки від 17.09.2025 № 1488/26/4838-в, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2025 № 733-АГД «Про призначення службового розслідування», призначено службове розслідування відносно колишніх військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано 30.07.2025, та які станом на 17.09.2025 проходять діючу військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 .

За змістом акту службового розслідування, затвердженого 15.11.2025 в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , зокрема, встановлено, що неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подіями, що трапились полягає у тому, що колишнім командиром взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головним сержантом ОСОБА_4 (на момент проведення службового розслідування – звільнений з військової служби), в порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 7 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, подано командиру розформованої військової частини НОМЕР_2 рапорти від 05.02.2024 вхідний №1489/726 та від 02.03.2024 вхідний №1489/1714 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду (50 000), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_2 видано накази від 05.02.2024 №98-АГД та від 05.03.2024 №65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди всього на загальну суму 11 400 218,95 гривень.

Під час проведення службового розслідування проведено розрахунок суми прямої дійсної шкоди, завданої державі, яка підлягає стягненню із вказаних колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_2 .

Такий розрахунок проведено на підставі фінансових рапортів та наказів, які складались, підписувались, подавались та погоджувались (у межах компетенції) вказаними військовослужбовцями та стали підставою для неправомірної та безпідставної виплати 139 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди, передбаченої абзацом 14 пункту 2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, на загальну суму 11 400 218,95 гривень.

Згідно проведеного розрахунку, сума прямої дійсної шкоди, завданої державі, яка підлягає стягненню із колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_2 , складає 11 400 218,95 гривень, зокрема: з колишнього командира взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_5 – 128 073,79 гривень.

16.11.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) винесено наказ «Про результати службового розслідування» № 716-ОД, згідно з п.13 якого, за неналежне виконанням своїх службових обов`язків військової служби, порушення вимог абз.2, 3, 5, 8 ст.11, ст.ст.16, 49, 58, абз.5, 9, 11, 13 ст.59, абз.7 ст.112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV; ст.1, абз.1, 2, 6 ст. 4, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, абз.3 п.1-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, абз.14 п.2 розділу XXXІV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, що виразилось у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_2 рапортів від 05.02.2024 вх.№1489/726, від 02.03.2024 вх.№1489/1714 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду (50000грн), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_2 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди (50000рн) всього на загальну суму 11400218,95грн, колишній командир взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головний сержант ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності однак, у зв`язку із тим, що згаданий військовослужбовець звільнений із військової служби у запас, питання про відшкодування прямої дійсної шкоди, завданої державі в сумі 128073,79грн, внаслідок неправомірних дій колишнього командира взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 , у відповідності до статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі», вирішити у судовому порядку шляхом пред`явлення відповідного цивільного позову про стягнення із колишнього військовослужбовця матеріальної шкоди, завданої державі.

Відповідно до п.16.1-16.2 цього наказу вирішено у відповідності до статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі», підготувати та пред`явити цивільний позов про стягнення із колишнього командира взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої державі, в сумі 128073,79 гривень у строки, встановлені чинним законодавством України.

У відповідності до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил У країни, статей 60, 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України підготувати та направити відповідним слідчим органам Державного бюро розслідувань (Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому), заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації щодо наявності у діях колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_2 можливих ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.

З метою позасудового врегулювання і погашення у добровільному порядку відповідачем суми збитків, на адресу останнього Військовою частиною НОМЕР_1 направлено лист-претензію № 1488/5/10405 від 24.12.2025

Відповідач у добровільному порядку кошти не відшкодував, у зв`язку із чим подано позов до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232 здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом першим статті 3 Закону України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», статтями 1, 10 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ «Про оборону України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно із статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі – Закон № 160) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Згідно пп.1 п.1 ст. 6 Закону № 160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів протиправних дій. чи вчинення інших умисних

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

За змістом ч. 3 ст. 3 Закону № 160 притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Положенням ч. 4 ст. 3 Закону № 160 встановлено, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 160, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно пп.1 п.1 ст. 6 Закону№ 160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону № 160 за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 160 у разі, якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 з 11.01.2022 по 27.06.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 180 від 27.06.2024 головного сержанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріально-технічного забезпечення виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення.

Рапортом начальника служби-головного бухгалтера фінансово економічної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21.02.2025 № 1789/р повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про факт можливої безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди.

На підставі розгляду даного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 було призначено провести службову перевірку відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 587-АГД від 21.08.2025.

Результати службової перевірки оформлені у вигляді доповідної записки від 17.09.2025 начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 № 1488/26/4838-в від 17.09.2025.

На підставі доповідної записки від 17.09.2025 № 1488/26/4838-в, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2025 № 733-АГД «Про призначення службового розслідування», призначено службове розслідування відносно колишніх військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано 30.07.2025, та які станом на 17.09.2025 проходять діючу військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 .

За змістом акту службового розслідування, затвердженого 15.11.2025 в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , зокрема, встановлено, що неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подіями, що трапились полягає у тому, що колишнім командиром взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головним сержантом ОСОБА_4 (на момент проведення службового розслідування – звільнений з військової служби), в порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, статей 16, 49, 58, абзаців 5, 9, 11, 13 статті 59, абзацу 7 статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, подано командиру розформованої військової частини НОМЕР_2 рапорти від 05.02.2024 вхідний №1489/726 та від 02.03.2024 вхідний №1489/1714 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду (50 000), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_2 видано накази від 05.02.2024 №98-АГД та від 05.03.2024 №65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди всього на загальну суму 11 400 218,95 гривень.

Під час проведення службового розслідування проведено розрахунок суми прямої дійсної шкоди, завданої державі, яка підлягає стягненню із вказаних колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_2 .

Такий розрахунок проведено на підставі фінансових рапортів та наказів, які складались, підписувались, подавались та погоджувались (у межах компетенції) вказаними військовослужбовцями та стали підставою для неправомірної та безпідставної виплати 139 військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди, передбаченої абзацом 14 пункту 2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, на загальну суму 11 400 218,95 гривень.

Згідно проведеного розрахунку, сума прямої дійсної шкоди, завданої державі, яка підлягає стягненню із колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_2 , складає 11 400 218,95 гривень, зокрема: з колишнього командира взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 – 128 073,79 гривень.

16.11.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) винесено наказ «Про результати службового розслідування» № 716-ОД, згідно з п.13 якого, за неналежне виконанням своїх службових обов`язків військової служби, порушення вимог абз.2, 3, 5, 8 ст.11, ст.ст.16, 49, 58, абз.5, 9, 11, 13 ст.59, абз.7 ст.112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV; ст.1, абз.1, 2, 6 ст. 4, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, абз.3 п.1-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, абз.14 п.2 розділу XXXІV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, що виразилось у поданні командиру розформованої військової частини НОМЕР_2 рапортів від 05.02.2024 вх.№1489/726, від 02.03.2024 вх.№1489/1714 з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткову винагороду (50000грн), згідно яких командиром розформованої військової частини НОМЕР_2 видано накази від 05.02.2024 № 98-АГД та від 05.03.2024 № 65 за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди (50000рн) всього на загальну суму 11400218,95грн, колишній командир взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головний сержант ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності однак, у зв`язку із тим, що згаданий військовослужбовець звільнений із військової служби у запас, питання про відшкодування прямої дійсної шкоди, завданої державі в сумі 128073,79грн, внаслідок неправомірних дій колишнього командира взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 , у відповідності до статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі», вирішити у судовому порядку шляхом пред`явлення відповідного цивільного позову про стягнення із колишнього військовослужбовця матеріальної шкоди, завданої державі.

Відповідно до п.16.1-16.2 цього наказу вирішено у відповідності до статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі», підготувати та пред`явити цивільний позов про стягнення із колишнього командира взводу матеріально-технічного забезпечення розформованої військової частини НОМЕР_2 головного сержанта ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої державі, в сумі 128073,79 гривень у строки, встановлені чинним законодавством України.

У відповідності до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил У країни, статей 60, 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України підготувати та направити відповідним слідчим органам Державного бюро розслідувань (Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому), заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації щодо наявності у діях колишніх військових посадових осіб розформованої військової частини НОМЕР_2 можливих ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.

Крім того, факт безпідставної виплати військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 у 2024 році додаткової винагороди (50 000 гривень) всього на загальну суму 16 273 331,48 гривень внаслідок безпідставного включення до наказів командира військової частини військовослужбовців, які не виконували завдання за які передбачено зазначену винагороду (не відносились та не входили до складу командування та штабу військової частини (підрозділу) оперативного рівня) відображено також у аудиторському звіті від 07.11.2025 № 526/25/АЗ, складеному представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України за результатами аудиту використання військовою частиною НОМЕР_1 коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» від 16.11.2025 № 716-ОД, з метою позасудового врегулювання і погашення у добровільному порядку відповідачем суми збитків, на адресу відповідача Військовою частиною НОМЕР_1 направлено лист-претензію № 1488/5/10405 від 24.12.2025.

Проте, відповідач у добровільному порядку збитки не погасив. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено, з огляду на що вказана сума у розмірі 128073,79грн підлягає стягненню в судовому порядку.

Щодо наявності вини у відповідача у завданні майнової шкоди на вказану суму, то суд враховує таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до абз.14 п.2 розділу XXXІV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Порядку № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується у розмірі 50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Відповідно до п.4 розділу ХХХIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Поряду № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Як наведено вище по тексту, відповідач, на момент видання неправомірних наказів проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , та подавав відповідні рапорти № 1714/1489 від 03.02.2024, 05.02.2024 вхідний № 1489/726 (підпорядкованого особового складу) з необґрунтованим проханням виплатити військовослужбовцям додаткову винагороду у розмірі 50000грн.

Відповідно до підпунктів 1.4., 2.7.20.1, 2.7.20.2, 2.7.20.4, 2.8.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 розробник документів несе персональну відповідальність за достовірність даних вказаних у ньому.

Персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.

Разом з тим, згідно із роз`ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643, така винагорода може бути призначена лише за дотримання трьох умов:

залучення військовослужбовця до складу органу військового управління, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) – до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини;

наявність факту здійснення цим органом оперативного бойового управління підрозділами на передовій;

виконання безпосередньо бойових або спеціальних завдань у складі органу військового управління .

Згідно вимог статті 1 Закону України «Про оборону України», органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування , управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як стверджується матеріалами справи, військова частина НОМЕР_2 не здійснювала управління військовими частинами, отже, відповідно, не мала статусу органу військового управління, що ще раз додатково підтверджує безпідставність та протиправність у нарахуванні та виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди на період воєнного стану у розмірі 50000 гривень.

Окрім цього, згідно Доктрини про структури командних пунктів (пунктів управління) в об`єднаній операції, із змінами згідно розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України № 18431ДСК від 08.05.2023, та Доктрини «Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них», затвердженої Головнокомандувачем Збройних Сил України від 23.08.2024 № 390/2/198ДСК, що містять гриф обмеження доступу, у військовій частині НОМЕР_2 у статусі окремого батальйону (тактичний, а не оперативний рівень управління) не передбачено командного пункту, а передбачено командно-спостережний пункт.

Також, відповідно до вимог підпункту 15 підпункту 1.2.1. «Система управління» пункту 1.2. «Управління підрозділами» Розділу 1. «ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ» Бойового статуту Механізованих і Танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (Батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30. 12.2016 № 605, яким керуються військовослужбовці, у тому числі Сил територіальної оборони як окремого роду військ у складі Збройних Сил України, та який розміщено у вільному доступі на Інтернет-ресурсі вебсайту Управління підготовки (G7) штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 (КТрО) Збройних Сил України (ЗСУ) ( ІНФОРМАЦІЯ_3 -3-010204.5657-БОЙ СТАТУТ-МТВ-Ч-ІІ.pdf ), організаційно-технічну основу управління складає система управління – сукупність функціонально і структурно пов`язаних між собою органів управління (командирів), ПУ і засобів управління.

Система управління повинна мати високу бойову готовність, забезпечувати ефективне управління штатними і доданими підрозділами, можливість централізоване і децентралізоване управління, бути надійно захищеною від вогневого та інформаційного впливу противника.

Орган управління - це організаційно-штатний колектив, який складається із посадових осіб, що наділені певними правами і обов`язками з управління підпорядкованими підрозділами.

У батальйоні орган управління включає заступників командира та штаб, у роті – заступників командира.

Командир батальйону (роти) очолює орган управління і керує підрозділами особисто та через своїх заступників і штаб. Він зобов`язаний завжди знати положення, характер дій і стан підпорядкованих підрозділів. У вирішальні моменти бою (дій) командир батальйону (роти) повинен перебувати на найважливішому напрямку і вчасно впливати на хід виконання завдання силами та засобами, які є в його розпорядженні.

Основою органу управління батальйону є штаб. Організатором роботи штабу є начальник штабу, який особисто відповідає за виконання всіх покладених на штаб завдань.

Пункт управління – це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого здійснюється управління підрозділами під час підготовки бою (дій) та у ході його ведення. В батальйоні (роті) створюється командно-спостережний пункт (ксП).

Командно-спостережний пункт повинен бути мобільним, мати надійний зв`язок і забезпечувати безперервне управління підрозділами в будь-якій обстановці на місці та під час руху. Він розгортається в місцях, які забезпечують найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями своїх підрозділів і сусідів, при цьому повинні враховуватися захисні і маскувальні властивості місцевості, положення і характер імовірних дій противника, особливості застосування своїх підрозділів і сусідів. Як правило, ксП розташовується на напрямку зосередження основних зусиль, але осторонь від об`єктів, по яких противник може нанести вогневе ураження. В батальйоні (роті) передбачається декілька місць розгортаня ксП.

Бойовим статутом Механізованих і Танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, частина ІІ (Батальйон, рота), затвердженого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30. 12.2016 № 605, керуються усі без виключення військовослужбовці Збройних Сил України, у т. ч. Сил територіальної оборони (ТрО) як окремого роду сил у складі Збройних Сил України, оскільки даним керівним документом визначено Основи загальновійськового бою (визначення наведено у розділі І).

Тобто, вказані керівні документи Збройних Сил України вказують на те, що для окремого батальйону спостережний пункт у статусі військової частини передбачено Командно-спостережний пункт, а не Основний командний пункт управління .

Також в батальйоні передбачено орган управління, а не орган військового управління, суть термінів яких за своєю правовою природою містить різні функціональні та службові обов`язки із управління.

Наведене документально підтверджує, що окремий батальйон не є органом військового управління (ОВУ) в повному розумінні, оскільки він є основним бойовим тактичним підрозділом у складі бригади чи полку, тоді як ОВУ - це штаби та управління (як ІНФОРМАЦІЯ_2 , Генеральний штаб Збройних Сил України, штаби бригад), що здійснюють оперативне управління військами, а батальйон - це об`єкт управління.

Таким чином, відсутність у окремому батальйоні (військовій частині НОМЕР_2 ) Основного командного пункту, який не передбачено керівними документами Збройних Сил України, а також той безспірний факт, що окремий батальйон не є органом військового управління, прямо передбачає правову заборону для здійснення нарахувань та виплат військовослужбовцям такого окремого батальйону додаткової винагороди на період воєнного стану у розмірі 50000 гривень на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 .

Вказане додатково свідчить про обізнаність відповідача із ризиком виплати та нарахування додаткової винагороди в розмірі 50000грн військовослужбовцям військової частини НОМЕР_5 .

При цьому, в ході проведення службового розслідування, на підставі якого видано наказ № 716-ОД, не встановлено фактів та їх документального підтвердження про те, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 (командування, штабу, командири підрозділів та військовослужбовці, що перебували у відрядженні, в вересні та грудні 2024 року), виконували бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », військової частини НОМЕР_6 оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Сил оборони держави (зведеного підрозділу), тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_7 » оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Сил оборони держав (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Отже вина відповідача у виплаті військовослужбовцям розформованої військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди у розмірі 50000грн, є доведеною позивачем та підтверджується належними і допустимими доказами.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем процедури проведення службового розслідування, то суд зауважує, що такі обставини встановлюються під час вирішення спору стосовно оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності, а не під час вирішення спору про стягнення коштів.

Суд звертає увагу, що наказ позивача «Про результати службового розслідування» № 716-ОД від 16.11.2025 в частині, що стосується відповідача, останнім в судовому порядку не оскаржувався. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено, тому такі посилання відповідача у спорі, предметом якого є стягнення матеріальної шкоди, є неприйнятними.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що факт завданої відповідачем майнової шкоди на загальну суму 128073,79грн, підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких доказів з боку відповідача, суд дійшов висновку, що у справі достатньо доказів на підтвердження понесених позивачем збитків, завданих державі в особі військової частини НОМЕР_1 та невиплати їх у добровільному порядку, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 128073,79 гривень (сто двадцять вісім тисяч сімдесят три гривні, 79коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Суддя Т.О. Комшелюк