Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №460/612/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2026 року м. Рівне№460/612/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) за період з 21.12.2023 по 20.08.2024;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) за період з 21.12.2023 по 20.08.2024.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період лікування, з 20.08.2023 по 20.08.2024 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, мав право на отримання додаткової грошової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Водночас, відповідачем додаткова винагорода виплачувалася з 20.08.2023 по 20.12.2023, з 21.12.2023 виплата додаткової винагороди була припинена. У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що вони не мали відповідних медичних документів щодо підтвердження продовження лікування, хоча позивач такі документи надавав до військової частини. Таким чином, позивач вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує його право щодо належного грошового забезпечення, гарантованого законодавством України. На підставі викладеного, просив позовні вимог задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено строк на подання відзиву.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що на момент завершення службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, які підтверджують факт надання солдату ОСОБА_1 медичної допомоги у стаціонарних умовах у лікарні Бундесверу в м. Берлін («Bundeswehrkrankenhouse Berlin»). На момент завершення службового розслідування позивачем не надавалися документи, які підтверджують його потребу у тривалому лікуванні з метою продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Також не надано документів, які підтверджують необхідність перебування на стаціонарному лікуванні (отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних). Службовим розслідуванням встановлено, що позивачу виплачено належну додаткову винагороду в повному обсязі у встановлені законом строки. Станом на дату завершення службового розслідування військовослужбовець не надав документів, які б підтверджували право на отримання додаткової винагороди у більшому розмірі, відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим законні підстави для донарахування додаткової винагороди відсутні. Крім того, відповідач вказує, що 08.12.2023 позивачу проведено медичний огляд гарнізонною НВМКЦ «ГВКГ» 08.12.2023, за результатами якого йому визначено потребу у протезуванні. Висновок ВЛК про потребу позивача у тривалому лікуванні до військової частини НОМЕР_1 не надходив. Враховуючи викладене, військовою частиною НОМЕР_1 не було вчинено протиправних дій, якими були б порушені права, свободи або законні інтереси позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 проходить службу у Збройних силах України у військовій частині НОМЕР_1 . Наразі, у зв`язку з тривалим лікуванням виведений поза штат

19.08.2023 солдат ОСОБА_1 одержав вогнепальне уламкове сліпе поранення правого передпліччя наскрізне з багатоуламковим переломом обох кісток, турнікетний синдром (12 годин), незворотня ішемія, стійка контрактура правого ліктьового суглобу, кисті, пальців. Вогнепальне уламкове сліпе поранення нижньої третини лівого стегна.

Згідно з даними, отриманими з журналу бойових дій встановлено, що за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець призваний по мобілізації солдат ОСОБА_1 19.08.2023 року в районі населеного пункту Андріївка зазнав поранення в результаті ворожого артилерійського обстрілу. Під час виконання бойового завдання перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом). Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання бойового завдання, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного тілесного ушкодження.

Вказані обставини підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.09.2023 № 10862, виданою військовою частиною НОМЕР_1 та сторонами не заперечуються.

У зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я:

з 20.08.2023 по 22.08.2023 у КНП «МКЛ №6» ДМР;

з 23.08.2023 по 24.08.2023 у військовій частині НОМЕР_2 ;

з 24.08.2023 по 04.09.2023 у «Головному військовому клінічному госпіталі»;

з 04.09.2023 по 06.10.2023 у «Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону»;

з 06.10.2023 по 24.10.2023 у військовій частині НОМЕР_3 , в цей же день було пройдено ВЛК у ВЧ НОМЕР_3 , про потребу у відпустці за станом здоров`я на 30 днів;

з 26.10.2023 по 18.12.2023 у ТОВ «Лікувально діагностичний центр «АДОНІС».

08.12.2023відповідно до довідки №23180 позивач пройшов ВЛК, де йому було визначено потребу у протезуванні.

З 20.12.2023 по 25.01.2024 позивач перебував на лікуванні у ДП Санаторій «Конча-Заспа».

Листом Міністерства охорони здоров`я України за № 29/2495/2-24 від 18.01.2024 проінформовано про можливість медичної евакуації та надання безоплатної медичної допомоги пацієнту, захиснику України, а саме ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема закладом «Bundeswehrkrankenhouse Berlin» (BwKrhs Berlin, PO Box 040227, 10061 Berlin, Federal Republic of Germany).

Після ДП Санаторій «Конча-Заспа», а саме 24.01.2024 позивача транспортували до Німеччини на подальше лікування в Центральному госпіталі м. Берлін, Німеччина.

З 25.01.2024 по день звернення до суду позивач безперервно, перебуває на лікуванні у Німеччині.

За період лікування з 21.12.2023 по 20.08.2024 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач мав право на отримання додаткової грошової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168), однак додаткова винагорода йому не виплачувалася у зв`язку з чим він звернувся до суду зданим позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова № 168).

Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У відповідності до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 (в редакції станом на час отримання позивачем травми) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 01.09.2023 №729 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Наказ № 729).

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Наказу № 729 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Отже, як Постановою № 168 так і Наказом № 729 безальтернативно унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв`язку з травмою чи пораненням, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у тому числі і закордонних – з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Визначальним, на думку суду, є саме причинно-наслідковий зв`язок між пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та перебуванням на стаціонарному лікуванні такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Листом від 02.08.2025 №1781/39319 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування та виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 позивачу здійснено в повному обсязі по 20.12.2023. З 21.12.2023 припинено нарахування грошового забезпечення і додаткової винагороди у зв`язку з відсутністю відповідних медичних документів щодо підтвердження необхідності у тривалому лікуванні.

Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 29.09.2025 про проведення службового розслідування щодо невиплати йому додатково винагороди відповідно до Постанови №168 за період перебування на лікування після отриманого поранення з 20.12.2023 по 20.08.2024. До вказаного рапорту позивачем додано копії наступних документів: довідки про обставини травми №10862 від 26.09.2023, документів з медичних закладів про лікування, довідки ВЛК від 08.12.2023 №23180, листа МОЗ від 18.01.2024, листа з німецької лікарні, листа від 31.07.2025 на підтвердження перебування в Німеччині, заключення про потребу в ендопротезуванні і операції.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.09.2025 № 6552 призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли невиплаті додаткової винагороди військовослужбовцю, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 за період перебування на лікуванні, а також встановлення наявності чи відсутності вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною невиплати йому додаткової винагороди.

За результатами службового розслідування складено акт від 21.11.2025 та винесено наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.11.2025 № 4967.

Службовим розслідуванням встановлено, що згідно копії консультаційного висновку від 08.01.2024 ОСОБА_1 з 20.12.2023 по 08.01.2024 перебував на лікуванні в ДП санаторій «Конча-Заспа» м. Київ. Для підтвердження факту проходження стаціонарного лікування та встановлення періоду перебування на лікуванні позивача військовою частиною НОМЕР_1 було направлено запит до ДП «Санаторій Конча-Заспа». На момент завершення службового розслідування ДП «Санаторій Конча- Заспа» не надало відповіді на запит щодо госпіталізації солдата ОСОБА_1 .

У військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, які підтверджують факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні 21.12.2023 по 25.01.2024.

Згідно копії листа керівника «LIFE BRIDGE UKRAINE» від 31.07.2025 солдата ОСОБА_1 25.01.2024 було евакуйовано до Берліну з метою лікування і протезування, де він перебуває на цей час і до закінчення лікування. Згідно копії виписного епікризу із медичної карти хворого від 24.06.2024 стало відомо, що ОСОБА_1 21.06.2024 року перебував на денному стаціонарі у лікарні Бундесверу в м. Берлін («Bundeswehrkrankenhouse Berlin») з діагнозом: «S48.9 Травматична ампутація правої плечової кістки». Процедура: пацієнт був проінформований про можливість ендо-/ екзопротезування. В ході процедури проводиться оцінка того, в якому центрі можна провести хірургічне лікування.

На момент завершення службового розслідування у військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, які підтверджують факт надання позивачу медичної допомоги у стаціонарних умовах у лікарні Бундесверу в м. Берлін («Bundeswehrkrankenhouse Berlin»).

На момент завершення службового розслідування позивачем до військової частини НОМЕР_1 не надавалися документи, які підтверджують: його потребу у тривалому лікуванні з метою продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення; необхідність перебування на стаціонарному лікуванні (отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних).

Службовим розслідуванням встановлено, що солдату ОСОБА_1 виплачено належну додаткову винагороду в повному обсязі у встановлені законом строки. Станом на дату завершення службового розслідування військовослужбовець не надав документів, які б підтверджували право на отримання додаткової винагороди у більшому розмірі, відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим законні підстави для донарахування додаткової винагороди відсутні.

З даним твердженням відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що 19.08.2023 під час безпосередньої участі в бойових діях, позивач отримав травму/поранення (ампутація правої руки на рівні верхньої третини плеча).

Наявні у справі докази свідчать про те, що вказана травма (поранення), Так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

Водночас, як вже було встановлено судом, у спірний період з 20.12.2023 по 25.01.2024 позивач перебував на лікуванні у ДП Санаторій «Конча-Заспа», що підтверджується консультативним висновком.

А у інший спірний період з 25.01.2024 по 20.08.2024 позивач перебував на лікуванні у Німеччині в лікарні «Bundeswehrkrankenhouse Berlin», що підтверджується епікризом довідками про непрацездатність та листом клініки від 31.12.2025.

Поряд із тим зі змісту вказаних документів вбачається, що причиною госпіталізації позивача та його лікування в тому числі закордоном стали наслідки поранення, отриманого 19.08.2023.

Відповідно до п.6.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008№ 402 для вирішення питання потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється відповідної посадової особи. Тобто, направлення для медичного огляду здійснюється лікувальним закладом шляхом запису у медичній книжці хворого. Слід зазначити, що військовослужбовець, який тривалий час перебуває на лікуванні, вправі звернутися до медичного персоналу лікувального закладу з проханням скерувати його для проведення будь-якого медичного огляду.

Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

В даному випадку, виплата належних позивачу коштів була призупинена 21.12.2023 з причини відсутності висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні.

Суд зауважує, що відсутність у відповідача висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) для прийняття командиром військової частини рішення про продовження перебування позивача в лікарняних закладах та виплату йому грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах, не може ставитись в провину позивачу та обмежувати його право на отримання належного йому грошового забезпечення.

Що ж до обставин проходження позивачем стаціонарного лікування, то з цього приводу суд зауважує, що лікування, може надаватись як в умовах стаціонару, так і в амбулаторних умовах.

Водночас Постановою № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. зберігається за військовослужбовцем за час стаціонарного лікування.

Отже, законодавство пов`язує виникнення у військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні не з видом такого лікування (реабілітаційне, терапевтичне, хірургічне), а з умовами його надання – в умовах стаціонару або ж іншими словами "стаціонарне лікування".

В даному випадку судом безспірно встановлено, що в спірний період часу з 21.12.2023 по 24.01.2024 та в період лікування позивача за кордоном з 25.01.2024 по 20.08.2024, останній перебував саме на стаціонарному лікуванні, тобто лікувався в умовах стаціонара, перебуваючи у відповідному медичному закладі. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином суд доходить висновку, що у позивача наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

А відтак суд вважає, що відповідач протиправною не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду за спірні періоди перебування його на стаціонарному лікуванні (в тому числі і за кордоном).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з перебуванням на лікуванні в період з 21.12.2023 по 24.01.2024, а також період перебування на стаціонарному лікуванні за кордоном з 25.01.2024 по 20.08.2024.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача та відповідача, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) за період з 21.12.2023 по 20.08.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) за період з 21.12.2023 по 20.08.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Повний текст рішення складений 06.04.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО