Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №160/3323/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа №160/3323/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_2 ) (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), з військового обліку в зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, перевірячи інформацію у застосунку «Резерв+», дізнався, що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус військовозобов`язаного. Однак, згідно військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач 01.01.2014 виключений з обліку за досягненням граничного віку. Представником позивача до відповідача було скеровано адвокатський запит щодо підстав внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про позивача. У відповідь на адвокатський запит відповідачем зазначено, що згідно змін до діючого законодавства, позивача було автоматично поновлено на військовому обліку. Позивач оскаржив означені дії відповідача до Міністерства оборони України, однак, скаргу було залишено без задоволення. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копія ували суду про відкриття провадження у справі була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 19.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія адміністративного позову з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 13.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Станом на день розгляду справи по суті відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Пояснень, заяв або клопотань по суті спору відповідачем до суду також не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи, зокрема, витягом із військово-облікового документа застосунку «Резерв+» підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус військовозобов`язаного, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , має звання солдат, номер в реєстрі Оберіг 090720211425076300036, ВОС 999097.

При цьому, у військкому квитку позивача серії НОМЕР_3 від 20.04.1987 міститься запис про зняття його з обліку 01.01.2014, у зв`язку з досягненням граничного віку.

12.01.2026 представником позивача скеровано відповідачу адвокатський запит щодо підстав внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про позивача.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2026 №1/069 представнику позивача повідомлено про те, що згідно змін до діючого законодавства у 22.07.2014 (п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), позивача було автоматично поновлено на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відображається у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

22.01.2026 представником позивача подано до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 скаргу на дії відповідача щодо внесення інформації про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.01.2026 №202/1/565 представнику позивача повідомлено про те, що за чинними нормами ст. 28 Закону №2232-ХІІ позивач не досяг граничного віку перебування в запасі, останнього на законних підставах поновлено на військовому обліку.

Не погоджуючись із внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про включення з військового обліку військовозобов`язаних, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі – Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі – державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі – підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частинами 1, 5 ст. 5 Закону №1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі – Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі – розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:

уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;

оперативні командування;

територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

Центральне управління Служби безпеки України;

відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає:

- внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

- внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

- знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч. 3 ст. 14 Закону №1951-VIII).

Відповідно до п. 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі – Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності):

1) прізвище;

2) власне ім`я (усі власні імена);

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;

7-1) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність);

8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів;

9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів);

10) військово-облікова спеціальність для військовозобов`язаних та резервістів;

11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку);

12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку);

13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;

14) адреса місця проживання;

15) номери засобів зв`язку;

16) адреси електронної пошти (за наявності);

17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом;

18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Згідно з абз. 5 п. 7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Позивач наголошує, що він виключений з військового обліку 01.01.2014, у зв`язку із досягнення граничного віку перебування у запасі.

У свою чергу відповідач у листі від 14.01.2026 року наголошує, що військово-обліковий документ позивача в електронній формі та відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів містять інформацію про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 01.01.2014 – дату запису у військовому квитку позивача) зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України:

1) з військового обліку призовників:

які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;

які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України;

які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

2) з військового обліку військовозобов`язаних:

які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;

які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції, в органи і підрозділи цивільного захисту, в Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та в Державну кримінально-виконавчу службу України;

які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;

в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 01.01.2014 – дату запису у військовому квитку позивача) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд – до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад – до 40 років;

сержантський і старшинський склад:

сержанти і старшини – до 45 років;

прапорщики і мічмани – до 50 років.

Суд зазначає, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (частина 4 статті 28 Закону №2232-XII).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22.07.2014 №1604-VII – до 60 років.

У свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17 щодо застосування вказаних правових норм.

Отже, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів статті 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним.

Оскільки позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та має статус військовозобов`язаного, він зобов`язаний перебувати на військовому обліку. Відповідно до вимог чинного законодавства, військовий облік військовозобов`язаних здійснюється за місцем їх реєстрації, а посилання позивача на постановку на облік не за місцем реєстрації не є підставою для звільнення від цього обов`язку.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), з військового обліку в зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасіє необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги позивача щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), з військового обліку. , виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса