Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №160/31754/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа №160/31754/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі – відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 25.05.2024 під час проходження військової служби та захисту Батьківщини отримав поранення, у зв`язку з чим проходив тривале лікування. Відповідно до виписки № 240572 з 08.08.2024 по 28.08.2024 проходив стаціонарне лікування з діагнозом: «Стан після МВТ, ВОСП обох стегон, посттравматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою його в\гомілкової порції та меншою мірою м\гомілкового нерву, виражений парез правої стопи, чутливі розлади, обмеження функції опори і ходи». Відповідно до Виписки № 24744 з 04.10.2024 по 24.10.2024, з діагнозом: «Травма сідничного нерва у ділянці кульшового суглоба та стегна, МВТ (24.05.24), травматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою в \гомілкової порції його та меншою мірою м\гомілкового нерва, больовий синдром виражений парез згиначів та розгиначів правої стопи до плегії чутливі розлади, обмеження функції, опори і ходьби». За періоди стаціонарного лікування за наслідками поранення позивач набув права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022. Адвокатом Мандриком В.В. в інтересах позивача було надіслано заяву до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування після поранення за період з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024. Листом від 01.10.2025. №10/29/12-М-201 відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування додаткової винагороди, оскільки ОСОБА_1 перебував на медичній реабілітації, а періоди медичної реабілітації не підпадають під підпункт 1 пункту 15 Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729. Позивач не погоджується з відповідачем та вказує, що «Особливості» затверджені на підставі та для роз`яснення питань виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, установлених Постановою №168. Однак, Постанова № 168 не ставить виплату додатковї винагороди в залежність від видів медичної допомоги. За викладених обставин вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати йому додаткової винагороди, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.

19.11.2025 від представника позивача – адвоката Мандрика В.В. надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник виклав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.11.2025 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду із цією позовною заявою; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31754/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України: картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за період служби з серпень 2024 по грудень 2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував під наглядом медичної служби військової частини НОМЕР_1 з моменту зарахування, 24.05.2024, під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Новопокровка Запорізької області, отримав поранення внаслідок скиду гранати з БПЛА та ударів FVP-дронів противника. З 08.08.2024 по 28.08.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в МРЦ «Шаян» МВС України з діагнозом: S74.0 - Стан після МВТ (при ВСО 24.05.2024). ВОСП обох стегон, посттравматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою його в/гомілкової порції та меншою мірою м/гомілкового нерву, виражений парез правої стопи, чутливі розлади, обмеження функції опори і ходи. Супутня патологія: К76.0 - Метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки: стеатогепатит мінімальної стадії активності. Кіста правої печінки. Поліп жовчного міхура. Y36.2 - Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків. З 04.10.2024 по 24.10.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в МРЦ МВС України «Південний Буг» з діагнозом: S74.0 Травма сідничного нерва у ділянці кульшового суглоба та стегна. МВТ (24.05.2024). Травматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою в/гомілкової порції його та меншою мірою м/гомілкового нерву, больовий синдром виражений парез згиначів та розгиначів правої стопи до плегії чутливі розлади обмеження функції опори і ходи. Реабілітаційний діагноз: b28016.2 b710 2 b770.2 b730.1 S75000.2 S75002.2 S75011.2 d4500.1 d4501.2 d4503.1+e 1101.3 e310 +4 e 320+3. З виписок із медичних карт стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_1 в МРЦ «Шаян» МВС України та в МРЦ МВС України «Південний Буг» отримував у зазначених закладах послуги з медичної реабілітації. Зважаючи на те, що позивачу надавалися саме реабілітаційні послуги в умовах стаціонару, а не лікування після отриманого поранення, військова частина, як орган державної влади, діяла у встановлений законом спосіб та в межах повноважень визначених чинним законодавством, не включаючи позивача до наказу командира про виплату додаткової винагороди, оскільки виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі за спірний період, ані вимогами Постанови № 168, ані вимогами Особливостей передбачена не була. Сам факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, не є безумовною підставою для включення позивача до наказу командира військової частини та виплати йому додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 та Особливостями.

До відзиву долучено витребувані докази.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 10.12.1998 Томаківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 21.03.2024.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_5 позивач призваний на військову службу під час мобілізації, з 24.04.2023 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

24.05.2024 солдат ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопокровка Запорізької області отримав поранення.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії) (форми 5) №614/2024 від 26.07.2024, солдат по мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні бойового завдання у складі бойового підрозділу Військової частини НОМЕР_1 ГНУ поблизу населеного пункту Новопокровка, внаслідок скиду гранати з БПЛА та ударів FPV-дронів противника, при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації на території Запорізької області, отримав поранення: МВТ. ЗЧМП: струс головного мозку. ВОНП обох стегон з наявними відкритими ранами вхідних та вихідних отворів обох стегон з масивним дефектом м`язово-фасціального комплексу правого стегна зі значним порушенням функції правої стегна, з дефектом м`яких тканин передньої поверхні лівого стегна.

Після отриманого поранення позивач лікувався у медичних закладах та перебував у відпустці за станом здоров`я за рішенням ВЛК.

Так, відповідно до виписки №240572 з медичної карти стаціонарного хворого КНП Медичного реабілітаційного центру «ШАЯН» МВС України ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні (медичній реабілітації) з 08.08.2024 по 28.08.2024 з діагнозом: S74.0 – Стан після МВТ (при ВСО 24.05.2024). ВОСП обох стегон, посттравматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою його в/гомілкової порції та меншою мірою м/гомілкового нерву, виражений парез правої стопи, чутливі розлади, обмеження функції опори і ходи.

Відповідно до виписки №24144 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні (медичній реабілітації) з 04.10.2024 по 24.10.2024 з діагнозом: S74.0 - Травма сідничного нерва у ділянці кульшового суглоба та стегна. МВТ (24.05.24). Травматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою в/гомілкової порції його та меншою мірою м/гомілкового нерва, больовий синдром виражений парез згиначів та розгиначів правої стопи до плегії чутливі розлади обмеження функції опори і ходьби.

Представник позивача – адвокат Мандрик В.В. звернувся до Військової частини НОМЕР_1 НГУ із заявою, у якій просив надати інформацію щодо того, чи був ОСОБА_1 включений до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за перебування на стаціонарному лікуванні з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024.

Листом від 01.10.2025 №10/29/12-М-201 відповідач повідомив, що солдат ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової грошової винагороди за періоди з 08 по 28 серпня 2024 року, з 04 по 24 жовтня 2024 включений не був. Рапорти про включення до наказу про виплату додаткової грошової винагороди за вищевказані періоди до відділення обліку особового складу не надходили. Виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі за період перебування на реабілітації в стаціонарних умовах для військовослужбовців Національної гвардії України встановлена лише з 28.01.2025. У період до 28.01.2025, в тому числі на час спірних правовідносин, виплата додаткової винагороди за періоди реабілітації, в тому числі і такої, що проходить в умовах стаціонару, чинним законодавством передбачена не була. ОСОБА_1 у період з 08.08.2024 по 28.08.2024 перебував на медичній реабілітації в МРЦ МВС України «Шаян» та з 04.10.2024 по 24.10.2024 - на медичній реабілітації в МРЦ МВС України «Пуща Водиця». Періоди медичної реабілітації з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024 не підпадають під підпункт 1 пункту 15 Особливостей, оскільки період спірних правовідносин виплата додаткової винагороди за період реабілітації передбачена не була. Зважаючи на викладене, за вказані періоди ОСОБА_1 не підлягає включенню до наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди.

На вимогу суду відповідачем надано картку особового рахунку позивача, згідно з якою ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 у розмірі 100000 гривень у січень 2024 р., лютий 2024 р., березень 2024 р., квітень 2024 р., у розмірі 40000,00 грн. – травень 2025 року, у розмірі 67741,94 грн. та 70000 грн. - червень 2025 р., у розмірі 85806,45 грн. - липень 2025 р.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зважає на наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та станом на час спірних правовідносин та розгляду справи не скасований та не припинений.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).

До Постанови №168 неодноразово вносилися зміни та доповнення.

Так, пунктом 1-1 Постанови КМУ № 168, в редакції чинної на час спірних правовідносин, установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції чинної на час спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

У розділі ХХХІV Порядку №260 визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Так, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується, зокрема, в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Відповідно до пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260 командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.

За змістом пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 Розділу XXXIV Порядку № 260).

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (пункт 13 Розділу XXXIV Порядку № 260).

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму або каліцтво) після введення воєнного стану та пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлено до грошового забезпечення додаткову винагороду в розмірі 100000,00грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.

При цьому, з наведених норм права вбачається необхідним дотримання лише двох умов для включення пораненого військовослужбовця до виплати додаткової винагороди розмірі 100000 гривень, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Як убачається з матеріалів справи, про що також відсутній спір між сторонами, позивач 24.05.2024 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопокровка Запорізької області отримав поранення (МВТ. ЗЧМП: струс головного мозку. ВОНП обох стегон з наявними відкритими ранами вхідних та вихідних отворів обох стегон з масивним дефектом м`язово-фасціального комплексу правого стегна зі значним порушенням функції правої стегна, з дефектом м`яких тканин передньої поверхні лівого стегна), яке зумовило тривале лікування.

Відповідно до виписки №240572 з медичної карти стаціонарного хворого КНП Медичного реабілітаційного центру «ШАЯН» МВС України позивач перебував на стаціонарному лікуванні (медичній реабілітації) з 08.08.2024 по 28.08.2024 з діагнозом: S74.0 – Стан після МВТ (при ВСО 24.05.2024). ВОСП обох стегон, посттравматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою його в/гомілкової порції та меншою мірою м/гомілкового нерву, виражений парез правої стопи, чутливі розлади, обмеження функції опори і ходи, та відповідно до виписки №24144 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Медичного реабілітаційного центру МВС України «Південний Буг» - перебував на стаціонарному лікуванні (медичній реабілітації) з 04.10.2024 по 24.10.2024 з діагнозом: S74.0 - Травма сідничного нерва у ділянці кульшового суглоба та стегна. МВТ (24.05.24). Травматична невропатія сідничного нерва праворуч з більшою мірою в/гомілкової порції його та меншою мірою м/гомілкового нерва, больовий синдром виражений парез згиначів та розгиначів правої стопи до плегії чутливі розлади обмеження функції опори і ходьби.

При цьому, суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів пов`язаність отриманого позивачем поранення із захистом Батьківщини, його тяжкість, а також факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні (медичній реабілітації) в закладах охорони здоров`я з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024 внаслідок отриманого поранення.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 гривень за період з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024.

Суд зазначає, що ані Постанова №168, ані Розділ XXXIV Порядку № 260 не містять жодних обмежень щодо періоду(ів) та/або кількості перебувань військовослужбовця, який отримав поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із таким пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), за яке передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Постанова № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків.

Відповідний правовий висновок Верховним Судом в постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24, який враховується судом у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

При цьому, Постанова №168 не виділяє види стаціонарного лікування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, і не ставить виплату додаткової винагороди в залежність від видів медичної допомоги, тож посилання відповідача в обґрунтування підстав для відмови у нарахуванні і виплаті позивачу передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди на те, що реабілітаційні послуги в умовах стаціонару не є лікуванням після отриманого поранення, суд вважає неприйнятними та відхиляє.

За таких обставин, зважаючи на те, що отримане позивачем 24.05.2024 поранення під час виконання бойового завдання, за безпосередньої участі у бойових діях, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, а також підтверджено його перебування на стаціонарному лікуванні (медичній реабілітації) в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, суд вважає, що наявні всі умови, необхідні для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні (медичній реабілітації) за спірний період.

У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період з 08.08.2024 по 28.08.2024 та з 04.10.2024 по 24.10.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова