Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №732/501/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/501/26 провадження № 1-кп/732/88/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді – ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду у судовому засіданні та без виклику для участі в ньому учасників кримінального провадження, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2026 за № 12026275560000017, по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Політрудня Городнянського району Чернігівської області, українки, громадянки України, не працює, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні двох малолітніх дітей ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

У С Т А Н О В И В:

14 березня 2026 року близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, нанесла ОСОБА_6 не менше трьох ударів відкритою долонею руки в ліву частину обличчя, в результаті чого заподіяла їй тілесні ушкодження у вигляді синців навколоочної та виличної ділянок зліва, саден навколоочної та виличної ділянок зліва, які згідно з висновком експерта № 23 від 23.03.2026 відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не спричинили розладу здоров`я.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VІІІ під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного насильства, що вчиняються в сім`ї, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Вказаними умисними діями ОСОБА_3 у відповідності до ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинила домашнє насильство у формі фізичного насильства стосовно своєї матері ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026275560000017 від 15.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Судом за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час дізнання підозрювана ОСОБА_3 у присутності захисника адвоката ОСОБА_7 , подала письмову заяву, відповідно до якої беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Не оспорювала встановлені під час дізнання обставини. Їй були роз`яснені наслідки неможливості оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку, та від неї отримана відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року за клопотанням прокурора відповідно до статей 381, 382 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначено до судового розгляду у спрощеному порядку за відсутності учасників кримінального провадження.

Суд, вивчивши в порядку спрощеного судового провадження, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, разом з доданими до нього матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування, приходить до висновку, що обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 кримінального правопорушення – проступку, встановлені органом досудового розслідування, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних органом дізнання в підтвердження висунутого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна із розглядом судом обвинувального акту в спрощеному порядку.

Письмова заява підозрюваної ОСОБА_3 складена 31 березня 2026 року в присутності захисника, свідчить щодо беззаперечного визнання нею своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а. с. 12).

Потерпіла ОСОБА_6 у заяві від 31 березня 2026 року погодилася зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення обвинуваченою кримінального проступку та надала згоду на розгляд обвинувального акту без проведення судового розгляду у судовому засіданні за її відсутності (а. с. 13).

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 в умисному завданні потерпілій легких тілесних ушкоджень, за обставин, встановлених органом досудового розслідування, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винна перебуває в сімейних відносинах.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд ураховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до

ст. 12 КК України є кримінальним проступком; особу обвинуваченої – її вік, сімейний стан, стан здоров`я; те, що обвинувачена раніше не судима, відомості про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень відсутні; відповідно до довідки № 48 від 23.03.2026 КНП «Городнянська міська лікарня» на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо; той факт, що обвинувачена має на утриманні двох малолітніх дітей; наявність обставини, яка пом`якшує покарання та обставин, які обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання особі, у межах установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання; особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд ураховує, що обвинувачена вчинила кримінальний проступок, потерпіла претензій не має.

Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, передбачений статтею 65 КК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_3 необхідним та достатнім покаранням для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, можливо призначити покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 850,00 гривень, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, як самою обвинуваченою, так і іншими особами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися, і підстав для їх обрання при постановленні вироку в порядку спрощеного провадження не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374, 375, 381, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок суду за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду або через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1