Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №596/1793/25 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2026 р. Справа № 596/1793/25

Провадження № 2/596/250/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Митражик Е.М.

при секретарі судового засідання Кузик М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторій «Збруч» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Санаторій «Збруч» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати. Зазначає про те, що із 15 вересня 2005 року по 07 травня 2012 року працював на посадах інженера по будівництву, інженера-енергетика, головного інженера Державного підприємства «Санаторій Збруч». Відповідно до отриманої ним довідки Державного підприємства «Санаторій Збруч» № 66 від 14 листопада 2025 року про розрахунок суми компенсації втрати частини доходів, нарахованих із грудня 2010 року по листопад 2011 року у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати станом на 01.06.2016 р. (заробітна плата виплачена станом на 30.06.2016 року) сума компенсації становить 13 602,67 грн., а за мінусом військового збору та податку на доходи - 10 474,05 грн. Відповідно до отриманої ним довідки Державного підприємства «Санаторій Збруч» № 65 від 14 листопада 2025 року про розрахунок суми компенсації втрати частини доходів, нарахованих із листопада 2011 року по травень 2012 року у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати станом на 01.03.2025 р. (заробітна плата виплачена станом на 06.03.2025 року) сума компенсації становить 32 499,40 грн., а за мінусом військового збору та податку на доходи - 25 024,54 грн. Посилаючись на норми КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», «Про індексацію грошових доходів населення», просить задоволити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача в його користь 46 102, 07 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати, з утриманням всіх належних податків і зборів.

Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Мартинюк Т.Б. в судове засідання не з`явилися. Адвокат Мартинюк Т.Б. подав до суду заяву про слухання справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі їх представника.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як слідує з матеріалів справи, позивач з 15 вересня 2005 року по 07 травня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами з трудової книжки серії НОМЕР_1 та не заперечується стороною відповідача (а. с. 5-8). За положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4, 5,6 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно до статті 3 вказаного вище Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Для реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (Порядок № 159).

Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Пунктами 3, 4 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у статті 3 Закону №2050 та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Відтак, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті Закону №2050-III та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Також дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.04.2021 у справі №465/322/17.

Таким чином, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.11.2018 у справі №814/1527/17, від 18.12.2018 у справі №816/301/16, від 04.01.2019 у справі №159/1615/17, від 30.09.2020 у справі №2-а-1/11, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 31.08.2021 у справі №264/6796/16-а.

Згідно довідки Державного підприємства «Санаторій «Збруч» №66 від 14.11.2025 виданої ОСОБА_1 про розрахунок суми компенсації втрати частини доходів, нарахованих із грудня 2010 року по листопад 2011 року у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати станом на 01.06.2016 року, заробітна плата виплачена станом на 30.06.2016 року, сума компенсації за період з грудня 2010 року по січень 2012 року, складає 13 602,67 грн. Зокрема, за грудень 2010 року – 1848,67 грн., за січень 2011 року – 1247,69 грн., за лютий 2011 року – 1444,62 грн., за березнь 2011 року – 1161,54 грн., за квітень 2011 року – 1129,63 грн., за травень 2011 року – 1126,04 грн., за червень 2011 року – 1125,70 грн., за липень 2011 року – 2170,20 грн., за серпень 2011 року – 0,00 грн., за вересень 2011 року – 1173,85 грн., за жовтень 2011 року – 1174,73 грн., за листопад 2011 року – 1172,10 грн., за грудень 2011 року – 1167,51 грн., за січень 2012 року – 1558,07 грн., (а.с. 10).

Згідно довідки Державного підприємства «Санаторій «Збруч» №65 від 14.11.2025 виданої ОСОБА_1 про розрахунок суми компенсації втрати частини доходів, нарахованих із листопада 2011 року по травень 2012 року у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати станом на 01.03.2025 року, заробітна плата виплачена станом на 06.03.2025 року, сума компенсації за період з лютого по травень 2012 року складає 32 499,40 грн., у тому числі по місяцях: за лютий 2012 року – 6 773,26 грн., за березень 2012 року – 5 798,20 грн., за квітень 2012 року- 5 628,99 грн., за травень 2012 року- 14 298,95 грн. (а.с. 9-10).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 4 ст.206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 141, 206, 213-215, 258, 265, 274, 352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах якого діє адвокат Мартинюк Тарас Богданович (на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВО №1118655 від 29.12.2025 року) до Державного підприємства «Санаторій «Збруч» (адреса: селище Гусятин, вулиця Санаторна, 10, Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 035232201) про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Збруч» (адреса: селище Гусятин, вулиця Санаторна, 10, Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 035232201) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах якого діє адвокат Мартинюк Тарас Богданович (на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВО №1118655 від 29.12.2025 року) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати в розмірі 46 102 (сорок шість тисяч сто дві) гривні 07 копійок з утриманням установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторій «Збруч» на користь Держави судовий збір в сумі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Елла МИТРАЖИК