Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №469/359/25 — Березанський районний суд Миколаївської області

06.04.26 Справа №469/359/25

2/469/132/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Дорошенко А.В.,

відповідачка ОСОБА_2 - не з`явилась,

представник третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору:

Орган опіки та піклування Березанської

селищної ради Миколаївської області - Тоток В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Березанської селищної ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 03.04.2025 року звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачкою ОСОБА_2 вони проживали в фактичних шлюбних відносинах з серпня 2014 року по травень 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_3 , батьками якої вони записані в актовому запису про народження дитини на підставі їхньої спільної заяви, відповідно до ст.126 СК України.

Після народження доньки вони проживали біля його батьків в АДРЕСА_1 . Через деякий час відповідачка почала йому зраджувати, а в середині травня 2016 року забрала свої речі і разом з дитиною переїхала до свого батька в с.Матіясово Миколаївського району Миколаївської області, де було зареєстроване її місце проживання.

З моменту припинення їхніх сімейних стосунків він забирав доньку до себе на вихідні.

Так як відповідачка за дитиною не доглядала, він виявив у доньки воші і тому вона була біля нього тиждень.

На вихідні він завіз доньку до відповідачки і коли вона знову привезла до нього дитину, у малої знову були воші.

Пролікувавши дитину, він на наступні вихідні завіз її до відповідачки, яка серед тижня, коли він був на роботі, привезла дитину і залишила його батькам. З того часу донька проживає разом з ним.

Спочатку відповідачка один раз на півроку навідувала доньку, а останні два роки взагалі не з`являється. Знає, що перед війною у неї народилася друга дитина, але де вона проживає на даний час йому невідомо.

Ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини відповідачка не надає, її життям взагалі не цікавиться, ніколи не відвідувала доньку ні в дитячому дошкільному закладі, ні у школі, не піклується про її фізичний і духовний розвиток.

Всі питання щодо виховання дитини вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки.

Він веде впорядкований спосіб життя, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

До кримінальної відповідальності він не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, працює в ТОВ «ТІС-Зерно» з 27.01.2011 року слюсарем з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 р. та має достатній дохід для належного забезпечення доньки.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання його родини, складеного компетентною комісією Березанської селищної ради від 08.11.2024 року, в склад його сім`ї входить донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її мати - ОСОБА_2 , яка з родиною не проживає.

Їхня родина проживає у власному будинку, дитина забезпечена всім необхідним для проживання, харчування та навчання. Мати дитини - ОСОБА_4 участі у вихованні дитини не приймає, матеріально не допомагає, не піклується про здоров`я, не цікавиться її навчанням, повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

Він тривалий час самостійно утримує та виховує дитину, дбає про її добробут, здоров`я, виховання, моральний та інтелектуальний розвиток.

Оскільки відповідачка усунулася від виконання батьківських обов`язків, проживає окремо, та не цікавиться життям дочки, її станом здоров`я, навчанням, в січні 2023 року він звертався до органу опіки та піклування Березанської селищної ради про визначення місця проживання доньки.

Рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради №1 від 09.02.2023 року затверджено Висновок органу опіки та піклування Березанської селищної ради, згідно якого враховуючи, що ОСОБА_4 не заперечувала проти проживання доньки разом з ним, місце проживання доньки було визначено біля нього.

В листопаді 2024 року він знову звернувся до органу опіки та піклування Березанської селищної ради розглянути питання про позбавлення батьківських прав відповідачки, яка взагалі перестала цікавитися життям дитини. Його та відповідачку двічі: на 15.11.2024 та 15.01.2025 року запрошували на засідання комісії з питань захисту прав дитини, де розглядалося питання щодо виконання батьківських обов`язків відповідачкою, на які вона не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про засідання комісії.

Згідно висновку органу опіки та піклування Березанської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради від 26 лютого 2025 року №31, з метою захисту прав та інтересів дитини, визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також позивач зазначив, що він є військовозобов`язаним, що підтверджується його тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 20.03.2023 року, але, відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1332), йому надана відстрочка від мобілізації до 17.01.2026 року, оскільки він працює на підприємстві, яке в установленому порядку визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується витягом з застосунку «Резерв +», який ним приєднується до позову.

Тому його звернення до суду з даним позовом не пов`язується з вирішенням питання про відстрочку від мобілізації.

Посилаючись на наведені обставини та положення частини першої статті 164 СК України, якою передбачено підстави позбавлення батьківських прав, позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с.49).

Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.73).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дорошенко А. В позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила про дату, час і місце судового засідання повідомлена у спосіб, передбачений ЦПК України через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України та шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позовну заяву суду не надала (а.с.80, 88-89, 111).

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Березанської селищної ради Миколаївської області Тоток В.В. позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Вважає, що відповідачку слід позбавити батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, з`ясувавши думку представника третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

Згідно копії Свідоцтва про народження доньки серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Матіясівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 08.09.2014 року сторони у справі є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

Відповідно до Витягів з реєстру Березанської територіальної громади від 30.10.2025 року про реєстрацію позивача та доньки - з 03.02.2017 року (а.п.11-12), Довідки виконавчого комітету Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про склад сім`ї позивача від 13.03.2025 року за вих.№14-11/91 (а.п.13) та Витягів із погосподарської книги за період 2011-2023 року про склад членів домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , позивач та його донька ОСОБА_3 , зареєстровані за вказаною адресою з 03.02.2017 року.

За даними характеристики на доньку Краснянського ліцею Березанської селищної ради від 13.01.2025 року шкільним життям дитини ОСОБА_3 цікавиться її батько, мати дитини з класним керівником не зв`язувалася (а.с.23).

Згідно показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також пояснень самої малолітньої ОСОБА_3 щодо обставин її спілкування з матір`ю, відповідачка ОСОБА_2 зі своєю дочкою на протязі значного часу спілкується у недостатній мірі.

За даними Довідки КНП «Березанська ЦРЛ» Березанської селищної ради від 13.03.2025 року (а.с.25), довідки Департаменту інформації МВС України від 13.03.2025 року, (а.с.26), Довідки ТОВ «ТІС-ЗЕРНО» від 29.10.2024 року (а.с.27-28), Довідки-характеристики Березанської селищної ради від 01.04.2025 року (а.с.30), позивач ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, працює в ТОВ «ТІС-Зерно» з 27.01.2011 року слюсарем з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 р., за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання родини позивача, складеного компетентною комісією Березанської селищної ради від 08.11.2024 року до складу сім`ї ОСОБА_1 входить донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її мати - ОСОБА_2 , яка з родиною не проживає (а.с.24).

За інформацією застосунку «Резерв +» позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку від мобілізації до 17.01.2026 року (а.с.39).

Згідно Висновку органу опіки та піклування Березанської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради від 26 лютого 2025 року №31 з метою захисту прав та інтересів дитини, визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.36).

За змістом вказаного висновку в його обґрунтування зазначено те, що згідно характеристики, наданої Краснянським ліцеєм Березанської селищної ради, батько цікавиться життям дитини, відвідує батьківські збори, забезпечує систематичне відвідування уроків ОСОБА_7 . Мати дівчинки до школи не з`являється, з класним керівником не зв`язується.

Питання щодо виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 було винесено на розгляд Комісії з питань захисту прав дитини 15 листопада 2024 року (необхідно було знайти контакти, аби служба у справах дітей змогла запросити матір на наступне засідання) та 15 січня 2025 року, мати дівчинки на засідання комісії не з`явилася, хоча належним чином була попереджена (а.с.36-37).

Вирішуючи відповідно до встановлених обставин справи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2026 року у справі № 646/2882/24 (провадження № 61-10277св25) постановленій за подібних правовідносин, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти росії", заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Проживання дитини на час розгляду справи разом із матір`ю та її чоловіком, які займаються вихованням і розвитком дитини, не свідчить про те, що батько сина не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

При цьому не встановлено обставин, які б свідчили про те, що особа не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Верховний Суд уважає, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання дитини з батьком.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

В свою чергу Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

Вказаний висновок Верховного Суду, узгоджується з його попереднім правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі №204/2097/22 (провадження №61951св24), у якому Верховний Суд також зазначив, що за положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Колегія суддів вважає, що висновок органу опіки та піклування не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дитини; особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку).

Таким чином, враховуючи судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд вважає, що Висновок органу опіки та піклування Березанської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради від 26 лютого 2025 року №31 не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення, оскільки він мотивований лише посиланням на інформацію, зазначену у Характеристиці, наданої Краснянським ліцеєм Березанської селищної ради, згідно якої мати дівчинки до школи не з`являється, з класним керівником не зв`язується та посиланням на неявку відповідачки до Комісії з питань захисту прав дитини 15 листопада 2024 року та 15 січня 2025 року (а.с.36-37).

Разом з тим, даних про свідоме нехтування батьківськими обов`язками, яке має систематичний та постійний характер, чи що особа матері становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, з посиланням на відповідні докази, вказаний Висновок не містить, а тому суд вважає його недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Таким чином, оцінюючи докази у справі, суд вважає, що у даній справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка ОСОБА_2 остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, у зв`язку з якими до відповідачки можливо застосувати таку виключну міру як позбавлення її батьківських прав.

Також, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Крім того, на думку суду, під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.

Відповідно до викладеного, суд вважає, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Разом з тим, приймаючи рішення по суті спору суд, керуючись пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", вважає необхідним, попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання й утримання її доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 164-165 СК України, ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Березанської селищної ради Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, відмовити у повному обсязі.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний тексту рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя: