Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №466/1404/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1404/26

Провадження № 4-с/466/10/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.,

секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.,

за участю:

заявниці ОСОБА_1

стягувача ОСОБА_2

державного виконавця Сеньківа А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеньківа А.М.,

в с т а н о в и в:

23.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеньківа А.М., в якій просить:

1. Визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеньківа А.М. від 10.02.2026 року у провадженні за виконавчим листом №466/8782/24 від 10.06.2025 року.

2. Зобов`язати державного виконавця здійснювати перевірку виконання боржником цього рішення у час визначений рішенням суду за місцем проживання дітей лише після з`ясування причин відмови дітей. А до моменту з`ясування причин відстрочити вчинення виконавчий дій з перевірки виконання боржником, а саме виїзди на перевірки за місцем проживання дітей.

В обґрунтування скарги посилається на те, що у Шевченківському ВДВС у м. Львові перебуває виконавче провадження №79792170, відкрите на підставі виконавчого листа у справі №466/8782/24 від 10.06.2025 року, яким ОСОБА_2 встановлені дні та години для зустрічей з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спілкування з ними та участі у їх вихованні.

Заявниця зазначає, що державний виконавець Сеньків А.М. з 20 січня 2026 року приїжджав на перевірку виконання боржником рішення суду, зокрема зустрічей батьком з дітьми. При цьому починаючи з першої зустрічі вона виводила дітей в під`їзд до батька та виконавця, одна діти відмовлялися йти та поверталися до квартири.

В подальшому, 10.02.2026 року відбулась чергова перевірка за наслідками якої складено акт, у якому зафіксовано, що « ОСОБА_1 відмовляється йти з дітьми на дитячий майданчик. Зі слів боржниці вона не перешкоджає побаченням батька (стягувача) з дітьми, проте відмовляється сприяти повному фактичному виконанню. Державним виконавцем доведено до відома сторонам про те, що наступні побачення будуть відбуватись за адресою АДРЕСА_1 ».

Заявниця стверджує, що вона не відмовлялась йти з дітьми на дитячий майданчик, однак діти не хотіли виходити з квартири. Крім того, вона сприяла та просила дітей іти до батька з відчиненими дверима, однак діти відмовились. Відтак, вважає вказаний акт протиправним, оскільки приміщення органу виконавчої служби не є належним місцем для побачень батька з дітьми.

Заявниця в судовому засіданні скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав викладених у ній. Додатково пояснила, що вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з дітьми. Оскільки відносно неї у присутності дітей стягувач вчиняв домашнє насильство, то діти плачуть, коли бачать батька та відмовляються йти з останнім. Зазначає, що кабінет державного виконавця, де мають проходити наступні зустрічі батька з дітьми не є належним місцем для проведення таких.

Стягувач в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечив та пояснив, що мати чинить тиск на дітей та налаштовує їх на те, щоб вони відмовлялися йти на зустрічі з батьком. Також зазначає, що за місцем проживання боржника рішення суду не виконується а тому просить подальші зустрічі проводити за адресою АДРЕСА_1 у приміщенні виконавчої служби.

Державний виконавець в судовому засіданні зазначив, що спочатку сторони між собою узгоджували побачення за місцем їхнього проживання. Коли боржниця з дітьми приходила до відділу виконавчої служби, то він запитував у дітей чи хочуть вони бачитись з батьком. Діти відповіли «так». А на наступному побаченні діти вже категорично відмовлялись йти до батька, що свідчить про те, що мати їх так налаштувала. Виконавець стверджує, що на його думку заявниця не має наміру виконувати рішення суду, а тому наполягає на побаченнях батька з дітьми тільки за місцем їх проживання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2025 року у справі №466/8782/24 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення способу участі у вихованні дітей задоволено частково. Встановлено ОСОБА_2 дні на години для зустрічей з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спілкування з ними та участі у їх вихованні :

- 1, 3 суботи місяця з 11:00год. до 18:00 год.;

- 2, 4 неділі місяця з 11:00год. до 18:00 год.;

- Щовівторка та щочетверга місяця – з 17:00 год. до 20:00год.

Перші три місяці зустрічі проводити в присутності матері ОСОБА_1 або іншої особи за домовленістю між батьками дітей.

За домовленістю між батьками дітей зустрічі ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можуть відбуватися і в інші дні тижня без порушення режиму дня малолітніх дітей.

Зобов`язано ОСОБА_1 , з якою проживають малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не чинити ОСОБА_2 перешкод у зустрічах і спілкуванні з дітьми відповідно до визначеного судом способу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.10.2025 року вказане рішення залишено без змін.

11.12.2025 року заступником начальника Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеньківим А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 10.06.2026 року у справі №466/8782/24.

Згідно акту державного виконавця від 20.01.2026 року рішення суду не виконується, боржниця ОСОБА_1 гучно викрикувала, заважала державному виконавцю та стягувачу ОСОБА_2 поспілкуватись з дітьми. Діти були налякані та втекли додому, що свідчить про те, що боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій шляхом налаштування дітей.

Згідно акту державного виконавця від 27.01.2026 року боржниця ОСОБА_1 не чинить перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте діти залишились в своїй кімнаті і не хотіли проводити час зі своїм батьком.

Згідно акту державного виконавця від 03.02.2026 року боржниця ОСОБА_1 не чинить перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте діти не виявили бажання у спілкуванні з батьком.

Згідно акту державного виконавця від 10.02.2026 року, який є предметом оскарження, ОСОБА_1 відмовляється йти з дітьми на дитячий майданчик. Зі слів боржниці вона не перешкоджає побаченням батька (стягувача) з дітьми, проте відмовляється сприяти повному фактичному виконанню. Державним виконавцем доведено до відома сторонам про те, що наступні побачення будуть відбуватись за адресою м. Львів, вул. Котлярська, 6.

В ході судового розгляду скарги встановлено, що заявниця оскаржує зокрема частину акту, яка стосується визначення місця побачень батька з дітьми.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

З огляду на статтю 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом вказаної статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.

У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Аналогічні вимоги містяться у пункті 10 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яким визначено, що у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, який підписується сторонами виконавчого провадження, та ухвалює постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Таким чином з урахуванням норми статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції державний виконавець повинен скласти акт, метою якого є встановлення факту виконання судового рішення, або факту невиконання судового рішення.

Складання акту, як організаційна форма вчинення виконавчих дій, передбачена і пунктом 8 розділу І Інструкції, за змістом якого акт виконавця - це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Вимоги до форми та змісту акта державного виконавця встановлені вказаним пунктом Інструкції, а саме: текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено з матеріалів скарги, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2025 року у справі №466/8782/24 не визначено місце, де мають проходити зустрічі батька з дітьми.

Згідно акту державного виконавця від 10.02.2026 року, який є предметом оскарження, ОСОБА_1 відмовляється йти з дітьми на дитячий майданчик. Зі слів боржниці вона не перешкоджає побаченням батька (стягувача) з дітьми, проте відмовляється сприяти повному фактичному виконанню. Державним виконавцем доведено до відома сторонам про те, що наступні побачення будуть відбуватись за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, жодного документа процесуального характеру, яким би встановлювався обов`язок виконання рішення боржником за адресою АДРЕСА_1 , надані суду матеріали виконавчого провадження не містять.

Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

Отже, сам по собі акт не є документом зобов`язального характеру, а лише фіксує факти, які відображені у ньому.

Відповідно до положення ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зазначене суд вважає, що обставини, викладені виконавцем у акті є такими, що відповідають дійсності, оскільки суду не надано доказів протилежного, а відтак суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо складання акту від 10.02.2026 року. При цьому суд повторно наголошує, що на підставі вказаного акту у боржника не виникає обов`язку щодо виконання рішень за адресою м. Львів, вул. Котлярська, 6.

Щодо вимог заявниці зобов`язального характеру, що стосуються вчинення державним виконавцем дій під час перевірки виконання судового рішення суд зазначає наступне.

За умовами ст.451 ЦПК України та у відповідності до загальних положень Закону України «Про виконавче провадження» прийняття відповідних рішень та винесення процесуальних документів державним виконавцем є виключно його дискреційними повноваженнями, у проведення яких суд втручатись не вправі. Так, суд у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця державної виконавчої служби або приватного виконавця зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника, але при цьому не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Відтак, здійснення заходів примусового виконання рішення № 466/8782/24 передбачених статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, а тому, суд не вправі покладати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані їм повноваження.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що сторони вправі звернутись до суду з заявою про зміну способу виконання рішення та визначити місце проведень зустрічей батька з дітьми у місці, яке найбільше відповідає інтересам дітей.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81,247, 260, 447-453 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сеньківа А.М. – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. І. Баєва