Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №458/146/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 м. Турка

Справа № 458/146/26

Провадження №2/458/166/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Споживчий центр»,

представник позивача Медведєва Н.О., Чехун Ю.В.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором №10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 у розмірі 20 437,60 грн, з яких: 6 240 грн - тіло кредиту, 7 737,60 грн - проценти, 1 710 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 4 750 грн -неустойка, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Стислий зміст позовних вимог.

10.06.2025 між ОСОБА_1 (надалі - позичальник, відповідач) та ТОВ «Споживчий центр» (далі - кредитодавець, позивач) укладено кредитний договір (оферту) № 10.06.2025-100001449 (надалі - кредитний договір). Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 10.06.2025; сума кредиту - 3 500 грн; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 12.01.2026; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 315 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 315 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка - 52,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

11.06.2025 між кредитодавцем та позичальником було укладено Додатковий договір до кредитного договору № 10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 (надалі - додатковий договір), за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести такі зміни до кредитного договору: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 9 500 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених у кредитному договорі (перший транш та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші); за додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику другий транш у розмірі 6 000 грн; дата надання/видачі кредиту кредиту (другого траншу) - 11.06.2025; спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (другого траншу) - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5351-16хх-хххх-1796; днем надання кредиту (другого траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця; комісія пов`язана з наданням другого траншу (частини суми крердиту) - 9 % від суми другого траншу, що дорівнює 540 грн; комісія за обслуговування з дати укладення додаткового договору встановлюється у розмірі 855 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

ТОВ «Споживчий кредит» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредит у визначений строк не повернув, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 20 437,60 грн, яка складається з: 6 240 грн - тіло кредиту, 7 737,60 грн - проценти, 1 710 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 4 750 грн -неустойка.

Разом з тим відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання боргу, а саме здійснив часткову сплату за кредитним договором на суму 7 000 грн від 10.07.2025.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором №10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 у розмірі 20 437 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позиція відповідача.

23.03.2026 відповідач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку скерував до суду письмові пояснення по справі, в яких просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з нього (відповідача) на користь позивача кошти в розмірі 2 500 грн (сума заборгованості за основною сумою боргу), у задоволені решти позовних вимог - відмовити. У письмових поясненнях відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними з огляду на таке. Позивачем не враховано, що відповідачем уже було сплачено кошти в розмірі 7 000 грн, а з урахуванням того, що відсотки по кредиту повинні нараховуватись на залишок тіла кредиту, вважає, що розрахунок позивача є арифметично помилковим та містить неправильні відомості. Оскільки ним були сплачені кошти для погашення заборгованості, такі платежі, відповідно до закону мали бути зараховані в рахунок погашення суми кредиту, однак позивачем це проігноровано. Таким чином, залишок заборгованості по тілу кредиту повинен становити 2 500 грн (3 500 грн + 6 000 грн = 9 000 грн; 9 000 грн - 7 000 грн= 2 500 грн).

Також вказав, що сукупна сума нарахованих санкцій, відсотків та комісій сягає 227,5 % від основного боргу. Такий диспропорційний розмір нарахувань прямо суперечить засадам справедливості та добросовісності, визначеним ст. 3 ЦК України. Подібне співвідношення свідчить про використання кредитором свого становища для отримання надприбутку, що виходить за межі розумної компенсації за користування коштами та перетворює цивільну відповідальність на інструмент несправедливого збагачення.

Зазначив, що неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та час внесення відповідачем платежів, оскільки позивач в обґрунтування своїх вимог подав лише розрахунок заборгованості за кредитним договором. Втім, жодних первинних документів щодо підтвердження суми заборгованості за кредитним договором позивачем не надано.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 4 750 грн та додаткової комісії в розмірі 1710 грн посилався на постанову ВС у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, в якій зазначено, що відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; постанову ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, в якій зроблено висновок, що банк не може стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник. Оскільки кредитний договір був укладений в період дії воєнного стану на території України вважає, що неустойка в розмірі 4 750 грн не може підлягати до задоволення. Крім того, враховуючи, що кредит надавався відповідачеві на споживчі потреби, а позивач не мав права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною.

Разом з тим, вказав, що позивач у позовній заяві зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, проте на підтвердження витрат не надав жодних документів (договору, детального опису виконавчих доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактичних понесених витрат клієнтам тощо). З огляду на що вважає, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн є передчасною та не підлягає до задоволення.

Додаткові пояснення позивача по справі.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Таким чином, стверджує, що кредитний договір було укладено у електронній формі відповідно Закону України «Про електронну комерцію», що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Підписуючи оферту відповідач підтвердив факт, що розуміє умови на яких укладається договір та підписав його одноразовим ідентифікатором, код з смс-повідомлення, було відправлене на його фінансовий номер. Відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування, не оскаржував кредитний договір у судовому порядку.

Також наголосив, що зазначивши у поясненнях про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач ОСОБА_1 не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав суду виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цих рахунках.

Вказав, у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Що стосується про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документа, зазначив, що позивач ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач ОСОБА_1 не заявляв.

Таким чином, позивач TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського району суду Львівської області від 25.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 17.03.2026 о 09:30 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Ухвалою Турківського району суду Львівської області від 17.03.2026 судове засідання у справі відкладено на 01.04.2026 о 11:00 год, оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, а також те, що визначені строки для подачі відповідачем відзиву не минули.

23.03.2026 відповідач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку скерував до суду письмові пояснення по справі.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» 31.03.2026 через систему «Електронний суд» скерував додаткові пояснення у справі, просив розгляд справи здійснювати без участі позивача.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр», судом встановлені такі обставини.

10.06.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) №10.06.2025-100001449 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) та заявки кредитного договору (кредитної лінії), що є невід`ємною частиною кредитного договору. Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача ОСОБА_1 . Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором Е494.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (ї) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором).

Пунктом 3.2. кредитного договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1.

Пунктом п. 4.3. кредитного договору встановлено, що днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним Договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Сторони домовились, що зобов`язання за договором можуть виконуватись як шляхом перерахування одного, так і шляхом перерахування декількох платежів, однак з дотриманням строків та інших умов виконання зобов`язань, встановлених договором.

Відповідно до умов кредитного договору № 10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 відповідачу надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 10.06.2025; сума кредиту: 3 500 грн; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 12.01.2026; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 315 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 315 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; неустойка - 52,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 9.1. кредитного договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії (ій) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії (ій) (якщо комісія (ії) встановлена (і) договором) до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору 10.06.2025 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 3 500 грн, шляхом перерахунку на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua - 768908534), що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-1202 від 12.02.2026.

11.06.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферти) до кредитного договору (кредитної ліні), яка підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором К248. За умовами додаткового договору сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести такі зміни до кредитного договору: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 9 500 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених у кредитному договорі (перший транш та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші); за додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику другий транш у розмірі 6 000 грн; дата надання/видачі кредиту кредиту (другого траншу) - 11.06.2025; спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (другого траншу) - перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5351-16хх-хххх-1796; днем надання кредиту (другого траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця; комісія пов`язання з наданням другого траншу (частини суми крердиту) - 9 % від суми другого траншу, що дорівнює 540 грн; комісія за обслуговування з дати укладення додаткового договору встановлюється у розмірі 855 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

На виконання умов додаткового договору 11.06.2025 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6 000 грн шляхом перерахунку на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-1202 від 12.02.2026.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 та додатковим договором від 11.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 20 437 грн, з яких: 6 240 грн - основний борг; 7 737,60 грн - залишок відсотків; 1 710 грн - комісія; 4 750 грн - залишок штрафів.

Також 10.07.2025 ОСОБА_1 частково сплатив суму заборгованості 7000 грн, що не заперечується учасниками справи.

Проценти по кредиту нараховані за період з 10.06.2025 по 12.01.2026.

Всупереч умовам кредитного договору, а також вимог ст. ст. 509, 525, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом норми ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору та додаткового договору, які оформлені в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору та додаткового договору в електронній формі та їх відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Підписання кредитного договору та додаткового договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, додаткового договору, додатків до них, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача. Отже, суд вказує, що факт укладення кредитного договору та додаткової угоди саме з ОСОБА_1 доведено належними та достатніми доказами.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за кредитним належним чином не виконував, не здійснює платежів для сплати суми заборгованості по кредиту та відсотках, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання, на підставі чого утворилась заборгованість.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 9 500 грн, що підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1202 від 12.02.2026.

З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 встановлено, що боржник має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 20 437,60 грн, що складається з основного боргу 6 240 грн, процентів 7 737,60 грн, які нараховані за період з 10.06.2025 по 12.01.2026, комісії 1 710 грн, та неустойки 4 750 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт укладення кредитного договору в електронній формі та виконання умов договору позичальником щодо надання коштів у кредит, а також неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що добровільно не сплачена.

Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов договору (що не були усунені позичальником) має наслідком виникнення у кредитодавця права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Аналізуючи зміст кредитного договору № 10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 та додаткового договору до нього вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Споживчий центр», вбачається, що нарахування відповідачу процентів здійснено у відповідності до умов кредитного договору за період з 10.06.2025 по 12.01.2026, тобто в межах строку кредитування.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності 24.12.2023 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Із розрахунку заборгованості встановлено, що з період з 10.06.2025 по 12.01.2026 нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, яка не перевищує 1% в день, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.

З урахуванням обставин та підтверджуючих ці обставини документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом та процентами.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст. 627 ЦК України).

Частиною 4 ст. 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набранням чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для кредитодавця.

На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, кредитодавець має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктами 8, 9 вищезазначеної заявки кредитного договору № 10.06.2025-100001449 (кредитної лінії) від 10.06.2025 передбачено сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, - 9 % від суми кредиту, що дорівнює 315 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 315 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Крім того, сплата комісії за надання чергового траншу в розмірі 9 % від суми траншу та комісії за обслуговування передбачена вищевказаною примірною пропозицією про укладення додаткового договору (оферти) до кредитного договору (кредитної лінії).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищезазначене, умови кредитного договору № 10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 та додаткового договору до нього щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 710 грн, задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» за договором № 10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 240 грн та проценти в розмірі 7 737,60 грн, разом 13 977,60 грн.

В іншій частині заборгованість стягненню з відповідача не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі складаються зі судового збору.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 820,82 грн, з розрахунку 13 977,60 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 68,39 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №10.06.2025-100001449 від 10.06.2025 в розмірі 13 977 (тринадцять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн 82 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.04.2026.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ