Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №464/6299/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6299/25

пр.№ 2/464/804/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі судді Шашуріної Г.О.

секретар судового засідання Федак Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 464/6299/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова з позовною заявою, в якій просить провести поділ майна, набутого нею та ОСОБА_2 у шлюбі та належного їм на праві спільної сумісної власності наступним чином: визнати за нею право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на 1/2 частину паркомісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову покликається на те, що вона з ОСОБА_2 з 28.02.1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 05.01.2026 року шлюб між ними розірвано рішенням Сихівського районного суду м.Львова. Під час шлюбу ними набуто квартиру АДРЕСА_1 та паркомісце №39 за вказаною адресою. Відтак, вона просить суд визнати за нею право власності право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за нею право власності на 1/2 частину паркомісця № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 в порядку поділу майна подружжя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу від 09.09.2025 року передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 14 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого він позов заперечив з покликанням на те, що вказані у позові об`єкти нерухомості були придбані відповідачем у шлюбі з позивачкою, аде за власні особисті кошти, які у нього були після продажу квартири АДРЕСА_3 06.06.2016 року за 22000 євро та 20000 євро, що були йому подаровані матір`ю ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 14 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, представник позивачки ОСОБА_4 подала заяву, в якій позов підтримала, просила суд такий задовольнити, а розгляд справи здійснювати за відсутності позивачки та її представника.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача ОСОБА_5. подала до суду заяву, в якій щодо задоволення позовних вимог не заперечила, а розгляд справи просила здійснювати за відсутності відповідача та його представника.

У зв`язку з неявкою сторін, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.02.1997 року, який рішенням Сихівського районного суду м.Львова в справі № 464/6261/25 розірвано 05.01.2026 року.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 20.09.2019 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а 17.09.2019 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на паркомісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом просить суд визнати за нею право власності на 1/2 спірного нерухомого майна набутого подружжям за час шлюбу.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 26 ЦК України та Главою 8 СК України.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першою статті 70 СК України та абзацом 1 частини другої статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Також, суд враховує роз`яснення, викладені в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно - будівельному, гаражно -будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Предметом спору в даній справі є квартира АДРЕСА_1 та паркомісце АДРЕСА_4 .

Так, судом встановлено, що за ОСОБА_2 20.09.2019 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а 17.09.2019 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на паркомісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому в ході судового розгляду підтверджується факт придбання вище вказаного майна в шлюбі за час спільного проживання з позивачкою.

Відтак в ході судового розгляду судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 та паркомісце АДРЕСА_4 набута під час перебування сторін у шлюбі, а відтак належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Разом з тим судом відзначається, що фактично спір між сторонами виник з приводу поділу вказаного майна.

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Доводи відповідача про те, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя, закріплену у статтях 60, 61 Сімейного кодексу України. За усталеною практикою Верховного Суду, саме на особу , яка стверджує про особистий характер майна, покладається обов`язок доведення цієї обставини (зокрема, постанова ВС від 18.05.2023 у справі № 344/5528/22). Відповідач не надав жодних доказів, які б у сукупності давали можливість суду дійти висновку про те, що спірне майно було придбане за рахунок його особистих, а не спільних коштів подружжя. Такі докази не були здобуті судом і у ході розгляду справи. Таким чином, відповідач не виконав свого процесуального обов`язку щодо спростування презумпції спільності майна, набутого у шлюбі. За таких обставин доводи, наведені відповідачем у відзиві, суд відхиляє як недоведені, непідтверджені належними доказами та такі, що суперечать встановленим обставинам справи.

Враховуючи вище наведене, судом відзначається, що поділ майна може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, у зв`язку з чим діє презумпція рівності часток. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість відступу від рівності часток у випадку поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності.

На думку суду передбачені законом підстави для відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя відсутні, а тому при поділі спірного майна між подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об`єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному.

Відтак враховуючи, те що спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 та паркомісце АДРЕСА_4 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя тому за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частки вищезазначеного майна.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

У відповідності ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 12 112, 00 грн.

Керуючись ст. ст.4,10,12,13,76-81,89,141,263-265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину паркомісця № 23 за адресою: АДРЕСА_2 в порядку поділу майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 12 112 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ,

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 .

Повне рішення суду складено 06 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.6 ст.259, ч.5ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА