Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №449/203/26 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа №449/203/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

судді: Гуняк О.Я.,

за участю:

секретаря судових засідань: Тивонюка С.Р.,

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності: ОСОБА_1

захисника: Юхмана Я.В.,

розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 22.01.2026 р., о 16 год 34 хв., в м.Бібрка по вул. Галицька, 81, керував транспортним засобом марки «OPEL CORSA», номерний знак « НОМЕР_1 », із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, не чітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законодавстовм порядку за допомогою спеціального технічного приладу Алкотест Драгер 6820 та у медичному закладі відмовився. Гр. ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортними засобами згідно ст.266 КУпАП, чим порушив п.2.5. ПДР. Окрім цього, ОСОБА_1 , 22.01.2026 р., о 16 год 34 хв., в м.Бібрка по вул. Галицька, 81, керував транспортним засобом марки «OPEL CORSA», номерний знак « НОМЕР_1 », без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Порушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення заперечив та пояснив, що 22.01.2026 р. він був на роботі у Сокільниках. Зазначає, що автомобіль «OPEL CORSA», був куплений спільно з хлопцями, оскільки вони возили в ньому інструмент. Стверджує, що він не керував даним автомобілем, а керував таким Лобода, оскільки він не має прав. Наголошує, що коли вони з ОСОБА_2 були на роботі, вони вживали алкоголь обоє. Звертає увагу, що після цього він подзвонив до односельчанки - ОСОБА_3 , щоб вона забрала їх і машину. Зауважує, що коли вона приїхала із Сихова, з садочка, вона сіла за кермо і вони поїхали до Бібрки, де зупинились біля магазину. Зазначає, що в той час, коли ОСОБА_3 , зайшла до магазину, ОСОБА_4 сидів у машині, а він курив на дворі до них під`їхала поліцейська машина. Стверджує, що поліцейські підійшли до нього і сказали забрати з тротуару машину. Звертає увагу, що він сказав, що зараз вийде шофер і забере. Однак, після цього він сів за кермо і проїхав близько 1,5 метра. Стверджує, що поліцейські взяли його в машину, завезли в центр Бібрки і повернули назад до магазину. Зазначає, що після цього ОСОБА_5 сіла за руль і поїхала в с.Лани.

Захисник ОСОБА_1 – Юхман Я.В., в судовому засіданні просив провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з підстав зазначених у поданих ним клопотаннях.

Клопотання мотивовані тим, що наведені у протоколі відомості не підтверджені належними та допустимими доказами та не можуть вважатися достатніми для встановлення факту керування транспортним засобом. Стверджує, що долучені до матеріалів справи: опис; диск із відеозаписом; протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд; акт огляду; копію постанови ЕНА №6550458; рапорт (розширений); рапорт відеозапис, у своїй сукупності не підтверджує належним чином факт керування транспортним засобом саме до моменту контакту з працівниками поліції. Наголошує, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не містить фіксації руху транспортного засобу до моменту взаємодії з працівниками поліції, факту зупинки транспортного засобу під керуванням особи. Звертає увагу, що із наявного відеозапису вбачається, що після спілкування з працівником поліції особа сіла за кермо та перемістила транспортний засіб на незначну відстань. Вважає, що жодним належним доказом не підтверджено, що особа здійснювала керування транспортним засобом, як самостійну дію до втручання працівників поліції. Зазначає, що ключовим у даній справі є те, що переміщення транспортного засобу відбулося після контакту особи з працівниками поліції, а не до нього. Зауважує, що саме ця обставина, у сукупності з відсутністю будь-якої відеофіксації попереднього керування транспортним засобом, свідчить про те, що рух транспортного засобу не був самостійною ініціативою особи, а був безпосереднім наслідком взаємодії з працівниками поліції. Зазначає, що наведені обставини підтверджуються показаннями свідка, допитаного у судовому засіданні, який вказав, що до моменту прибуття працівників поліції особа транспортним засобом не керувала, а його переміщення було здійснено після відповідної вказівки працівника поліції. Стверджує, що працівники поліції не зафіксували вже вчинене правопорушення, а фактично створили умови, за яких з`явилася можливість формально стверджувати про наявність елементу “керування”. Така ситуація свідчить про штучне формування об`єктивної сторони правопорушення, що узгоджується з відсутністю належної фіксації події до моменту взаємодії з працівниками поліції. Наголошує, що до матеріалів справи долучено відеозаписи, які не відповідають зазначеним у протоколі відомостям, а саме: один відеозапис здійснений за допомогою мобільного телефону; інший відеозапис має маркування 01213-001213, у зв`язкуіз чим долучені відеозаписи не можуть бути ідентифіковані як такі, що отримані із технічного засобу №1202, зазначеного у протоколі. Зауважує, що зазначені відеозаписи не відповідають вимогам належності та допустимості доказів і не можуть бути покладені в основу висновку про наявність факту керування транспортним засобом. Вважає, що працівниками поліції не доведено: факту самостійного керування транспортним засобом до моменту контакту з ними; відсутності впливу з боку працівників поліції на дії особи; наявності належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували подію правопорушення.

Свідок ОСОБА_4 , пояснив, що поліцейські сказали Соловському забрати машину з проїжджої частини і ОСОБА_1 сів у машину і скотив її вниз на 1.5 метра. Зазначив, що після цього поліцейські забрали його в машину, поїхали і через деякий час, приблизно через 10 хвилин привезли назад. Зазначив, що у них був водій - ОСОБА_6 , яка забрала їх.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_1 . Перебувала на роботі, у м. Львові. Їй зателефонував ОСОБА_1 , щоб вона їх забрала із ОСОБА_8 . Вона сіла на 40 маршрут, близько 16.30 годин приїхала. Вона сіла за кермо їхнього робочого автомобіля. Приїхала в м. Бібрку, пішла в магазин за продуктами, повертаючись назад побачила, що ОСОБА_9 забрала поліція. Вона чекала 10-15хв., ОСОБА_1 повернувся, вона завезла його додому, автомобіль поставила біля брами. Автомобілем керувала вона, ОСОБА_10 автомобілем не керував.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухави пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, свідків, суд приходить до наступного висновку.

Згідно пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.

Згідно з п. п. 6, 7 та 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок № 1103), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вищевказаними приписами передбачена чітка процедура направлення водія на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння: на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або незгоди водія з його результатами, такий огляд, відповідно до приписів закону, проводиться в закладах охорони здоров`я. Іншого порядку не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.

При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

До того ж, з вищевказаних відеозаписів не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки, працівниками поліції було роз`яснено процедуру проходження освідування та наслідки відмови від її проходження, з якою ОСОБА_1 не погодився.

При цьому, волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.

Зважаючи на висловлену ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було повідомлено такого про наслідки такої відмови, а саме складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливо лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На думку суду, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч.1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6022877 від 26.10.2025 р., до ОСОБА_1 застосовано адміністратвине стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Згідно ч.5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Аналізуючи зміст протоколів про адміністративне правопорушення суд дійшов висновку, що в протоколах про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту.

Слід зазначити, що протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою посадовою особою і жодних відомостей станом на день розгляду справи, про те, що дії посадової особи, що їх складала, ОСОБА_1 оскаржувалися, в матеріалах справи відсутні. Тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, а також не звертався із позовом до суду в порядку КАСУ щодо дій працівників поліції.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушували свої службові обов`язки, в суді не надано.

Вищезазначені обставини підтверджуються: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572922 від 22.01.2026 р. та серії ЕПР1 №572933 від 22.01.2026 р., Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписами на компакт диску, постановами про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6022877 від 26.10.2025 р. та серії ЕНА №6550458 від 22.01.2026 р., а також іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Таким чином, протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572922 від 22.01.2026 р. та серії ЕПР1 №572933 від 22.01.2026 р., складені у відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені у ньому обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, натомість пояснення ОСОБА_1 та його захисника суд розцінює як позицію захисту з метою уникнення ним відповідальності.

Вказані зібрані по справі докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у суду не виникає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з огляду на наявність відео з місця події, яке дозволяє встановити дійсні обставини справи, а також належним чином оформлені матеріали про адміністративне правопорушення, не можуть слугувати підставою для закриття провадження у справі, а формальний підхід до розгляду цієї справи, на переконання суду, не відповідатиме завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначеного у статті 1 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

ОСОБА_1 , реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм Закону.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Згідно вимог ч.5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно ч.1 ст.130 КУпАП (із змінами) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищенаведене, на глибоке переконання суду, в судовому засіданні наведені переконливі та достатні докази, що підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6550458 від 22.01.2026 р., до ОСОБА_1 застосовано адміністратвине стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що накладене стягнення у виді штрафу ним сплачено .

Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки, до суду надійшло 2 (дві) справи про вчинення ОСОБА_1 , правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, то відповідно до ст. 36 КУпАП слід об`єднати справи: №449/203/26 (номер провадження – 3/449/125/26) та №449/205/26 (номер провадження – 3/449/127/26), в одне провадження та присвоїти справі - №449/203/26 (номер провадження – 3/449/125/26).

У відповідності до положень ст.40-1 КУпАП, з правопорушника слід стягнути судовий збір.

На підставі ч.5 ст.126 КУПАП, ч.1 ст. 130 КУпАП та керуючись ст.ст. 24, 36, 221, 283, 284, 289 КУпАП України, -

п о с т а н о в и в:

справу №449/205/26 (номер провадження – 3/449/127/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та справу №449/203/26 (номер провадження – 3/449/125/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, об`єднати в одне провадження та присвоїти справі - №449/203/26 (номер провадження – 3/449/125/26).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченогоч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченогоч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накласти на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 ( однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У відповідності до ст. 36 КУпАПостаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу – 665 грн. 60 коп.

Реквізити для оплати штрафу:

-отримувач: ГУК у Львівській області; код отримувача: ЄДРПОУ – 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA 268999980313040149000013001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для оплати судового збору:

-отримувач: ГУК Львів/Перемишлянська ТГ/ 22030101; код отримувача: ЄДРПОУ – 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку ( IBAN) : UA 328999980313121206000013889; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Гуняк Олександра Ярославівна