Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №519/321/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа № 519/321/26 Провадження № 3/519/79/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.26 м. Південне

Суддя Південного міського суду Одеської області Лемець С.П., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, свідоцтво про народження НОМЕР_1 ,

місце проживання: АДРЕСА_1 ,

місце роботи, посада:

за ч.5 ст.126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2026 о 19:50 год в Одеській обл., м. Південне, просп. Гр.Десанту, буд.14, ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР. Повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія № ЕПР1 №592264 від 15.02.2026 у відношенні ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі, провину визнає в повному обсязі.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушення ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005).

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Положеннями ч.1 ст.277 КУпАП України визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.268 КУпАП України участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ст.126 КупАП України не є обов`язковою.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Пункт 2.1.а ПДР України передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі повторного протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого, ч.5 ст. 126 КУпАП повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №592264 від 15.02.2026; копією постанови ЕНА №6443045 від 01.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.2 КпАП України; рапортом старшого лейтенанта поліції Рудковського С. від 16.02.2026; довідкою до матеріалів адміністративної справи ЕПР1 №592264 від 15.02.2026, відеозаписом з місця події.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Так, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст.40 Закону України "По національну поліцію".

Доказів того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності або того, що передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП покарання буде становити для нього надмірний тягар, суду надано не було та в судовому засіданні не встановлено.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.126 ч.5 КУпАП, доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушень і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності особи одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Посвідчення водія правопорушник не отримував (довідка ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області).

Санкція ч.5 ст.126 КУпАП встановлює, окрім накладення штрафу, також безальтернативне адміністративне стягнення на водіїв у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на строк від 5 до 7 років.

Вищевказані норми КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винної особи, яка керувала транспортним засобом, посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Згідно з ч.1 ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Вищенаведений висновок суду ґрунтується на правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20 за схожих правовідносин, яку в силу засади верховенства права можливо застосувати й у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 є власником даного транспортного засобу матеріали справи не містять, а тому суд не застосовує до нього стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин що пом`якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.126 КУпАП, статтями 283-284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, адміністративне стягнення у виді двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Реквізити для сплати штрафу, Одержувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300; ЄДРПОУ:37607526; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/р (IBAN) UA848999980313080149000015001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; Після сплати штрафу оригінал квитанції необхідно надати до суду.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Реквізити для сплати судового збору. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106. Після сплати судового збору оригінал квитанції необхідно надати до суду.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуть до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Південний міський суд Одеської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ