Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №521/18432/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 521/18432/24

Провадження №2/523/3041/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

08 листопада 2024 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 63140 грн за кредитним договором № 932537489 від 16 листопада 2020 року, укладеним між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким набув позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 16 листопада 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали кредитний договір № 932537489 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000 грн на її банківську карту, проте відповідачка належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за договором не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до нього відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним зобов`язанням.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 30/1023-01 та додаткових угод до нього відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним зобов`язанням.

14 лютого 2022 року між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги, в тому числі до відповідачки на загальну суму 63140 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь вказану заборгованість разом з понесеними судовими витратами: судовий збір – 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу – 6000 грн.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року справу передано за підсудністю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

22 січня 2026 року суддя Пересипського районного суду м. Одеси відкрила провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26 січня 2026 року відповідачка надала суду відзив на позовну заяву, в якому факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 22000 грн не заперечує, проте не погоджується із розміром нарахованих процентів, штрафних санкцій, які є неспівмірними із сумою основного зобов`язання, значно перевищують тіло кредиту, що свідчить про економічну необґрунтованість вимог позивача та дисбаланс прав і обов`язків сторін, у зв`язку з чим просила зменшити розмір заборгованості до розміру тіла кредиту або до іншої співмірної, розумної та справедливої суми.

Також відповідачка надала суду клопотання, в якому просила суд врахувати її соціальне та матеріальне становище, факт самостійного виховання неповнолітньої дитини, перебування за кордоном у зв`язку з війною.

30 січня 2026 року у відповіді на відзив позивач обґрунтував нарахування процентів відповідно до умов договору за два періоди в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України), у зв`язку з чим просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Заперечуючи проти викладених у відповіді на відзив обставин, відповідачка вказала на формальний підхід позивача щодо нарахування процентів без врахування вказаних нею життєвих обставин, чим ігнорується принцип справедливості, розумності та добросовісності, адже вона не ухиляється від виконання зобов`язань, але через певні незалежні від неї обставини є неплатоспроможною.

24 лютого 2026 року відповідачка надала суду клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання настав 16 грудня 2020 року, то перебіг строку позовної давності розпочався 17 грудня 2020 року та сплинув 17 грудня 2023 року, а позов подано до суду 08 листопада 2024 року, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 16 листопада 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 932537489 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідачка на офіційному сайті товариства - www.moneyveo.ua після ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту подала відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Після перевірки персональних даних та погодження Товариством заявки відповідачка 16 листопада 2020 року о 13:41:14 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4Y88H.

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт», які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачка здійснила дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення було б неможливе.

Кредит надавався строком на 30 днів до 16 грудня 2020 року, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит у встановлений строк та сплатити проценти за його користування за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,40 % у день за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. У випадку користування кредитом понад встановлений строк умови нарахування процентів скасовуються і застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування. У зв`язку з чим позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом від дати його отримання до фактичної дати повернення (п. 1.4 договору).

За умовами договору кредитодавець надав відповідачці кредит у розмір 22000 грн, перерахувавши за допомогою посередника надавача платіжних послуг АТ КБ «ПриватБанк» 16 листопада 2020 року о 13:41 гроші на банківську карту відповідачки № НОМЕР_1 .

Проте відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, не здійснивши жодної оплати, у зв`язку з чим станом на 19 січня 2021 року за розрахунком кредитодавця за нею утворилася заборгованість у розмірі суми кредиту – 22000 грн та процентів за користування кредитом – 23936 грн, які були нараховані за період з 16 листопада по 16 грудня 2020 року за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,40 відсотків від суми кредиту за кожний день користування, що складало 88,00 грн у день

У зв`язку з продовженням користування відповідачкою кредитом понад строк кредитування, позивач відповідно до п. 1.4 договору 20 грудня 2020 року нарахував різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною процентною ставкою за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. Розмір процентів за базовою процентною ставкою склав 1,70 %, що еквівалентно 374,00 грн у день.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди, якими строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 117 від 19 січня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 45936 грн, з яких 22000 – заборгованість за тілом кредиту та 23936 грн – заборгованість за відсотками за період з 16 листопада 2020 року по 19 січня 2021 року.

У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» продовжив нарахування процентів за умовами кредитного договору № 932537489 від 16 листопада 2020 року з моменту отримання права вимоги з 20 січня 2021 року у розмірі 374 грн за кожен день користування кредитом. У зв`язку з чим станом на 28 жовтня 2021 року розмір нарахованих процентів склав 41140 грн.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01 та у подальшому додаткові угоди до нього, якими продовжили строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року до вказаного договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 63140 грн, з яких 22000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 41140 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, нарахованими до 28 жовтня 2021 року.

14 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 14/02/22-01, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором на загальну суму 63140 грн відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 14 лютого 2022 року та Акту прийому-передачі реєстру боржників.

При цьому, право вимоги за кредитними зобов`язаннями відповідачки було відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги саме з дати їхнього підписання, тобто вже після укладення спірного кредитного договору.

Розрахунки заборгованості підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 932537489 від 16 листопада 2020 року за відповідні періоди перебування права вимоги у них.

При цьому, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним зобов`язанням відповідачки.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонам.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом в розмірі 63140 грн підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані ОСОБА_2 кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Відповідачка не спростувала доводи позивача щодо розміру розрахунку належними доказами. Твердження про відсутність матеріальної можливості для сплати заборгованості не виключає відповідальності за невиконання зобов`язання.

Що стосується застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позов давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року.

Положеннями п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, і спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України.

Тобто, на момент виникнення права вимоги за кредитним договором від 16 листопада 2020 року № 932537489 вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності.

Крім того, пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 793/2025 р від 20 жовтня 2025 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за № 4434-IX передбачено виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Пунктом 2 цього Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Набрання чинності Закону відбулося 04 вересня 2025 року, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04 вересня 2028 року.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», а також Додаткову угоду № 6 до договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 09 вересня 2024 року, в якому зафіксовано перелік та вартість наданих послуг стосовно боржниці ОСОБА_2 за договором № 932537489 від 16 листопада 2020 року, зокрема: вивчення матеріалів справи: 1 год.- 500 грн; складання позовної заяви: 2 год.- 5000 грн, усна консультація: 1 год. – 500 грн.

Враховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, №922/445/19.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 932537489 від 16 листопада 2020 року у розмірі 63140 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя