Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №522/23324/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/23324/25

Провадження №2-др/522/47/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Бакуми Оксани Павлівни про ухвалення додаткового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 20 000,00 гривень щомісячно з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону, починаючи з моменту звернення до суду із позовом, тобто, з 21.10.2025 року до моменту досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У позовній заяві позивачка зазначила, що нею очікується понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення, питання про розподіл судових витрат – не вирішено.

09 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Бакуми Оксани Павлівни про ухвалення додаткового рішення, у якій заявниця просила ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року заяву прийнято до розгляду.

31 березня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_2 – адвоката Єлісєєва Дмитра Олексійовича надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому заявник просив відмовити у задоволенні заяви.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

16 вересня 2025 року між адвокатом Бакумою Оксаною Павлівною та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №16/09-1, за яким адвокат за дорученням клієнта та в його інтересах зобов`язався надати останньому правову допомогу, а клієнт зобов`язався сплатити за це гонорар.

У п.1.2. Договору визначено, що під правовою допомогою у цьому договорі розуміється юридичний захист прав та інтересів клієнта у справах щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

У п.5.2. Договору сторони погодили, що за підготовку документів, складання позовних заяв, клопотань, запитів, складання інших документів правового характеру, прийняття участі у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 37 000,00 гривень.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 16.09.2025 року б/н, ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Бакуми Оксани Павлівни грошову суму у розмірі 37 000,00 гривень з метою виконання договору про надання правничої допомоги від 16.09.2025 року №16/09-1.

У запереченні на заяву, представник відповідача посилається на те, що квитанція не є належним доказом, що підтверджує понесення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у ньому відсутня вказівка на дату та номер його складання.

Зазначені доводи не відповідають дійсності, оскільки, у квитанції частко вказано дату його складання – 16.09.2025 року, зазначено про відсутність номера «б/н», визначено платника – Таужнянську Вікторію Ігорівну, підстава оплати – договір про надання правничої допомоги від 16.09.2025 року №16/09-1, грошову суму, що була сплачена – 37 000,00 гривень, містить підписи головного бухгалтера та касира, а тому, у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, та є належним доказом, що підтверджує сплату витрат на професійну правничу допомогу.

У статті 11 ЦПК України вказано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч.ч.5-6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги

Суд вважає, що чинне процесуальне законодавство не містить заборони щодо права суду на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за умови, що заявлений розмір таких витрат не відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості, а самі витрати не є фактичними та неминучими.

Тому, під час визначення розміру витрат на професійну правничої допомоги суд повинен встановити наступне:

- чи обґрунтувала особа понесення таких витрат належними та допустимими доказами;

- чи відповідає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу принципам пропорційності, розумності, та справедливості;

- чи є такі витрати фактичними та неминучими?.

Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23.

У запереченні на клопотання, представник відповідача посилається на те, що заявлені до стягнення витрати не відповідають критерію співмірності.

Суд погоджується із такими доводами та вважає, що заявлений розмір витрат не відповідає принципам пропорційності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Першочергово слід виходити з того, що предметом договору про надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта під час розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Предметом спору у справі №522/23324/25 є стягнення аліментів та питання про розірвання шлюбу під час розгляду справи – не вирішувалося.

З ЄДРСР встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/21205/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Рішенням суду від 08 грудня 2025 року позов було задоволено. Проте, в межах цієї справи позивачем не ініційовано питання про розподіл судових витрат.

За таких обставин, суд вважає, що в межах справи №522/23324/25 підлягають розподілу виключно судові витрати, що стосуються захисту прав та інтересів клієнта у справі про стягнення аліментів.

Так, в ході розгляду справи представником було подано, зокрема, позовну заяву.

Сама позовна заява – не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Зі змісту додатків до позовної заяви надані документи, які підтверджують той факт, що представник позивача – адвокат Бакума Оксана Павлівна вчиняла дії, спрямовані на самостійне отримання доказів по справі, а саме, копію адвокатського запиту до РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, копію адвокатського запиту до ТОВ «ЕМБЕР МЕРІТАЙМ», копію адвокатського запиту до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та копію відповіді на вказаний запит, копію адвокатського запиту до АДПСУ та відповідь на вказаний запит, копію адвокатського запиту до АТ «ОТП БАНК» тощо.

Зазначене свідчить про те, що представник позивача вчиняв дії, спрямовані на самостійне отримання доказів, що вимагало від нього певних зусиль та часу.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами пов`язані із сімейними правовідносинами. Зазначена категорія справ характеризується незначним рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання, а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на майнові відносини між батьками та дітьми.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 4 000,00 гривень.

Разом із позовом до суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом. Витребувані судом відомості були враховані судом під час ухвалення судом рішення. Також, 20 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про витребування доказів. Вказане клопотання було задоволено судом. Тому, беручи до уваги вказані обставини, зміст клопотання, його обсяг та час, необхідний для його складання, суд вважає, що витрати пов`язані з їх складанням, які б відповідали критеріям розумності, співмірності та справедливості становлять 200,00 гривень за кожне клопотання.

25 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси представником позивача – адвокатом Бакумою Оксаною Павлівною було подано відповідь відзив. Суд звертає увагу на те, що саме відповідь на відзив є незначною за змістом.

У додатках до заперечення відсутні будь-якій документи, отримані представником позивача самостійно (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів). Додатком є лише відеоролики з соціальної мережі, які знаходяться у відкритому доступі та можуть бути безперешкодно отримані будь-якою особою. Зазначене дає суду підстави вважати, що адвокат не витратив значного проміжку часу для отримання таких додатків.

Суд звертає увагу на те, що зазначена категорія справ не характеризується підвищеним рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання відповіді на відзив, суд виходить з того, що спірні правовідносини чітко врегульовані чинним законодавством. Між нормами прави відсутні будь-які колізії, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері чітко сформована та не відрізняється між собою, що не вимагало від представника позивача витрат значного проміжку часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій. На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно на відносини, що виникли між позивачем та відповідачами.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку, що витрати за надання такої послуги, за умови їх відповідності критеріям розумності, справедливості та співмірності повинні становити 1 500,00 гривень.

Під час розгляду справи позивачка також 16.01.2026 року подавала клопотання про витребування доказів, яке у заяві від 06.02.2026 року заявниця просила залишити без розгляду. На думку суду, вказані дії представниці позивачки були її виключною ініціативою, у зв`язку з чим, такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Суд також зауважує, що витрати пов`язані із участю в судовому засіданні не підлягають включенню до складу судових витрат, оскільки, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто, судові засідання по справі – не проводилися, що виключає участь представника позивача у судових засіданнях.

Також, представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Постанова ОП КГС ВС від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 містить висновок про те, що заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

Подібна за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21.

За таких обставин, суд вважає, що витрати за підготовку на складання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.

У запереченні на клопотання, представник відповідача також зазначає про те, що обсяг наданих послуг не доведений, оскільки, відсутній акт наданих послуг.

Так, звертаючись до суду із заявою про ухвалення рішення, представниця позивача не надала до суду акту виконаних робіт або детальний опис робіт.

Проте, як вже було встановлено судом, у п.5.2. Договору сторони погодили, що за підготовку документів, складання позовних заяв, клопотань, запитів, складання інших документів правового характеру, прийняття участі у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 37 000,00 гривень.

Тобто, у договорі сторони узгодили чітку вартість надання витрат на професійну правничу допомогу (гонорар), розмір якого не залежить від загальної кількості дій, що були вчинені адвокатом під час надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З таких обставин, подання акту виконаних робіт (наданих послуг) в даному конкретному випадку не є необхідним та не впливає на можливість суду здійснити розподіл судових витрат.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який би відповідав критерію співмірності, розумності та справедливості становить 5 900,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову – 180 000,00 гривень (30 000 (сума яку просили стягнути) * 6 (кількість місяців).

Розмір задоволених позовних вимог – 120 000,00 гривень (20 000 (сума задоволених позовних вимог) * 6 (кількість місяців).

Питома вага – 0,666 (120 000/180 000).

Витрати на професійну правничу допомогу – 3 929,40 гривень (5 900*0,666).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 929,40 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Бакуми Оксани Павлівни про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь позивачки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 900 (п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст додаткового рішення складено та підписано 06 квітня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.