Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №336/6726/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 05 квітня 2026 р.

Справа: №336/6726/24

Суддя: Звєздова Н. С.

ЄУН: 336/6726/24

Провадження №: 2-о/336/7/2026

06.04.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя області у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С., позивачки ОСОБА_1 , її представника Скрими В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подану в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник заявниці – адвокат Скрима В.А., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 24.05.2024 серії АР №1178811, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з вказаною заявою, в якій просила встановити факт спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю ОСОБА_1 з рідним братом ОСОБА_2 з 2008 року до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України №64/202 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року,в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року. На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_2 був призваний на військову службу 08.02.2023 року, проходив службу на посаді електрика-дизеліста польової лазні взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 виконуючи військовий обов`язок, пов`язаний з відбиттям повномасштабної збройної агресії рф загинув, зазнавши травму несумісну з життям. До моменту мобілізації брат з сестрою проживали разом однією сім`єю в батьківській квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Після загибелі рідного брата, заявниця змушена звернутися до суду з вказаною заявою.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.10.2024 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.

Ухвалою суду від 10.10.2024 відкрите провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку окремого позовного провадження.

Відзив або письмових пояснень від ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду не надходило.

В судовому засіданні заявниця підтримала заявлені вимоги, суду пояснила, що після її розлучення з чоловіком вона разом зі своєю донькою у 2008 році повернулась жити до батьків за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкав і її брат. Брат ОСОБА_4 постійно допомагав їй фінансово, сплачував за комунальні послуги, надавав кошти на навчання її доньки, надавав кошти на операцію для неї, під час реабілітації купував ліки, купував продукти додому тощо, тобто вони проживали разом як одна сім`я і заявниця повністю перебувала на утриманні свого брата до моменту його загибелі.

Представник заявниці заяву підтримала з підстав, викладених у неї.

ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, причини нявки суду не надав.

В судовому засідання, в якості свідка, була допитана ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона є сусідкою заявниці та з 1980 року проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Свідок добре знає сім`ю заявниці, знає її батьків, які померли ще до війни, знає, що загинув її брат ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання. Свідок постійно спілкувалась з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , у них були добрі відносини. ОСОБА_4 постійно допомагав сестрі фінансово, також допомагав своїй племінниці. Після смерті батьків у квартирі разом жили заявниця з донькою та її брат ОСОБА_4 , який постійно опікувався сестрою та племінницею, у них були близькі стосунки, вони жили як сім`я.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що у 2022 році його мобілізували, а через рік мобілізували ОСОБА_4 – брата заявниці. Свідок з померлим працював разом на ПАТ «Запорізький масложиркомбінат». ОСОБА_4 неодноразово розповідав, що він допомагає фінансово своїй сестрі та племінниці, оскільки своєї сім`ї у нього не було, він з сестрою мешкали разом приблизно з 2009 року. Заявниця ОСОБА_8 готувала їсти ОСОБА_4 , коли він працював на заводі. Знає, що ОСОБА_4 проходячи військову службу фінансово допомагав своїй сестрі ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом заявниці та проживає у сусідньому будинку від неї. Знає заявницю приблизно з 2000років. З її братом ОСОБА_4 свідок часто спілкувався. Завдяки свідку ОСОБА_4 влаштувався на « ОСОБА_11 », де вони працювали разом. ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_6 та її донькою. Знає, що всі зароблені кошти він витрачав на свою сім`ю, а саме сестру ОСОБА_12 та її доньку, оскільки їх батьки померли ще до війни, а у ОСОБА_4 родини не було. Після того, як ОСОБА_4 мобілізували свідок підтримував з ним зв`язок, спілкувався по телефону, під час розмов ОСОБА_4 розповідав, що свої бойові він перераховує сестрі ОСОБА_9 , бо вона не багато заробляла. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 жили дружньо, проживали як сім`я.

Дослідивши заяву, заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

Заявниця змінила прізвище у зв`язку із укладанням шлюбу з ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Брат заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 08.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до сповіщення сім`ї №8938 від 09.12.2023 зазначено, що ваш брат електрик-дизелів польової лазні взводу матеріального забезпечення ВЧ № НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час оборони держави, пов`язаною з військовою агресією російської федерації проти України, отримавши травмування несумісне з життям в н.п. Липиці Харківської області, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 10-10/3026-с від 07.12.2023, свідоцтвом про поховання №с255833 від 14.12.2023, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1982.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України).

Пунктом 2 частини 1, частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та проживання однією сім`єю.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 5 Закону № 1058-IVвизначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Розділом IV Закону України від 9 квітня 1992 року N° 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі -Закон №2262-ХІІ) унормовано умови, коло осіб, період, розміри, порядок нарахування та виплати пенсій особами у разі втрати ними годувальника.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 цього Закону: «Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31)», а згідно ч. 1 ст. 31 Закону №2262-Х1І «Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування».

Документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання виплат, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на виплати в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Допомога, яку надавав за життя ОСОБА_2 своїй сестрі ОСОБА_1 , заявниці по справі, була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

Щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю суд виходить з наступного.

Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст.т 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом. Згідно статті 21. Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ч.2 ст. З СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. '

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рл/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи,, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. -

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими: членами сім`ї, визначеними у ньому. Поняття проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними. Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Про проживання однією сім`єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.

Спорідненість брата і сестри підтверджується свідоцтвами про їх народження, за якими вбачається, що їх батьками є: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Брат заявниці - ОСОБА_2 з 2002 року до мобілізації постійно проживав в квартирі АДРЕСА_2 .

Заявниця є власницю квартири в якій вони з братом проживали, так як, в 2003 році батьки подарували їй свої 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 не проживала у квартирі, яка належала їй на праві приватної власності, однак, після розірвання шлюбу в 2008 році, вона повернулась до квартири АДРЕСА_2 та продовжила жити разом з мамою, батьком та братом за вказаною адресою однією сім`єю, де й проживає до теперішнього часу.

За життя батьків так і після їх смерті, брат з сестрою спільно проживали, разом вели спільне господарство, доглядали своїх батьків. Між ними були розподілені обов`язки по дому. Вони мали спільний бюджет, святкували спільні події, проводили дозвілля разом, відвідували та приймали гостей, також систематично об`єднували особисті доходи для покращення та ремонту житла, спільно працювали задля блага один одного, постійно підтримуючи один одного. Спільно займались похованням батьків.

Системний аналіз показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , спільні фотознімки, дають можливість дійти висновку, що заявниця ОСОБА_1 та її померлий брат ОСОБА_2 мешкали разом та вели спільне господарство.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов до висновку, що заявниця довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання з померлим братом ОСОБА_2 , ведення спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, та інших доказів, які вказують на те, що вона перебувала на утриманні брата до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з братом ОСОБА_2 у період часу з 2008 року по день смерті останнього по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні брата ОСОБА_2 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя: Н.С. Звєздова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua