Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №521/3219/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/3219/26

Номер провадження № 2/521/3979/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06 квітня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників справи:

від ОСОБА_1 – не з`явилася;

від ОСОБА_2 – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий) про розірвання шлюбу та визнання проживання дитини разом з позивачем

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У березні 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просила розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачем 19.02.2013 року, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №184 та залишити дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на вихованні та проживанні із позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 19.02.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №184.

За доводами позивача, у подружжя народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося, вони не проживають разом з 2019 року. Відповідач покинув межі України у серпні 2019 року, з дитиною не спілкується, шлюб має формальний характер. Вказані обставини, на переконання є підставами для розірвання шлюбу.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16.03.2026 року у справі №521/3219/26 було відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Відзиву від відповідача у даній справі до суду не надійшло, що не є перешкодою для розгляду за наявними у ній матеріалами.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином. За доводами заяви від 30.03.2026 року просила розглядати справу за її відсутності, що судом розглянуто та задоволено.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений за останньою відомою адресою належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленням, наявним у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на останню відому адресу відповідача, а також відповідач про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений шляхом розміщення відповідного повідомлення про наявність відносно нього судового провадження на офіційному сайті Судової влади України, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, суд ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, за наявних у матеріалах справи письмових доказів суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання проживання дитини разом з позивачем потребує часткового задоволення, з відмовою в іншій частині, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно актового запису про шлюб, наданого позивачем із застосунку «ДІЯ» вбачається, що 19.02.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №184.

Крім того, судом встановлено, що згідно актового запису про народження, наданого позивачем із застосунку «ДІЯ» вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 , актовий запис №1460.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами правовідносин, матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

У відповідності ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно із якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін у даній справі.

Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За досліджених судом обставин встановлено, що підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами (ст. 1 СК України).

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

З огляду на наведене, суд виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки та не може будуватись на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тим більш в подружніх відносинах.

Водночас, суд зауважує, що звертаючись до суду з позовом, позивачка також просила суд залишити дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати разом із матір`ю.

Розглянувши зазначену позовну вимогу в рамках даної цивільної справи суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Сімейним кодексом України не передбачено залишення проживання дитини з одним із подружжя при розірванні шлюбу. Про таку можливість зазначив Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 року у справі №200/952/18, вказавши, що «за загальним правилом за відсутністю спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу».

Тобто, ключовим у даному випадку є відсутність спору про те, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти після розірвання шлюбу. Крім того, вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу суд може, але не повинен, оскільки Сімейним кодексом України такий обов`язок не встановлений.

Окремо від зазначеного, суд зауважує, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Відтак, зважаючи на те, що суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу лише за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, та враховуючи те, що відповідач у даному разі до суду на розгляд даної справи не з`явився, ані заяви про визнання позову, ані заперечення, відзиву на позов суду не подав, суд вважає, що вказане не може достеменно свідчити про відсутність спору між сторонами з питання про залишення неповнолітньої дитини проживати разом із матір`ю.

Відтак, враховуючи те, що долученими до позовної заяви доказами не підтверджено відсутності спору між сторонами щодо того, з ким з батьків буде проживати дитина сторін після розірвання між ними шлюбу, наявні підстави для відмови позивачу у задоволенні позову в частині визнання проживання дитини з матір`ю після розірвання шлюбу.

На підставі ч.3 ст. 105, ст. 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 275, 279, 280-282, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий) про розірвання шлюбу та визнання проживання дитини разом з позивачем – задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений 19.02.2013 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №184.

В решті позовних вимог – відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.04.2026 року.

Суддя Н.О. Шевчук