Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №947/1539/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 947/1539/26

Провадження № 2-о/503/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м.Кодима

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Калашнікової Т.О.,

при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей,

ВСТАНОВИВ:

Заявники звернулися до Кодимського районного суду Одеської області зі спільною заявою про розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей. В заяві просять розірвати між ними шлюб, зареєстрований 07 жовтня 2021 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у мсіті Одесі Південного міжрегіонального управління міністрества юстиції( м.Одеса), актовий запис № 2815. Від шлюбу у сторін є малолітній син- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між подружжям припинені та досягнуто згоди щодо місця проживання дитини, участі у її вихованні та спілкуванні, а також її утримання. Між заявниками відсутній спір про розірвання шлюбу та примирення неможливе.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про розірвання шлюбу підтримала та просила задовольнити.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про розірвання шлюбу підтримав та просив задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як визначено статтею 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст.55 Сімейного кодексу України).

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Як роз`яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

З оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.10.2021 року, виданого Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у мсіті Одесі Південного міжрегіонального управління міністрества юстиції( м.Одеса), вбачається, що 07.10.2021 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис за №2815. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – " ОСОБА_5 ".

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.11.2021 року.

Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Стаття 109 Сімейного кодексу України встановлює, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір між батьками про здійснення батьківських прав, утримання дитини та визначення місця проживання дитини (а.с. 4-5). Разом з тим, цей договір в порядку ч.2 ст.109 СК України, нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, та відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті та майнові права, та права їх малолітньої дитини, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали не можливими, останній час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, досягли спільної згоди щодо участі у виховані дитини, умов проживання та розміру матеріальної допомоги на утримання дитини, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України,

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 56, 105, 109, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей, – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 07 жовтня 2021 року Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у мсіті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції( м.Одеса), актовий запис №2815, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище " ОСОБА_6 ".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Т.О. Калашнікова