Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №946/1094/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/1094/26

Провадження № 1-кп/946/314/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

06 квітня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у м. Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за №12026162150000006, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Клін Московської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, самозайнятого, проживаючого у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі – КК),

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 327 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.02.2025 у справі №946/949/25, яка набрала законної сили 28.02.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та йому призначене адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років. Вищевказану постанову суду від 17.02.2025 ОСОБА_3 отримав особисто 20.12.2025. Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав вищезазначену постанову суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, хоча мав реальну можливість її виконати, та 01.01.2026 о 12:12 год., рухаючись по вул. Григорія Сковороди в м. Ізмаїлі Одеської області, нехтуючи вказаними судовими заборонами, здійснював керування автомобілем марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 .

2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Частина статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

3.Кримінальний кодекс України

«Стаття 382. Невиконання судового рішення

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню –

карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.»

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються його особи. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення. Він детально розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що 01.01.2026 він сів за кермо автомобіля «Mercedes-Benz», що належить його співмешканці, для того, щоб купити необхідну сировину для домашньої роботи, хоча він не мав права цього робити, оскільки у лютому 2025 року він був позбавлений права керувати транспортними засобами за повторне керування транспортним засобом без посвідчення водія. Окрім позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років, на нього також наклали стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн, який він досі не сплатив. Він запевнив суд, що більше не допустить такої поведінки.

6.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів, досліджених судом з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК, дає підстави суду дійти висновку про доведеність обставини, за яких ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, а отже і його винуватості у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

7.Обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить щире каяття.

8.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

9.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.ст. 65 – 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

10.Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний нетяжкий злочин проти правосуддя.

11.Згідно медичним довідкам, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

12.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Орган з питань пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.

13.Отже, з урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, даних досудової доповіді, середніх ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а також його майнового стану, несплату ним попередніх штрафів, накладених в адміністративному порядку, про що сам обвинувачений повідомив, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в нижніх межах санкції ч. 1 ст. 382 КК та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, оскільки, на думку суду, призначення такого покарання зі звільненням від його відбування є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання зі звільненням від його відбування повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

14.Враховуючи дані досудової доповіді, суд дійшов висновку про те, що окрім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК як обов`язкові, виправленню ОСОБА_3 сприятиме додатково покладений обов`язок, передбачений п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

15.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався. Клопотань про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд –

ухвалив:

1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

2.У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік не вчинить систематично (три та більше) правопорушень, що потягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

3.У силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

– виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

4.Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 06 квітня 2026 року.

5.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.

7.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

8.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

9.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1