Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №946/838/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/838/26

Провадження № 1-кп/946/305/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________________________

ВИРОК

Іменем України

06 квітня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162150001535, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ізмаїлі Одеської області, громадянина України, не одруженого, працюючого за наймом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого:

28.01.2026 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі – КК) до штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, одруженого, такого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, раніше не судимого,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,

сторона захисту: обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

інші учасники судового провадження: потерпіла ОСОБА_6 .

У судове засідання не з`явився представник персоналу органу пробації, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання повідомлення. Відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.30.11.2025 о 13:01 год. ОСОБА_3 спільно та за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , розподіливши між собою ролі, перебуваючи за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи кримінально протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, маючи корисливий умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 , шляхом зловживання довірою останньої, запропонували надати потерпілій ОСОБА_6 мобільний телефон та банківські дані, під приводом перерахувати грошові кошти за товар, отримали доступ до банківської картки потерпілої та активували платіжну систему «Google Pay».

Надалі, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 для маскування своїх злочинних шахрайських дій, повернули потерпілій ОСОБА_6 мобільний телефон, яка не усвідомлювала дійсних намірів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повідомивши про те, що перерахувати грошові кошти за товар не вдається.

У свою чергу, після того як ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 отримали доступ до банківської картки потерпілої, ОСОБА_3 30.11.2025 о 13:43 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Таврія-В» за адресою: просп. Незалежності, буд. 40, м. Ізмаїл Одеської області (далі – м. Ізмаїл), за допомогою платіжної системи «Google Pay» з використанням технології NFC (Near – field communication) отримав грошові кошти з банківської картки потерпілої ОСОБА_6 у сумі 9 000 грн, які ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 використали на свої власні потреби, тим самим реалізували свій злочинний умисел щодо заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання довірою, внаслідок чого спричинили потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму.

2.Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

3.Кримінальний кодекс України

«Стаття 190. Шахрайство

1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), –

…

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, –

карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.»

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

4.Обставини вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також інші учасники судового провадження, не піддавали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позицій, суд за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідженням документів, що стосуються осіб обвинувачених та заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

5.Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю визнали себе винними в обсязі пред`явленого їм обвинувачення. У ході судового розгляду вони детально розповіли про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаялися в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, суму коштів, якими вони заволоділи, та спосіб заволодіння. Так, обвинувачені пояснили, що 30.11.2025 о 13:01 год., перебуваючи біля будинку потерпілої ОСОБА_6 у с. Лражанка Ізмаїльського району, попросили у неї мобільний телефон з банківськими реквізитами для того, щоб, начебто, переказати їй грошові кошти за диски з автомобіля, які вони купували у неї. Але кошти вони не переказали, а приєднали банківську картку до платіжної системи телефону ОСОБА_4 марки POCO X5 Pro. А після цього в той же день, перебуваючи в магазині «Таврія-В» по пр. Незалежності, 40 в м. Ізмаїлі, вони зняли з банківської картки потерпілої 9 000 грн, які витратили на власні потреби. Вони обидва були ініціаторами цього кримінального правопорушення. У вчиненому сильно розкаюються, попросили пробачення у потерпілої та запевнили суд, що більше такого не вчинять. Обвинувачені також зазначили, це підтвердила і потерпіла, що вони, починаючи з першого судового засідання, до теперішнього часу повністю відшкодували потерпілій завдані збитки.

6.Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчинені ними кримінального правопорушення, та кваліфікує їх дії ч. 2 ст. 190 КК, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

7.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

8.До обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

9.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність інших обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати інші обставини, які обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинувачених.

Мотиви призначення покарання

10.При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.ст. 65 – 68 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винних, обставин, що пом`якшують та обтяжують їх покарання, а також характер та ступінь участі кожного ж обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.

11.Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили умисний нетяжкий злочин проти власності.

12.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудові доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яким ризики вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюються як високі, а ризики небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

13.З урахуванням вказаних обставин, осіб обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_3 , хоча на час ухвалення вироку не вперше притягується до кримінальної відповідальності, але на час вчинення кримінального правопорушення за цим вироком до кримінальної відповідальності не притягувався, їх щирого каяття, добровільного відшкодування, наявності однієї обставини, що обтяжує їх покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а також даних досудової доповіді, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливе з призначенням їм покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК та зі звільненням їх на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, оскільки, на думку суду, призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченох та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинувачених, які створять у них готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

14.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд також враховує те, що злочин за цим вироком він вчинив до ухвалення попереднього вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.01.2026, яким він засуджений за ч. 1 ст. 382 КК до штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, який не сплачений ним у повному обсязі, тому йому слід призначити покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК. Вказані обставини справи дають підстави суду визначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в силу ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

15.Також, враховуючи дані досудової доповіді, а також те, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченими з кори сливих мотивів, з метою задоволення власних потреб, суд вважає, що виправленню обвинувачених сприятиме додатково покладені обов`язки, передбачені п.п. 2, 4 ч. 3 ст.76 КК, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку

16.Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не затримувалися та під вартою не трималися. Клопотань про застосування запобіжних заходів відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло.

17.Питання про арешт майна та про долю інших речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК.

Керуючись ст.ст. 369 – 371, 373 – 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд –

ухвалив:

1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік та шість місяців.

2.На підставі ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_3 призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.01.2026, яким він засуджений за ч. 1 ст. 382 КК до штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, більш суворим, призначеним за цим вироком, і остаточно ОСОБА_3 до відбування визначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік та шість місяців.

3.У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік і шість місяців не вчинить систематично (три та більше) правопорушень, що потягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

4.У силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

– виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

5. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

6.У відповідності до ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік не вчинить систематично (три та більше) правопорушень, що потягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

7.У силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

– виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

8.Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 06 квітня 2026 року.

9.Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.12.2025 на оптичний DVD-R диск з трьома відеозаписами з камер відеоспостереження, а саме відеозаписи нагляду торгового залу магазину «Таврія-В» за 30.11.2025: 10.128.7.82_ch26_20251130133546, 10.128.7.82_ch16_20251130133714, 10.128.7.82_ch23_20251130134106 за адресою: пр. Незалежності, 40, м. Ізмаїл, залишити без змін та залишити вказаний диск в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

10.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

11.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.

12.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

13.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченим та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1