Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №308/2139/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №441155065 від 09.05.2021, посилаючись на те, що відповідач отримав кредит 3 000 грн, який у подальшому було збільшено до 22 000 грн, однак належним чином зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість 80 150,00 грн (21 999,90 грн - тіло кредиту, 58 150,10 грн - проценти).

Крім того, позивач вказує, що право вимоги за кредитним договором перейшло до нього на підставі договорів факторингу, укладених послідовно між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС».

25.02.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, що додаткові угоди на суму 19 000 грн не містять електронного підпису чи інших реквізитів, які підтверджують їх укладення, тому збільшення кредиту не доведено; вказує, що кредит 3 000 грн погашений, заперечує нарахування процентів у сумі 58 150,10 грн як неспівмірних, посилається на неповідомлення про відступлення права вимоги, а також просить відмовити у стягненні 7 000 грн витрат на правничу допомогу та зазначає, що є особою з інвалідністю ІІ групи.

У відповіді на відзив від 04.03.2026 позивач зазначив, що первісний кредитор належно виконав умови кредитного договору та ініціював перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними інструкціями та інформацією АТ «А-БАНК» про зарахування коштів у загальному розмірі 22 000 грн; вказав, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, чим фактично визнав існування зобов`язань, а також наполягав, що між сторонами були укладені 19 додаткових угод про збільшення суми кредиту, і відповідач не надав доказів неотримання коштів чи їх повернення; додатково зазначив, що відсутність окремих банківських документів не спростовує факту перерахування коштів, оскільки фінансова установа лише ініціює платіж, а підтвердження його здійснення надається банком; при цьому здійснення відповідачем платежів позивач розцінив як конклюдентні дії, що свідчать про визнання договору та боргу; також позивач вказав, що розмір заборгованості відповідає умовам договору та підтверджується розрахунком і реєстрами прав вимоги, а доводи відповідача щодо неспівмірності процентів і відсутності повідомлення про відступлення права вимоги не впливають на обов`язок виконання зобов`язання, у зв`язку з чим просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути судові витрати.

14.03.2026 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких останній заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на недоведеність факту перерахування кредитних коштів, відсутність належних доказів укладення кредитного договору та додаткових угод, неправомірність нарахування процентів, а також необґрунтованість витрат на правничу допомогу.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

23.02.2026 відповідачем подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

24.02.2026 АТ «АКЦЕНТ БАНК» на виконання ухвали суду від 10.02.2026 надано суду витребувану інформацію.

16.03.2026 відповідач подав клопотання про витребування у позивача належних доказів підписання кредитного договору та 19 додаткових угод (зокрема даних про генерацію та використання одноразових ідентифікаторів, SMS-повідомлень і лог-файлів), а також електронних оригіналів цих документів у форматі, що дозволяє перевірити наявність та коректність електронного підпису.

18.03.2026 позивач подав до суду додаткові пояснення у справі та заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів, у яких зазначено, що кредитний договір та додаткові угоди до нього укладені і підписані відповідачем у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом проходження реєстрації та ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, ознайомлення з умовами договору та підтвердження їх прийняття шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), який є електронним підписом у розумінні закону та свідчить про волевиявлення відповідача, при цьому позивач зазначив, що надані електронні примірники документів є їх оригіналами, а вимога про надання лог-файлів є безпідставною, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.02.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників. Витребувано у АТ «А-БАНК» інформацію щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 картки № НОМЕР_6, руху коштів та зарахування на неї платежів у період 09.05.2021-25.05.2021 (3 000 грн та 19 платежів по 1 000 грн), підтверджуючі первинні банківські документи (виписки, платіжні інструкції), повний номер рахунку (IBAN), а також інформацію щодо фінансового номера телефону НОМЕР_1 та його наявності в анкетних даних клієнта.

Ухвалою суду від 16.03.2026 витребувано від ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» оригінал кредитного договору № 441155065 від 09.05.2021, оригінали 19 додаткових угод до зазначеного договору, укладених між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , із відповідними підписами сторін, у тому числі електронними, та реквізитами таких підписів, а також лог-файли (витяги з інформаційно-телекомунікаційної системи), що містять дані щодо ідентифікації відповідача, номеру телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор (OTP-код), та підтвердження його введення.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 441155065 на споживчі цілі. До матеріалів справи долучено Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», заявку на отримання грошових коштів та графік розрахунків, які разом із договором становлять єдиний кредитний договір .

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 3000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору, його додатків та Правил надання грошових коштів .

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 30 днів з моменту отримання коштів позичальником (дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення договору строк користування кредитом продовжується на відповідну кількість днів .

Відповідно до п. 1.4 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховуються щоденно за дисконтною процентною ставкою 427,05 % річних, що становить 1,17 % на день від суми кредиту. У разі продовження строку дисконтного періоду проценти нараховуються за індивідуальною процентною ставкою 602,02 % річних, що становить 1,65 % на день .

Крім того, відповідно до п. 1.4.3 договору у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без сплати процентів застосовується базова процентна ставка у розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % на день від суми кредиту .

Згідно з п. 1.5 договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду сплатити всі нараховані проценти за користування кредитом, а відповідно до п. 1.6 договору - повернути основну суму кредиту у цей же строк, якщо інше не випливає з умов продовження користування кредитом .

Відповідно до п. 1.7 договору у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду строк користування кредитом продовжується шляхом щоденного відкладення обов`язку повернення кредиту, але не більше ніж на 90 календарних днів. При цьому з наступного дня після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються у розмірі 839,50 % річних, що становить 2,30 % на день від суми кредиту .

Згідно з п. 1.8 договору проценти нараховуються за кожен день користування кредитом з моменту його надання до дня фактичного повернення .

Відповідно до п. 1.9 договору попередній розрахунок загальної вартості кредиту та строк платежу визначені у Паспорті споживчого кредиту та графіку розрахунків, що є невід`ємними додатками до договору .

Згідно з п. 1.10 договору продовження строку користування кредитом, застосування інших процентних ставок та нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору та не потребує укладення додаткових угод

Відповідно до п. 3.4 договору у випадку надходження від позичальника платежу протягом пільгового періоду, а саме протягом трьох календарних днів після спливу дисконтного періоду, кредитодавець приймає виконання такого зобов`язання як належне виконання. Умовами договору передбачено, що протягом пільгового періоду нарахування процентів та неустойки призупиняється. Разом з тим, у разі якщо позичальник протягом пільгового періоду не повернув суму кредиту та не сплатив повністю нараховані проценти, неустойку чи інші передбачені договором платежі, на четвертий день після терміну платежу кредитодавець здійснює донарахування зобов`язань за пільговий період та перерахунок зобов`язань позичальника з урахуванням умов договору

Відповідно до п. 4.2 договору строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.2 договору. При цьому умовами договору передбачено, що строк його дії може бути продовжено з урахуванням положень щодо продовження строку користування кредитом, визначених у п. 1.3 та п. 1.7 договору.

Додатком № 1 до Договору № 441155065 від 09.05.2021 є графік розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Згідно з графіком позичальнику надано кредит у сумі 3000 грн, нараховані проценти становлять 1053 грн, а загальна сума до сплати - 4053 грн зі строком платежу до 08.06.2021. У разі настання умов, передбачених п. 1.4.3 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 4530 грн, з яких 3000 грн - тіло кредиту та 1530 грн - проценти, при цьому орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 620,50 %. В період продовження строку надання кредиту після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою зазначеною в п. 1.7.2. договору. Цей Додаток є невід`ємною частиною Договору № 441155065 від 09.05.2021р.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора № MNV38MA4, який 09.05.2021 о 9:38:24 направлено на номер телефону НОМЕР_2 та введено 09.05.2021 о 9:39:07.

Надана позивачем довідка з ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підтверджує, що кредитний договір на суму 3 000 грн підписано саме шляхом акцепту оферти через одноразовий ідентифікатор MNV38MA4 із фіксацією дати, часу направлення та введення коду, що свідчить про належне підписання основного договору позичальником.

Суду надано копії 19 додаткових угод до кредитного договору № 441155065, укладених між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , а саме: 10.05.2021 - шість угод по 1 000 грн; 11.05.2021 - чотири угоди по 1 000 грн; 12.05.2021 - дві угоди по 1 000 грн; 18.05.2021 - одна угода на 1 000 грн; 19.05.2021 - дві угоди по 1 000 грн; 20.05.2021 - чотири угоди по 1 000 грн, загальна сума збільшення кредиту становить 19 000 грн.

Відповідно до умов цих додаткових угод сторони домовлялися збільшити суму кредиту на строк дії договору на умовах строковості, зворотності та платності, при цьому позичальник зобов`язувався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору; також сторони погоджували викласти графік розрахунків (Додаток №1 до договору) у новій редакції з урахуванням збільшеної суми кредиту та встановлення єдиного порядку погашення заборгованості; інші умови договору, не змінені додатковими угодами, залишалися чинними.

Разом з тим, надані додаткові угоди не містять відомостей про накладення електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором (відсутні дані про код, час його направлення та введення), а також не містять інших технічних реквізитів, які б підтверджували факт їх підписання ОСОБА_1 .

Листом АТ «А-БАНК» від 18.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-20260213/0182 підтверджено, що картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Банк надав рух коштів за період з 09.05.2021 по 25.05.2021 та копії платіжних інструкцій: одну на 3 000 грн і 19 - по 1 000 грн. Також повідомлено про наявність у клієнта іншої картки № НОМЕР_5 та фінансового номера телефону НОМЕР_1 , зазначеного в анкетних даних клієнта.

З наданих банком платіжних доручень вбачається, що у період з 09.05.2021 по 20.05.2021 на картковий рахунок ОСОБА_2 , відкритий в АТ «А-БАНК» (картка № НОМЕР_6 , рахунок IBAN НОМЕР_7 ), здійснювалися численні перекази коштів через рахунок P2P ТРАНЗИТ.СЧ. (рахунок платника НОМЕР_8 ), всього 22 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума зарахованих на картковий рахунок № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ) коштів за вказаний період становить 22 000,00 грн.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», вбачається, що за кредитним договором № 441155065 від 09.05.2021 кредитні кошти видавалися частинами у період з 09.05.2021 по 20.05.2021 на загальну суму 22 000,00 грн, а саме: 09.05.2021 - 3 000,00 грн; 10.05.2021 - 6 000,00 грн; 11.05.2021 - 4 000,00 грн; 12.05.2021 - 2 000,00 грн; 18.05.2021 - 1 000,00 грн; 19.05.2021 - 2 000,00 грн; 20.05.2021 - 3 000,00 грн.

Також у розрахунку зазначено, що відповідачем здійснено оплати 11.06.2021 на суму 7 723,00 грн, 11.07.2021 - 10,00 грн, 19.07.2021 - 5,00 грн та 27.07.2021 - 5,00 грн, всього 7 743,00 грн.

Станом на дату розрахунку заборгованість визначена у сумі 80 150,00 грн, з яких 21 999,90 грн - тіло кредиту, 58 150,10 грн - проценти.

28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №441155065 від 09.05.2021.

У подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Надалі, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу 11/07/25-Е, предметом якого було відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах. Згідно з реєстром боржників від 14.07.2025, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №441155065 від 09.05.2021.

Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами, у тому числі з використанням електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

За приписами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк, а відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною першою ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі. Відповідно до ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту) іншою стороною.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 441155065 від 09.05.2021 укладено шляхом акцепту відповідачем оферти в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця з використанням одноразового ідентифікатора № MNV38MA4. З довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» встановлено, що зазначений код був направлений 09.05.2021 о 09:38:24 на номер телефону НОМЕР_1 та введений 09.05.2021 о 09:39:07.

Листом АТ «А-БАНК» підтверджено, що номер телефону НОМЕР_1 є фінансовим номером відповідача, а банківська картка № НОМЕР_3 емітована саме на ім`я ОСОБА_1 . Отже, саме відповідач мав доступ до зазначеного номера телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що виключає обґрунтовані сумніви щодо належності вчинених дій саме відповідачу.

Суд також враховує, що невід`ємною частиною кредитного договору є додаток № 1 - графік розрахунків, який містить істотні умови кредитування, зокрема розмір кредиту, строки його повернення, розмір процентів та загальну суму до сплати. Зазначений графік містить електронний підпис відповідача, накладений шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджує погодження відповідачем істотних умов договору та свідчить про його волевиявлення на укладення кредитного договору в цілому, оскільки договір та його додатки становлять єдиний правочин.

Крім того, факт укладення договору підтверджується рухом коштів по банківському рахунку відповідача. Як вбачається з наданих АТ «А-БАНК» документів, у період з 09.05.2021 по 20.05.2021 на картковий рахунок відповідача зараховувалися грошові кошти, після чого відповідач здійснював операції зі зняття готівки та інші розрахункові операції. Сам факт використання відповідачем коштів, що надійшли на його рахунок, свідчить про прийняття ним результатів виконання договору, узгоджується з його умовами та підтверджує фактичне користування кредитними коштами.

Отже, надані у справі докази у своїй сукупності, включаючи підписаний відповідачем графік розрахунків як невід`ємну частину договору, підтверджують, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, відповідач акцептував пропозицію кредитодавця шляхом введення одноразового ідентифікатора, а кредитні кошти були перераховані на його банківський рахунок, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про належне укладення між сторонами основного кредитного договору № 441155065 від 09.05.2021.

Разом з тим позивач посилається на укладення між сторонами 19 додаткових угод до зазначеного кредитного договору, відповідно до яких сума кредиту була збільшена на 19 000 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі та спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтями 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ повинен містити обов`язкові реквізити, при цьому електронний підпис є обов`язковим реквізитом такого документа, який використовується для ідентифікації підписувача та підтвердження його волевиявлення, а накладання електронного підпису завершує створення електронного документа. Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), і вважається укладеним з моменту отримання відповіді про прийняття такої пропозиції. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, зокрема одноразового ідентифікатора або іншого аналога власноручного підпису.

Разом з тим надані позивачем копії додаткових угод до кредитного договору № 441155065 не містять відомостей про накладення електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором, відсутні дані щодо відповідного коду, часу його направлення та введення, а також інші технічні реквізити, які б підтверджували факт їх підписання відповідачем у порядку, передбаченому законодавством. У реквізитах сторін зазначено лише текстове відтворення підписів у вигляді написів «/ ОСОБА_1 /» та «/ ОСОБА_3 /», що саме по собі не є електронним підписом, не дає можливості ідентифікувати підписувача та не підтверджує належного волевиявлення відповідача на зміну істотних умов кредитування, зокрема щодо збільшення розміру кредиту.

Суд також враховує, що умовами основного кредитного договору визначено конкретний розмір кредиту, а можливість його збільшення не передбачена без належного оформлення відповідних правочинів між сторонами, у зв`язку з чим зміна такої істотної умови могла відбутися виключно за взаємною згодою сторін у передбаченій законом формі.

Сам по собі факт зарахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача не свідчить про погодження сторонами умов їх надання саме як кредиту у розумінні статті 1054 ЦК України. З наданих доказів неможливо встановити, на яких саме умовах такі кошти були передані: чи як кредит у межах спірного договору, чи як окремі перекази, а також який розмір процентів, строк повернення та інші істотні умови їх використання були погоджені сторонами.

Отримання відповідачем грошових коштів саме по собі не може підміняти собою належну процедуру укладення правочину щодо зміни істотних умов договору, оскільки не дає можливості встановити зміст таких правовідносин, що є обов`язковим для кваліфікації їх як кредитних.

Відсутність належних доказів укладення додаткових угод виключає можливість встановити взаємне волевиявлення сторін щодо збільшення розміру кредиту та поширення на ці суми умов кредитного договору, зокрема щодо нарахування процентів.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту належного укладення додаткових угод до кредитного договору, у зв`язку з чим зазначені документи не створюють правових наслідків для сторін та не можуть бути покладені в основу визначення розміру договірних зобов`язань відповідача.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що у період з 09.05.2021 по 20.05.2021 на банківський рахунок відповідача було фактично зараховано грошові кошти, що підтверджується документами АТ «А-БАНК», які відповідач у подальшому використовував, здійснюючи розрахункові операції.

Зокрема, на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «А-БАНК», у зазначений період здійснювалися численні перекази коштів через рахунок ОСОБА_4 (рахунок платника НОМЕР_8 ), на загальну суму 22 000,00 грн.

Суд враховує, що зазначені зарахування мали системний характер, здійснювалися у період безпосередньо після укладення кредитного договору, співпадають у часі з датами, визначеними у розрахунку заборгованості первісного кредитора, та узгоджуються з умовами кредитування щодо поетапного надання грошових коштів.

Сам по собі спосіб здійснення переказів через транзитні рахунки банку не спростовує факту їх походження від кредитодавця, оскільки відповідає механізму здійснення платіжних операцій небанківськими фінансовими установами із залученням банківських та платіжних сервісів.

При цьому відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що зазначені кошти були отримані ним з інших джерел або від третіх осіб, не заявив про їх помилкове зарахування та не спростував факту їх використання у власних інтересах.

Разом з тим суд розмежовує правову природу отриманих відповідачем коштів.

Так, отримання відповідачем грошових коштів у сумі 3 000 грн підтверджується належно укладеним між сторонами кредитним договором № 441155065 від 09.05.2021, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому в цій частині між сторонами існують договірні правовідносини.

Натомість щодо грошових коштів у сумі 19 000 грн, перерахованих відповідачу у подальшому, судом встановлено відсутність належних доказів укладення відповідних додаткових угод, які б підтверджували погодження сторонами умов збільшення кредитного ліміту, зокрема розміру кредиту, процентної ставки та строків повернення.

За таких обставин правова підстава для набуття відповідачем зазначених 19 000 грн у вигляді саме кредитних коштів на умовах договору є недоведеною.

Водночас встановлений факт зарахування цих коштів на рахунок відповідача та їх подальше використання свідчить про набуття відповідачем майнової вигоди за рахунок кредитодавця.

Відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або грошові кошти за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути таке майно потерпілому.

Суд також враховує подальшу поведінку відповідача після отримання коштів.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем здійснено платежі 11.06.2021 на суму 7 723 грн, 11.07.2021 - 10 грн, 19.07.2021 - 5 грн та 27.07.2021 - 5 грн, всього на суму 7 743 грн.

Зазначені платежі здійснені після отримання грошових коштів та свідчать про усвідомлення відповідачем факту їх отримання, визнання існування грошового зобов`язання та вчинення дій, спрямованих на його часткове виконання.

Факт здійснення таких платежів спростовує доводи відповідача про відсутність правовідносин із кредитодавцем та підтверджує наявність між сторонами фактичних зобов`язальних відносин.

Сам по собі факт недоведеності укладення окремого правочину не звільняє особу від обов`язку повернути грошові кошти, які вона фактично отримала та використала. Інше тлумачення призвело б до безпідставного збагачення відповідача за рахунок кредитодавця, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, встановлений судом факт отримання відповідачем грошових коштів у загальній сумі 22 000 грн, їх подальше використання, а також здійснення часткових платежів свідчать про виникнення у відповідача обов`язку їх повернення, при цьому: у частині 3 000 грн - на підставі кредитного договору; у частині 19 000 грн - як безпідставно набутого майна відповідно до статті 1212 ЦК України.

Перевіряючи розмір зобов`язань за основним кредитним договором, суд встановив, що відповідачем 09.05.2021 отримано кредит у розмірі 3000 грн.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 30 днів з моменту отримання коштів позичальником (дисконтний період), тобто до 08.06.2021 включно.

Відповідно до п. 1.4 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховуються щоденно за дисконтною процентною ставкою 427,05 % річних, що становить 1,17 % на день від суми кредиту.

Таким чином, за кожен день користування кредитом підлягало нарахуванню 35,10 грн, а загальна сума процентів за 30 днів становить 1053 грн, що відповідає умовам договору та графіку розрахунків, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1.5, 1.6 договору відповідач зобов`язаний був не пізніше 08.06.2021 сплатити проценти та повернути основну суму кредиту.

Водночас відповідно до п. 3.4 договору передбачено пільговий період тривалістю три календарні дні після спливу дисконтного періоду, протягом якого у разі здійснення платежу зобов`язання вважається виконаним належним чином, а нарахування процентів призупиняється.

З урахуванням зазначеного, у період з 09.06.2021 по 11.06.2021 (включно) проценти не підлягають нарахуванню, оскільки цей період є пільговим.

Як встановлено судом, відповідач здійснив перший платіж саме 11.06.2021, тобто в межах пільгового періоду.

Таким чином, підстав для нарахування процентів за період з 09.06.2021 по 11.06.2021 не вбачається.

Разом з тим, відповідно до п. 1.7 договору у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду строк користування кредитом може продовжуватися шляхом щоденного відкладення обов`язку повернення кредиту, але не більше ніж на 90 календарних днів, при цьому проценти нараховуються у підвищеному розмірі.

Крім того, згідно з п. 1.4.3 договору у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без сплати процентів застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70 % на день, а відповідно до п. 1.7 - 2,30 % на день.

Водночас суд враховує положення п. 1.10 договору, відповідно до якого продовження строку користування кредитом та застосування інших процентних ставок не потребує укладення додаткових угод.

Разом з тим, застосування підвищених процентних ставок можливе лише за умови доведеності факту належного продовження строку користування кредитом та погодження відповідних умов позичальником.

Матеріали справи не містять належних доказів такого продовження після здійснення відповідачем платежу 11.06.2021, а також доказів подальшого користування саме кредитними коштами у межах договірних правовідносин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що проценти підлягають нарахуванню виключно за період дисконтного періоду.

Таким чином, зобов`язання відповідача за основним кредитним договором становлять 4053 грн, з яких 3000 грн - основна сума кредиту та 1053 грн - проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Разом з тим судом встановлено, що відповідачем здійснено платежі 11.06.2021 на суму 7 723 грн, 11.07.2021 - 10 грн, 19.07.2021 - 5 грн та 27.07.2021 - 5 грн, всього на суму 7 743 грн.

З урахуванням того, що відповідач фактично отримав грошові кошти у загальній сумі 22 000 грн, з яких 3000 грн - на підставі кредитного договору, а 19 000 грн - без належного договірного оформлення, загальний обсяг зобов`язань відповідача становить 23 053 грн (22 000 грн отриманих коштів та 1053 грн процентів за користування кредитом у межах доведених договірних умов).

З урахуванням здійснених відповідачем платежів у сумі 7 743 грн, заборгованість відповідача становить 15 310 грн, яка підлягає стягненню.

При цьому щодо доводів відповідача про відсутність повідомлення про відступлення права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Частиною 1 ст.516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання, а лише означає, що виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним.

Оскільки відповідач здійснював часткові платежі за кредитним договором та не надав доказів повного погашення заборгованості, сам по собі факт відсутності повідомлення про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у стягненні заборгованості.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим порядок сплати та звільнення від сплати судового збору визначається Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується наданими доказами.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі №703/686/15-ц, відповідно до якої звільнення осіб з інвалідністю I та II груп від сплати судового збору поширюється також на випадки, коли рішення ухвалено не на їхню користь, а тому судовий збір не підлягає стягненню з такої особи.

У зазначеній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що непокладення судового збору на відповідача, який є особою з інвалідністю II групи, узгоджується з положеннями Закону України «Про судовий збір», оскільки такі особи належать до суб`єктів, звільнених від його сплати.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач є особою з інвалідністю II групи та відповідно до закону звільнений від сплати судового збору, підстав для стягнення з нього судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам не вбачається.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат адвокатом Соломко А.В. до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, довіреність від 20.08.2025, додаткову угоду №25770901137 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, а також акт від 22.08.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025.

Згідно з актом сторони погодили надані адвокатом послуги на загальну суму 7 000 грн, з яких: складання позовної заяви - 5 000 грн, вивчення матеріалів справи - 1 000 грн, підготовка адвокатського запиту - 500 грн, підготовка та подача клопотання - 500 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову у даній справі становила 80 150 грн, позов задоволено частково у сумі 15 310 грн, що становить 19,10 % від заявлених вимог.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1 337 грн.

Разом з тим суд враховує, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, однак таке звільнення відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» стосується лише сплати судового збору та не поширюється на інші судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

З цих підстав, керуючись статтями 2,5,10-13,18,81,258-259,263-265,280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №441155065 від 09.05.2021 в розмірі 15 310 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС» 1 337 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд.19, оф.2005, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Олена ГОЛЯНА