Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №302/294/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/294/26

1-кп/302/81/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

06.04.2026селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю : секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорка ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник – адвокат ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження ЄРДР № 12026071050000123 від 20.02.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця (зареєстроване місце проживання) АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимий, одруженого, має на утримання одну малолітню дитину, особи з інвалідністю третьої групи зі строком дії до 31.03.2027, працює гідрометеоспостерігачем гідрологічного поста в селі В. Студений Закарпатської водно-балансової станції (В), РНОКПП НОМЕР_1 ,

- про обвинувачення в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

27.11.2024 о 09 год. 43 хв. ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні комунального некомерційного підприємства лікувально-профілактична установа Міжгірської районної лікарні Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області за адресою: селище Міжгір`я, вул. Захисників України, 4, безпосередньо в приміщенні кабінету лікарсько-консультативної комісії вказаної лікарні, під час отримання від голови вказаної комісії- ОСОБА_6 направлення на медико-соціальну експертну комісію для встановлення йому інвалідності, усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, надав ОСОБА_6 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в іноземній валюті - доларах США у розмірі 100 доларів США, яка пропонувала за таку неправомірну вигоду вплинути на безперешкодне та першочергове прийняття рішення, посадовими особами уповноваженими на виконання функцій держави, Фтизіатрично-пульмонологічної медико-соціальної експертної комісії щодо призначення йому групи інвалідності.

Обвинувачений ОСОБА_4 встановлені обставини, які повністю відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, а також вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369-2 ч.1 КК України, визнав повністю, розкаявся у вчиненому. Обвинувачений просив призначити йому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі і при призначені такого взяти до уваги, що отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю у мінімальному розмірі 2800 грн та мінімальну нараховану заробітну плату в розмірі 8500 грн, а також ту обставину, що він утримує малолітню дитину (доньку) віком 13 років, а також те, що повнолітній син досяг тільки 18 років і не працевлаштований.

Обвинувачений відмовився від дачі показань, пояснивши позицію, що не оспорює жодну з обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

Згідно з ч.3 статті 349 КПК України суд за згодою сторін кримінального провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо встановлених обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, роз`яснивши наслідки застосування цієї процесуальної норми.

Оцінивши встановлені обставини, позицію обвинуваченого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369-2 ч.1 КК України, яке мало місце за такими кваліфікуючими ознаками: надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання, суд зважає на таке.

Санкція статті 369-2 ч.1 КК України передбачає такі види покарань та їх розміри у разі визнання особи винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення: штраф від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до п`яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Відповідно до статті 12 КК України вчинений злочин віднесений до нетяжких. Це злочинне діяння характеризується умисною формою вини у виді прямого умислу.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (стаття 66 ч.1 п.1 КК України).

У справі не має обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, передбачених ч.1 статті 67 КК України.

Суд також бере до уваги обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема розмір неправомірної вигоди, який надавався обвинуваченим (100 доларів США).

Суд заважає на особу обвинуваченого, який вперше вчинив кримінальне правопорушення. З місця проживання і праці, тобто Пилипецькою сільською радою і Закарпатським обласним центром з гідрометеорології, характеризується позитивно, є особою з інвалідністю третьої групи по зору з терміном переогляду 31.03.2027. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки (одружений, має постійне зареєстроване місце проживання і праці, утримує малолітню дитину). Раніше ОСОБА_4 не вчиняв кримінальні правопорушення (не судимий).

Згідно з досудової доповіддю органу пробації обвинувачений характеризується позитивною особою, який усвідомив небезпечність учиненого ним кримінального діяння. Ризики суспільної небезпечності особи та повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення визначені середніми. Орган пробації вважає, що обвинувачений може відбувати покарання без ізоляції від суспільства, в умовах та на території громади за місцем проживання та праці, із застосуванням положень статей 75, 76 КК України у разі призначення покарання з випробуванням.

Судом перевірено доводи обвинуваченого щодо доходів і встановлено таке. ОСОБА_4 мав такі доходи за 2025 рік (щомісячно): нарахована заробітна плата в розмірі 8500 гривень; пенсія 2800 гривень.

Отже, середній сукупний місячний фактичний дохід ОСОБА_4 не перевищує суму 10000 гривень.

Наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, обставини справи переконують суд у тому, що обвинуваченого, з урахуванням відомостей про його особу недоцільно карати позбавленням чи обмеженням волі.

Сторони кримінального провадження запропонували суду призначити покарання ОСОБА_4 у виді штрафу (сторона обвинувачення – в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а сторона захисту – в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Обираючи розмір штрафу обвинуваченому, суд зважає на таке.

ОСОБА_4 працює і одержує мінімальну пенсію як особа з інвалідністю третьої групи, встановлену на термін один рік згідно з пенсійним, виданим від 25.03.2026 і дійсним до 27.03.2027 (за витягом інформації в особовому мобільному застосунку «ДІЯ»). ОСОБА_4 має сукупний фактичний щомісячний середній дохід у розмірі 9345 гривень. ОСОБА_4 має на утриманні одну неповнолітню дитину (доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Натомість стороною захисту не подано в справу підтверджень доводів про те, що й повнолітній син обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працевлаштований чи потребує матеріального утримання від матері та/або батька. Стороною захисту також не подано в справу доказів про тяжкість майнового стану обвинуваченого, а також підтверджень про доходи дружини. Суд вважає, що доводи та клопотання сторони захисту надати відстрочку в сплаті штрафу на термін протягом одного року підлягають відхиленню, бо не має підстав для застосування статті 53 КК України.

Суд дійшов переконання, що достатнім, співмірним з доходами розміром штрафу з урахуванням майнового стану обвинуваченого, встановлених обставин вчиненого кримінального правопорушення, виконання положень частини другої статті 53 КК України, а також з урахуванням положень частини другої статті 50 КК України, - є штраф у мінімальному розмірі, передбаченому в санкції ч.1 статті 369-2 КК України, одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17000 гривень.

Цивільного позову в справі не має.

Питання речових доказів у цьому кримінальному провадженні не вирішується з огляду на те, що в обвинувальному акті зазначено, що речові докази зберігаються при матеріалах кримінального провадження ЄРДР № 12024071110000095 від 06.05.2024. Сторона обвинувачення наголосила, що речові докази вирішуватимуться судом за наслідками розгляду основної справи, тобто у вищезазначеному кримінальному провадженні.

Запобіжний захід не обирався і стороною обвинувачення не подавалось клопотання про обрання запобіжного заходу до ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.

Керуючись статтями 373, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 гривень.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, згідно з ч.3 статті 349 КПК України не допускається.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Вирок у повному обсязі складено 06.04.2026.

Суддя ОСОБА_1