Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №302/335/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа №: 302/335/26 3/302/124/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2026 селище Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Кривка В.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.204-1 ч.2 КУпАП, за протоколом серії ЗхРУ №339508 від 27.02.2026 року, який складений заступником начальника ВПС (тис С) з МПЗ ОСОБА_1 , стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр.України, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 (з 26.02.2026 СЗВЧ), паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 11.03.2021 органом ДМС України 5613, раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил прикордонного режиму не притягався, номер телефону: НОМЕР_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з зазначеним протоколом 27.02.2026 року близько 11 год 23 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» у межах контрольованого прикордонного району на ок.н.п.Торунь (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 207 прикордонного знаку було виявлено громадянина України ОСОБА_2 , який спільно з громадянином України ОСОБА_3 , здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску державного кордону в складі групи осіб, чим порушив вимоги статей 9 і 12 Закону України «Про державний кордон України».

Ці дії ОСОБА_2 працівник прикордонної служби кваліфікував за ст.204-1 ч.2 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання на розгляд справи не з`явився, про таке повідомлений належно, причини його неявки суду невідомі.

Суд зазначає, що з огляду на практику, викладену в рішенні ЄСПЛ, зокрема у справі «Пономарьов проти України», заява N 3236/03, п.41, від 03.04.2008 сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain) від 07.07.1989).

Враховуючи практику викладену в рішеннях ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, суд вважає необхідним провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .

Оцінивши зміст протоколу і подані в справу матеріали, суддя дійшов такого висновку.

Стаття 204-1 ч.2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за таке : перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, якщо ці дії вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вищенаведених порушень.

Постановою КМУ № 1194 від 03.08.1998 із змінами і доповненнями передбачено, що Хустський район Закарпатської області є контрольованим прикордонним районом.

Згідно з Положенням про прикордонний режим, затв. пост. КМУ № 1147 від 27.07.1998 (із змін. і доп.) передбачено порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі. Цим же положенням передбачено, що прикордонна смуга це ділянка місцевості завширшки 5 км.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Працівниками прикордонної служби надані такі докази у справу як:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 339508 від 27.02.2026 року, згідно якого ОСОБА_2 27.02.2026 ознайомлений зі змістом протоколу, підписав його без зауважень та доповнень, примірник протоколу отримав 27.02.2026 року, а також надав особисті пояснення, згідно з якими з м.Суми прямував до товариша в Закарпаття;

- рапорт працівника прикордонної служби ОСОБА_1 начальнику відділу прикордонної служби ОСОБА_4 від 27.02.2026 року, який за змістом відповідає змісту протоколу з додатковою вказівкою, що у ході проведення перевірочних заходів було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не змогли пояснити чітку мету прибуття в контрольований прикордонний район, на який період, плутались у своїх поясненнях;

- довідку щодо виявлення двох громадян України на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 27.02.2026 року, яка складена старшим офіцером ПОРВ (з м.д.н.п. Яблунівка) ОСОБА_5 , погоджена старшим офіцером ПОРВ (з м.д.н.п. Яблунівка) ОСОБА_6 , згідно якої у ході опитування ОСОБА_3 пояснив, що разом зі своїм товаришем ОСОБА_2 26.02.2026 року близько 02 залишили місце базування свого підрозділу в м.Суми та прослідували до залізничного вокзалу, звідки вирушили до м.Київ, після чого знайшли таксі, на якому близько 21 год прослідували в сторону Закарпатської області та в подальшому мали прибути до н.п.Велика Копання, де через деякий час спробувати незаконного перетнути державний кордон. У ході огляду мобільного телефону затриманих інформації про наміри незаконно перетнути ДКУ не виявлено та, можливо, свідчить про те, що вищезазначені частково видаляв дану інформацію. Під час опитування затримані були в стані алкогольного сп`яніння, поводили себе зухвало та не йшли на контакт з представниками правоохоронних органів, намагалися створити конфлікту ситуацію, плуталися у своїх поясненнях та притримувалися заздалегідь підготовленої легенди;

-доповідь командира вч НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 27.02.2026 року, згідно якої 27.02.2026 відповідно до доповіді командира 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 стало відомо, що 27.02.2026 близько 06:00 солдат ОСОБА_2 , самовільно залишив тимчасове місце розташування 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі виконання завдань, поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 . Пошукові заходи результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає. Зброя та майно в наявності. Матеріальних втрат не спричинено. Ознак кримінального правопорушення не набуто.

Із змісту матеріалів справи видно, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не доведені жодним належним та допустимим доказами, адже посадовою особою не додано до матеріалів справи ні письмові пояснення свідків, ні відео-, аудіозаписи обставин вчинення правопорушення.

У такому випадку суд хотів би навести ситуацію, яка була на розгляді в Європейському Суді з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти Росії» (рішення від 17 грудня 2019 року). Зокрема в пункті 26 Страсбурзький суд звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Він вважає, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.

Посадовою особою не зазначено у протоколі, які саме положення законодавства, яке регулює прикордонний режим, порушив ОСОБА_2 . Натомість суд наголошує, що доповідь командира вч НОМЕР_1 ОСОБА_7 від 27.02.2026 року про діяння у виді самовільного залишення солдатом ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_1 не входить до складу адмінправопорушення, передбаченого ст.204-1 ч.2 КУпАП. Таке діяння може підпадати в разі наявності всіх необхідних елементів до складу відповідного адміністративного/кримінального правопорушення залежно від обставин, які суд не може встановити з наданої інформації працівниками прикордонної служби.

Сам факт виявлення ОСОБА_2 у н.п. Торунь, не вказує безсумнівно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску. Більш того, в межах населеного пункту Торунь Хустського району Закарпатської області відсутній пункт пропуску через державний кордон України. Цей населений пункт не розташований на межі кордонів України з іншими країнами і прибуття громадян до цього населеного пункту, не дають однозначних підстав стверджувати про намір особи незаконно перетнути державний кордон України.

Крім цього, згідно з постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.03.2026 року (суддя Готра В.Ю.) у справі №302/333/26 провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 (особа, яка на думку посадової особи, яка склала протокол, здійснила спробу незаконного перетину державного кордону з ОСОБА_2 ) до адмінвідповідальності за ст.204-1 ч.2 КУПАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення. Ця постанова набрала законної сили 27.03.2026 року.

Отже, суд не встановив обставин реального здійснення порушення правил прикордонного режиму. Адже фіксації ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, не здійснено в установленому законом порядку. У справу не подано належних, достовірних і допустимих доказів для ствердження вини особи за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 204-1 ч.2 КУпАП, відповідно до положень статті 251 КУпАП. Ця норма передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Окрім цього, суд констатує, що ок.н.п. Торунь знаходиться на відстані приблизно 120 км від кордону України з Румунією і на території Міжгірської селищної громади та колишнього Міжгірського району Закарпатської області не має пропускних пунктів прикордонного режиму.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не можу бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» ("Malofeyevav. Russia", рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

З огляду на встановлені обставини, викладене обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»).

Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 п.1 КУпАП, тобто закрити провадження в справі.

Керуючись статтями 280, 283-285, 247 п.1 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 204-1 ч.2 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу на постанову судді може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня винесення постанови в порядку, передбаченому КУпАП.

Постанова набирає законної сили згідно з ст.294 КУпАП після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова складена 06.04.2026.

Суддя: В. П. Кривка