Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №127/3508/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3508/26

Провадження 2/127/994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Вдовцова Аліна Дмитрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що позивачка з відповідачем з 23.04.2004 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харків від 09.12.2023 у справі № 638/15634/13-ц. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою у м. Вінниця. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, позивачка разом з дитиною були вимушені залишити місце постійного проживання та переїхати до більш безпечного міста з метою збереження життя і здоров`я. Перебування в умовах безперервної небезпеки унеможливлює забезпечення дитині належних та стабільних умов для життя, розвитку та навчання, а також не дозволяє гарантувати їй фізичну та психологічну безпеку. Після розірвання шлюбу у 2013 році відповідач поступово дистанціювався від участі у вихованні спільного сина та з часом повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач не бере активної участі у житті дитини, не цікавиться його фізичним, моральним та психологічним станом, не бере участі у вирішенні питань щодо навчання, лікування, розвитку та дозвілля. Усі обов`язки щодо утримання, виховання та забезпечення належних умов для проживання дитини фактично покладені на позивачку та її чоловіка. Наразі сину майже 16 років і протягом усього часу його батько не виявляв до нього належного інтересу. Відповідач не ініціює телефонних дзвінків чи спілкування з сином, не намагається підтримувати регулярний контакт або брати участь у його житті. Постійна байдужість з боку батька та безрезультатні намагання налагодити контакт з часом емоційно виснажили дитину, що призвело до втрати бажання підтримувати будь-які стосунки з відповідачем. Саме позивачка щоденно забезпечує дитину турботою, піклуванням, захистом, увагою та любов`ю, задовольняє його базові та емоційні потреби, підтримує у складних життєвих ситуаціях, супроводжує у навчанні та розвитку, створює умови для його гармонійного зростання та формування особистості. Син з ранніх років веде активний спосіб життя, бере участь у різноманітних заходах та прагне всебічного розвитку, які забезпечує сину позивачка. Відповідач також ігнорує свої обов`язки щодо матеріального забезпечення потреб сина. Незважаючи на домовленість про добровільну участь відповідача у фінансовому забезпеченні дитини, відповідач жодного разу не забезпечував потреби сина.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивачки до суду із вимогами позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення на його утримання з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини роз`єднано в самостійні провадження та прийнято до розгляду і відкрито провадження в частині вимог про позбавлення батьківських праві.

Ухвалою суду від 03.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в частині вимог про стягнення аліментів на утримання дитини розгляд якої вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 03.02.2026 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, направлені неодноразово відповідачу за адресою його місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 44-47) Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Виходячи зі змісту ст.ст. 128, 272 ЦПК України та положень Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 тощо).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, тощо).

Суд також звертає увагу на те, що не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (ст. 3 ЦК України).

Ураховуючи вищенаведене, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, що узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 19.12.2024 у справі № 910/9262/23.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи.

У строк, визначений судом ухвалою від 03.02.2026, від відповідача відзив на позов не надійшов.

Будь-які докази по справі чи клопотання, крім поданих адвокатом позивачки разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06.05.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 2012. (а.с. 17)

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2013 у справі № 638/15634/13-ц, яке згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, набрало законної сили 20.12.2013, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, а дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати із ОСОБА_1 . (а.с. 16)

З витягів з реєстру Вінницької міської територіальної громади від 21.11.2025 та 05.01.2026 вбачається, що позивачка разом із сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 15, 19)

Згідно повідомлення КЗ «Харківський ліцей № 29 Харківської міської ради» № 01-35/54 від 04.12.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в ліцеї з 01.09.2016 по 02.12.2019. У житті неповнолітнього ОСОБА_4 безпосередньо брала участь мати ОСОБА_1 та її батьки (дідусь і бабуся ОСОБА_5 ). Батько ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , не брав участі в шкільному житті дитини під час навчання з вересня 2016 по грудень 2019 року. Також він ніколи не виходив на зв`язок з класним керівником, не брав жодної участі у вирішенні організаційних питань, пов`язаних з освітнім процесом. Усі питання вирішувала мати ОСОБА_1 . (а.с. 20)

Відповідно до інформації, наданої Харківським приватним ліцеєм «Очаг» Харківської області 24.11.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в даному навчальному закладі з 11.12.2019 по 24.06.2022. Батьки, а саме мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_6 , привозили та забирали ОСОБА_5 зі школи, цікавились у класного керівника досягненнями ОСОБА_5 , його спілкуванням з однолітками, поведінкою на уроках. На батьківських зборах мати та вітчим брали активну участь в обговоренні питань щодо розвитку та виховання дітей. (а.с. 21)

Згідно довідки, виданої 24.11.2025 ТОВ СК «Аква-спорт», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував персональні тренування з 2016 року по 2022 рік. В цей період також відвідував дитячий табір та кулінарні майстер-класи. На всіх спортивних заходах спортивного клубу (тренуваннях, змаганнях) була присутня його мама – ОСОБА_1 , і вона особисто вирішувала організаційні фінансові питання дитини. Батько дитини – ОСОБА_2 , за цей період не з`являвся та не телефонував. (а.с. 22)

Відповідно до довідки № 305, виданої 01.12.025 директоркою з розвитку Приватного ліцею «Артинов», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований та навчався в 7 класі закладу освіти з 02.09.2022 і був відрахований з 8 класу 02.06.2023. Мати – ОСОБА_1 та вітчим займалися вихованням та опікувались ОСОБА_5 протягом всього періоду навчання в ліцеї. Завжди цікавились його шкільним життям. Оплату за навчання сплачувала мати. За період навчання рідний батько ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , не спілкувався з працівниками ліцею та не цікавився життям дитини. (а.с. 24)

З характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої КЗ «Вінницький ліцей № 4», вбачається, що він навчається у даному закладі з 01.09.2023. Батьки цікавляться навчанням та вихованням сина. ОСОБА_7 відвідує батьківські збори, співпрацює з класним керівником. Рідний батько ОСОБА_5 , ОСОБА_2 за цей період до закладу не з`являвся. (а.с. 25)

Згідно довідки № 01/10/221, виданої 09.12.2025 директором МДЮСШ № 2, ОСОБА_3 , 2010 року народження, є учнем даного закладу. На всіх тренуваннях, змаганнях та батьківських зборах була присутня його мама – ОСОБА_1 , вона особисто вирішувала організаційні та фінансові питання дитини. Батько – ОСОБА_2 за це період жодного разу не цікавився життям дитини, не відвідував тренування, змагання, батьківські збори та не телефонував. (а.с. 26)

З відповіді КНП «ЦПМСД № 2 м. Вінниці» № 1492/01-2 від 11.12.2025 на адвокатський запит вбачається, що на амбулаторних прийомах у сімейного лікаря ОСОБА_3 перебував у супроводі матері ОСОБА_1 . В телефонному режимі зв`язок із лікарем підтримується матір`ю хлопчика. ОСОБА_2 не звертався до сімейного лікаря з приводу стану здоров`я ОСОБА_3 . Телефонний зв`язок не підтримується. З питанням щодо лікування та оздоровлення ОСОБА_3 до сімейного лікаря зверталась ОСОБА_1 . (а.с. 27)

З матеріалів справи вбачається, що позивачка несе витрати у зв`язку із укладенням договору № 323/03-10 від 29.03.2010 з ТОВ «Інститут клітинної терапії» щодо зберігання компонентів пуповинної крові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кріобанку даного закладу. (а.с. 28-34)

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З позовної заяви вбачається, що позивачкою, з якою проживає дитина, обрано спосіб стягнення аліментів саме в частці від доходу батька дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 – ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі, в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 03.02.2026 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення викладені адвокатом позивачки в позовній заяві, а також докази надані разом із нею.

У ході розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.04.2004, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2013 у справі № 638/15634/13-ц, було розірвано. Позивачка із відповідачем мають спільного неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю – позивачкою по справі.

При визначені розміру аліментів та матеріальних можливостей відповідача суд виходить з того, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною, у нього відсутні на утриманні інші діти, непрацездатні дружина, батьки, дочка, син. Такі твердження позивачки відповідачем спростовані не були.

У матеріалах справи відсутні належні докази дійсного матеріального становища платника аліментів. При цьому, судом прийнято до уваги, що на матеріальний стан відповідача можуть вказувати не лише його офіційні доходи, але й його спосіб життя, яким майном він володіє і користується тощо, адже все це разом демонструє його фінансову спроможність.

Разом з тим, ні позивачкою, ні відповідачем не повідомлено суду щодо: наявності на праві власності, володінні та/або користуванні у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Позивачкою не надано доказів здійснення витрат платником аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Також суду не повідомлено про стан здоров`я дитини. Однак, як вбачається з матеріалів справи, дитина здорова.

При цьому, позивачкою не було повідомлено суду про неможливість самостійно подати будь-які докази.

Водночас судом прийнято до уваги, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивачки та/або повинні були бути враховані судом при вирішенні даного спору.

Судом прийнято до уваги, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків незалежно від матеріального становища і неможливість його виконання не звільняє від такого обов`язку.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не визначає мінімального розміру аліментів на дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч. 2 ст. 182 СК України.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України, суд не вправі визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено достатньо підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини в розмірі частки від його заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Отже суд, дослідивши письмові пояснення, викладені адвокатом позивачки у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Суд дійшов до переконання в наявності підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання дитини, є гарантією їх прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання батька окремо від дитини не повинно впливати на обсяг його прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.

Згідно з ст. 179 СК України аліменти є власністю дитини, а не того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Враховуючи те, що позивачка на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331, 20 гривень.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 133, 141, ч. 1 ст. 155, ст. 179, ч. 1 ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182, ч. 1 - ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 273, 278, 279, 354, 355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Рішення суду складено 06.04.2026.

Суддя