Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №145/462/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/462/26

Провадження №3/145/149/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2026 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

У протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАД № 154428 від 09.03.2026 зазначено, що 09.03.2026 о 01:00 год в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА № 402406, серії АА № 402407. У протоколі також вказано, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності 29.05.2025 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до складеного протоколу ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст .173-2 КУпАП.

Проте, відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тобто за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Разом з тим, відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, передбачена ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Отже, виходячи з фабули адміністративного правопорушення описаної у протоколі, дії ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватися за ознаками ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а підпадають під ознаки ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення.

Це означає, що звинувачення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення, повинно відповідати фабулі статті, за якою звинувачується особа, це звинувачення повинно бути конкретним та не містити протиріч, які можуть вплинути на неправильне сприйняття суті звинувачення.

Отже, суд констатує, що в протоколі про адміністративне правопорушення серія ВАД № 154428 неправильно кваліфіковано дії особи стосовно якої складено цей протокол. Замість ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, вказано ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Неправильна кваліфікація порушення зумовлює складення протоколу за неналежне порушення і, відповідно, відсутність протоколу за вчинене правопорушення.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд не вправі самостійно здійснювати кваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувати правильну кваліфікацію таких дій, оскільки неминуче таким чином позбавиться статусу незалежного органу правосуддя, перебираючи на себе функції органу обвинувачення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1376 "Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції" не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. А отже дана справа не може бути направлена для дооформлення з метою виправлень у протоколі даних щодо кваліфікації дій особи.

Більш того, у постанові від 22.01.2025 (справа № 335/6977/22 (14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи неправильну кваліфікацію діяння, що інкримінується ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.1, 9, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Суддя Іванець В. Д.