Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №145/460/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/460/26

Провадження №3/145/147/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2026 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Тиврівського районного суду Вінницької області 17.03.2026 надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №747834 від 08.03.2026 установлено, що 08.03.2026 о 21:00 год в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою у присутності малолітньої ОСОБА_2 до її матері ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, хоча про дату і час слухання справи повідомлений в порядку встановленому законом.

Судові повістки надсилалися на адресу ОСОБА_1 , яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення (вул. Перемоги, буд. 7 в с-ще Тиврів), однак вони повернулися на адресу суду із відміткою пошти - «Адресат відсутній».

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справах «Пономарьов проти України» та «Мушта проти України» вказано, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, ОСОБА_1 був повідомлений на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення про місце розгляду справи в Тиврівському районному суді Вінницької області.

Враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, судом постановлено розглядати протокол про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що відповідає вимогам ст. 268 КУпАП.

Указане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється із суворим додержанням законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

У силу вимог ст. 256 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

За наслідками розгляду протоколу серії ВАД № 747834 від 08.03.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП суд дійшов таких висновків.

Адміністративним правопорушенням відповідно до диспозиції частини 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Зі змісту протоколу серії ВАД № 747834 від 08.03.2026 судом установлено, що інспектор РПП СПД №1 ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Українець В.П. склав адміністративний протокол за те, що 08.03.2026 о 21:00 год в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурною лайкою у присутності малолітньої ОСОБА_2 , до її матері ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Суд зазначає, що відповідно до ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Натомість сама присутність неповнолітніх дітей під час вчинення домашнього насильства не утворює склад зазначеного адміністративного правопорушення, оскільки для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП домашнє насильство має бути вчинено порушником безпосередньо відносно малолітньої чи неповнолітньої особи.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення.

Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що сама присутність малолітньої дитини під час вчинення домашнього насильства не утворює склад зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідно провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173-2, 245, 247, 251, 268, 276, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Суддя Іванець В. Д.