Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №145/1956/25 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1956/25

Провадження № 2/145/312/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» " звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи подану позовну заяву посилається на те, що 01.10.2021 року о 15:46:08 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №2426024 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачці грошові кошти в гривні (далі – кредит) в сумі 13 600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а вона зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надавався строком на 30 днів, стандартна процентна ставка склала 1,90% на день. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку остання вказала при оформленні кредиту, однак відповідачка своїх зобов`язань не виконала.

15.07.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (на даний час -ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (позивачем) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 2-15072022, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги кредитора за кредитними договорами та сплатив первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 2-15072022 від 15.07.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2426024 становить 46 076,80 грн., яка складається із: 13 600 грн. заборгованості за сумою кредиту, 32 476,80 грн. заборгованості за відсотками.

Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 2426024 від 01.10.2021 року в розмірі 46 076,80 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 31.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

26.03.2026 року представник відповідача Андрушко Л.О. надала суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що матеріалами справи не доведено, що під час укладення договору про надання кредиту позичальник діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, розуміючи при цьому характер правочину і всі його істотні умови. У кредитному Договорі зазначено два мобільних номера і встановити на який саме номер приходило повідомлення із одноразовим ідентифікатором достеменно неможливо, а позивач таких доказів не надав. У графі кредитного договору «Реквізити сторін» зазначено, що договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) В151, однак доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», до позовної заяви не надано. При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 32 476 гривень 80 копійок, яка утворилася поза межами строку кредитування, однак нарахування процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками договору суперечить вимогам ЦК України. Також відсутні докази виникнення у ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до відповідача та набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 01 жовтня 2021року № 2426024. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На розгляд справи представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу в його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник Андрушко Л.О. на розгляд справи до суду не з`явилися, представник відповідачки просила розгляд справи проводити у їх відсутності, відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 01 жовтня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2526024, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачці грошові кошти в сумі 13 600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором, строк на 30 днів, стандартна процентна ставка склала 1,90% на день

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за укладеним договором з відповідачкою № 2526024, надавши останній грошові кошти в кредит на умовах визначених договором, однак відповідачка своїх зобов`язань не виконала.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2426024 станом на 15 липня 2022 року становить 46 076,80 грн., яка складається із: 13 600 грн. заборгованості за сумою кредиту, 32 476,80 грн. заборгованості за відсотками.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512ЦК України кредитору зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514ЦК України).

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 15 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» було укладено договір факторингу № 2-15072022.

Пунктами 2.2 та 2.3 вказаного Договору факторингу передбачено, що розмір заборгованості кожного з боржників визначається у Реєстрі боржників, який складається сторонами у паперовому та електронному вигляді за формою, що наведена у Додатку № 1 до цього Договору.

Реєстр боржників підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього Договору.

Всю документацію (відповідно до п. 1.1.7 Договору), щодо Боржників, які включені до Реєстру Боржників вказаних у Акті приймання — передачі Реєстру Боржників, а також інформацію щодо відкритих судових та виконавчих проваджень, Первісний кредитор зобов`язаний передати Новому кредитору протягом 10 робочих днів з дати отримання запиту.

Факт здійснення між сторонами приймання передачі документації підтверджується відповідним Актом приймання передачі документації (додаток 2 до цього Договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі Сторін (п. 5.3. Договору Факторингу).

При цьому відповідного Акту приймання-передачі за вищевказаним договором факторингу від 15 липня 2022 року № 2-15072022 позивачем не надано.

Не долучено до матеріалів справи і належно оформленого реєстру боржників до договору факторингу, відповідно до якого до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» перейшло право вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до відповідачки ОСОБА_1 за договором від 01 жовтня 2021 року № 2426024.

На підтвердження переходу права вимоги до боржника, позивачем надано копію першої і останньої сторінки Додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 2-15072022 від 15 липня 2022 року, однак відомості про відповідачку ОСОБА_1 як боржника у вказаному реєстрі відсутні.

Також позивачем додано копію витягу із Реєстру боржників, підписаного директором ТОВ «СВЕА ФІНАНС», із зазначенням відповідачки як боржника та розміру заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2021 року № 2426024. Водночас суд вважає такий витяг неналежним доказом передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача за договором до відповідачки, оскільки такий не засвідчений підписами сторін договору факторингу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність доказів виникнення у ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до відповідача та набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 01 жовтня 2021року № 2426024.

За таких підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку з відмовою в позові сплачена позивачем сума судового збору відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 610,1049,1050,1054,1056-1 ЦК України, ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя Копилова Л. В.