Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №405/5491/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/5491/24

провадження № 22-ц/4809/123/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,

учасники справи:

позивач - керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кіровоградська обласна державна адміністрація (Кіровоградська обласна військова адміністрація),

відповідачі - Кропивницька міська рада, ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кіровоградської обласної державної адміністрації (Кіровоградської обласної військової адміністрації) до Кропивницької міської ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, за апеляційною скаргою Кропивницької міської ради на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 09 червня 2025 року (суддя Волоткевич А. В.).

В С Т А Н О В И В :

Зміст позовних вимог

У серпні 2024р керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області Володимир Рубан, звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кіровоградська обласна державна адміністрація (Кіровоградська обласна військова адміністрація) до Кропивницької міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», з вимого про:

- визнання недійсними рішення Кропивницької міської ради від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 »;

- скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1693438835101;

- скасування вчиненої 21.12.2017 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096.

Заявлено про розподіл судових витрат, стягнення з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням міської ради міста Кропивницького (Кропивницької міської ради) від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Передано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:45:404:0096) по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га (у тому числі по угіддях: 0,1000 га - малоповерхова забудова) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Однак, за інформацією ДП «Долинське лісове господарство» та філії «Оникіївське лісове господарство» ДП «Ліси України» земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096 накладається на землі лісового фонду, що знаходяться в постійному користуванні ДП «Ліси України» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, та відноситься до категорії земель не вкритих лісовою рослинністю, погоджень щодо вилучення цих земель з постійного користування ДП «Компаніївське лісове господарство, ДП «Долинське лісове господарство», філія «Долинське лісове господарство» ДП «Ліси України» та філія «Оникіївське лісове господарство» ДП «Ліси України» не надавали.

Відтак, Кропивницькою міською радою на підставі рішення міської ради міста Кропивницького від 06.09.2018 № 1849 здійснено незаконне відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування, зміни цільового призначення, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та, відповідно, без розроблення і затвердження в установленому порядку проєкту землеустрою щодо відведення ділянки (в порядку зміни цільового призначення). Внаслідок прийняття вказаного рішення та у зв`язку реєстрацією права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку дійсний власник (Кіровоградська обласна державна адміністрація) та землекористувач (ДП «Ліси України» в особі філії «Оникіївське лісове господарство») цієї ділянки лісогосподарського призначення позбавлені можливості розпоряджатися і користуватися нею відповідно до вимог законодавства.

Відзиви на позов

22.08.2024 представником Кропивницької міської ради поданий відзив на позовну заяву, яким заперечуються позовні вимоги.

Вказано, що спірна земельна ділянка не є землями лісового фонду. В матеріалах справи наявний висновок землеустрою, у якому засвідчено відсутність обмежень на спірну земельну ділянку і реєстратор держгеокадастру підтвердив. Планово-картографічні матеріали не є належними доказом, який підтверджує накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, оскільки містять похибку.

Спосіб захисту інтересів не відповідає вимогам законодавства, так як захист має бути шляхом подачі віндикаційного позову, а не негаторного. Скасування рішення міської ради не є ефективним способом захисту сторони, оскільки рішення міської ради вичерпало свою дію.

У прокурора відсутні правові підстави для звернення з позовом в інтересах Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Просить відповідач про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відзив на позовну заяву ОСОБА_1

08.10.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка заперечила проти заявлених позовних вимог з підстав, аналогічних відзиву Кропивницької міської ради. Разом з відзивом до суду відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності.

Наведено про дотримання процедури набуття у власність земельної ділянки згідно рішення Кіровоградської міської ради, жодної перевірки законності передачи їй нерухомості з вересня 2018 року, не здійснювалося.

Позиція третьої особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»

27 серпня 2024р третьою особою надані письмові пояснення, в особі ОСОБА_2 , за якими просить позовну заяву задовольнити повністю. Вказано, що земельна ділянка не вилучалася з фактичного користування лісгоспу та продовжує на даний час використовуватися для ведення лісового господарства. Підприємством не проводилося дій щодо передачі або зміни цільового призначенняч лісової ділянки.

Відповідь на відзив прокуратури

29.08.2024 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив Кропивницької міської ради, за якою наполягається на обраному належному способі захисту прокурором, а також відповідності наданих доказів в обгрунтування позову.

Відповідь на відзив

15.10.2024 прокурор подав відповідь на відзив на позов, заперечення на подану заяву про застосування строку позовної давності. Акцентована увага, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Судове рішення

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 09 червня 2025 року позов керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кіровоградської обласної державної адміністрації (Кіровоградської обласної військової адміністрації) до Кропивницької міської ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності,задоволений повністю.

Визнано недійсним рішення Кропивницької міської ради від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ». Скасована державна реєстрація права власності ОСОБА_1 , здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1693438835101. Скасована вчинена 21.12.2017 у Державному земельному кадастрі державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096.

Суд виснував, що твердження відповідача стосовно спірної земельної ділянки, яка не є землями лісового фонду, спростовується належним доказом, а саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Встановлення перетину земельних ділянок, можливе лише на підставі висновку судової експертизи, однак відповідачами такий доказ не надано, відповідного клопотання про призначення судової експертизи, не заявлялося.

Стосовно висновку про розгляд проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки №8097/82-17 від 08.12.2017, у якому зазначено, що спірна земельна ділянка не належить до особливо цінних земель, відсутні обмеження на спірну земельну ділянку, відсутня необхідність проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації, проєкт землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, суд зауважив, що вказаний висновок спростовується матеріалами справи, якими підтверджується належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Відносно способу захисту інтересів, суд виснував, що право власності держави та відповідний правовий титул на спірну земельну ділянку, яка є землями лісового фонду, на момент звернення до суду з позовом є чинним, таке порушення прав власника розглядається судом як не пов`язане з позбавленням володіння, а позов про усунення перешкод у реалізації правомочностей користування та розпорядження спірною земельною ділянкою є негаторним.

Відносно ефективності обраного способу захисту в частині скасування рішення міської ради, оскільки рішення втратило чинність, у зв`язку із виконанням, тому рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення.

Про наслідки пропуску позовної давності, суд виснував, що право власника та дійсного володільця земельної ділянки до цього часу у законний спосіб не припинене, відтак право приватної власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 не виникло, а тому право заявляти такі вимоги зберігаються упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця землі, що спростовує доводи відповідачів про пропуск прокурором позовної давності.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник Кропивницької міської ради Сніцар Олексій в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 09.06.2025 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимоги вказав, що висновки суду спростовуються запереченнями відповідачів про відсутність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кіровоградської обласної державної адміністрації. Спірна земельна ділянка не відноситься до лісу в межах міста. А тому орган виконавчої влади в особі ОВА (ОДА) не має права ними розпоряджатись. Подача позову прокурором в інтересах позивача, є необґрунтованим та неналежним.

З приводу підтвердження накладання земельних ділянок, то прокурор не надав жодного належного та допустимого доказу, який підтвердив би накладання земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:404:0096 на земельні ділянки, які перебувають та перебували в постійному користуванні третьої особи.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Протоколи огляду місця події в рамках відповідного кримінального провадження, не є належними доказами у цій справі та за наявних обставин справи, в рамках цивільного судочинства, не можна дослідити чи отримані такі докази без порушення порядку встановленого законом.

Прокурор звернувся з негаторним позовом до якого не застосовуються строки позовної давності. Вимоги визнати недійсними рішення Кропивницької міської ради від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 »; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1693438835101; скасувати вчинену 21.12.2017 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096, з якими погодився суд, дає висновок, що спір не є негаторним.

Суд не врахував позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин, спосіб захисту у даному випадку є неналежним та неефективним, так як власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Верховний Суд сформував сталу практику у подібних спорах за позовами прокурора щодо витребування на користь держави (територіальної громади) земельних ділянок лісового фонду, отриманих з порушенням приписів законодавства та відчужених на користь третіх осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала та Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року по справі №953/3240/22 зазначив, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

У постанові від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12 157гс19) Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У даній справі відповідач 12.11.2018 зареєстрував право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 1849. Відтак відсутні умови для висновку про необхідність звернення з негаторним позовом.

Відсутність доказів щодо порушення прав позивача при передачі земельної ділянки у власність іншій особі, а також неможливість встановлення накладення меж земельних ділянок через невизначеність координат межових знаків, виключає можливість задоволення позову про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на земельну ділянку.

Рішенням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 02 листопада 2022 року №833-р «Про надання ДП «Долинське лісове господарство» у постійне користування земельних ділянок загальною площею 572,7957 га (м. Кропивницький)» було вперше передано землі лісового фонду ДП «Ліси України». Земельні ділянки лісового фонду, які були передані в постійне користування та сформовані як об`єкт цивільних прав, лише у 2022 році. Формування цих ділянок здійснено на підставі проєктів землеустрою, таким чином, при розроблені даної землевпорядної документації Кіровоградська ОДА (ОВА) не претендувала на земельну спірну земельну ділянку, фактично визнавши, що вона не є землями лісового фонду. Такі дії позивача, як звернення з позовом через 2 роки, є недобросовісними, не послідовними та суперечать його попередній поведінці.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався

Рух справи

Апеляційна скарга подана Кропивницькою міською радою на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 09 червня 2025 року 16.07.2025р, у цей же день ухвалою витребувані матеріали справа з місцевого суду.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 28 липня 2025 рокуапеляційну скаргу залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк надати до суду: належні докази надсилання апеляційної скарги з доданими документами ОСОБА_1 ; докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 4 542,00 грн.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Кропивницької міської ради на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 09 червня 2025 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2025 року справу за апеляційною скаргою Кропивницької міської ради на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 09 червня 2025 року призначити до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 12 годину 00 хвилин 30 вересня 2025 року.

Ухвалою від 26 вересня 2025р заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Ризванюка Андрія Петровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд справи за апеляційною скаргою Кропивницької міської ради на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 09 червня 2025 року ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції за участю представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Ризванюка Андрія Петровича, який зареєстрований в системі відеоконференцзв`язку за електронною адресою:ІНФОРМАЦІЯ_1 , засоби телефонного зв`язку: НОМЕР_1 , поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд. Представник Кропивницької міської ради Сніцар О.П. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив про скасування судового рішення. Прокурор Лагода О.В та представник третьої особи ризванюк А.П. заперечували щодо вимог оскарження, наполягали на незмінності судового рішення.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про судовий розгляд, у судове засідання не з`явилася, що в силу ст. 372 ЦПК не перешкоджає розгляду справи.

Норми права застосовані судом

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, та є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

За змістом ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

У силу положень ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5, 7 Лісового кодексу України (тут та далі за текстом законодавчі акти зазначаються в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка відносилася до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі лісогосподарського призначення.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

За приписами ст. 84 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

В порядку ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

За змістом ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього Кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

У силу положень ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5, 7 Лісового кодексу України (тут та далі за текстом законодавчі акти зазначаються в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка відносилася до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є землі лісогосподарського призначення.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

За приписами ст. 84 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Таким чином, цивільний оборот лісових земельних ділянок є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи статті 56, підпункту «ґ» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Обставини справи встановлені судом

Рішенням Кіровоградської міської ради від 11.07.2017 № 1031 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 » надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність по пров. Алтайському орієнтовною площею 0,1000 га (у тому числі по угіддях: 0,1000 га - малоповерхова забудова) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №8097/82-17 від 08.12.2017 спірна земельна ділянка не належить до особливо цінних земель, відсутні обмеження на спірну земельну ділянку, відсутня необхідність проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації. Проєкт землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується (т. 1. а.с. 200). Проєкт відведення у власність відповідачу 2 спірної земельної ділянки погоджений Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради № 5386 від 31.08.2017 (т. 1 а.с. 199).

Рішенням міської ради міста Кропивницького від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Передано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:45:404:0096) по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га (у тому числі по угіддях: 0,1000 га - малоповерхова забудова) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до листа № 2762-22 від 15.02.2025 ДП «Долинське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096 накладається на землі лісового фонду, а саме квартал 93 виділ 5 біополяна (а.с. 30-31). Вказані землі знаходяться в постійному користуванні ДП «Ліси України» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, та відноситься до категорії земель не вкритих лісовою рослинністю, що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства за 2010 рік Державного підприємства «Компаніївський Лісгосп» (т. 1 а.с. 34-38), проектом організації та розвитку лісового господарства за 2020 рік Державного підприємства «Компаніївське лісове господарство» (т. 1 а.с. 39-45).

Листом № 8573-24 від 24.05.2024 філії «Оникіївське лісове господарство» ДП «Ліси України» земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096 накладається на землі лісового фонду, а саме квартал 93 виділ 5. Вказані землі знаходяться в постійному користуванні ДП «Ліси України» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, та відноситься до категорії земель не вкритих лісовою рослинністю, що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства за 2000 рік Державного лісогосподарського об`єднання «Кіровоградліс» (т. 1 а.с. 48-51).

Погоджень щодо вилучення цих земель з постійного користування ДП «Компаніївське лісове господарство, ДП «Долинське лісове господарство», філія «Долинське лісове господарство» ДП «Ліси України» та філія «Оникіївське лісове господарство» ДП «Ліси України», не надавали.

Територія земель державного лісового фонду, на яку накладається спірна земельна ділянка, перебуває в користуванні лісогосподарського підприємства з 50-х років минулого століття.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 15.09.1951 № 883 «Про міроприємства по охороні та розвитку зелених зон міста Кіровограда» з метою лісонасадження земель в межах міста на великих масивах передано під наступне заліснення Управлінню лісового та мисливського господарства земельні масиви в межах міста Кіровограда в урочищах Салганні Піски, Дубова Балка, Злодійська та Озерна Балки. Також вказаним рішенням порушено питання перед Виконкомом Обласної ради про клопотання перед Радою Міністрів УРСР щодо організації лісництва для обробки та посадки зелених насаджень на землях, які передаються Управлінню Лісного господарства (т. 1. а.с. 75-77).

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 26.05.1952 № 670 «Про утворення зовнішньої зеленої смуги міста Кіровограду» виділено під зелені зони ділянки та масиви міських земель, зокрема, від Бережинського лісопитомника до лісового масиву «Салганні піски» - смугу шириною 80 м та довжиною 3500 м, площею 28,0 га (п. «б» п. 2 рішення). Пунктом 3 рішення лісову смугу - лісопитомник - Салганні піски передано Управлінню Лісового господарства під заліснення (т. 1 а.с. 78-79).

За наявними матеріалами лісовпорядкування, зокрема, 1968 року (Планшет лісовпорядкування № 2) (т. 1 а.с. 50), 2000 року (витяг з Проекту організації і розвитку лісового господарства ДЛО «Кіровоградліс» Кіровоградського лісництва (таксаційний опис) 2000 року та Планшет лісовпорядкування № 3 1999 року) (т. 1. а.с. 51) землі урочища Салганні піски перебували (та продовжують перебувати на даний час) у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Відповідно до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 23.01.2024 № 50 та доданих до листа картографічних матеріалів земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096 згідно матеріалів лісовпорядкування 2009 року знаходиться в межах кв. 93 Кропивницького лісництва ДП «Компаніївський лісгосп» (на даний час - філія «Оникіївське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096 з межами кв. 93 Кропивницького лісництва ДП «Компаніївський лісгосп» становить 0,1 га, тобто вся земельна ділянка знаходиться в межах державного лісового фонду (т. 1 а.с. 58-59).

Знаходження спірної земельної ділянки в межах кв. 93 Кропивницького лісництва ДП «Компаніївський лісгосп» (на даний час - філія «Оникіївське лісове господарство» ДП «Ліси України») за матеріалами лісовпорядкування 2019 року підтверджується інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект», викладеною в листі від 04.02.2022 № 99 та доданими до листа картографічними матеріалами (т. 1 а.с. 54-56).

У межах кримінального провадження № 42021122010000156 від 24.12.2021 слідчим 03.05.2022 із залученням спеціаліста - геодезиста проведено огляд місця події, в ході якого оглянута земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096. Оглядом встановлено, що вказана земельна ділянка знаходиться на землях лісового фонду згідно матеріалів лісовпорядкування, на ній відсутні об`єкти забудови, що підтверджується протоколом огляду місця події від 03.05.2022 та довідкою за результатами участі спеціаліста - землевпорядника в огляді місця події від 03.05.2022 (т. 1 а.с. 25-29).

Таким чином спірну земельну ділянку передано у приватну власність за рахунок земель державного лісового фонду, що перебували в постійному користуванні ДП «Компаніївське лісове господарство» (на час передачі земельної ділянки у приватну власність), а наразі перебувають в постійному користуванні ДП «Ліси України (як правонаступника ДП «Долинське лісове господарство») без виключення її з Державного лісового фонду України.

Мотиви апеляційного суду

Підставою для звернення до суду для прокурора слугувало вибуття земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:45:404:0096 з володіння позивача, яка за твердженням позивача є земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Прокурор стверджує, що рішенням Кропивницької міської ради від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по пров. Алтайському» здійснене незаконне відведення земельної ділянки у приватну власність без згоди землекористувача, без вилучення з постійного користування, зміни цільового призначення, без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки.

В обґрунтованість позову наводить докази: рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 15.09.1951 №833 «Про міроприємства по охороні та розвитку зелених зон міста Кіровограда», яким передано під заліснення Управлінню лісового та мисливського господарства земельні масиви в межах Салганих пісків; лист філії «Оникіївського лісового господарства» №908/22.14-2024 від 24.05.2024, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровий номер 3510100000:45:404:0096 за матеріалами лісовпорядкування 2000 року перебуває у межах земельних ділянок, які на праві постійного користування належать третій особі; лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 23.01.2024 №50, яким підтверджено, що земельна ділянка накладається на землі лісового фонду; протокол огляду місця подій від 03.05.2022 в рамках кримінальному провадженні № 42021122010000156; планово картографічні матеріали 2000, 2010 та 2020 років.

Відповідач, заперечуючи проти вимог, навів декілька підстав, незалежних між собою, в підставу відмови у задоволенні позову, зокрема, неналежність доказів, неправильність обраного способу захисту, пропущений строк позовної давності, відсутність права прокурора звертатися до суду в інтересах позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Інститут юрисдикції є основоположною умовою реалізації права на судовий захист. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одим із доводів апеляційного оскарження та позиції відповідача у суді, є неналежність обраного прокурором способу для захисту інтересів позивача.

Вибір ефективного способу захисту є первинним щодо доказування, оскільки неналежний спосіб захисту є підставою для відмови в позові незалежно від доведеності порушення права. Суд оцінює його ефективність та відповідність матеріальному праву

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ефективним є спосіб захисту, передбачений законом або договором, або такий, що не передбачений ні законом, ні договором, але не суперечить закону, і який, на думку особи, право якої порушене, відповідає її інтересам. Належним є спосіб захисту, передбачений законом або договором, або такий, що не суперечить закону, і який можна застосувати для захисту порушеного права, зважаючи на фактичні обставини справи. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний засіб є ефективним. Належність є об`єктивною категорією, тому може оцінюватися не лише суб`єктом відповідних прав, але й судом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Верховний Суд сформував сталу практику в аналогічних справах за позовами прокурора щодо повернення державі (територіальній громаді) земельної ділянки, отриманої з порушенням законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його набувачем, незалежно від того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

За сталою позицією Верховного Суду, такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту порушеного права. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про витребування майна.

У постанові від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органівдержавної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Оскільки вимога про визнання наказів Головного управління Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідноюземельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними таскасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Враховуючи викладене, власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), згідно з яким вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові вказала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Отже, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

У постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 та від 23 жовтня 2024 року в справі № 399/179/23 зазначено, що витребування спірної земельної ділянки від набувача, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

У цій справі прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кіровоградської обласної державної адміністрації (Кіровоградської обласної військової адміністрації) просить визнати недійсним рішенням міської ради міста Кропивницького від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ». ОСОБА_1 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно ОСОБА_1 набула безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:45:404:0096) по АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відбулася реєстрація права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, спірну земельну ділянку.

Як стверджується у позові, внаслідок прийняття вказаного рішення та у зв`язку реєстрацією права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку, дійсний власник (Кіровоградська обласна державна адміністрація) та землекористувач (ДП «Ліси України» в особі філії «Оникіївське лісове господарство») позбавлені можливості розпоряджатися і користуватися земельною ділянкою, яка безпідставно вибула з володіння.

Таким чином, земельна ділянка, яка належить державі в особі позивача, без правового регулювання вибула з володіння власника.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Під час розгляду справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного вище, ефективним способом захисту права власності держави у спірних правовідносинах є віндикаційний позов, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при активній позиції відповідача щодо способу захисту.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Враховуючи наведене, заявлені у даній справі прокурором вимоги про визнання недійсним рішення Кропивницької міської ради від 06.09.2018 № 1849 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по пров. Алтайському»; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1693438835101; скасування вчинену 21.12.2017 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:45:404:0096, з метою відновлення права володіння позивача, повернення державі земельних ділянок, які, на твердження прокурора незаконно передані у власність фізичній особі, є неефективними способами захисту порушеного права, а отже, у задовленні зазначених позовних вимог необхідно було відмовити саме із зазначеної підстави.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунуті при розгляді справи апеляційним судом інакше, як шляхом скасування оскаржуваного рішення суду та ухваленням нового рішення у справі, апеляційна скарга заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратурипідлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів зауважує, що місцевий суд не погоджуючись з позицією відповідача щодо обраного способу захисту вказав, що прокурором обрано спосіб захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України, 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а саме: визнання недійсним рішення Кропивницької міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, скасування державної реєстрації права власності. Задоволення судом таких позовних вимог призведе до юридичного відновлення права держави на спірну земельну ділянку з можливістю розпорядження нею у визначений законом спосіб, як земельної ділянки державного лісового фонду. Одна й та ж частина земної поверхні не може бути складовою одночасно двох окремих земельних ділянок, а в силу вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, рішення про передачу у користування земельної ділянки може бути прийняте виключно після припинення права власності чи користування ними попереднього землевласника чи землекористувача, відповідно. Більш того, звернення до суду з позовом, спрямованим на захист цивільних прав держави на земельну ділянку, речові права держави щодо якої виникли у відповідності до вимог земельного законодавства, та збереглись за державою і у встановленому законом порядку не припинялись, є таким, що спрямоване на усунення порушень, які не пов`язані з позбавленням права володіння. Так у разі якщо правовий титул держави, державних або комунальних спеціалізованих лісогосподарських підприємств, установ чи організацій не припинявся, для належного розмежування віндикаційного та негаторного позовів необхідно встановити та підтвердити належними доказами факт оформлення речових прав держави на предмет спору.

На таку позицію колегія суддів зазначає наступне з врахуванням мотивів даної постанови. Відповідачка зареєструвала своє право на спірну земельну ділянку, це право за позовними вимогами просить прокурор скасувати, юридично земельна ділянка належить їй, навіть за умови, як стверджується третьою особою, що земля з фактичного володіння не вибула. Як вище наведено з аргументацією позицій Верховного Суду, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Більш того прокурор, у своїй позиції неоднозначно вказує то про перетинання спірної земельної ділянки з державною землею, то саме земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 у незаконний спосіб вибула з володіння держави та користувача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Підсумовуючи, виходить, за правового регулювання визнання незаконним та скасування реєстрації державної реєстрації права власності на земельну ділянку, не вирішить спір про право, так само не вирішить і питання про захист прав та інтересів позивача. Натомість, внаслідок задоволення віндикаційного позову вирішується спір про право, рішення суду є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відтак не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, що посвідчують відповідне право.

Отже належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою є віндикаційний позов.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кропивницької міської ради задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 09 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кіровоградської обласної державної адміністрації (Кіровоградської обласної військової адміністрації) до Кропивницької міської ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, - відмовити.

Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь Кропивницької міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10 900,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний