Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №2-5376/11 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 2-5376/11

провадження № 22-ц/4809/512/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,

учасники справи:

стягувач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

боржник – ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються – в. о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубара Любов Вікторівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність в. о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубари Любові Вікторівни, стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 листопада 2025 року (суддя Іванова Н. Ю.).

В С Т А Н О В И В :

Зміст вимоги

У квітні 2025 року ОСОБА_2 до Фортечного районного суду міста Кропивницького звернулася зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубари Любов Вікторівни, заінтересована особа: АТ КБ «Приватбанк», якою просила суд:

- визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубари Любові Вікторівни щодо не зняття арешту накладеного на майно належне на праві власності ОСОБА_2 постановою про відкриття виконавчого провадження Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 19 квітня 2012 № 32181909;

- зобов`язати в.о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубару Любов Вікторівну зняти арешт накладений на майно належне на праві власності ОСОБА_2 постановою про відкриття виконавчого провадження Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 19 квітня 2012 № 32181909;

- стягнути з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.

Скаргу обґрунтувала наступним.

Постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 19 квітня 2012 № 32181909 відкрито виконавче провадження на виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2012 у справі № 2-5376/11.

Згідно вказаної постанови накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 . Обтяження зареєстроване у реєстрі обтяжень за номером 22189682 та за номером 12414657 від 19 квітня 2012, які перенесені із запису № 9943267. 24 вересня 2018р ОСОБА_3 уклала шлюб та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_1

03 жовтня 2012 р. виконавчий лист у виконавчому проваджені № 32181909 повернуто стягувачу.

Станом на 18 квітня 2025р ОСОБА_2 не зареєстрована в реєстрі боржників, що свідчить про відсутність боргових зобов`язань. Тобто, жодних виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 не зареєстровано.

Заявницею 21 лютого 2025 року до Фортечного ВДВС подана заява про скасування арешту нерухомого, майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , накладеного відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 19 квітня 2012 року № 32181909.

Листом Фортечного ВДВС від 15 квітня 2025 скаржниці відмовлено у скасуванні арешту.

Відповіддю виконавчої служби від 14 березня 2025 виходить про наявність арешту на майно ОСОБА_2 накладений державним виконавцем 19 квітня 2012 року у межах виконавчого провадження № 321 81909.

Виконавче провадження № 32181909 завершене та всі матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання, а тому з`ясувати Ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження неможливо, у зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження.

Державний виконавець Фортечного ВДВС відмовив у знятті арешту з майна ОСОБА_2 , про що боржнику стало відомо 15 квітня 2025 року з листа Фортечного ВДВС від 15 квітня 2025 року № 36395/30.19-29.

У примусовому виконанні не здійснюється стягнення за відкритими виконавчими провадженнями, в межах яких можливе звернення стягнення на майно боржника. Відтак, наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав суб`єкта оскарження зберігати накладений ним арешт на майно боржника, Існування арешту майна, порушує інтереси заявниці, що позбавляє можливості розпоряджатись належним їй на праві власності майном, тому таке обтяження підлягає зняттю за рішенням суду.

Відмова суб`єкта оскарження у знятті арешту з майна, накладеного постановою Кіровського ВДВС від 19 квітня 2012 року є порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

26 травня 2025 року від представника заявника до суду надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція стягувача

21 травня 2025 року від представника АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшли письмові пояснення у справі.

За якими виходить, що за скаржницею ОСОБА_2 рахується заборгованість перед банком по кредитному договору (SAMDN43000008006112) за договором № SAMDN34000020076420 від 22 лютого 2008, укладеного з банком. Станом на 12 травня 2025 борг становить 3203,23 доларів США, яка складається з: тіло - 1843,37 доларів США; відсотки - 438,18 доларів США; пеня - 921,68 доларів США, при цьому. Станом на 30 листопада 2023 заборгованість становила 8267,48 доларів США, яка складалась з: тіло - 1843,37 доларів США, відсотки - 4775,99 доларів США, пеня - 1548,12 доларів США, комісія - 100,00 доларів США.

Позивач не надає жодного доказу, який би підтвердив відсутність боргу та/або виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2012 року по справі № 2-5376/11 (провадження 2/1109/708/2012). Заборгованість перед банком не погашена.

Безпідставне звільнення спадкового майна з-під арешту, дозволить скаржнику уникнути обов`язків щодо погашення заборгованості перед банком, а це порушує законні права та інтереси банку.

Таким чином, вимоги скарги є безпідставними, необґрунтованими та такі, що належним чином не підтверджені.

Позиція суб`єкта оскарження

В. о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубара Любов Вікторівна у письмових поясненнях наголошує, що виконавчий лист за судовим рішенням, яким у примусовому порядку з ОСОБА_1 здійснювалося стягнення, повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно постанови від 03.10.2012р. Наведено перелік норм права, за яких виконавець вправі зняти арешт, що не поширюється на обставини звернення заявниці.

Судове рішення

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 листопада 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність в.о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубари Любов Вікторівни, заінтересована особа: АТ КБ «Приватбанк», відмовлено.

Суд виснував, що матеріали справи не містять доказів про погашення боргу ОСОБА_2 за рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2012 року, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2008 року у розмірі 26 673 грн 74 коп.

Крім того, в матеріалах справи відсутні підтвердження про закриття виконавчого провадження, у зв`язку із погашенням боргу, відтак суд вважає, що при закритті виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця не було обов`язку одночасного скасування постанови про накладення арешту, а отже підстави для визнання неправомірною бездіяльність виконавця, відсутні.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник ОСОБА_3 адвокат Усатенко В.Ю. подав апеляційну скаргу, якою проситьухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 26.11.2025р скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність в.о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубари Любові Вікторівни щодо незняття арешту, накладеного на майно належне на праві власності ОСОБА_2 постановою про відкриття виконавчого провадження Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 19.04.2012 №32181909. Зобов`язати в.о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубару Любов Вікторівну зняти арешт накладений на майно належне на праві власності ОСОБА_2 постановою про відкриття виконавчого провадження Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 19.04.2012 №32181909.Стягнути з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 19.04.2012 №32181909 відкрито виконавче провадження на виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.01.2012 у справі №2-5376/11.

На підставі вказаної постанови накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 .

Вказане обтяження зареєстроване у реєстрі обтяжень за номером 22189682 та за номером 12414657 від 19.04.2012, які перенесені із запису №9943267.

03.10.2012 виконавчий лист у виконавчому проваджені №32181909 повернуто стягувачу.

На 18.04.2025 жодних виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 не зареєстровано, в реєстрі боржників інформація також відсутня, що свідчить про відсутність боргових зобов`язань.

Виконавче провадження №32181909 завершене та всі матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання, проте, державний виконавець Фортечного ВДВС за зверненням заявниці, відмовив у знятті арешту з майна ОСОБА_2 , про що останній стало відомо 15.04.2025 з листа Фортечного ВДВС від 15.04.2025 №36395/30.19-29.

Наведені обставини свідчать, про відсутність правових підстав у суб`єкта оскарження зберігати накладений ним арешт на майно боржника, існування арешту майна при завершенні всіх виконавчих проваджень відносно боржника порушує саму мету застосування відповідної процедури.

АТ КБ «Приватбанк» виконавчий лист від 27.02.2012 №2-5376 з 03.10.2012 повторно не пред`явив до виконання і на теперішній час за вказаним виконавчим листом пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а вчинення будь яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, тому збереження накладеного державним виконавцем арешту з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном Боржника ОСОБА_1 .

Верховним Судом визначена позиція, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Висновки ВС, не враховані місцевим судом при розгляді скарги.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представником стягувача вказано, що АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з апеляційною скаргою ОСОБА_2 та заперечує проти її задоволення у повному обсязі, оскільки оскаржувана ухвала Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26.11.2025 року у справі № 2-5376/11 є правильною по суті і законною, постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2012 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2008 року в розмірі 26673 грн 74 коп; судовий збір у сумі 266 грн 74 коп та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Судом був виданий виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Кіровському ВДВС Кіровоградського МУЮ (виконавче провадження № 32181909 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5376). Виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що міститься запис про обтяження на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 32181909.

Законодавство не передбачає підстав для зняття арешту та заборони відчуження державним виконавцем, у зв`язку з невиконанням боржником боргових зобов`язань після повернення виконавчого листа стягувачу, коли є право повторного його пред`явлення до виконання, в такому випадку може бути знятий лише за рішенням суду.

Однак, матеріали справи не містять доказів погашення боргу ОСОБА_3 , відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2012 року, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором, також відсутні докази про закриття виконавчого провадження, відтак у державного виконавця не було обов`язку щодо одночасного скасування постанови про накладення арешту, а отже підстави для визнання неправомірною бездіяльності, відсутні.

Рух справи

Апеляційна скарга ОСОБА_2 подано 12.12.2025р. У цей же день ухвалою справу витребувано із Фортечного районного суду міста Кропивницького.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 листопада 2025 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 03.02. 2026р справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 листопада 2025 рокупризначити до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 05 березня 2026 року о 12 годині 30 хвилин. У судовому засіданні оголошена перерва до 26.03.2026р.

Ухвалою від 20.03.2026р заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено. Забезпечена участь представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Колодочки Павла Олександровича у судових засіданнях у справі № 2-5376/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 листопада 2025 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвалою від 20.03.2026р клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення строку для подання відзиву та долучення його до матеріалів справи, задоволений. Продовжено Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» строк, встановлений в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2026 року, для подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 листопада 2025 року. Відзив, поданий Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», долучений до матеріалів справи.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд, представник апелянта адвокат Усатенко В.Ю., наполягав на задоволенні вимог скарги, представник стягувача заперечив щодо мотивів оскарження, просив залишити незмінним судове рішення.

В.о. начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чубара Любов Вікторівна, двічі подала заяву про розгляд справи за її відсутності датовані 04.03.2026р та 13.03.2026р.

Позиція апеляційного суду

У порядку ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, відтак у порядку ст. 375 ЦПК не підлягає скасуванню.

Обставини встановлені місцевим судом

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» у 2011 році звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2008 р у сумі 3 346,77 доларів США, що складає 26 673 грн 74 коп та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2008 року у розмірі 26 673 грн 74 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судовий збір у сумі 266 грн 74 коп та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

На підставі даного рішення судом було виданий виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Кіровському ВДВС Кіровоградського МУЮ (виконавче провадження № 32181909, виконавчий лист № 2-5376/11).

Виконавчий лист повернутий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що міститься запис про обтяження на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 32181909, 19 квітня 2012 р.

Норми права застосовані судом

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Законодавство не передбачає підстав для зняття арешту та заборони відчуження державним виконавцем, у зв`язку з невиконанням боржником боргових зобов`язань після повернення виконавчого листа стягувачу з правом повторного його пред`явлення до виконання, а може бути знятий лише за рішенням суду.

За нормами ч.1 ст.74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», тобто за рішенням суду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Мотиви апеляційного суду

Скарга у справі стосується обтяження майна ОСОБА_3 , відповідачки та боржниці за судовим рішенням від 20 січня 2012 року, яким на користь стягувача/позивача АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_3 стягнута заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 лютого 2008 р у розмірі 26 673 грн 74 коп та судові витрати. На стадії виконання, як виходить з письмових доказів, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладений арешт, про що міститься запис про обтяження на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 32181909, 19 квітня 2012 р.

Позиція заявниці/апелянта зводиться до відсутності правових підстав продовжувати дію обтяження, так як примусове виконання не здійснюється, виконавчий лист повернутий стягувачу, строки повторного пред`явлення минули, безпідставність арешту вочевидь, обтяження порушує права власника.

Стягувач у справі, заперечує проти задоволення вимог скарги, зауважує, що судове рішення не виконане, борг банку не сплачений, виконавчий лист повернутий не через виконання стягнення, відтак вимоги скарги не заслуговують на увагу.

За наслідком перегляду оскаржуваної ухвали в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вказує наступне.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом (стаття 447 Розділ VII ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (статті 447-1 Розділ VII ЦПК України, доповнено у 2024р).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у cправі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначено: законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та вказати про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у cправі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) вказано, у яких випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 60 Закону № 606-XIV; частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

За загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII. Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/8019/15, від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17, від 29 березня 2023 року в справі № 202/1182/22.

Позиція апелянта зводиться до мінування строків повторного пред`явлення виконавчого листа на виконання.

У даній справі спірні правовідносини виникли за дії Закону № 606-XIV, на сьогоднішній день матеріальний Закон № 1404-VIII.

Законом передбачені строки пред`явлення до виконання виконавчих документів, у разі переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

У цій справі встановлено, що 03.10.2012р старшим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» Закону № 606-XIV. Підстава повернення, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто

стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього

Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися

безрезультатними, не передбачає зняття арешту з майна боржника.

Судом з`ясовано, що повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся. В апеляційному суді представник стягувача запевнив, що до суду заява про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа, не подавалася.

Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено ( стаття 433 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Відтак, колегія суддів виснує, що борг ОСОБА_3 не набув ознак натурального зобов`язання, за наявності можливості стягувачем реалізувати положення стаття 433 ЦПК України.

У скарзі та за поясненнями представника ОСОБА_3 йдеться про завершення виконавчого провадження, що не відповідає дійсності, матеріали справи свідчать про повернення виконавчого листа на підставі п.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження № 606-XIV, так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього

Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися

безрезультатними

Відповідно до статті 1 Першого протоколу ніхто не може бути позбавлений повного володіння своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обмеження права володіння ОСОБА_3 своїм майном, в частині розпорядження, у зв`язку з арештом державного виконавця, виправдане за наслідком виконання зобов`язання за кредитним договором, судового рішення.

Ствердження про відсутність інтересу стягувача, неможливість примусового виконання, так як минули строки, є передчасним, так як використання законних засобів примусового виконання, банком не вичерпано.

Встановлення, що виконавчий лист був повернені стягувачу, у зв`язку із законною неможливістю звернення стягнення на майно боржника, про що свідчить підстава повернення виконавчого листа, за наявності майнових претензій з боку стягувача, надало обґрунтоване право місцевому суду відмовити у задоволенні скарги, з таким висновком погоджується апеляційний суд. Стороною не наведені мотиви, за яких обмеження звернення арештованого майна закінчили дію (що попередньо становило неможливість примусової реалізації), при цьому стягувач не реалізує право на примусове виконання судового рішення.

Доводи скарги про те, що виконавче провадження не перебуває на примусовому виконанні, а матеріали виконавчого провадження знищені, не спростовують правильність судової ухвали, адже законодавством не передбачено обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Інші аргументи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин справи.

Загальний висновок

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судові витрати

Стороною заявниці у суді першої та апеляційної інстанції заявлялося про стягнення судових витрат, у тому числі на правничу допомогу, за положеннями ст. 141 ЦПК такий розподіл не здійснюється, у зв`язку з відмовою у задоволенні судом вимог скарги та апеляційного оскарження.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 листопада 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 03 квітня 2026року.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний