Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №195/23/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/796/26 Справа № 195/23/25 Головуючий у першій інстанції: Скрипченко Д. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Скрипченка Д.М. від 10 липня 2025 року по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи – ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, –

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового наказу по захисту Батьківщини. По факту загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за №1524 від 17.10.2022 року на ім`я заявника було направлено сповіщення сім`ї №32/2 про загибель її цивільного чоловіка. Заявник звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій просила вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_3 . У жовтні 2023 року за №7/21307 від 18.09.2023 року вона отримала повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_4 із доданим витягом із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24/с від 01.09.2023 року, яким їй відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та повернуто документи на доопрацювання. Підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та повернення документів на доопрацювання зазначено, що ОСОБА_1 не надано документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що заявниця була членом сім`ї загиблого солдата ОСОБА_3 (посвідчення «Члена сім`ї загиблого» або судове рішення про встановлення факту що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебувала на утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування їх на його утриманні), неможливо встановити право заявниці на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168. Аналіз зазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що оскільки заявниця не є дружиною померлого ОСОБА_3 (ст. 16-1 Закону № 2011-XII «один із подружжя, який не одружився вдруге»), відповідно вона може отримати одноразову грошову допомогу, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , у разі визнання її членом сім`ї загиблого, що перебувала на його повному утриманні або одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, в розумінні Закону №2262-XII. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2023 у справі №195/2334/22 встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини в житловому будинку за адресою по АДРЕСА_1 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Тобто, судовим рішенням доведено наявність спільного побуту, взаємних прав і обов`язків та визначено соціально-правовий статус заявниці як члена сім`ї загиблого ОСОБА_3 . При цьому слід зазначити, що встановлення рішенням суду вищевказаного факту не свідчить про належність заявниці до переліку отримувачів одноразової грошової допомоги, який визначено приписами ст. 16-1 Закону № 2011, зокрема, що заявниця є дружиною ОСОБА_3 або є його утриманцем. Починаючи з 2006 року, ОСОБА_3 фактично проживав разом із заявницею однією сім`єю, як її чоловік. ОСОБА_2 (заінтересована особа по справі) являється їх дочкою. Відповідно ОСОБА_3 був утриманцем заявниці, так як сім`я складалася із спільної їх дочки ОСОБА_2 , їх онуки ОСОБА_4 , онуки дочки заявниці ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Заявниця на роботу не працевлаштовулася, адже займалася домогосподарством, доглядом за домашньою худобою, городом, та доглядом за дітьми. Відповідно знаходилася на утриманні ОСОБА_3 як його фактична дружина. Тому ОСОБА_1 просила встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 , який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 в с-щі Новоселівка Краматорського району Донецької області, починаючи з 2006 року і по день його смерті включно.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року заяву задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 в с-щі Новоселівка Краматорського району Донецької області, починаючи з 2006 року і по день його смерті включно.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового наказу по захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про причину смерті від 18.10.2022 року (а.с.31-32) та копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 за №1524 від 17.10.2022 року на ім`я ОСОБА_1 було направлено сповіщення сім`ї №32/2 про загибель військовослужбовця ОСОБА_3 (а.с. 18).

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2023 у справі №195/2334/22 встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Новоселівка Краматорського району Донецької області, постійно проживали разом однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини в житловому будинку за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 31-32). Судом апеляційної інстанції оглянуто вказану вище справу №195/23/25, рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2023 не оскаржувалось та набрало законної сили.

ОСОБА_1 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якій просила вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_3 (а.с. 17).

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_7 № 7/21307 від 18.09.2023 року та витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24/с від 01.09.2023 року, заявниці відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та повернуто документи на доопрацювання. Підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та повернення документів на доопрацювання зазначено, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 не відноситься до батьків, одного з подружжя або неповнолітньої дитини загиблого (а.с. 16, 17).

Відповідно до повної копії спадкової справи №176/2022 після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , заведеної приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудим М.Є., із заявами про прийняття спадщини 05.12.2022 звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі), ІНФОРМАЦІЯ_9 , є дочкою заявниці та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.08.2014 (а.с. 14); на час смерті батька ОСОБА_2 була повнолітньою.

Згідно витягів з Реєстру територіальної громади від 17.10.2022 та від 02.11.2022, місце проживання заявниці та ОСОБА_3 було зареєстроване з 2010 року за однією адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 22, 23).

На день смерті разом з ОСОБА_3 за адресою по АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Томаківської селищної ради №88 від 12.10.2023 року про спільне проживання громадян на день смерті одного з них (а.с. 26).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Томаківської селищної ради №87 від 12.10.2023 року, заявниця з ОСОБА_3 проживали однією сім`ю, як чоловік та дружина, зокрема, з 2006 року і до дня його смерті (а.с. 25).

В Акті обстеження житлово-побутових умов №428 від 03.11.2023 року, складеному депутатом Томаківської селищної ради, зазначено, зокрема: «…Про сім`ю. 1. ОСОБА_1 (1990 р.н.) – мати, вдова офіційно не працює; 2. ОСОБА_2 (2003 р.н.) – спільна донька з загиблим чоловіком; 3. ОСОБА_5 (1998 р.н.) - не рідна донька загиблого чоловіка; 4. ОСОБА_6 (1993 р.н.) – не рідна донька загиблого чоловіка; 5 ОСОБА_4 (2015 р.н.) – онука; 6. ОСОБА_7 (2019 р.н.) – онука. ОСОБА_1 дійсно проживало разом із загиблим чоловіком – ОСОБА_3 з 2006 року, як чоловік та дружина однією сім`єю, спільно вели домашнє господарство. ОСОБА_3 працював трактористом в ПСП «Фортуна-Агро» с.Китайгородка, а ОСОБА_1 – займалась домашнім господарством та вихованням дітей…», що підтверджують сусіди ОСОБА_8 та ОСОБА_9 » (а.с. 28).

ОСОБА_3 за життя працював трактористом з 01 січня 2006 року, за що отримував відповідну заробітну плату. Це підтверджується записами в його трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_3 а від 23.05.1994 року та наданою ПСП «Фортуна-Агро» довідкою за №1/10 від 01.10 2023 року (а.с. 29, 30).

Згідно відомостей Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 20.02.2026 №6175/5/04-36-12-03-13, за життя ОСОБА_3 отримував дохід, зокрема, у 2006 році - 2100,00 грн, у 2007 році - 3526,54 грн, у 2008 році - 3075,32 грн, у 2009 році - 104540,69 грн, у 2010 році - 3410,60 грн, у 2011 році - 11436,84 грн, у 2012 році - 11654,30 грн, у 2013 році - 19201,42 грн, у 2014 році - 42047,19 грн, у 2015 році - 38407,43 грн, у 2016 році - 32779,86 грн, у 2017 році - 21601,39 грн, у 2018 році - 33044,55 грн, у 2019 році - 21155,00 грн, у 2020 році - 23920,00 грн, за 2021 рік - доходи відсутні, у 2022 році - 390012,38 грн. Заявник ОСОБА_1 за період з 2006 року по 2022 рік включно отримувала дохід у 2008 році в розмірі 311,50 грн, у 2011 році - 500,24 грн, у 2015 році - 385,84 грн.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала заяву ОСОБА_1 в повному обсязі та підтвердила суду той факт, що її мати ОСОБА_1 перебувала на утриманні батька - ОСОБА_3 , їхній батько утримував їх увесь час і по день його смерті включно.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у місцевому суді засвідчили, що сім`я ОСОБА_1 є багатодітною родиною. Загиблий ОСОБА_3 повністю утримував та забезпечував родину всім необхідним (а.с. 62-66).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №343/481/22).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин - 19.09.2022), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин - 19.09.2022) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно частини першої статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.01.2021 року (справа № 592/17552/18), від 22.05.2019 року (справа № 520/6518/17), повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, підстави для відступу від якого відсутні.

Судом установлено, що заявниця проживала разом ОСОБА_3 за однією адресою по АДРЕСА_1 з 2010 року. Вони мають спільну дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2023 у справі №195/2334/22 встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Новоселівка Краматорського району Донецької області, постійно проживали разом однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини в житловому будинку за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 31-32).

Судом також установлено, що заявниця не мала офіційного доходу з 2016 року по 2022 рік включно.

За життя ОСОБА_3 отримував дохід, зокрема, у 2006 році - 2100,00 грн за рік, у 2007 році - 3526,54 грн за рік, у 2008 році - 3075,32 грн, у 2009 році - 104540,69 грн, у 2010 році - 3410,60 грн, у 2011 році - 11436,84 грн, у 2012 році - 11654,30 грн, у 2013 році - 19201,42 грн, у 2014 році - 42047,19 грн, у 2015 році - 38407,43 грн, у 2016 році - 32779,86 грн, у 2017 році - 21601,39 грн, у 2018 році - 33044,55 грн, у 2019 році - 21155,00 грн, у 2020 році - 23920,00 грн. У 2022 році ОСОБА_3 мав значний дохід у загальному розмірі 390012,38 грн.

Отже, ОСОБА_1 , проживаючи разом ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, не маючи власного доходу, перебувала на утриманні ОСОБА_3 на день його смерті, адже основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявниці допомога з боку ОСОБА_3 і він мав достатні доходи для надання такої допомоги.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день його смерті, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 в с-щі Новоселівка Краматорського району Донецької області, станом на день його смерті.

Підстави для встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_3 , починаючи з 2006 року відсутні, адже достатніх доказів наявності у ОСОБА_3 постійного та достатнього доходу за увесь період з 2006 року відсутні.

Крім того, згідно норм наведеного вище законодавства, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, мають утриманці загиблого (померлого), що не потребує встановлення певного періоду перебування на утриманні.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає зміні, шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини у наступній редакції:

"Встановити факт перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на утриманні ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_5 ), який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 в с-щі Новоселівка Краматорського району Донецької області, станом на день його смерті.".

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України– задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року – змінити, другий абзац резолютивної частини викласти у наступній редакції:

"Встановити факт перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на утриманні ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_5 ), який загинув внаслідок військових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 в с-щі Новоселівка Краматорського району Донецької області, станом на день його смерті.".

В іншій частині рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

Л.П. Никифоряк