Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №727/3264/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3264/26

Провадження № 2-а/727/103/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючого судді – Слободян Г.М.

секретар судового засідання – Мадей Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса АДРЕСА_2 ; місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №3401 від 13 травня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилаються на те, що на підтвердження нібито навяності вчиненого адміністративного правопорушення та наявності підстав накладення адміністративного стягнення, в постанові міститься посилання на обставини, а саме нібито, він, ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що йому роз`ясненні права передбачені ст. 268 КУпАП, а обставини передбачені ст. 247 КУпАП - відсутні. Вказує на те, що в постанові зазначено про відомості, які містяться в протоколі №1446 від 03.05.2025 року, а саме про неявку ОСОБА_2 за електронною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка нібито була направлена поштовим листом на адресу ОСОБА_1 , що стало достатнім для накладання стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривен. Позивач вказує на те, що він не отримував жодної повісти про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тим паче не був повідомлений про розгляд адміністративної справи про нібито порушення ним ч. 3 ст. 210 (1) КУпАП в ІНФОРМАЦІЯ_2 , дізнався про накладення штрафу та наявність постанови після накладення арешту на рахунок відкритий в УніверсалБанку на який отримує заробітну плату, як військовослужбовець, 03 березня 2026 року. Посилається також на те, що згідно постанови зазначено, що він не з`явився за повісткою сформованою ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем обліку позивача, при цьому справу розглядає ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає навіть місцю можливого вчинення правопорушення, не за місцезнаходженням відповідного органу, та без можливості на реалізацію прав на захист, без участі позивача, що є порушенням право особи, яка притягається до відповідальності. Вказує на те, що підтвердженням проходження військової служби є Довідка форми №5. Зазначає, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 . Вважаємо, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, а також не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Просить визнати протиправною та скасувати постанову №3401 від 13 травня 2025 року та закрити провадження у справі про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.03.2026 року відкрито провадження по справі.

20.03.2026 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 – Панкратов Р.П., скерував до суду відзив на позовну заяву. Вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не визнає позовних вимог ОСОБА_1 та заперечує проти них, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не з`явився 01.07.2024 о 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_5 за електронною повісткою №286412, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та направленої засобами поштового зв`язку відповідно Постанови КМУ №560. Вказують на те, що 03.05.2025 ОСОБА_1 працівниками Чернівецького РУП ГУНП було запрошено до Чернівецького ООЦМ, де посадовою особою було складено адміністративний протокол №1446. Посилаються на те, що на розгляд протоколу позивач ОСОБА_1 не з`явився, не скористувався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу, в подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження. Вказують на те, що звернувшись до суду в березні 2026 року, позивач пропустив визначений ч.2 ст.286 КАС України. Стверджують, що ОСОБА_1 брав участь при складанні протоколу №1446 від 03 травня 2025 року, належним чином був повідомлений про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відтак позивач про винесення оскаржуваної постанови дізнався 13.05.2025 - у день розгляду справи про адміністративне правопорушення. У задоволені позову просять відмовити повністю за безпідставністю.

31.03.2026 року представник позивача, адвокат Ковалик М.Ф., скерувала на електронну адресу суду відповідь на відзив. Зокрема, вказала на те, що відповідач безпідставно стверджує про пропуск 10-денного строку на оскарження постанови № 3401 від 13.05.2025 року, оскільки постанова не була вручена позивачу ні особисто, ні рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказує на те, що відповідач не надав жодного доказу належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду адміністративної справи та про винесення постанови, оскільки позивач дізнався про існування постанови та накладене стягнення лише з відповіді відділу державної виконавчої служби. Посилається на те, що електронна повістка № 286412 від 01.07.2024 не була вручена позивачу у встановленому законом порядку, відповідач не надав доказів вручення електронної повістки. Вказує на те, що відповідач у відзиві посилається на протокол № 1446 від 03.05.2025, в якому нібито є підпис свідка про «відмову ОСОБА_1 отримати протокол», однак на думку представника позивача даний аргумент є безпідставним, оскільки підпис свідка про відмову від отримання протоколу, а не повістки про виклик на розгляд адміністративної справи, не є доказом належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обязі.

Позивач ОСОБА_1 , та в його інтересах адвокат Ковалик М.Ф., у судове засідання не з`явилися, до суд представником подано заяву, в якій просили розгляд справи проводити за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився; у поданому попередньо відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позов.

Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Досліджені докази та застосовані норми права.

Судом належними та допустимими доказами встановлено, що 13 травня 2025 рокуначальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 була винесена постанова №3401 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення на громадянина ОСОБА_1 та було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень.

Із вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не з`явивя 04.10.2024 року за електронною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, а саме Довідки №3912/47 від 28.10.2025 року, що ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий періорд у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.8).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №80239593 від 13.02.2026 року, на ОСОБА_1 за постоновою №3401 від 13.05.2025 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмір 34 000 грн. (а.с.9-10).

У відповідності до електронної повістки №286412, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та направленої засобами поштового зв`язку відповідно Постанови КМУ №560, ОСОБА_1 не з`явився 01.07.2024 о 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.24).

Як вбачається з мтаералів справи, 03.05.2025 року на ОСОБА_1 посадовою особою Чернівецького ООЦМ було складено адміністративний протокол №1446 (а.с.25).

У відповідності до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Так, вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про проти-правність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відпо-відача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопору-шення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністра-тивне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної від-повідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання-ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, ві-деозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагля-ді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки до-рожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими доку-ментами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміні-стративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови 13 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 була винесена постанова №3401 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 та було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень.

Суть правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не з`явивя 04.10.2024 року за електронною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 категорично не погоджується з вказаною постановою та просить її скасувати у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, в постанові №3401 від 13 травня 2025 року зазначено про відомості, які містяться в протоколі №1446 від 03.05.2025 року, а саме про неявку позивача ОСОБА_2 за електронною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була направлена поштовим листом на адресу ОСОБА_1 .

Позивач вказує на те, що він не отримував жодної повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тим паче не був повідомлений про розгляд адміністративної справи про нібито порушення ним ч. 3 ст. 210 (1) КУпАП в ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому дізнався про накладення штрафу та наявність постанови після накладення арешту на рахунок відкритий в УніверсалБанку на який отримує заробітну плату, як військовослужбовець.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивач не з`явився за електронною повісткою сформованою ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем обліку позивача. Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при цьому справу розглядає ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що підтвердженням проходження військової служби є Довідка форми №5, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідач мотивує свою позицію тим, що на розгляд протоколу позивач ОСОБА_1 не з`явився, не скористався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу, в подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження.

Разом з цим, суд зважає на те, що відповідачем не нгадано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Електронна повістка № 286412 від 01.07.2024 не була вручена позивачу у встановленому законом порядку, відповідачем не доведено факту її отримання, не надано доказів вручення.

Окрім того, судом встановлено, що адміністративний протокол № 1446 від 03.05.2025 року на який посилається відповідач, складено за відсутності позивача.

Так, у зазначеному протоколі № 1446 від 03.05.2025 року, міститься підпис підпис свідкаЄ, який ніби-то засвідчує відмову позивача ОСОБА_1 від отримання протоколу. Однак, позивач стверджує, що даний протокол складавуся за його відсутності, йому не було його вручено чи направлено, а також не роз`ясненог прав та обов`язків, про що вказано у протоколі.

Підпис свідка, як доказ відмови позивача від отримання протоколу не замінює повістку про виклик на розгляд і не підтверджує, що позивача було повідомлено про розгляд справи саме 03.05.2025 року.

Суд вважає за необхідне зверн6ути увагу на те, що відповідач, зокрема у відзиві, зазначає, що на розгляд протоколу № 1446 від 03.05.2025 року, ОСОБА_1 не з`явився, не скористувався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу; в подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження. Разом з цим, відповідач долучає до відзиву протокол, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 відмовився від отримання другого примірника протоколу, що дає підстави ставити під сумнів будь-які доводи відповідача, оскільки вони проотирічать самі собі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про незаконність оскаржуваної постанови, зокрема враховує і порушення відповідачем права позивача на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу, оскільки вищевикладене підтверджує той факт, що позивач ОСОБА_1 не був присутній на розгляді протоколу і не був повідомлений про розгляд справи належним чином у всатвноелному законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участі особи, яка притягається до відповідальності, або за умови її належного та завчасного повідомлення.

Положеннями ст. 77 КАС України встановлено, що у справах про протиправність рішень обов`язок доказування правомірності покладається на відповідача, а також на обмеження щодо використання нових доказів, які не були в основі оскаржуваного рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодних належних доказів на спростування доводів позивача представником відповідача не надано.

У відповідності до примітки ст. 210 КУпА передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Колексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до абз.3 пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затв. Постановою КМУ від 16 травня 2024 р. N? 560: "Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв?язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов?язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд".

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів того, що не мав доступу до даних позивача.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»” “До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», в Україні функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як інформаційнокомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Таким чином, викладене свідчить про те, що дії або бездіяльність ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані як адміністративне правопорушення.

Отже, на підтаві викладеного суд приходить до висновку, що оскільки постанова не містить належних та допустимих доказів, які могли б “поза розумним сумнівом” підтвердити вину позивача у інкримінованому адміністративному правопорушенні, то вказана постанова №3401 від 13 травня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП є протиправною та винесеною з порушенням порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Також, суд звертає увагу і на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення. Відповідачем не спростовано доводів позивача.

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб?єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

На основі повного та всебічного з`ясування обставин, дослідивши матеріали справи та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викдаденого та керуючись ст. ст. ст.ст.247, 251,258, 289, ч.1 ст.293 КУпАП,

ст.ст. 9,72-77, 242,244-246,257,271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови №3401 від 13 травня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №3401 від 13 травня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі – задовольнити.

Скасувати постанову №3401 від 13 травня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у розмірі 17 000 гривень у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань 665,60 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 06.04.2026 року.

Суддя Слободян Г.М.