Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №721/270/26 — Путильський районний суд Чернівецької області

06.04.2026

Справа № 721/270/26

Провадження3/721/372/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Суддя Путильського районного суду Чернівецької області Стефанко У.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні с-ще Путила матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, які надійшли з відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18.02.2026 серії ЗхРУ 347805, 18.02.2026 року о 10 год. 20 хв прикордонним нарядом "ПП" був затриманий ОСОБА_1 на відстані 150 м до лінії державного кордону на території н.п. Селятин, в межах КПР, за злісну непокору законній вимозі військовослужбовців ДПС України а саме: на неодноразово повторену вимогу зупинитися не реагував та здійснив спробу втечі. Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП не визнає. Вказав, що наміру перетинати державний кодон поза пунктами пропуску не мав, їхав зі своїм другом ОСОБА_2 в х. Сарата до гідроелектростанції у власних справах. Був зупинений прикордонним нарядом з метою перевірки документів, надавши відповідні документи для перевірки та номер свого мобільного телефону, поїхав додому. Суперечок з прикордонним нарядом не було, злісної непокори законній вимозі прикордонного наряду не вчиняв, як і не втікав від прикордонного наряду. Також зазначив, що в нього відсутній паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Просив провадження у справі закрити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, при цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно вимог ст.ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідност.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом ( посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Диспозиція частини 2 статті 185-10 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинені групою осіб або особою, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог, вчинені групою осіб або особою, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП необхідно встановити чи були законні розпорядження, а також чи була відмова виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України, вчинені групою осіб або особою, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ №347805 від 18.02.2026 року не вказано, які саме законодавчо обґрунтовані вимоги працівника прикордонної служби, тобто акти, юридично рівнозначні наказам, що виражені у категоричній формі, були висунуті працівником прикордонної служби та в подальшому не виконані ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівнику прикордонної служби при виконанні ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, вчинене групою осіб, суду не надано.

Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою статті 185-10 КУпАП.

З огляду на досліджені у справі докази, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 вчинення злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, вчинене групою осіб.

До протоколу не додано належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, зокрема відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інші беззаперечні докази, які б вказували саме на злісну непокору ОСОБА_1 .

Вказані факти та обставини викликають сумнів в правомірності складеного протоколу.

Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення злісної непокори ОСОБА_1 судом також не встановлено.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони складу адміністративного правопорушення, тобто відсутні правові підстави притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, неможливо встановити наявність складу вказаного адміністративного правопорушення, та як із фабули викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення це не видається можливим.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 62 ч. 3 Конституції України встановлено, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст.185-10, ст.247 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247КпАП України.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Уляна СТЕФАНКО