Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №389/4510/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

18.03.2026

ЄУН 389/4510/25

Провадження №2/389/1539/25

Рішення

іменем України

18 березня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 02.12.2025 звернулася до суду з позовом, в якому просила змінити спосіб стягнутих з ОСОБА_2 рішенням суду від 08.08.2017 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 та стягнути на його утримання аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що в період з 14.11.2009 до 02.04.2017 вона з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Рішенням суду від 02.03.2017 шлюб між ними розірвано, а рішенням суду від 08.08.2017 з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, до повноліття дитини. Це судове рішення ОСОБА_2 виконується, проте наразі вказана сума аліментів, навіть з урахуванням індексації, не забезпечить дитині належне утримання від батька. Після початку повномасштабного вторгнення вона з сином виїхали в Данію, де нині і проживають, у неї народилася дитина, тому вона не взмозі працювати. Натомість, сплачуваний відповідачем розмір аліментів не відповідає достатньому рівню для забезпечення потреб сина, який в своєму віці потребує збільшених видатків для забезпечення його вподобань і захоплень, на його навчання, тому просила змінити спосіб стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , визначивши її у частці від доходу платника аліментів.

Представник відповідача ОСОБА_5 подала відзив, у якому пред`явлені позовні вимоги визнала частково, погоджуючись на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_2 щомісячно сплачував визначений судовим рішенням розмір аліментів в сумі 1 000 грн, а з червня 2024 року за домовленістю між ними почав сплачувати аліменти в розмірі 2 000 грн. Крім того, на кожен день народження сина він додатково надсилав 2 000 грн, постійно спілкувався з сином, водив його в різні розважальні дитячі центри. Після початку повномасштабного вторгнення позивачка із сином виїхали в Данію, тому спілкування між ними обмежилося. У позивачки є інший чоловік, від якого вона має дитину, і він матеріально їх забезпечує. У свою чергу, ОСОБА_2 також вдруге одружився, крім того має інвалідність 3 групи, по причині погіршення стану здоров`я має потребу в періодичному лікуванні, тому з листопада 2025 року не працює, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 5 500 грн, у зв`язку з чим його матеріальний стан погіршився.

В судове засідання позивачка не з`явилася, однак її представник – адвокат Перемот О.Г. подала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак його представник ОСОБА_5 у поданому відзиві розгляд справи просила проводити без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони в цій справі з 14.11.2009 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.03.2017 у справі №389/73/17, що набрало законної сили 14.03.2017.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі №389/1477/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту позову та наданих сторонами квитанцій встановлено, що аліменти на утримання дитини сплачуються регулярно, щомісячно на рахунок позивачки перераховуються суми в розмірі 1 000 грн або 2 000 грн.

Сторонами не заперечувалося, що наразі позивачка разом із сином проживають в Данії, куди виїхали у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, позивачка має іншу сім`ю, народила другу дитину.

У свою чергу, відповідач 09.03.2024 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 ,що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Як свідчить копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , відповідач з 21.01.2026 є отримувачем пенсії по інвалідності 3 групи (інвалідність армії). Термін дії цього посвідчення до 31.05.2026.

З витягу рішення експертної команди №140/25/761/ВТ від 27.05.2025 слідує, що причиною встановлення відповідачу інвалідності є поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях. Дата повторного оцінювання повсякденного функціонування особи – 27.05.2026. Ступінь втрати професійної працездатності/непрацездатності не встановлювався.

Так, статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину, відповідно до ч.3 ст.181 СК України,є стягнення аліментів за рішенням суду.

Норми ч.1 ст.182 СК України вказують, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 3 512 грн.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У зазначеній нормі права cтягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі).

При цьому, законодавець не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися можливістю зміни способу стягнення аліментів.

Частина перша ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Тобто, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, що визначають обов`язок батьків утримувати своїх дітей (ст.182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.

Зміна (збільшення, зменшення) розміру аліментів, стягнутих раніше рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Матеріалами цієї справи встановлено, що матеріальне становище одержувачки аліментів, як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини зросла, а також у неї народилася друга дитина, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.

Розмір аліментів на сина, визначених у 2017 році в сумі 1 000 грн щомісячно, є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки наразі збільшилися потреби у його розвитку, навчанні та вихованні.

Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування. При цьому, судом враховується рівний обов`язок батьків брати участь у матеріальному забезпеченні дітей.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №565/2071/19, в якій зазначено, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дитину у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів сина сторін по справі.

Суд також враховує, що відповідач має працездатний вік, відомостей про наявність тяжких захворювань або інших вад здоров`я суду не надано, а також не повідомлено будь-які інші обставини, що свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу.

Доказів того, що у відповідача є інші діти, що він не працює, отримує пенсію у невеликому розмірі та інших доходів немає, про що зазначено його представником у відзиві, суду не надано.

Щодо доводів представника відповідача про необхідність визначення розміру аліментів на дитину в розмірі 2 000 грн, то такі не можуть бути взяті до уваги, оскільки в даному випадку позивачка, як отримувач аліментів, відповідно до ч.3 ст.181 СК України скористалася своїм правом щодо вибору способу стягнення аліментів саме у частці від доходу відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи всі обставини справи, приймаючи до уваги матеріальні потреби дитини, обов`язок другого з батьків також утримувати дитину, стан здоров`я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни способу стягнення аліментів на утримання дитини та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Позивачка просила стягнути понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Представник відповідача, у свою чергу, у відзиві на позов заявила клопотання про їх зменшення, вважаючи розмір таких витрат необгрунтованим та завищеним.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачкою витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачкою до матеріалів справи долучені належні докази. При цьому, витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються незалежно від того, чи вони вже були фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.

Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачкою витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг.

Дослідивши подані представником позивачки докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн є значно завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивачки надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлена позивачкою сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 3 000 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за цю позовну вимогу, тому судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.7, 141, 150, 180-182, 192 СК України, керуючись ст.133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273,274-279, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі №389/1477/17 у розмірі 1 000 грн щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З дня набрання цим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.08.2017 у справі №389/1477/17.

Відкликати виконавчий лист, виданий Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області 26.10.2023 на виконання рішення цього суду від 08.08.2017, ухваленого у справі №389/1477/17.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 23.03.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва