Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №345/6872/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6872/25

Провадження № 2/345/336/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

представника позивача Бідюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей Калуської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій орган опіки та піклування виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області просить суд відібрати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення його батьківських прав неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги мотивує тим, що відповідач у справі понад три роки вихованням сина не займається, не піклується про його фізичний і духовний розвиток. Шлюб між батьками дитини розірвано на початку 2013 року. Мати дитини ОСОБА_3 померла у вересні 2025 року. Саме вона до дня смерті забезпечувала дитині належні умови проживання, згодом - старший син відповідача ОСОБА_4 . Відповідач з 2012 року проживає окремо від синів, має власну сім`ю та не здійснював підготовку хлопця до самостійного життя. На підставі заяви від 07.10.2025 ОСОБА_4 неповнолітнього тимчасово влаштовано в сім`ю повнолітнього рідного брата, що підтверджується наказом Служби у справах дітей Калуської міської ради від того самого дня, в якому також містяться відомості про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків. Необхідність відібрання дитини від її батька без позбавлення останнього батьківських прав підтверджується висновком органу опіку та піклування від 06.11.2025, актом обстеження матеріально-побутових умов та іншими письмовими доказами. Просить задоволити позов.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.01.2026 зобов`язано Службу у справах дітей Калуської міської ради забезпечити участь спеціаліста в галузі дитячої психології для участі в допиті судом неповнолітнього ОСОБА_2 . Цього ж дня ухвалою суду, після заслуховування думки представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , який заперечував позов у повному обсязі, підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 17.02.2026.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала заявлений позов з викладених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що ніколи не ухилявся від надання допомоги обидвом синам та колишній дружині, яка перед смертю хворіла. Сплачує регулярно і в повному обсязі аліменти на утримання неповнолітнього сина згідно з рішенням суду. Старшому сину він придбав автомобіль, хоча й мав до нього доступ, допомагав йому вступити на навчання до НУ «Львівська політехніка». Наголосив, що проживає з дружиною більше десяти років за іншою адресою після розірвання шлюбу з матір`ю дітей ОСОБА_3 . Власне, за місцем його проживання приходили сини, яким він постійно допомагав. З молодшим сином у нього були чудові відносини, вони разом брали участь в міських змаганнях із шахів, подавали документи до Калуського політехнікуму на навчання тощо. Не може пояснити суду причини подання цього позову, адже завжди реагував на прохання колишньої дружини при вирішенні питань, пов`язаних з вихованням синів. Його запрошували на засідання комісії з питань захисту прав дитини при міськвиконкомі, де він надав аналогічні пояснення. Повторно наголосив, що сини до нього приходили, він не може зрозуміти, що трапилося, чому сини так вчинили, молодший син взагалі заблокував для дзвінків свій номер телефону. Коли вони зустрічаються у місті, то мовчки проходять поруч і не хочуть навіть подати йому руку. Почувши в судовому засіданні синів він як батько тепер знає, як саме налагодити з ними довірливі стосунки.

Однак під час проведення судового засідання ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою визнав заявлений позов, не заперечуючи щодо відібрання від нього неповнолітнього сина без позбавлення батьківських прав. Пояснив, що змінив свою позицію з огляду на проведену із ним розмову представником Служби у справах дітей Калуської міської ради після закриття підготовчого провадження у справі. Після роз`яснення наслідків подання заяви про визнання позову протокольною ухвалою суду на підставі ч.4 ст.206 ЦПК України постановлено відмовити у прийнятті цієї заяви з мотивів суперечності позиції відповідача, а також невідповідності поданої заяви моральним засадам суспільства, вимогам закону і наявності обґрунтованих сумнівів у добровільності написання цієї заяви. Розгляд справи по суті продовжено.

Після оголошеної перерви, в судові засідання 09.03.2025 та повторно 25.03.2026 відповідач ОСОБА_1 не з`явився з невідомих причин, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Заяв та клопотань про відкладення судового розгляду не подав. Відтак, після заслуховування думки представника позивача, судом постановлено ухвалу про можливість завершення судового розгляду за відсутності відповідача, який попередньо надав свої пояснення. Крім того, суд виходить із того, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Установлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідач у справі та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.12.2008 (с.а.13).

Як вбачається з рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.01.2013 (справа № 345/104/13-ц) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (актовий запис № 12 від 20.01.2001). У цьому шлюбі також народився інший син у колишнього з подружжя - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_2 від 30.01.2002 (а.с. 4,9).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_5 , що засвідчується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26.09.2025, виданого Калуським ВДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.5).

З копії витягів, датованих 06-07.10.2025, вбачається, що старший син відповідача ОСОБА_4 зареєстрований у АДРЕСА_1 , а його неповнолітній брат ОСОБА_2 - у АДРЕСА_2 (а.с.8,14).

У заяві до Служби у справах дітей Калуської міської ради від 06.10.2025 ОСОБА_4 просив влаштувати в його сім`ю неповнолітнього ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю матері та ухиленням ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, який не проживає з синами, не бере участі у вихованні і навчанні неповнолітнього сина та зловживає алкогольними напоями. При цьому, заявник вказав місцем свого проживання АДРЕСА_2 (а.с.7).

Суд окремо наголошує в цьому рішенні про неодноразове зазначення абсолютно різних та суперечливих адрес місця реєстрації проживання ОСОБА_4 , адже: із копії наказу Служби у справах дітей Калуської міської ради від 07.10.2025 № 115/01-07 (а.с.11) вбачається, що вказана особа зареєстрована у АДРЕСА_3 (правильна назва ОСОБА_6 ); в Акті обстеження умов проживання від 06.10.2025, який складено на підставі заяви невідомої для суду фізичної особи ОСОБА_7 , вказано, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають і мають постійне місце реєстрації не лише ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але і його рідний брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20).

Правову оцінку вищенаведеного акту суд надасть згодом, однак із цієї частини досліджених доказів вбачається, що як до дня смерті ОСОБА_3 , так і після цього, обидва брати до дня смерті їхньої матері та надалі спільно фактично проживали (-ють) за адресою: АДРЕСА_2 , відтак суду не зрозуміло, чому наказом Служби у справах дітей Калуської міської ради від 07.10.2025 № 115/01-07 неповнолітнього ОСОБА_2 влаштовано в сім`ю його повнолітнього брата ОСОБА_4 , якщо згаді особи проживають разом (а.с.11).

Згідно з копією довідки № 268 від 25.09.2025 ОСОБА_2 є студентом 2-го курсу денної форми навчання Калуського політехнічного фахового коледжу, навчається за кошти державного бюджету в електрично-механічному відділенні з 01.09.2024 (а.с.15).

Відповідно до підписаної відповідальними службовими особами коледжу характеристики ОСОБА_2 спокійний, неконфліктний, вміє долати труднощі; втратив матір у вересні 2025 року і потребує соціальної підтримки та допомоги (а.с.16).

Із копії довідки педіатра ФОП ОСОБА_8 від 13.10.2025 (анкетні даті лікаря ОСОБА_9 ) під час оглядів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також консультацій завжди була присутня мати; батько дитини участі в оглядах не брав, станом здоров`я дитини не цікавився (а.с.17).

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа №345/2334/18 від 21.06.2018 ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина у повному обсязі та належним чином. Станом на 16.09.2025 розмір боргу складає 38,77 грн, однак враховує дані щодо сплати аліментів у тому числі на сина ОСОБА_4 , який з 19.01.2020 є повнолітньою особою (а.с.18-19).

Зі згаданої вище копії Акту обстеження від 06.10.2025 вбачається, що квартира АДРЕСА_4 складається із трьох самостійних кімнат, знаходиться на 5-му поверсі 9-ти поверхового будинку. У квартирі проживають і зареєстровані два рідні брати. Акт складено головним спеціалістом Служби у справах дітей Калуської міської ради Чаборик Т.П. із зазначенням у цьому документі відомостей про ухилення батька ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків та відсутності заперечень неповнолітнього ОСОБА_2 щодо його влаштування в сім`ю рідного брата. В акті зазначено про задовільні матеріально-побутові та санітарно-гігієнічні умови в квартирі, а також наявність у неповнолітнього окремої кімнати. Будь-яких відомостей про ознайомлення зі складеним актом інших осіб, в тому числі невідомої для суду фізичної особи ОСОБА_7 , за заявою якої складено відповідний документ, повнолітнього ОСОБА_4 , сусідів тощо належним чином засвідчена позивачем та надана до матеріалів справи копія акту не містить (а.с.20).

Відповідно до копії висновку від 06.11.2025 № 01-23/744 Служби у справах дітей Калуської міської ради як органу опіку та піклування на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при міськвиконкомі 05.11.2025 розглянуто питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітнього сина: описано в хронологічній послідовності факти народження дітей у колишнього подружжя, зміст ухвалених судом рішень про розірвання шлюбу та сплату аліментів, дати та підстав взяття ОСОБА_2 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах за підставою нібито ухилення батька від виконання батьківських обов`язків; проаналізовано зміст зазначених вище довідок та характеристики, розрахунку заборгованості зі сплати аліментів тощо.

Як безпосередньо зазначено у висновку, на засіданні відповідної комісії ОСОБА_1 пояснив, що проживає у м.Калуші за іншою адресою, сплачує аліменти тривалий час на утримання дітей (з урахуванням досягнення старшим сином повноліття), з якими не має змоги спілкуватися лише після смерті колишньої дружини у вересні 2025 року, оскільки діти заблокували його номер мобільного телефону. Також зазначено зі слів неповнолітнього ОСОБА_2 , що батько з ним не спілкується більше трьох років, не цікавиться його життям, не допомагав їм, не підтримував, коли матір хворіла та не був присутнім на її похоронах. У свою чергу повнолітній ОСОБА_4 повідомив, що проживає з братом і останній рік опікувався ним та доглядав за матір`ю. Батько створив іншу сім`ю у 2012 році, не допомагає та проживає окремо (а.с.21-22)

В судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що ніде не працює, навчається у м. Львові на хіміка-технолога. Батько недостатньо брав участь у вихованні брата, який і не мав бажання з ним спілкуватися. Матеріально, крім сплати аліментів, не допомагав. Цікавився більше ним, ніж неповнолітнім братом. Два роки тому батько з молодшим сином подавали документи при вступі у коледж. Фактично брат не хворів. Він не знає, чому брат не хоче спілкуватися з батьком. Батько з даного приводу навіть декілька разів просив його поговорити з братом, який чомусь заблокував свій номер телефону, щоб той міг зателефонувати йому, але цього так і не сталося. Батько інколи цікавився синами, особливо після смерті матері восени минулого року. Має образу на батька, який одного разу (ще коли мати була живою) віддав комусь автомобіль і не було кому відвести її на огляд до лікаря. Особисто він ніколи не звертався до батька за грішми чи ліками, це робила мати, якій він не відмовляв (хоче деталей їхніх відносин не може повідомити). Наголосив на тому, що батька у телефоні заблокував саме брат. За життя мати ніколи не скаржилася з приводу невиконання батьком його обов`язків, до органів поліції, служб у справах дітей тощо. Із заявою про до Служби у справах дітей Калуської міської ради про позбавлення батька його прав щодо неповнолітнього брата звернувся «на випередження», «щоб не було як із ним», проте не може пояснити суду, що саме він має на увазі. Будь-яких конкретних відомостей щодо особисто відомих свідку обставин (фактів) ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітнього ОСОБА_2 свідок надати не може.

Допитаний за рішенням суду у присутності представника Служби у справах дітей Калуської міської ради Бідюк Т.М. та фахівця з соціальної роботи Калуського міського центру соціальних служб Романів Х.Я. як свідок неповнолітній ОСОБА_2 повідомив, що «просто не хоче бачити свого батька». Він відчуває особисту неприязнь до батька десь зі старших класів школи, хоча батько допомагав їм раніше купувати одяг та їжу (за виключенням останніх двох років). Подарунки йому не дарував, але гроші давав перед вступом до коледжу. Допомогу в придбанні ліків братам надає дядько і тітка по лінії матері. Не має будь-якої потреби у спілкуванні з батьком. Хоче, щоб його позбавили батьківських прав, але не знає чому і пояснити це суду не може. До батька також приходити більше не бажає. Не хоче мати з батьком нічого спільного, що і було справжнім мотивом написання ним заяви до органу опіки та піклування.

Дані правовідносини регулюються такими нормами права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789 - ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 цього Закону України).

Згідно з ч.1,5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 3,155 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом ч.1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 ч.1 ст.164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Згідно з п. 2-5 ч.1 ст.164 СК України в редакції, що діяла на час подання позовної заяви у цій справі мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Правовий сенс відібрання дитини за ст.170 СК України полягає в екстреності ухвалення рішення про захист дитини, коли зволікання може призвести до смерті дитини, тяжкої хвороби чи каліцтва. Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінити як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини - виключна компетенція суду.

Отже, відібрання дитини від батьків чи одного із них передбачає вилучення дитини за рішенням суду в юридичному та фактичному сенсах, оскільки у ч.1 ст.170 СК України прямо вказано, що залишення дитини у батьків чи одного із них є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання цієї дитини. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й з їхніх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, зважаючи на її фізичний та психічний розвиток. У такій ситуації позбавлення матері (батька) батьківських прав відсувається в часі, адже спершу треба захистити дитину, а вже потім вирішувати питання про притягнення батьків до відповідальності.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передати органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначити при цьому конкретний заклад.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитини не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають, відповідно до закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, або не піклуються про неї, або коли проживають роздільно і необхідно прийняти рішення про місця проживання дитини.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).

Згідно з ст.166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585 затверджено «Порядок забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження» (далі - Порядок № 585).

Відповідно до п.2 Порядку № 585 складні життєві обставини, в яких перебуває дитина, - умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров`я та розвиток (інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, у тому числі у разі, коли кривдником є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах.

Факт перебування дитини у складних життєвих обставинах установлюється за результатами оцінювання її потреб за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі підтвердження умов чи обставин, що негативно впливають на життя, стан здоров`я, розвиток дитини та призводять до неналежного рівня задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку, статі, стану здоров`я, інвалідності, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної належності та етнічного походження. При цьому, оцінювання потреб дитини, яка постраждала від жорстокого поводження, та/або життю і здоров`ю якої загрожує небезпека, у соціальних послугах проводиться після оцінки рівня безпеки такої дитини. Служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, під час прийняття рішення про взяття її на облік: 1) отримує інформацію про дитину, її законних представників, а також складні життєві обставини дитини та її сім`ї від: центру соціальних служб, фахівця із соціальної роботи або іншого надавача соціальних послуг, що проводив оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах, - про результати такого оцінювання, а також про соціальні послуги, що вже надавалися дитині та її сім`ї; органів Національної поліції - про обставини вчинення жорстокого поводження з дитиною, зокрема домашнього насильства стосовно дитини та за участю дитини, про факти вчинення сексуального насильства стосовно дитини, притягнення законних представників дитини до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, злісне невиконання встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, інші порушення прав дитини тощо з подальшим отриманням копій відповідних матеріалів, що підтверджують зазначені обставини чи факти; закладів охорони здоров`я - про результати медичного обстеження дитини, надання їй медичної допомоги, про стан здоров`я її законних представників, стан дотримання законними представниками дитини рекомендацій лікарів; закладів освіти - про особливості виховання, навчання та розвитку дитини, її особливі освітні потреби, особливості поведінки дитини з однолітками та дорослими, стан відвідування нею занять, у тому числі частоту їх пропусків без поважних причин, випадки булінгу (цькування), вчиненого дитиною або стосовно неї, стан заінтересованості законних представників дитини у виховному/навчальному процесі дитини тощо; інших суб`єктів - інформацію про дитину та її сім`ю, необхідну для забезпечення її соціального захисту (п.6,15 Порядку № 585).

Водночас, затверджена чинним наказом Мінсоцполітики України від 13.07.2018 №1005 форма Акта оцінки потреби сім`ї/особи передбачає фактичне встановлення та оцінку зовнішнього вигляду, самопочуття дитини, її харчування, навчання і досягнень, емоційного стану, сімейних та соціальних стосунків з батьками та іншими особами, наявності шкідливих звичок та ознак девіантної поведінки тощо. За результатами проведеної роботи з участю спеціалістів формується соціальна картка з висновком, який містить класифікацію випадку за чітко визначеними для цього критеріями («простий», «складний», «екстрений» та ін.).

Суду важко розібратися у взаємовідносинах ОСОБА_1 з його синами, адже більше десяти років відповідач у справі має іншу сім`ю, з якою проживає окремо, що не заперечувалося учасниками цієї справи. Однак це і не є завданням суду.

Попри це, наказом Служби у справах дітей Калуської міської ради від 07.10.2025 №114/01-07 неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах саме за ознакою нібито ухилення його батька від виконання його батьківських обов`язків без зазначення будь-яких, визначених Порядком № 585, підстав для цього.

Додана до матеріалів справи копія Акта обстеження умов проживання від 06.10.2025 підтверджує, що такий документ складено за формою Додатку 9 до Порядку, хоча зазначений вище нормативно-правовий акт КМУ містить винятково один додаток. Акт складено за заявою ОСОБА_7 , копію якої до матеріалів справи не долучено, зазначена особа не підписувала складений акт, клопотань про її допит в судовому засіданні не надходило. Зрештою, хто ця особу суду також не відомо.

У справі немає належних та допустимих у розумінні Порядку № 585 доказів перебування неповнолітнього ОСОБА_2 у складних життєвих обставинах за ознакою ухилення його батька від виконання батьківських обов`язків. Службою у справах дітей Калуської міської ради поверхово, за відсутності проведеної оцінки реальних потреб неповнолітнього ОСОБА_2 , який проживає з рідним повнолітнім братом окремо від батька, у межах фактично одного дня ухвалено рішення про взяття на облік цієї дитини як такої, що нібито перебуває у складних життєвих обставинах за ознакою ухилення батька від виконання його батьківських обов`язків.

Суд критично ставиться до показань допитаних у справі свідків, один з яких на випадок випередження, а інший - взагалі без пояснень причин та відвертого припинення спілкування з батьком ОСОБА_1 , звернулися із заявами про позбавлення їхнього батька прав та не могли пояснити, в чому ж полягало ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, який заперечував відповідний факт ухилення повністю. На переконання суду, мотивом їхнього звернення на початку жовтня 2025 року до служби у справах дітей органу місцевого самоврядування із заявами про позбавлення батьківських прав були не факти ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, а бажання з особистих причин розірвати будь-які стосунки з батьком після смерті матері, яка розлучилася з відповідачем більше тринадцяти років тому.

Достеменно встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 спільно проживає з рідним братом ОСОБА_4 у АДРЕСА_2 , тобто у житлі, що належало на праві власності їхній покійній матері. Повнолітній брат неодружений, нібито навчається у НУ «Львівська політехніка»; обидва брати добровільно та з явно особистих мотивів припинили будь-яке спілкування та контакти з рідним батьком. За таких обставин суду не зрозуміло, а позивачем не доведено, у чому полягає влаштування неповнолітньої дитини до повнолітнього брата, з яким він й так проживає, та яким чином можна відібрати неповнолітнього ОСОБА_2 від особи, з якою ця дитина не проживає (не перебуває, не утримується тощо).

Належних, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина за останні три роки, як про це вказано у проаналізованому висновку органу опіки та піклування, та загалом суду не надано.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2025 (справі № 369/8018/23) зазначив, що рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці наявності загрози для життя, здоров`я і морального виховання дитини саме на час ухвалення такого рішення.

Таким чином, суд доходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач у справі звільнений від сплати судового збору за подання позовної зави на підставі п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», оскільки його заява до суду обґрунтована необхідністю захисту прав неповнолітньої особи. Інших витрат у справі не заявлено. Отже, розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється.

На підставі наведеного та керуючись ст.258,259,264,265,268,354 ЦПК України,-

у х в а л и в :

В задоволені позову Служби у справах дітей Калуської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 03.04.2026.

Суддя