Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №454/4008/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/4008/24 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.

Провадження № 22-ц/811/4511/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

суддів Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 27 500 грн заборгованості за кредитним договором, 3 028 грн сплаченого судового збору та 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 05.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 (як «Позичальником») було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 06230-01/2024, який підписано цифровим підписом позичальника в електронній формі, та відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 8 500 грн зі сплатою процентів 2,5 % в день терміном на 120 днів, тобто - до 03.05.2024 року (у подальшому – «Кредитний договір»). Підписанням цього Кредитного договору відповідач підтверджувала, що вона ознайомилася на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, а також погодилася, що до моменту підписання Кредитного договору вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі – і на умовах фінансового кредиту.

29.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» (позивачем) було укладено договір факторингу №29052024, відповідно до умов якого первісним кредитором відступлено права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_2 . Згідно наданого суду розрахунку загальна заборгованість відповідачки перед фінансовою установою складає 27 500 грн, яка складається з 8 500 грн - заборгованості за тілом кредиту та 19 000 грн - простроченої заборгованості за процентами на дату відступлення. Посилаючись на те, що відповідачка не виконала свого обов`язку за Кредитним договором, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості (ні на рахунки позивача, ні на рахунки первинного кредитора), позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості в судовому порядку, а також понесені ним судові витрати (а.с. 1-4).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» «заборгованість за договором №3953995 від 02.12.2021р. та договором №06230-01/2024 від 05.01.2024р. у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00коп. яка складається із заборгованості за тілом кредиту».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 935 грн 92 коп. сплаченого судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу(а.с. 61-67).

Дане рішення оскаржила представниця позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати «…в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування коштами в загальному розмірі 19 000,00 грн. Винести постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за процентами за користування коштами в загальному розмірі 19 000,00 грн. В іншій частині рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03.12.2025 № 454/4008/24 - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також витрати на професійну правничу допомогу», покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку, ототожнивши проценти за користування кредитними коштами з компенсацією (мірою відповідальності) за невиконання зобов`язань, що суперечить правовій природі процентів та нормам чинного законодавства.

Зазначає, що застосування судом положень Закону України «Про захист прав споживачів» та правової позиції Верховного Суду, щодо зменшення санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, є юридично необґрунтованим, свідчить про неправильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та призвело до незаконного зменшення розміру договірних процентів, встановлених у повній відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування» (а.с. 73-88).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 95-97).

Пунктом 4.4.3 Кредитного договору від 05.01.2024 року, яким позивач обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги, передбачено, що Клієнт (відповідачка ОСОБА_2 ) бере на себе зобов`язання повідомляти Товариство (первісного кредитора) про зміну свої даних, зазначених в розділу 8 цього Кредитного договору (адреса, телефони тощо), не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту виникнення таких змін (а.с. 7-зворот).

Як вбачається з Відповіді від 13.01.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду першої інстанції, ОСОБА_2 (відповідачку) 01.04.2024 року за її особистою заявою було знято з реєстрації за адресою, яку нею ж було вказано у Кредитному договорі (а.с. 43), однак про зміну своїх даних первісного кредитора вона (як позичальник за Кредитним договором) не повідомила.

Вся кореспонденція, надіслана судами, як першої, так і апеляційної інстанцій за адресою ОСОБА_2 , зазначеною нею ж у Кредитному договорі (а також у позовній заяві), повернулася до згаданих судів з відмітками пошти «адресат відсутній».

За наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за наявними у ній даними та доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи те, що 05 січня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 06230-01/2024 («Кредитний договір»), на виконання умов якого на платіжну картку відповідачки було перераховано 8 500 грн. кредитних коштів під 2,5 % в день строком на 120 днів – до 03.05.2024 року включно (а.с. 5-14).

В той же час, у резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено про стягнення з ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 8 500 грн. заборгованості за тілом кредиту «за договором №3953995 від 02.12.2021р. та договором №06230-01/2024 від 05.01.2024р.»: при тому, що «договір №3953995 від 02.12.2021р.» жодного разу навіть не згадується, ні в позовній заяві, ні в самому оскаржуваному рішенні, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Як вже зазначалося вище, предметом позовних вимог є стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 27 500 грн, яка складається з 8 500 грн заборгованості за тілом кредиту та 19 000 грн - простроченої заборгованості за процентами на дату відступлення.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, суд стягнув з відповідачки на користь позивача 8 500 грн. заборгованості за тілом кредиту, а в задоволенні решти позовних вимог (тобто – у стягненні 19 000 грн. простроченої заборгованості за процентами) відмовив.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, ця відмова мотивована посиланням на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

В той же час, постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року є ухваленою у справі № 342/180/17, яка стосується правовідносин, які випливають з договорів приєднання, задля приєднання до яких позичальник і підписує в паперовому вигляді заяву про приєднання, причому - про приєднання до документів, які розміщені у електронній формі.

При цьому на правовідносини у вищезгаданій справі № 342/180/17 дія Закону України «Про електронну комерцію» не поширюється. У той час, як до правовідносин у даній справі застосовується дія Закону України «Про електронну комерцію», частиною 5 статті 11 якого прямо встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в цьому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути правовою підставою для визнання цього правочину нікчемним.

За наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку про неправомірність застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено ряд змін до законів України.

Зокрема, частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» було встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто, станом на час укладення згаданого вище Кредитного договору (05 січня 2024 року) вже був чинний (з 24 грудня 2023 року) Закон, який обмежував максимальний розмір денної процентної ставки.

Порядок розрахунку денної процентної ставки (за відповідною формулою) встановлено частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», частиною 5 якої встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

А частиною 6 згаданої статті встановлено, що саме з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки Національному банку України надано право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частиною 2 статті 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а тому суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору встановлено, що процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, який пунктом 1.2 Кредитного договору встановлено в 120 днів з дня надання кредиту – 05.01.2024 року.

За період з 05 січня по 21 квітня 2024 року включно (108 днів) позивач мав право у відповідності, як до умов Кредитного договору, так і до вимог закону (пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»), застосовувати процентну ставку у розмірі 2,5 %:

2,5 % від 8 500 грн. = 212,5 грн. х 108 днів = 22 950 грн. 00 коп.

А за період з 22 квітня 2024 року по 03 травня 2024 року включно (12 днів) позивач у відповідності до вимог закону (пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») не мав права застосовувати процентну ставку у розмірі більшому, ніж 1,5 %:

1,5 % від 8 500 грн. = 127 грн. 50 коп. х 12 днів = 1 530 грн. 00 коп.

Загальний розмір процентів за весь період дії Кредитного договору (120 днів) складає 24 480 грн. 00 коп. = 22 950 грн. 00 коп. + 1 530 грн. 00 коп.

В той же час, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами у розмірі лише 19 000 грн., що є його правом, яке передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, позивач стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмір 3 000 грн. (з 9 000 грн. заявлених до стягнення) не оскаржує, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для зміни оскаржуваного рішення в цій частині.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

Позивач за подачу позовної заяви сплатив 3 028 грн. судового збору, а за подачу апеляційної скарги – 3 633 грн. 60 коп судового збору (а.с. 91), разом: 6 661 грн. 60 коп., які і підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивача.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором у заявленому позивачем розмірі, а саме: 27 500 грн.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 27 500 грн. заборгованості за кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 27 500 грн., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 27 500 грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сердійчук Ярослави Ярославівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 06230-01/2024 від 05 січня 2024 року на загальну суму у розмірі 27 500 (двадцать сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., з яких:

- заборгованість за основним боргом (сумою кредиту) – 8 500 грн. 00 коп.;

- заборгованість за нарахованими процентами –19 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 6 661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 06 квітня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.