Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №456/5595/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/5595/25 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю.В.

Провадження № 33/811/493/26 Доповідач: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мундяка М. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 06.10.2025 о 14:40 год в с. П`ятничани Стрийського району Львівської області, на вул. С. Бандери, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія за допомогою газоаналізатора «DRAGER 6820» на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду 0,80 проміле, тест № 30, з яким водій погодився, від проходження в медичному закладі відмовився. Водія відсторонено від керування транспортного засобу, подія зафіксована на нагрудну камеру 85450508. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник Мундяк М. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, чим було порушено його право на захист, а копію оскаржуваної постанови захисник отримав лише 12.03.2026 року. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а автомобіль перебував у русі. Вказує, що суд першої інстанції належним чином не дослідив змісту відеозапису, який не є безперервним, безпідставно взяв до уваги як доказ розписку ОСОБА_1 та незаконно розгляду справу за відсутності останнього та його захисника. Крім того, звертає увагу, що суд вийшов за межі адміністративного обвинувачення та у фабулі правопорушення вказав, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, яке не інкримінується останньому за протоколом про адміністративне правопорушення, де зазначений п.2.9а ПДР України.

В судові засідання 30.03.2026 року та 06.04.2026 року ОСОБА_1 та його захисники двічі не з`явилися, захисник Лемеха Р. І. двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, не додаючи, при цьому, документів на підтвердження неможливості участі ним та ОСОБА_1 у розгляді справи, захисник Мундяк М.М., який є апелянтом у даній справі, в судове засідання 06.04.2026 року повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду апеляційної скарги, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надійшла до суду апеляційної інстанції 23.03.2026 року.

Такі дії захисників щодо відкладення розгляду справи суд апеляційної інстанції розцінює як зловживання процесуальними правами захисника на участь у судовому засіданні з метою затягування такого розгляду, а тому, враховуючи терміни розгляду даної категорії справи, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 та його захисників.

Дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити.

З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, копію оскаржуваної постанови захисник отримав 12.03.2026 року, а апеляційну скаргу подав 13.03.2026 року, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Таке, зокрема, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 475192 від 06.10.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, та яким зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення; даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та протоколу тесту №30 від 06.10.2025 року за результатом огляду із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820», згідно з якими у ОСОБА_1 виявлено 0,80% проміле алкоголю; даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 06.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, вважаю необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в сукупності, зокрема письмових пояснень ОСОБА_1 , рапорту працівника поліції та відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом марки «ВАЗ 21121» та, побачивши автомобіль працівників поліції, різко загальмував та здійснив зупинку свого транспортного засобу неподалік службового автомобіля працівників поліції, чого не заперечував ОСОБА_1 на місці події при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а лише зазначив, що працівники поліції не здійснювали зупинки його транспортного засобу.

В подальшому, після встановлення особи водія та ознак у нього алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 268 КУпАП, запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Останній погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, після проходження якого не заперечував проти результату огляду та відмовився проходити огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.

При цьому, ОСОБА_1 впродовж всього спілкування з працівниками поліції на місці події жодного разу не повідомляв їм про те, що він не керував транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_1 підписав роздруківку приладу «Drager Alcotest» та акт огляду, в якому зазначив, що згідний з результатом огляду, а в своїх письмових поясненнях вказав, що він перед збиранням грибів випив 0,5 літра пива та їхав додому, а також те, що він визнає вину та просить не позбавляти його права керування ТЗ.

Вказане підтверджується, також, його розпискою, в якій він зазначив, що зобов`язується не керувати транспортним засобом до повного витвереження.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, сукупність наявних доказів дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а тому доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Неточності при зазначенні пункту правил дорожнього руху у фабулі правопорушення є опискою, оскільки в описовій частині постанови суд, серед іншого, посилається на правильний пункт ПДР України, а саме 2.9а, який інкримінується правопорушнику згідно з протоколом.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, складено вірно, зокрема, відносно ОСОБА_1 за те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що, в подальшому, обґрунтовується в описовій частині постанови.

Відтак, доводи в цій частині є голослівними та жодним чином не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 , а також не спростовують наявних у справі доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження про те, що справа була безпідставно розглянута за відсутності ОСОБА_1 та його захисника вважаю необґрунтованим, оскільки останні належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи, а суд першої інстанції обґрунтував у оскаржуваній постанові підстави проведення розгляду справи у їх відсутності відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Наявний в матеріалах справи відеозапис відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року.

Крім того, на відеозаписі з камер спостереження працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопорушення, а тому доводи апелянта про те, що відеозапис є небезперервним, як на підставу скасування постанови суду першої інстанції, вважаю необґрунтованими.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік накладене відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Відтак, вважаю, що суд, у відповідності до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням, відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя –

постановив:

поновити захиснику Мундяку М. М. строк на апеляційне оскарження постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2026 року.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Мундяка М. М. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Головатий В.Я.