Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №947/42792/25 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/42792/25

Провадження № 2/947/788/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- позивачки – ОСОБА_1 ,

- представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Кокарєва Андрія Павловича,

- представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини, яка є непрацездатною,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини, яка є непрацездатною, в якій позивачка просить суд стягувати з відповідача на свою користь, як на колишню непрацездатну дружину, аліменти на утримання в розмірі 5000,00 грн. щомісячно з подальшою індексацією, починаючи стягнення з дня подання позову та по час інвалідності ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи з 25.01.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2021 року по справі №127/12313/21. Після розірвання шлюбу дитина залишились проживати разом із позивачкою.

Позивачка зазначає, що на теперішній час самостійно виховує дитину, забезпечує дитині повний гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку. Позивачка разом з дитиною проживають спільно за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності матері позивачки.

Як вказує позивачка, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року по справі №947/34358/24, у тому числі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП НОМЕР_1 , стягуються: на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн. щомісячно з подальшою індексацією, які стягуються з 01 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В решті позовних вимог, - відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов?язків. Як вказує позивачка станом на час звернення до суду з цим позовом, вказане рішення суду не набрало законної сили, оскільки було оскаржено ОСОБА_1 .

Позивачка стверджує, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, вона

втратила 50% працездатності, що суттєво обмежує можливості її щодо працевлаштування та отримання стабільного доходу. Також позивачка зазначає, що при даних обставинах, вона додатково вимушена забезпечувати базові потреби дитини, а також створювати умови для її всебічного розвитку та належного лікування, враховуючи стан здоров?я дитини та наявність в неї особливих потреб, за наслідком чого позивачка весь вільний час приділяє дитині, а тому суттєво обмежена у можливості вибору професії сумісної з графіком проведення дозвілля дитиною.

Позивачка посилається на те, що вона отримує пенсію по інвалідності, розмір якої за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року склав 152594,06 грн., що в середньому становить 15259,40 грн. на місяць. Однак, як зазначає позивачка, протягом 2023-2025 року лише на утримання дитини, що пов`язано зі станом здоров`я, було витрачено близько 23000 грн., що відповідає збереженим квитанціям, а в дійсності за доводами позивачки, її витрати становлять набагато більшу суму.

Через стан здоров`я дитини, наявність у дитини особливих потреб, як вказує позивачка, вона витрачає всі наявні у неї кошти на утримання дитини, при цьому, реалізувати власні матеріальні потреби позивачка не в змозі через нестаток коштів.

Так, для забезпечення матеріальних потреб та утримання дитини, як вказує позивачка, вона 20 жовтня 2024 року уклала з АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір на суму 57827.00 грн., строком кредитування на 36 місяців, тобто, до 20.10.2027 року, за яким станом на час пред`явлення позову, невиконаним зобов`язанням залишається сума коштів у розмірі 44 254,43 грн.

Як зазначає позивачка, у відповідності до виписок АТ КБ «Приватбанк», а саме: - від 23.10.2025 року по картці рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00070426255 від 10.09.2021, за період 23.10.2022 — 23.10.2025 її витрати склали - 411743,30 грн., що перевищують її надходження розміром 408647,90 грн.; - від 23.10.2025 року по картці/рахунку НОМЕР_3 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00027026117 від 17.06.2016, за період 23.10.2022 — 23.10.2025, її витрати склали - 891 175,25 грн., які перевищують її надходження розміром 890 576,00 грн.

За наслідком чого, позивачка стверджує, що наявних в неї коштів на забезпечення власних потреб вже не вистачає. Додатково позивачка посилається на те, що її батьками є: ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , яка є пенсіонером та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, за наслідком чого позивачка вказує, що її матір позбавлена можливості її утримувати, та навпаки в силу положень законодавства її непрацездатна мати-пенсіонер перебуває на її ОСОБА_1 утриманні.

Разом з цим, позивачка вказує, що відповідач, як колишній чоловік, має матеріальну спроможність надавати утримання позивачці, оскільки він є працездатним, фізично здоровою особою, має стабільний дохід, в ході розгляду справи №947/34358/24 пояснював, що має неофіційний дохід та підробітки від працевлаштування на будівництві у м. Києві, а його добре матеріальне становище додатково на думку позивачки підтверджується наявним в нього майном і витратами, а саме: наявністю у власності автомобіля марки «Mercedes-benz», модель «С 200», 2000 року випуску; спроможністю після розірвання шлюбу починаючи з 19.07.2021 року та по 2024 рік включно сплатою на рахунок позивачки коштів у розмірі близько 5 000,00 грн. щомісячно.

Також позивачка зазначаючи про матеріальну спроможність відповідача зазначає про те, що у відповідності до відомостей наданих банківськими установами наявна інформація про зарахування на ім`я відповідача коштів, а саме як стверджує позивачка:

- відповідно до інформації АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів ОСОБА_2 по належним йому карткам від 26.06.2025 року, за період з 25.10.2024 року по 26.06.2025 року, в останнього був наявний баланс по коштам у розмірі 7 599,38 грн., сума зарахувань за період склала – 208626,00 грн., а на іншому рахунку за цей же період баланс на початок періоду був 2231,99 грн., а сума зарахувань за період склала – 19249,77 грн.;

- відповідно до інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про рух коштів ОСОБА_2 , по картці було надходжень за період з 25.10.2024 року по 22.06.2025 року, на загальну суму 138066,69 грн.

Таким чином, позивачка вказує, що документально підтверджений безготівковий дохід відповідача за останні 8 місяців до 26.06.2025 року, становив 365942,46 грн. = (208626 + 19249,77 + 138066,69), що в середньому становить 45742,80 грн. на місяць.

Крім того, як вказує позивачка, згідно з наданими відповідачем довідками АТ «ТАСКОМБАНК» він з 27.01.2025 року, останній працює в АТ «ТАСКОМБАНК» на посаді фахівця Управління online продажів, а нарахований його дохід за період 27.01.2025 - лютий 2025 становить 6086,96 грн., січень 1086,96 грн., лютий 5000 грн.

Також за доводами позивачка, у відповідності до вказаних виписок по рахункам, додатково підтверджуються і значні витрати відповідача на дозвілля, у тому числі на відпочинок, подорожі, відвідування ресторанів, тощо.

За наслідком чого, позивачка вказує, що виходячи з доходів та матеріального становища відповідача, після сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 згідно з рішенням суду в

розмірі 5000,00 грн. на місяць, у відповідача, за доводами позивача, залишається 7250,91 грн. на її - ОСОБА_1 утримання, а у разі якщо Одеським апеляційним судом буде задоволено її апеляційну скаргу на рішення у справі № 947/34358/24 та аліменти будуть стягнуті в розмірі 10000,00 грн. на місяць, у відповідача, на думку позивачки, залишається 2250,91 грн. на її - ОСОБА_1 утримання.

Вищевказані обставини в цілому зумовили звернення позивачки до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.11.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

25.11.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Так, представник зазначає, що дійсно сторони з 25 січня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2021 року у справі №127/12313/21 було розірвано. Під час перебування у шлюбі сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає із позивачем. 01 серпня 2018 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності, безстроково, за захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Однак, як вказує представник відповідача, у відповідності до наданих довідок, позивачка отримує пенсію по інвалідності, у розмірі: травень 2024 – жовтень 2024 щомісячно у розмірі 14 073,23 грн.; січень 2025 – лютий 2025 року щомісячно у розмірі 14 073,23 грн.; березень 2025-жовтень 2025 року щомісячно у розмірі 15 555,94 грн.

Також представник зазначає, що наявність у позивачки ІІ групи інвалідності, жодним чином не спростовує того факту, що позивач має змогу працевлаштуватися за рівнем освіти з врахуванням стану здоров`я.

Щодо доводів позивачки щодо надмірних витрат на лікування і оздоровлення дитини, представник відповідача вважає такими, що дані твердження не відносяться до предмету розгляду даної справи.

Щодо матеріального стану позивачки, представник відповідача зазначає про те, що відповідачкою у 2022 році, а саме 28 грудня 2022 року було придбано трьох кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а також позивачка не надала доказів щодо відчуження у 2022 році нерухомого майна, яке перебувало у спільній сумісній власності сторін як подружжя, а саме: житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки, площею 0,0512 га, кадастровий номер: 0520681100:02:000:0803, за адресою: АДРЕСА_3 . У відповідності до поданих позивачкою банківських виписок за її рахунками вбачається значне надходження грошових коштів, що свідчить на думку сторони відповідача, про належне матеріальне становище позивачки.

Крім того, як вказує сторона відповідача, 16 березня 2023 року матір позивачки - ОСОБА_6 у відповідності до договору купівлі продажу придбала три кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 1249000 гривень 00 копійок, а надані позивачкою виписки про рух коштів на рахунках матері стосуються п`ятнадцятирічної давнини, у зв`язку з чим представник відповідача вважає безпідставними доводи позивачки про перебування на утриманні позивачки ОСОБА_1 її мати-пенсіонера.

Щодо матеріального стану відповідача, представник останнього вказує, що ОСОБА_2 , не має матеріальної спроможності на утримання колишньої дружини, приймаючи, що у нього є родина - дружина ОСОБА_7 , яку він утримає, а також на утриманні відповідача перебувають батьки: мати – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пенсіонер, та батько – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , пенсіонер та має ІІ групу інвалідності. Також, як вказує відповідач він має аліментні зобов`язання перед позивачкою на користь дитини, а також кредитні зобов`язання.

Поряд з цим, як вказує представник відповідача, доходи відповідача є надто низькими, оскільки у відповідності до довідок АТ «Таскомбанк», ОСОБА_2 обіймає посаду фахівця Управління online продажів Департаменту онлайн – банкінгу, дохід якого за період січень 2025 травень 2025 становить – 16 236, 96 грн., за період червень 2025 – жовтень 2025 становить 19250,00 грн.

Представник відповідача також вказує, що відповідач намагався здійснювати підробіток, а саме за наявності запиту на його послуги для забезпечення життєвих потреб родини ОСОБА_2 , сплати аліментів на спільну дитину із позивачем, він здійснював у вільний час від основного місця роботи підробіток на будівництві, що полягало у: закупівлі будівельних/ витратних матеріалів за кошт замовника, доставці в разі невеликих об`ємів на будівельні об`єкти на власному транспортному засобі, виконанні інші доручень замовника. Однак, як зазначає представник відповідача, на теперішній час з урахуванням військового стану, відключень електроенергії, призову будівельників на службу до збройних сил підробіток, відповідні під заробітки відповідача мають мінливий характер, тому останній не має можливість надавати допомогу іншому із подружжя.

Щодо належності відповідачеві транспортного засобу, представник вказує, що відповідний автомобіль вже тривалий час належить відповідачу, має значні пошкодження.

За наслідком чого, представник відповідача вважає, що позивачкою не доведено можливість відповідача надавати матеріальну допомогу у вигляді аліментів на утримання ОСОБА_1 .

Щодо поданих сторонами по справі клопотань, суд зазначає наступне:

- разом з позовом представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів, за наслідком розгляду якого, 16.12.2025 року судом постановлено ухвалу суду, якою клопотання задоволено частково та витребувано з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30), АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ: 00032129, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г); АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 54/19); АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (код ЄДРПОУ: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А); ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» » (код ЄДРПОУ 20953647, місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1); АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), - відомості про рух коштів по всім рахункам (поточні, депозитні, накопичувальні тощо), що відкриті на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з 01.01.2025 року та по день виконання ухвали суду, з наданням належним чином завірених копій документів вказаної особи та договорів, угод тощо, що укладалися з вказаною особою (анкети, договори банківського рахунку, депозитні договори, договори про оренду індивідуальних сейфів тощо);

- 25.11.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Литвиненко Дмитра Олександровича надійшло клопотання про витребування доказів за вх. №84576/25 від 25.11.2025 року, за наслідком розгляду якого, 16.12.2025 року судом постановлено ухвалу суду, якою клопотання задоволено частково. Витребувано з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписку по руху коштів по всім рахункам (поточні, накопичувальні, депозитні та ін.), що відкриті на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , починаючи з 01.01.2025 по день виконання ухвали суду;

- 25.11.2025 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про витребування доказів, за вх. №84740/25 від 25.11.2025 року, в якому просив суд витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової І.І. завірену належним чином копію договору купівлі – продажу квартири ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстровано у реєстрі за номером 5451, за наслідком розгляду якого, 16.12.2025 року судом постановлено ухвалу суду, якою клопотання залишено без задоволення;

- 25.11.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Литвиненко Дмитра Олександровича надійшло клопотання про витребування доказів за вх. №84742/25 від 25.11.2025 року, в якому представник просив суд: витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відомості про нараховані пенсійні виплати відносно ОСОБА_6 за період з 12.01.2016 по день виконання ухвали суду; та витребувати з Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) відомості про нараховані пенсійні виплати відносно ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) за період листопад – грудень 2024 року, з посиланням на те, що докази відносно ОСОБА_6 нададуть можливість встановити усі обставини матеріального стану останньої приймаючи доводи позивача, що на її утриманні перебуває непрацездатна мати – пенсіонер – ОСОБА_6 , а також враховуючи що позивачкою відносно себе надано лише докази про нарахування їй пенсійних виплати за періоди: травень 2024 по жовтень 2024; січень 2025 по жовтень 2025 року, є необхідним витребувати відповідні докази за період листопад – грудень 2024 року, за наслідком розгляду якого, 16.12.2025 року судом постановлено ухвалу суду, якою клопотання залишено без задоволення;

- 25.11.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Литвиненко Дмитра Олександровича надійшло клопотання про витребування доказів за вх. №84744/25 від 25.11.2025 року, в якому представник просив суд витребувати з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), розширений витяг щодо правочинів вчинених ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) починаючи з 14.09.2022 по день виконання ухвали суду, за наслідком розгляду якого, 16.12.2025 року судом постановлено ухвалу суду, якою клопотання залишено без задоволення;

- 04.12.2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Чумаченко Святослава Олександровича надійшло клопотання про витребування доказів за вх. №87166/25 від 04.12.2025 року, в якому представник просив суд витребувати від: - АТ «СЕНС БАНК» (Код ЄДРПОУ: 23494714, адреса: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100); -АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ: 14360570, адерса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30); -АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Код ЄДРПОУ: 21133352, адреса: Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 54/19); -АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (Код ЄДРПОУ: 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г); -АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (Код ЄДРПОУ: 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А); -ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» » (Код ЄДРПОУ 20953647, адреса: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1); -АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (Код ЄДРПОУ: 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) відомості про рух коштів по всім рахункам, що відкриті на ім`я ОСОБА_7 (прізвище до укладення шлюбу – ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_6 , виданий 11.02.2006 Луцьким МВ УМВС України в Волинській області починаючи з 29.06.2023 року та по день виконання ухвали суду копії документів вказаної особи та всіх договорів, угод тощо, що укладалися з вказаною особою (анкети, договори банківського рахунку, депозитні договори, договори про оренду індивідуальних сейфів тощо), за наслідком розгляду якого, 16.12.2025 року судом постановлено ухвалу суду, якою клопотання залишено без задоволення.

На виконання вказаних ухвал суду про витребування доказів до суду надійшли відповідні відповіді: 07.01.2026 року з АТ «ПУМБ»; 08.01.2026 року з АТ «Універсал Банк»; 08.01.2026 року з АТ «Південний»; 13.01.2026 року з АТ КБ «Приватбанк»; 13.01.2026 року з АТ «Державний ощадний банк України»; 13.01.2026 року з АТ «Універсал Банк»; 14.01.2026 року з АТ КБ «Приватбанк» ; 16.01.2026 року з АТ КБ «Приватбанк»; 26.01.2026 року з АТ «Райффайзен банк».

У судовому засіданні призначеному на 19.03.2026 року:

- позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Кокарєв А.П., позовні вимоги підтримала та просили суд задовольнити;

- представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , який приймав участь в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 06.04.2026 року о 13 год. 15 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників в судовому засіданні, дослідивши усі докази наявні в матеріалах справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі починаючи з 25.01.2007 року, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2021 року по справі №127/12313/21, яке набрало законної сили 07.08.2021 року.

Сторони є батьками - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим повторно 18.08.2017 року, актовий запис про народження №269 від 27 червня 2017 року, складений Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

ОСОБА_1 , разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно мешкають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання №П4-132864-ф/л від 19.07.2023 року, та №А4-45851-ф/л від 21.03.2023 року.

З поданих до суду доказів вбачається, що квартира в якій мешкає позивачка разом з дитиною, належить на праві власності особі – ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л.О., зареєстрованого в реєстрі за №480.

Відповідачем визнано доводи позивачки, що ОСОБА_6 є матір`ю позивачки.

Також відповідачем під час розгляду справи було визнано, що після розірвання шлюбу між сторонами, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати спільно з матір`ю – ОСОБА_1 , а він ОСОБА_2 мешкає окремо.

У відповідності до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №033390 від 01.08.2018 року, ОСОБА_1 починаючи з 01.08.2018 року встановлено ІІ групу інвалідності, за загальним захворюванням пов`язаним з проходженням служби в Органах Внутрішніх Справ, безстроково.

Згідно з наданою до суду вказаною довідкою відсутні відомості щодо висновку про умови та характер праці, чи рекомендаційні заходи щодо відновлення працездатності ОСОБА_1 .

Згідно з наданим свідоцтвом про хворобу №497/2, виданим ОСОБА_1 за наслідком проходження Військово-лікарської комісії 25.04.2013 року, вбачається що останній встановлено діагноз, та здійснено висновок про пов`язаність захворювання з проходженням служби в Органах Внутрішніх Справ, а також визначено про непридатність до військової служби в мирний час, обмеженість придатності у воєнний час.

Вказані документи не містять інформації про потребу ОСОБА_1 , в сторонньому догляді.

Отже, позивачці встановлено 2 групу інвалідності під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Згідно з довідками, виданими ГУ ПФУ в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої за період з травня 2024 року по жовтень 2024 року становив в загальному розмірі 84439,62 грн., з розрахунку 14073,27 грн. щомісячно, та за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року включно становить у загальному розмірі 152594,06 грн., виходячи з розрахунку на місяць: з січня 2025 року по лютий 2025 року по 14073,27 грн. щомісячно; з березня 2025 року по 15555,94 грн. щомісячно.

Згідно з поданою до суду довідкою пенсійного Фонду України, а саме реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_1 вбачається, що станом на 23.10.2025 року, наявні останні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , у тому числі про суми заробітної плати для отримання пенсії терміном по жовтень 2010 року, а відтак позивачка станом на час розгляду справи не є працевлаштованою, доказів на спростування чого також до суду не надано.

У відповідності до наданої до суду заяви ОСОБА_2 , складеної 14 вересня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Андросовим С.О., зареєстрованої реєстрі №983, яка містить підтвердження нотаріуса про перевірку особи підписанта ОСОБА_2 , факт реєстрації шлюбу, а також факт належності майна на праві спільної сумісної власності, вбачається, що: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належало нерухоме майно: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, площею 0,0512 га, кадастровий номер: 0520681100:02:000:0803, за адресою: АДРЕСА_3 , на продаж якого ОСОБА_2 було цією заявою надано згоду ОСОБА_1 .

Згідно з наданими позивачкою до суду договорами вбачається також вчинення ОСОБА_1 інших правочинів, а саме:

- 13.12.2003 року договору купівлі-продажу квартири від 13.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Степановою І.А. та зареєстрований в реєстрі за №6175, за яким ОСОБА_1 , купила двокімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_4 , загальною площею - 56,7 кв. м., в тому числі житлова площа квартири становить - 28,9 кв. м., за ціною 29484,00 грн.;

- 20.07.2020 року договір купівлі-продажу від 20.07.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О. Ю. та зареєстрований в реєстрі за №274, за яким ОСОБА_1 продала квартиру під номером АДРЕСА_5 , що в цілому складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею - 56,7 кв.м., житловою площею - 28,9 кв.м., за ціною 1 422 720,00 грн.;

- 03.08.2020 року, зі згоди чоловіка ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки з розстроченням платежу від 03.08.2020 року, за яким ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,0512 га; місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_6 ; цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за ціною 21504,00 грн.;

- 28.12.2022 року договір купівлі-продажу квартири від 28.12.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстрований в реєстрі за №5451, за яким ОСОБА_1 , купила трикімнатну квартиру, загальною площею 64,8 кв. м., житловою площею 39,4 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 700164,00 грн.;

- 19.01.2023 року договір купівлі-продажу від 19.01.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лазько С.І.,, та зареєстрований в реєстрі за №46, за яким ОСОБА_1 продала, земельну ділянку, кадастровий номер якої 0520681000:02:000:0803, площею 0,0512 гектарів, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); експлікація земельних угідь якої наведено у Витязі номер НВ- 9901778952023 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру 18.01.2023 року: всього земель, гектарів - 0,0512 га у тому числі за земельними угіддями, гектарів: 001.01 рілля - 0,0512 га; та розташований на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок номер АДРЕСА_3 , позначений літ. «А», загальною площею 116,9 кв.м., житловою площею - 50,8 кв.м., та мансарда літ. «м/А», ґанок, тераса літ. «а», тераса лі. «Б», криниця №1, вигрібна яма №2, огорожа №3-6, за ціною 278725,00 грн.

У відповідності до наявної інформаційної довідки з додатку Реєстру нерухомості від 21.11.2025 року за №5005569090442, яка сформована відносно особи за РНОКПП НОМЕР_4 , який присвоєно позивачці - ОСОБА_1 , підтверджується, що станом на 21.11.2025 року за ОСОБА_1 починаючи з 28.12.2022 року значиться зареєстрованим на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_7 , на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 28.12.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової І.І., зареєстрованого в реєстрі за №5451.

Також згідно з наданими доказами щодо майнового стану позивачки вбачається, що ОСОБА_1 20.10.2024 року уклала з АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір на суму 57827,00 грн., строком кредитування в 36 місяців.

У відповідності до наданих позивачкою ОСОБА_1 виписок АТ КБ «Приватбанк» по рахункам відкритих на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що:

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору, за період з 23.10.2022 року по 23.10.2025, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 411743,30 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 408647,90 грн.;

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_3 і додатковим рахункам договору, за період з 23.10.2022 року по 23.10.2025, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 891175,25 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 890576,00 грн.

Згідно з витребуваними судом виписками АТ КБ «Приватбанк» по рахункам відкритих на ім`я ОСОБА_1 , за період починаючи з 01.01.2025 року, вбачається, що:

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_8 , за період з 01.01.2025 року по 16.12.2025 року, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 94186,17 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 96430,80 грн.;

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_9 , за період з 01.01.2025 року по 16.12.2025 року, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 3120,05 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 3120,05 грн.;

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_10 , за період з 01.01.2025 року по 16.12.2025 року, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 306989,30 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 301866,88 грн.;

- за кредитною лінією, за період з 01.01.2025 року по 16.12.2025 року, наявна інформація про баланс кредитної на лінії на кінець періоду з наявним зобов`язанням до сплати коштів в сумі 42818,71 грн.

Позивачка зазначаючи про здійснення догляду, розвитку, лікування за дитиною на яку витрачає увесь вільний час, на що несе значні грошові витрати, враховуючи непрацездатність у 50% та обмежені можливості для працевлаштування, з посиланням на недостатність коштів та потребу у матеріальному забезпеченні, звернулась до суду з даним позовом про стягнення аліментів на свою користь з колишнього чоловіка – ОСОБА_2 , з посиланням на наявність в останнього матеріальної спроможності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України.

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_11 від 29.063.2023 року вбачається, що відповідач – ОСОБА_2 починаючи з 29.06.2023 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , яка під час реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

20.02.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності транспортний засіб марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_12 , 2000 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 від 20.02.2019 року.

У відповідності до наявної інформаційної довідки з додатку Реєстру нерухомості від 24.11.2025 року за №5005572020188, яка сформована відносно особи за РНОКПП НОМЕР_14 , який присвоєно відповідачеві – ОСОБА_2 , вбачається встановленим відсутність відомостей про належність відповідачеві зареєстрованого на праві власності нерухомого майна.

Згідно з наданим до суду договором оренди квартири від 09.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 , уклав з громадянкою ОСОБА_12 відповідний договір, за яким орендує квартиру АДРЕСА_8 , строком з 09.08.2021 року по 09.11.2026 року.

У відповідності до довідки АТ «ТАСКОМБАНК» від 26.03.2025 року за №56-п вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є працевлаштованим, працює у вказаній банківській установі з 27.01.2025 року на посаді фахівця Управління online продажів Департаменту онлайн-банкінгу.

Згідно з наданою довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» від 02.06.2025 року за №147, за період з січня 2025 року по травень 2025 року включно, сума нарахованого доходу склала 21086,96 грн., з розрахунку 5000,00 грн. на місяць та 1086,96 грн. у січні місяці виходячи з кількості відпрацьованих днів, з яких в свою чергу за наслідком сплати обов`язкових утримань, отримано 16236,96 грн.

Згідно з наданою довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» від 21.11.2025 року за №251, за період з червня 2025 року по жовтень 2025 року включно, сума нарахованого доходу склала 25000,00 грн., з розрахунку 5000,00 грн. на місяць, з яких в свою чергу за наслідком сплати обов`язкових утримань, отримано 19250,00 грн.

Отже, відповідач є працевлаштованим та отримує заробітну плату, з урахуванням відрахувань зі сплати обов`язкових платежів, в сумі 3850,00 грн. на місяць.

Зокрема, з наданих до суду позивачкою банківських виписок про рух коштів за рахунками відкритими на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що:

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_15 , відкритим в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» , за період з 25.10.2024 року по 26.06.2025, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 216225,02 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 208626,00 грн.;

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_16 , відкритим в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» , за період з 25.10.2024 року по 26.06.2025, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 11126,68 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 19249,77 грн.;

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_17 , відкритим в АТ КБ «Приватбанк», за період з 25.10.2024 року по 22.06.2025, наявна інформація про витрати за даний період на загальну суму 144516,71 грн., та надходжень коштів за вказаний період в загальній сумі 138066,69 грн.

Згідно з витребуваними судом банківськими виписками про рух коштів за рахунками відкритими на ім`я ОСОБА_2 , за період починаючи з 01.01.2025 року вбачається, що:

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_15 , відкритим в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» , за період з 01.01.2025 року по 06.01.2026, наявна інформація про надходження коштів за вказаний період в загальній сумі 88776,00 грн., з яких витрати становлять в сумі 88752,89 грн.;

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_16 , відкритим в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» , за період з 01.01.2025 року по 06.01.2026, наявна інформація про надходження коштів за вказаний період в загальній сумі 57128,34 грн., з яких витрати становлять в сумі 11516,04 грн.;

- за картковим рахунком/карткою № НОМЕР_17 , відкритим в АТ КБ «Приватбанк», за період з 01.01.2025 року по 06.01.2026, наявна інформація про надходження коштів за вказаний період в загальній сумі 184713,18 грн., з яких витрати становлять в сумі 184666,25 грн.

Також у відповідності до наданих АТ «Універсалбанк» документів вбачається, що 17.02.2023 року ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг у АТ «Універсалбанк», за умовами якої ОСОБА_2 надається поточний рахунок у зазначеній банківській установі зі встановленим кредитним лімітом.

Згідно з наданими АТ КБ «Приватбанк» документами вбачається, що 06.11.2020 року ОСОБА_2 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у АТ КБ «Приватбанк», за умовами якої ОСОБА_2 надається кредитний ліміт на платіжну картку.

Також суд зазначає, що сторони по справі спільно під час розгляду справи посилались на наявність рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.10.2025 року у справі №947/34358/24 яким з відповідача стягуються аліменти на користь позивачки на утримання спільної дитини, яке за доводами сторони відповідача станом на час розгляду даної справи було частково скасовано постановою Одеського апеляційного суду та стягнуто аліменти з відповідача у більшому розмірі.

Частинами 1, 7 статті 81 ЦПК України врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом також враховується, що ч.1 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Враховуючи визнання обома сторонами по справі наявність вказаної справи №947/34358/24 та ухвалених за наслідком її розгляду судових рішень, за якими у відповідача виникає грошове зобов`язання зі сплати аліментів, що в свою чергу не свідчить про спірність даної обставини між сторонами у справі, однак враховуючи що сторони не надали до суду відповідних судових рішень, приймаючи положення ч.7 ст. 81 ЦПК України, та з урахуванням ч.3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», судом в рамках даної справи було перевірені відповідні обставини за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено наявність оприлюднених текстів судових рішень за наслідком розгляду цивільної справи №947/34358/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування Київська районна адміністрація Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, а саме:

1.) Рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.10.2025 року, яким:

- позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування Київська районна адміністрація Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, – задоволено частково.

- стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн. щомісячно з подальшою індексацією;

- стягнення аліментів розпочато з 01 жовтня 2025 року і ухвалено проводити до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1 211 гривень 20 копійок;

- в решті позовних вимог, - відмовлено;

- попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

2.) Постанова Одеського апеляційного суду від 12.02.2026 року, якою:

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_13 , задоволено частково;

- рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів скасувати та в цій частині ухвалено нове судове рішення;

- позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено;

- стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн щомісячно з подальшою індексацією, починаючи з дня пред`явлення позову з 25.10.2024 року, та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1453,44 грн.;

- в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Отже, судом встановлено, що станом на час розгляду даної справи та ухвалення даного рішення суду, наявне рішення суду, а саме постанова Одеського апеляційного суду від 12.02.2026 року у справі №947/34358/24, яка набрала законної сили, на підставі якої у відповідача наявне зобов`язання зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн., щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи стягнення 25.10.2024 року.

Приймаючи вищевикладені встановлені судом обставини, в межах заявлених вимог про стягнення з колишнього чоловіка аліментів на непрацездатну колишню дружину, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, II чи III групи.

У постанові від 24 червня 2021 року у справі №759/6629/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що чинне законодавство у частині 2 статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.

Згідно з статтею 76 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Стаття 77 СК України вказує на те, що утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Слід зазначити, що обов`язковою умовою виникнення права на отримання аліментів від другого із подружжя є можливість останнього надавати таку матеріальну допомогу.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи вищевикладене в цілому вбачається, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі починаючи з 25.01.2007 року, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2021 року по справі №127/12313/21, яке набрало законної сили 07.08.2021 року.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який після розірвання шлюбу між сторонами по справі мешкає разом з матір`ю – позивачкою у справі.

Також на підставі належних доказів вбачається, що під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 01.08.2018 року встановлено ІІ групу інвалідності, за загальним захворюванням пов`язаним з проходженням служби в Органах Внутрішніх Справ, безстроково, що в свою чергу встановлено у наданому свідоцтві про хворобу №497/2, виданим за наслідком проходження Військово-лікарської комісії 25.04.2013 року.

Отже, судом встановлено, що позивачка захворіла та отримала другу групу інвалідності за час перебування у шлюбі із відповідачем, що в свою чергу не оспорювалось відповідачем по справі, а відтак позивачка відповідно до положень частини 3 статті 75 СК України є непрацездатною особою та з урахуванням положень статті 76 СК України має право на утримання після розірвання шлюбу, за доведеності інших необхідних критеріїв, а саме: доведеності потребування матеріальної допомоги, та спроможності колишнього чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Суд зазначає, що необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, що є загальновідомою інформацією, не обмежені тими звичайними потребами працездатної особи, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини.

Разом з тим, за положеннями регламентованими ч.1 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а також доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так суд зазначає, що позивачка у даній справі зазначала про те, що у 2007 році перенесла інсульт, згодом отримала ІІ групу інвалідності, на теперішній час проходить обстеження щодо підтвердження діагнозу розсіяний склероз, має кісти у голові, які у зв`язку з постійним стресом збільшуються у розмірі.

Поряд з цим, позивачкою в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, крім доказів встановленого діагнозу у 2013 році та визначення ІІ групи інвалідності, не надано жодних доказів, у тому числі щодо проходження нею обстеження (-ь) на нові захворювання, витрати на відповідні (-е) обстеження, проходження лікування за наслідком наявного діагнозу та встановленої ІІ групи інвалідності та понесення витрат на відповідне лікування, проходження будь-яких реабілітаційних заходів за наслідком наявних розладів здоров`я та наявності групу інвалідності, тощо.

Суд зазначає, що єдиними доказами якими надано позивачкою щодо витрат, є докази на підтвердження витрат на дитину, приймаючи встановлене підтвердження з приводу перебування на її утриманні спільної з відповідачем дитини.

Судом враховується перебування на утриманні позивачки малолітньої дитини, однак суд зазначає, що спосіб захисту відповідних прав з утримання малолітньої дитини врегульовані положеннями СК України, якими врегульовано обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, приймати участь в матеріальному утриманні дитини, у тому числі шляхом сплати аліментів та брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Разом з тим, як встановлено судом, позивачкою реалізовано право на стягнення з відповідача аліментів на дитину, які стягуються з ОСОБА_2 ,, сплата яких є обов`язком останнього. Крім того, суд зазначає, що матеріали не містять доказів з приводу неналежної сплати відповідачем аліментів на дитину за рішенням суду.

У зв`язку з чим, приймаючи предмет розгляду даної справи щодо стягнення аліментів саме на утримання колишньої дружини, яка є непрацездатною, суд зазначає, що позивачкою не доведено безпосередньо понесення розміру власних витрат, як і відповідних власних потреб приймаючи стан здоров`я та наявну непрацездатність.

Щодо доводів про перебування на утриманні позивачки ОСОБА_6 , яка за визнаними обома сторонами у справі є матір`ю позивачки, суд вважає недоведеними приймаючи відсутність належних доказів на підтвердження родинних відносин, дійсного станом на час розгляду справи матеріального стану ОСОБА_6 , враховуючи придбання останньою у 2022 році нерухомості в якій мешкає позивачка, відсутність доказів на підтвердження звернення ОСОБА_6 у встановленому законом порядку щодо стягнення з позивачки, як дочки за умови підтвердження належними доказами, аліментів на користь одного з батьків, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги.

Також суд зазначає, аналіз норм СК України свідчить, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку.

Форми такого зловживання визначені у частині 1 статті 83 СК України, згідно з якою рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час; непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення; непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу; одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Зазначених у частині 1 статті 83 СК України фактів судом не встановлено.

Також, в розумінні положень частини 4 статті 75 СК України - один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду про відповідність Конституції України (конституційність) частину 4 статтю 75 СК України (справа за № 1-1/2023(72/23)) від 29 жовтня 2024 року, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частина 4 статті 75 СК України, яка утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що права та обов`язки одного із подружжя щодо утримання мають не лише моральний, а й соціальний характер. Водночас моральний обов`язок кожного з подружжя підтримувати одне одного матеріально у шлюбі держава закріпила на рівні закону, і він став юридичним обов`язком, а правовий механізм регулювання майнових відносин у шлюбі передбачає можливість примусового виконання цього обов`язку.

Прожитковий мінімум у контексті частини четвертої статті 75 Кодексу визначено у спосіб, що не враховує повною мірою і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися з урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення. Частина четверта статті 75 Кодексу викладена у такий спосіб, що не допускає можливості віднести категорію „нужденність“ до оціночних понять, а тому позбавляє суд змоги тлумачити зміст цієї категорії та ухвалювати рішення на власне переконання з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення.

Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини 4 статті 75 Кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, частина 4 статті 75 Кодексу не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.

Конституційний Суд України зазначив, що потребу в матеріальній допомозі, за наявності спору, слід визначати в судовому порядку, у кожному конкретному випадку, у спосіб зіставлення доходів і витрат позивача та відповідача, а також перебування в особи (відповідача) на утриманні інших осіб (батьків, дітей від інших шлюбів тощо), що дасть можливість повною мірою визначити матеріальну потребу одного з подружжя і можливості іншого з подружжя в наданні утримання (аліментів) та забезпечить тому з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, можливість її отримати, а призначення особі відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого з подружжя. Призначення державою соціальних виплат не може впливати на призначення аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати можливість такого призначення. Протилежне унеможливлює врахування судом усіх особливостей конкретної життєвої ситуації.

Отже, Конституційний Суд України вбачає невиправданим законодавчо обмежувати розміром прожиткового мінімуму межу, у разі недосягнення якої особу вважають такою, що потребує матеріальної допомоги іншого з подружжя, оскільки таке обмеження не може вважатися об`єктивно оціненим, обумовленим індивідуальними потребами одного з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, та є надмірним утручанням (регулюванням) держави у право на отримання матеріальної допомоги та забезпечення її у більшому розмірі, оскільки полягає в обмеженні реалізації такого права (звужує його реалізацію до кола осіб, що потребують матеріальної допомоги).

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що частина четверта статті 75 Кодексу суперечить частині першій статті 8 Конституції України у системному зв`язку з частинами першою, третьою статті 51 Конституції України.

Вказане свідчить про те, що лише наявність у позивача соціальних виплат від держави не може впливати на призначення аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати можливість такого призначення. З цієї точки зору факт отримання одним із подружжя пенсії, яка формально забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, слід тлумачити змістовно, виходячи із реального розміру цієї пенсії, а також витрат, які несе ця особа на лікування й на потреби із забезпечення свого життя. Також варто враховувати обов`язок подружжя із забезпечення (утримання) іншого подружжя, який визначений як в частині 1 статті 75 СК України так і в низці інших приписів СК України.

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 77 СК України - утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Останній, зокрема, полягає у визнанні людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції).

Конституція України в статті 1 проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з Основним законом України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян. Одним з найважливіших соціально-економічних прав людини є право на достатній життєвий рівень для особи та її сім`ї (ст. 48), між тим поняття «достатній життєвий рівень» в Конституції України не розкривається і не визначається, як він співвідноситься із прожитковим мінімумом.

У той же час у рішенні Великої Палати Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року зазначено, що у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини. Це зобов`язує державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей, шляхом надання відповідного соціального забезпечення.

Отже, призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв`язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.

Приймаючи вищевикладені обставини судом встановлено, що з наявних доказів в матеріалах справи вбачається, що позивачка не є працевлаштованою, перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію по інвалідності, останній розмір якої з березня 2025 року становить у розмірі 15555,94 грн. щомісячно, факт призначення якої з боку держави не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.

Суд зазначає, що право дружини на стягнення з чоловіка аліментів на своє утримання не залежить від її матеріального становища.

Однієї з головних умов передбачених статтею 75 СК України, є встановлення чи може другий із подружжя надавати матеріальну допомогу.

Однак, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в цілому, суд вважає, що позивач не довела, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на користь колишньої дружини, яка є непрацездатною.

Так, у відповідності до наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач є дієздатним, працездатним, починаючи з 27.01.2025 року є працевлаштованим АТ «ТАСКОМБАНК», працює на посаді на посаді фахівця Управління online продажів Департаменту онлайн-банкінгу, з заробітною платою на місяць, з урахуванням відрахувань зі сплати обов`язкових платежів, в сумі 3850,00 грн.

Судом встановлено, що у власності відповідача відсутнє нерухоме майно, як і відсутності докази на підтвердження набуття відповідачем за останні роки відповідного нерухомого чи рухомого майна, чи здійснення інших вартісних витрат чи доказів що спосіб життя відповідача значно є відмінним від його доходів.

З приводу доводів позивачки про наявність у власності відповідача транспортного засобу марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_12 , 2000 року випуску, судом враховується, що останній був зареєстрований на праві власності за відповідачем 20.02.2019 року, тобто за час перебування у шлюбі з позивачкою, та 7 років тому, а також матеріали справи не містять доказів на підтвердження підстав набуття права власності на це майно, за наслідком чого наявність у власності відповідача вказаного транспортного засобу не може відображати відповідний матеріальний стан особи станом на день розгляду даної справи.

Судом приймаючи розмір заробітної плати відповідача враховується, що на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 12.02.2026 року у справі №947/34358/24, яка набрала законної сили, у відповідача наявне зобов`язання зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн., щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи стягнення 25.10.2024 року. Доказів на підтвердження заборгованості зі сплати якої матеріали справи не містять.

Також згідно з наданими до суду доказами вбачається, що відповідач одружений, уклав договір оренди житло.

З приводу доводів відповідача про перебування на утриманні останнього батьків, судом не враховується, приймаючи відсутність відповідних доказів на підтвердження їх утримання, а також доказів, що останні звертались до відповідача з приводу стягнення утримання як на непрацездатних батьків і потребують матеріальної допомоги.

Також суд зазначає в рамках розгляду даної справи судом приймаються банківські виписки на підтвердження матеріального стану сторін по справі, які були витребувані судом за період з 2015 року, як за останній рік, який передує розгляду даної справи, що є актуальними відомостями та відображають дійсні обставини матеріального стану осіб станом на час розгляду справи. За наслідком чого, банківські виписки надані сторонами за попередні роки, суд вважає неактуальними на підтвердження матеріального стану сторін по справі та не приймаються судом в якості достатніх доказів на підтвердження дійсного матеріального стану сторін по справі.

З урахуванням чого, у відповідності до отриманих банківських виписок відносно відповідача вбачається, що за період з 01.01.2025 року по 06.01.2026 року наявні надходження на банківські карткові рахунки відповідача грошових коштів у загальному розмірі 330617,52 грн. (88776,00 грн. + 57128,34 грн. + 184713,18 грн. = 330617,52 грн.), що в середньому виходячи з 12 місяців становить в сумі 27551,46 грн. на місяць, що в свою чергу перевищує розмір офіційного доходу останнього.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаний розмір середньомісячного надходження коштів на рахунок відповідача не є встановленим належними доказами розміром доходів відповідача.

Крім того, у відповідності до вказаних банківських виписок:

- по рахунку/картки № НОМЕР_18 , на який за вказаний період з 01.01.2025 року по 06.01.2026 року наявні надходження на суму 184713,18 грн., з яких 84210,00 грн. становлять кошти на наслідком переказу від дружини відповідача ОСОБА_7 ;

- по рахунку/картки № НОМЕР_16 , на який за вказаний період з 01.01.2025 року по 06.01.2026 року наявні надходження на суму 57128,34 грн., з яких 16090,00 грн. становлять кошти на наслідком переказу від дружини відповідача ОСОБА_7 ;

- по рахунку/картки № НОМЕР_15 , на який за вказаний період з 01.01.2025 року по 06.01.2026 року наявні надходження на суму 88776,00 грн., з яких 32152,00 грн. становлять кошти на наслідком переказу від дружини відповідача ОСОБА_7 .

Отже, з загальної суми коштів які надійшли на карткові рахунки відповідача, починаючи з 01.01.2025 року по 06.01.2026 року в сумі 330617,52 грн., кошти які надійшли від дружини відповідача становлять 132452,00 грн., що не свідчить про отримання відповідачем доходів в розумінні положень Податкового Кодексу України.

Судом враховується, що стороною під час розгляду справи було особисто визнано, що відповідач іноді здійснює підробіток на будівництві, та за кошти інших осіб здійснює закупівлю та перевезення відповідних матеріалів, в об`ємах що дозволяє його транспортний засіб, для чого йому здійснюють переказ грошових коштів, які включають як вартість безпосередніх матеріалів, які відповідач повинен придбати та суму коштів за його послуги.

Відповідно до статті 81 СК України визначено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 цього переліку, затвердженого Постановою № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними, а також надбавок, що виплачуються непрацюючим пенсіонерам на утримання непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

Верховний Суд у постанові від 29.05.2019 року у справі 682/2133/14-ц дійшов висновку, що названий перелік, затверджений Постановою № 146, як підзаконний нормативно-правовий акт не містить протиріч із СК України, який регулює питання утримання дитини батьками, у тому числі сплати аліментів. Наведені правові акти є спеціальними, підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому їм надається перевага у порівнянні із загальними нормативно-правовими актами, зокрема нормами Податкового кодексу України.

У Податковому Кодексі України міститься загальне визначення доходу для цілей оподаткування, а не визначається вид доходу, з якого стягуються аліментні платежі. Натомість саме Кабінет Міністрів України на виконання положень статті 81 СК України визначив види доходів, з яких утримуються аліменти.

Також суд зазначає, що статтею 16 Податкового Кодексу України врегульовано, що платник податків зобов`язаний у тому числі:

16.1.1. стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

16.1.6. подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

16.1.7. подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Крім того, суд зазначає, що доказами матеріального становища відповідача можуть бути довідка про нараховані та виплачені йому доходи з податкових органів, інформація з Пенсійного фонду України, поряд з цим відповідних доказів позивачка не надала та не зверталась з клопотанням про їх витребування, враховуючи що саме на позивачку покладено в силу положень статті 13 та 81 ЦПК України обов`язок доводити ту обставину на яку вона посилається, а в даному випадку, що відповідач може надавати їй матеріальну допомогу, а суд в свою чергу в позовному провадженні не уповноважений з власної ініціативи витребовувати такі докази.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів відсутня інформація про наявність у відповідача витрат за останні роки, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Враховуючи вищевикладене в цілому, розмір доходів відповідача, наявні надходження коштів на рахунки останнього та розмір витрат, наявність аліментних зобов`язань у розмірі 10000,00 грн. на місяць, суд вважає доводи позивачки про наявну у відповідача можливість матеріально її утримувати не доведеними, оскільки наявні докази на переконання суду не свідчать про наявність такої можливості.

За відсутності відповідних доказів суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги як у заявленому розмірі, так і частково, в частці від доходів відповідача, оскільки відсутні докази, на підставі яких може бути надана відповідна оцінка.

Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом враховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на колишню дружину, яка є непрацездатною, є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Під час ухвалення рішення суд, у відповідності до приписів статті 264 ЦПК України у тому числі вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1, 2,6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви, а у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача в дохід держави судового збору відсутні.

Також приймаючи відмову у задоволенні позову, інші понесені позивачкою судові витрати, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України до відшкодування відповідачем не підлягають, та покладаються на позивачку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 133, 141, 263-265, 267, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 1-3, 75, 76, 77, 80, 81 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення аліментів на колишню дружину, яка є непрацездатною – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06.04.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко