Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №454/422/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/422/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, житловий будинок та на земельну ділянку, на якій даний житловий будинок розташований.

ОСОБА_3 заповіту не укладав. Вона проживала з чоловіком на день його смерті, а тому є такою, що прийняла спадщину.

Нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальних дій та рекомендовано звернутися з позовом до суду.

Позивач в позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала.

Від відповідачки надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без її участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З технічного паспорта встановлено, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 завершено в 1989 році. Даний будинок складається з коридору площею 8,6кв.м, санвузла площею 8,8кв.м, кухні площею 13,3кв.м, коридору площею 11,7кв.м, житлової кімнати площею 21,6кв.м, житлової кімнати площею 22,6кв.м, житлової кімнати площею 25,4кв.м. Загальна площа будинку складає 112,0кв.м, житлова площа – 69,6кв.м.

Тамкож, ОСОБА_3 передано у власність розташовані в с.Ульвівок Шептицького району Львівської області земельну ділянку площею 0,1258га кадастровий №4624883100:02:002:0038 для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 0,1400га кадастровий №4624883100:02:002:0037, земельну ділянку площею 0,2000га кадастровий №4624883100:02:008:0104 для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 0,1000га кадастровий №4624883100:02:008:0103 для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,1700га кадастровий №4624883100:02:006:0044 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , що встановлено з ухвали Телязької сільської ради від 04.01.1994р., ухвали Телязької сільської ради від 18.10.1994р., рішення Телязької сільської ради від 21.08.2002р., витягів з державного земельного кадастру.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено з свідоцтва про смерть.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною спадкодавця ОСОБА_3 , що встановлено з свідоцтва про укладення шлюбу.

З виписки з погосподарської книги №84 від 27.02.2018р. встановлено, що на даний час головою господарства по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та членами її сім`ї є її дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

В той же час, відсутність реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за первинним забудовником є перешкодою в реєстрації права власності на такий за позивачами та реєстрації прав на земельну ділянку, на якій він розташований.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також уразі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Згідно частин першої, другої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що за позивачем підлягає визнанню право власності на спірний житловий будинок, який споруджений 1989 року до набуття чинності законодавством, яке передбачало порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, однак щодо нього не зареєстровано право власності за первинним забудовником (спакдодавцем).

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також уразі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 210/1609/15-ц (провадження № 61-40313св18) вказано, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачка є спадкоємцем після смерті чоловіка, однак позбавлена змоги здійснити своє право в позасудовому порядку.

За таких підстав, позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальнгою площею 112,0кв.м, житловою площею 69,6кв.м, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами; земельну ділянку площею 0,1700га кадастровий №4624883100:02:006:0044 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 ; 0,1258га кадастровий №4624883100:02:002:0038 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с.Ульвівок Шептицького району Львівської області; земельну ділянку площею 0,1400га кадастровий №4624883100:02:002:0037, земельну ділянку площею 0,2000га кадастровий №4624883100:02:008:0104 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с.Ульвівок Шептицького району Львівської області; земельну ділянку площею 0,1000га кадастровий №4624883100:02:008:0103 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с.Ульвівок Шептицького району Львівської області.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина