Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №337/5486/25 — Запорізький апеляційний суд

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/482/26Головуючий у 1-й інстанції Калугіна Г.Б.

Єдиний унікальний №337/5486/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.2 ст.172-7 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі прокурора Фоміної Г.В., Ільченка С.В., захисника Кравцова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями захисника Кравцова Вадима Миколайовича на постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 12 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 відповідно до складених відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, обіймаючи посаду виконуючого обов`язки голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, будучи посадовою особою місцевого самоврядування та згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення ч.3 ст.28 Закону України "Про запобігання корупції", вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, які полягають у підписанні ним розпоряджень про преміювання, яким встановив премію головному спеціалісту відділу організаційної та кадрової роботи районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району ОСОБА_2 , яка одночасно є його помічником-консультантом як депутата міської ради.

При цьому, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме суперечність між його приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень, не повідомив безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів при виданні та підписанні зазначених розпоряджень.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.172-7 КУпАП, ч.2 ст.172-7 КУпАП і на нього на підставі ч.2 ст.36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 гривень, стягнуто судовий збір.

В апеляційній скарзі з доповненнями захисник Кравцов В.М. просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Свої вимоги мотивував тим, що протокол про адміністративне правопорушення містить лише припущення щодо існування приватного інтересу, виходячи із перебування ОСОБА_2 на посаді помічника-консультанта депутата міської ради ОСОБА_1 . Перебування у відносинах депутат – помічник депутата не є позаслужбовими і не вказує на приватний інтерес.

Відсутність у особи приватного інтересу виключає наявність реального конфлікту інтересів, що в свою чергу виключає існування обов`язку посадової особи повідомляти про наявність у неї реального конфлікту інтересів і виключає висновок про прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Кравцова В.М., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Статтею 1 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з п.1 примітки до ст.172-7 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень (п.2 примітки до ст.172-7 КУпАП).

Як вже зазначено вище, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п.1-4 ч.1 ст.28 вказаного Закону, особи, зазначені у п.1, п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Визначення потенційного та реального конфлікту інтересів, приватного інтересу наведенні у ст.1 Закону України "Про запобігання корупції", згідно з якою, потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес – це будь-який майновий чи не майновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими поза службовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальний конфлікт інтересів виникає у разі наявності впливу приватного інтересу на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій під час реалізації таких повноважень. Тому, навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об`єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними.

Відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5 "Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи", дискреційні повноваження – сукупність прав та обов`язків органів держаної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом-нормативно-правового акту.

Як вбачається з протоколів, ОСОБА_1 обіймаючи посаду виконуючого обов`язки голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, ОСОБА_1 , під час виконання своїх службових повноважень, у порушення вимог законодавства, не повідомив у встановленому законом порядку про наявність реального конфлікту інтересів та прийняв ряд розпоряджень в умовах реального конфлікту інтересів, що стосувались преміювання головного спеціаліста відділу організаційної та кадрової роботи районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району ОСОБА_2 , яка одночасно є його помічником-консультантом як депутата міської ради.

Відповідно до листа Запорізької міської ради №24320/03.3-20/02 від 01.10.2025 в період часу з 01.06.2024 по 01.05.2025 від виконуючого обов`язки голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району ОСОБА_1 не надходили заяви або повідомлення про виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів.

Посилання захисника на те, що перебування у відносинах депутат – помічник депутата не є позаслужбовими і не вказує на приватний інтерес не є слушними, оскільки помічник-консультант депутата місцевої ради обирається особисто депутатом (ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Це не службові відносини в органах влади, а саме позаслужбові (особисті) стосунки довіри та співпраці. Такий зв`язок автоматично створює приватний (немайновий) інтерес у депутата/голови щодо цієї особи.

Службові повноваження голови районної адміністрації включають прийняття рішення про преміювання головного спеціаліста районної адміністрації ОСОБА_2 (підлеглої в адміністрації).

Преміювання це дискреційне (на розсуд керівника) рішення, яке стосується майнового становища особи, з якою в нього є позаслужбові стосунки. Приватний інтерес (бажання підтримати/віддячити своїй помічниці, зберегти лояльність тощо) може впливати на об`єктивність рішення.

Отже, суперечність між приватним інтересом (позаслужбові стосунки) та службовими повноваженнями (преміювання підлеглого) є реальним конфліктом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , будучи в.о. голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, діючи умисно, маючи приватний немайновий інтерес, та діючи в умовах реального конфлікту інтересів, порушив вимоги ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, та ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення - вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

На переконання суду апеляційної інстанції, вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколів про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколів доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене відповідно до положень ст.33 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Проте, при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.172-7 КУпАП, ч.2 ст.172-7 КУпАП, суд першої інстанції не дотримався зазначених норм закону, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині порядку накладення адміністративних стягнень.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника Кравцова Вадима Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 12 грудня 2025 року в цій справі відносно ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 КУпАП і ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Вважати накладеним на ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.36 КУпАП за вчинення ним адміністративних правопорушень за ч.1 ст.172-7 КУпАП і за ч.2 ст.172-7 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 гривень.

У решті постанову судді першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар

Дата документу Справа № 337/5486/25