Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №334/4242/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/4242/25

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/207/26Головуючий у 1-й інстанції Ісаков Д.О.

Єдиний унікальний №334/4242/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ст.483 МК України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Вольської В.Л. (в режимі відеоконференції), яка діє в інтересах ОСОБА_1 , представника Запорізької митниці Данильченка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці на постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,

звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 КУпАП у зв`язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрито,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 11.11.2022 року ОСОБА_1 здійснив переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару - транспортного засобу «MERCEDES-BENZ VITO 108 CDI» (VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ), шляхом подання митному органу України (митний пост «Яворів» Львівської митниці) як підстави для переміщення товару документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувача зазначеного товару, а саме: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 11.11.2022 року; звернення ВЧ НОМЕР_3 від 10.11.2022 року №091-А-10/22.

У зв`язку з чим, 07.05.2025 року посадовою особою Запорізької митниці відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0042/UA112000/2025 за ознаками вчинення ним передбаченого ч.1 ст.483 МК адміністративного правопорушення.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України у зв`язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та закриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі Запорізька митниця просить скасувати постанову суду, постановити нове судове рішення, яким притягнути ОСОБА_1 до передбаченої ч.1 ст.483 МК адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

На переконання апелянта, суд в оскаржуваній постанові, встановивши наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.483 МК адміністративного правопорушення, дійшов помилкового висновку про його малозначність. Не взято до уваги обставини, що обтяжують відповідальність. Апелянт вказує, що суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується умисною формою вини. Водночас мотив і мета його вчинення, а також настання негативних наслідків для кваліфікації дій за ст.483 МК значення не мають.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено шляхом доставлення повістки в електронному вигляді до електронного кабінету в системі «Електронний суд». Захисник не заперечувала проти апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 . Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за її відсутності в судовому засіданні.

Заслухавши представника Запорізької митниці Данильченка А.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника Вольську В.Л., що діє в інтересах ОСОБА_1 , і яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.483 МК адміністративного правопорушення, повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Більш того, наведені обставини в рамках даного апеляційного провадження ніким не оспорюються. Відтак, з огляду на положення ч.7 ст.294 КУпАП оскаржувана постанова судді в цій частині апеляційним судом не переглядалась.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом першої інстанції дотримано вказаних вимог закону під час розгляду даної справи.

Апелянт у поданій апеляційній скарзі наполягає на тому, що суд першої інстанції, встановивши наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу передбаченого ч.1 ст.483 МК адміністративного правопорушення, дійшов помилкового висновку про малозначність такого правопорушення.

Надаючи юридичну оцінку вказаним доводам Запорізької митниці, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Питання щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується органом (посадовою особою), уповноваженим вирішувати справу.

Малозначне правопорушення - це такі дії, що не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Апеляційний суд зауважує, що визначення ступенів тяжкості адміністративних правопорушень чинними нормами КУпАП не передбачено.

Згідно примітки до ст.22 КУпАП положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених ч.4 ст.121, ч.5 ст.122, ст.ст.122-2, 122-4, ч.3 ст.123, ч.ч.2-5 ст.126, ст.ст.130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Відтак, законодавцем не встановлено заборони щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за вчинення передбаченого ч.1 ст.483 МК адміністративного правопорушення, адже наведений перелік у примітці до ст.22 КУпАП є вичерпним та посилання на ч.1 ст.483 МК у примітці немає.

Суд першої інстанції з огляду на характер вчиненого адміністративного правопорушення, встановивши, що у даному провадженні не завдано негативних наслідків для суспільства та держави, а також враховуючи дані про особу, а саме те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, оскільки під час розгляду справи не встановлено обтяжуючих відповідальність обставин, з метою недопущення подібної поведінки надалі, дійшов правильного висновку про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, на підставі ст.22 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Крім того, з матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_1 з самого початку збройної агресії рф проти України здійснює волонтерську діяльність та надає допомогу військовослужбовцям ЗСУ, у тому числі щодо забезпечення їх транспортними засобами вантажопасажирського типу, яким є і автомобіль «MERCEDES-BENZ VITO 108 CDI» (VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ). При цьому така збройна агресія тривала станом на день вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та продовжується й наразі, а транспортний засіб надалі використовується військовослужбовцями безпосередньо для виконання бойових завдань, пов`язаних із протидією ворогу.

Підсумовуючи вищевикладене, на переконання апеляційного суду, застосування до ОСОБА_1 такого заходу, як усне зауваження, буде достатнім для досягнення передбаченої ст.23 КУпАП мети стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності відповідає вимогам ст.22 КУпАП.

В результаті апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення підстав для скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови, про що просить Запорізька митниця у поданій апеляційній скарзі, не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В той же час, апеляційним судом встановлено, що згідно резолютивної частини постанови судді ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Апеляційний суд зауважує, що в рамках даного провадження ОСОБА_1 інкримінувалось вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.483 Митного кодексу України (як це підтверджується матеріалами справи). Відтак, судом першої інстанції помилково вказано назву іншого кодексу.

Разом із тим, резолютивна частина постанови судді не містить посилання на ст.22 КУпАП, як на правову підставу звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, хоча вона знайшла своє відображення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин, апеляційний суд з метою уточнення назви нормативно-правового акта, а також правової підстави звільнення особи від адміністративної відповідальності, вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову в зазначеній вище частині на підставі ст.294 КУпАП.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.280, 283, 294 КУпАП, ст.ст.486, 489, 529 МК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 23 вересня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 звільненим від передбаченої ч.1 ст.483 МК України адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП і обмежитись усним зауваженням, провадження у справі закрити.

В решті постанову судді залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар