Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №299/5100/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5100/25

Номер провадження 2/299/1815/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про втановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказує, що тіло ОСОБА_4 вона привезла додому в м.Виноградів, де він на кладовищі міста і був похований біля свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і мами ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До смерті ОСОБА_4 позивач із ним проживала як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу більше десяти років.

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, яке було зареєстроване за померлим ОСОБА_4 , зокрема :

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,4 кв.м., в тому числі житлова 32,4 кв.м. (право власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі №1430 від 06.09.2021 року, виданого приватним нотаріусом Богаш Н.Я.; (Витяг З реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.09.2021 року, індексний номер витягу: 274121471, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1675378521212);

- земельна ділянка площею 0,0506 га, в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, кадастровий номер : 2121210100:00:005:0210 (Право власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі №1431 від 06.09.2021 року, виданого приватним нотаріусом Богаш Н.Я.; Витяг З реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.09.2021 року , індексний номер витягу 274128645, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1675434021212);

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, 211, Е 220 CDI, номер шасі № НОМЕР_1 , 2006 року випуску, Угорщина, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вказаним у Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 25.04.2006 року, власником ОСОБА_6 , НОМЕР_4 ОСОБА_7 , власник з 29 травня 2018.

Для оформлення спадкових прав на спадкове нерухоме майно ОСОБА_1 звернулась 18.07.2025 року до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Наталії Богаш, якою була заведена спадкова справа №67/2024 (номер в Спадковому реєстрі 72721199) щодо майна гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Станом на 24.10.2024 року крім заяви позивача інші заяви про прийняття спадщини не надходили.

Листом за №02-14/7 від 14 січня 2025 року, за підписом нотаріуса Наталія Богаш, позивача повідомлено, що - «приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Наталія Яношівна, повідомляю, що згідно законодавства (Цивільного кодексу України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за №282/20595, а саме пункту 4.1-4.4 зазначеного порядку) нотаріусу для видачі Свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, необхідно надати документи, що підтверджують родинні стосунки чи факт проживання однією сім`єю.

На підставі заяви позивача від 24.10.2024 року заведено спадкову справу 67/2024 (номер в Спадковому реєстрі 72721199), щодо майна гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання було зареєстроване в АДРЕСА_1 . Оскільки у Вас відсутні родинні відносини, для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_8 потрібно звернутися до Виноградівського районного суду».

Також позивач ОСОБА_1 подано заяву нотаріальної контори у населеному пункті Комаром Угорщина д-р. Модьороші-Телепо Жофія для оформлення спадкових прав на автомобіль MERCEDES-BENZ, 211 , Е 220 CDI, номер шасі № НОМЕР_1 , 2006 року випуску, Угорщина, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було заведено спадкову справу №12015/N/577/2024/17. Позивач у цій справі також була однією особою, яка подала заяву.

Нотаріусом 04.03.2025 року прийнято рішення про закінчення справи (припинення провадження) у зв`язку з тим, що на території України відкрита інша спадкова справа 67/2024 (номер в Спадковому реєстрі 72721199), щодо майна гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мав як громадянство України так і громадянство Угорщини.

Виходячи з даних обставин позивач звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкове майно.

Відповідачами у справі є:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (рідний син померлого ОСОБА_4 ) як спадкоємець першої черги, який заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав, до моменту смерті спадкодавця спільно, постійно не проживав, тобто спадщину не прийняв;

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як спадкоємець другої черги, яка заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала, до моменту смерті спадкодавця спільно (постійно не проживала), тобто спадщину не прийняла.

Позивач вказує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали, строк для прийняття спадщини пропустили без поважних причин, спадщину не прийняли.

Разом з тим позивач заявила вимогу про встановлення факту проживали однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тобто про спільне життя (проживання) з померлим спадкодавцем ОСОБА_10 , на підтвердження вказаної вимоги заявила наступне.

На початок спільного проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не перебували в інших зареєстрованих шлюбах. Познайомилися в червні 2014 року на відпочинку. Стали зустрічатися у серпні 2014 року ОСОБА_12 поїхав на заробітки у Чехію та приїхав у кінці листопада дуже хворий. Йому було необхідно лікуватися і вони вирішили жити і вести господарство разом. Почали жити вдома у позивача в будинку АДРЕСА_2 , де із ними проживали її дочка і мама.

У лютому 2015 року спадкодавець почав працювати водієм у ТОВ «САНДЕРС ВИНОГРАДІВ» до жовтня 2015 року.

У червні 2015 року вони поховали його батька ОСОБА_4 , із яким у позивача були нормальні відносини.

В грудні 2015 року ОСОБА_12 отримав громадянство Угорщини і вирішив працювати там водієм вантажного автомобіля угорської фірми «BORO-TRANS». Працював там 8 років. Приїжджав и додому кожні 2-3 місяці. Проживали і вели спільний побут вини у будинку позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

За кордон ОСОБА_4 їздив у робочих справах, працював далекобійником. Після кожної поїздки ОСОБА_12 повертався на 10-15 днів до додому. Почали робити ремонт в будинку, поміняли вікна, двері, переробили паркан.

Позивач вказує, що кожне літо вони відпочивали на солених басейнах у « ОСОБА_13 » (Угорщина). Орендували там квартиру на тиждень.

У вересні 2021 року ОСОБА_12 черговий раз приїхав, в нього стався сердечний приступ і вони поїхали в Ужгородський кардіодиспансер на обстеження. Там він обстежувався. Була підозра на мікроінсульт. Призначили лікування і через 3 місяці знову треба було приїхати на обстеження. Але з початком війни він вже не перетинав кордон і не обстежувався в Україні.

На 50-річчя позивача (червень 2019 року) вона з чоловіком їздила на відпочинок у Хорватію.

31 жовтня 2019 року вони повінчалися у Благовіщенській церкві м. Виноградів (свідоцтво про церковний шлюб і фотографії).

Позивач вказує, що вони дуже хотіли одружитися з ОСОБА_12 але вирішили це зробити в Угорщині, їздили для цього в Будапешт, зробили переклад всіх документів.

3 часом планували переїхати в Угорщину жити і забрати його маму ( ОСОБА_5 ), але у лютому 2021 року вони поховали її.

Після цього вони почали шукати будинок близько біля кордону щоб оселитися в Угорщині, їздили по селам дивитися різні будинки і планували там оселитися.

Коли стало ясно що війна надовго-вирішили продати будинок його батьків за адресою АДРЕСА_1 , який він отримав у спадщину.

У березні 2024 року вони поїхали у Ніредьгазу в посольство України і оформили довіреність на ім`я позивача для продажу його будинку. За місяць до початку війни у січні 2022 року померла позивача мама- ОСОБА_14 .

Вони разом з чоловіком організовували поховання.

Потім він поїхав на роботу одразу після похорон мами. В останній його приїзд на Україну почалася війна, 25.02.2022 року вони спочатку виїхали в Угорщину, але потім 01.03.2022 року позивач повернулася додому, а він залишився працювати в Угорщині. Більше він не перетинав кордон України.

Позивач вказує, що їздила до нього кожні 2 місяці. Перебували той час коли він приїзжав з роботи у орендованому будинку в Угорщині у АДРЕСА_3 (за 20 км від кордону). По цій адресі вони проживали кожен раз як ОСОБА_12 приїздив з рейсу т.д. кожні 2 місяці. До них приїжджала донька з онуками на свята та позивача син із ОСОБА_15 .

У травні 2024 року зняли будинок в селі Мілото в Угорщині, куди останній раз ОСОБА_4 приїхав на Пасху 26 березня 2024р.

Разом з тим позивач повідомила такі сімейні події, що 01 квітня вона з чоловіком ОСОБА_4 ходили у римо-католицьку церкву освячувати паску. До них в гості приїжджали онуки з позивача донькою ОСОБА_16 . Цілий тиждень проживали в цьому будинку до 07 квітня коли він помер. Щодо відносин з його рідними то з рідних у ОСОБА_12 є сестра ОСОБА_3 , що проживає у АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 розказував про сина ОСОБА_12 , з яким не бачився роками. Вони не спілкувалися і не підтримували зв`язок.

Позивач вказує, що ніколи не бачила сина спадкодавця і до них він не приходив. Також не спілкувався з бабусею і дідусем. Навіть не був на їхніх похоронах. Вони з ОСОБА_12 не спілкувалися і не підтримували зв`язок. У їх відносини позивач не вмішувалась. Про смерть ОСОБА_12 його син знав, але жодної зустрічі, жодного дзвінка не було, на похорон свого батька не приїжджав.

Зазначені обставини позивач підтверджує спільними фотографіями і також показаннями свідків, письмовими доказами.

Відповідач ОСОБА_3 (сестра спадкодавця не заперечує, щоб позивач набула право на спадкове майно, так як вона добре знає про відносини позивача з ОСОБА_12 за його життя (який не думав помирати і тому заповіт не оформив), а щодо сина ОСОБА_12 то його позиція позивачу невідома.

З померлим ОСОБА_12 , крім позивача ніхто спільно не проживав, інших членів родини в нього не було, з 2014 року і до початку війни у 2022 році вони постійно проживали у позивача в будинку по АДРЕСА_2 , жили як чоловік та дружина однією сім`єю.

На початку 2022 року, вони постійно проживали в Угорщині в житлі яке винаймали, остання адреса спільного проживання: АДРЕСА_5 , що підтверджено документами нотаріуса у місті Комаром.

Позивач стверджує, що саме через війну і характер роботи ОСОБА_12 як далекобійника більшість свого часу він проводив у дорозі і роз`їздах, а весь час поза роботою і лікуваннями він проводив із позивачем по місцю його проживання.

Разом з тим зазначає, що в неї у розпорядженні наявні документи ОСОБА_12 , зокрема правовстановлюючі документи на будинок та земельну ділянку, особисті документи, довіреності на управління майном від його імені.

Позивач, як спадкоємець за законом не має можливості оформити спадкові права на спадщину через нотаріальну контору, із-за відсутності документів, які підтверджують родинні відносини з померлим., тому змушена звернутися до суду.

Для подальшого утримання та збереження майна, яке останні п`ять років, саме утримує і зберігає позивач одноосібно.

На підставі вищенаведеного просить встановити факт проживали однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з червня 2014 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час відкриття спадщини, визнати в порядку зміни черговості на спадкування, право власності за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У свою чергу представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву яким позовні вимоги та обставини позову заперечно.

Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивач не долучила доказів факту проживання протягом 5 років, які передували смерті спадкодавця.

Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Натомість позивач на момент смерті спадкодавця була зареєстрована за АДРЕСА_2 , заяву про прийняття спадщини в Україні позивач подала 18.07.2024 року та вважає, що спадщину прийняла.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав із спадкодавцем.

Відповідно до витребуваної спадкової справи від приватного нотаріуса, яка знаходиться у матеріалах справи, а саме відповіді Виноградівської міської ради Закарпатської області від 118.07.2024 року за №02.1-22/3553 «Про зареєстрованих осіб за адресою» вбачається згідно з відомостей реєстру територіальної громади Виноградівської міської ради станом на день смерті ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані особи не значились.

Оскільки адреса місця реєстрації померлого та позивача на момент смерті спадкодавця є різними, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що такі дійсно проживали на момент відкриття спадщини разом у якому-небудь житловому будинку на території України або закордоном, відмінному від місця їх реєстрації в Україні.

Позивач наводить аргументи, що вона разом з спадкоємцем проживали за адресою АДРЕСА_5 , натомість жодних доказів, які б це беззаперечно доводили у матеріалах справи немає.

Більше того, дана обставина спростовується відомостями про частий перетин кордону позивачем (які містяться у матеріалах справи) та унеможливлює тривале спільне проживання з спадкодавцем, введення побуду та інших факторів, які притаманні подружжю.

Докази перетину кордону, які позивач долучила до позовної заяви відповідач вказує, що вони не слугують беззаперечними доказами факту спільного проживання з померлим, крім того мета виїзду за межі України у позивача могла бути різною і тривалість таких виїздів є короткотривалими у часі. Більше того проживання у різних країнах тривалий проміжок часу унеможливлювало ведення спільного побуту позивача та спадкодавця та спростовує факт їхнього спільного проживання.

Натомість позивач наводить аргументи про здійснення побуту, проведення спільного відпочинку, перебування на лікуванні, однак жодних доказів цьому не долучила, відтак відповідач переконаний, що позивач не доводить реальність сімейних відносин, а наявність у позивача документів які належали спадкодавцю доводить лише про дружні відносини.

Разом з тим відповідач вказує у відзиві, що надані позивачем фотознімки, свідоцтво про вчинення релігійного таїнства шлюбу свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами.

Відтак відповідач вважає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні, достатні докази на підтвердження факту спільного проживанні однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та спадкодавця за 5 років до його смерті.

Разом з тим відповідач вказує, що позивач подавала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, а у судовому порядку звернулась лише із позовними вимогами про визнання права власності і на земельну ділянку та транспортний засіб, хоча перед тим не реалізувала своє право на оформлення спадкових прав через приватного нотаріуса та не отримала вмотивовану відмову. Звернення до суду є крайнім способом захисту.

А тому просить в позовних вимогах позивача відмовити.

У свою чергу позивачем подано в суд заперечення на відзив у якому вказано обставини та докази вказані у позові, а також додаткові фотографії, які підтверджують та доводять факт проживання позивача та спадкодавця однією сім`єю.

Також зазначає про те, що відповідач ОСОБА_4 не підтримував зв`язків з батьком (спадкодавцем), не спілкувався з ним, не утримував майно.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили такі задоволити з підстав наведених у позові, запереченні на відзиви, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач ОСОБА_17 обставини та вимоги позову в судовому засіданні підтвердила.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 315 ЦПК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи, що встановлення факту проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем стосується вирішення спору щодо подальшого визнання права власності, то встановлення даного факту підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-й.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Заслухавши позивача її представника, надані свідками покази, дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мілота в медьє (області) Зала Угорщині помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 11 квітня 2024 року реєстратором актів цивільного стану Тісокородського Спільного самоврядування, Угорщина (38-40).

До моменту смерті позивач з ОСОБА_10 проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

На початок спільного проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_4 не перебували в інших зареєстрованих шлюбах, що стверджується витягами із Державного реєстру актів цивільного стану громадян та свідоцтвами про розірвання шлюбу та зміну імені (а.с. 17-32).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2014 року вели спільний побут і спільне господарство, були пов`язані спільними правами та обов`язками, підтвердженням чого є: - копії фотокарток, які підтверджують спільне проведення часу протягом різних періодів сімейного життя сторін, сумісного відпочинку, святкування, вінчання у Благовіщенській церкві Української Греко-Католицької церкві (УГКЦ). На них позивачка зображена разом із ОСОБА_4 в теплій сімейній обстановці (а.с.102-117, 203-223); - копії довіреності на експлуатацію транспортного засобу, довіреність надану ОСОБА_4 на ОСОБА_1 з питань зняття ОСОБА_4 з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та продажу житлового будинку із надвірними спорудами та земельної ділянки за вказаною адресою (а.с.42-56 т.1): - копія свідоцтва про право на спадщину за законом ( ОСОБА_4 ) (а.с.80), витяги з державного реєстру речових прав (а.с.81-89), копію технічної документації на житловий будинок ( АДРЕСА_6 ) (а.с.90-97), картка банку otpbank видана HUNCELIZER ANDRAS (а.с.70); - копія Свідоцтва таїнства подружжя, виданого 28.10.2019 року у м.Виноградів парафією Благовіщенської церкві Української Греко-Католицької церкві (УГКЦ), де наречений – ОСОБА_18 , 1970 р.н., а наречена – ОСОБА_19 , 1969 р.н. (а.п.71-72 т.1); - копія договору–замовлення на організацію та проведення поховання (замовник ОСОБА_1 (а.с.41).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , підтвердили в судовому засіданні обставини позову, відповідно до яких позивач та спадкодавець проживали однією сім`єю більше 10 років, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу.

Досліджені в судовому засіданні докази та покази свідків повністю спростовують заперечення відповідача ОСОБА_4 у зв`язку з чим таке заперечення суд відхиляє.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.

Факт про встановлення якого просить позивачка має для неї юридичне значення, оскільки від підтвердження цього факту залежить виникнення у позивача права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким: чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту б мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово- експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім V/o спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач довела належними та допустимим доказами вимоги щодо встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з (померлим) ОСОБА_4 .

Щодо прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_4 суд встановив наступне.

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, яке було зареєстроване за померлим ОСОБА_4 , зокрема :

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,4 кв.м., в тому числі житлова 32,4 кв.м. (право власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі №1430 від 06.09.2021 року, виданого приватним нотаріусом Богаш Н.Я.; (Витяг З реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.09.2021 року, індексний номер витягу: 274121471, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1675378521212);

- земельна ділянка площею 0,0506 га, в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, кадастровий номер : 2121210100:00:005:0210 (Право власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі №1431 від 06.09.2021 року, виданого приватним нотаріусом Богаш Н.Я.; Витяг З реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.09.2021 року , індексний номер витягу 274128645, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1675434021212);

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ, 211, Е 220 CDI, номер шасі № НОМЕР_1 , 2006 року випуску, Угорщина, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вказаним у Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 25.04.2006 року, власником ОСОБА_6 , НОМЕР_4 ОСОБА_7 , власник з 29 травня 2018.

Для оформлення спадкових прав на спадкове нерухоме майно ОСОБА_1 звернулась 18.07.2025 року до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Наталії Богаш, якою була заведена спадкова справа №67/2024 (номер в Спадковому реєстрі 72721199) щодо майна гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Станом на 24.10.2024 року крім заяви позивача інші заяви про прийняття спадщини не надходили.

Листом за №02-14/7 від 14 січня 2025 року, за підписом нотаріуса Наталія Богаш, позивача повідомлено, що - «приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Наталія Яношівна, повідомляю, що згідно законодавства (Цивільного кодексу України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за №282/20595, а саме пункту 4.1-4.4 зазначеного порядку) нотаріусу для видачі Свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, необхідно надати документи, що підтверджують родинні стосунки чи факт проживання однією сім`єю.

На підставі заяви позивача від 24.10.2024 року заведено спадкову справу 67/2024 (номер в Спадковому реєстрі 72721199), щодо майна гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання було зареєстроване в АДРЕСА_1 . Оскільки у Вас відсутні родинні відносини, для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_8 потрібно звернутися до Виноградівського районного суду».

Також позивач ОСОБА_1 подано заяву нотаріальної контори у населеному пункті Комаром Угорщина д-р. Модьороші-Телепо Жофія для оформлення спадкових прав на автомобіль MERCEDES-BENZ, 211 , Е 220 CDI, номер шасі № НОМЕР_1 , 2006 року випуску, Угорщина, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було заведено спадкову справу №12015/N/577/2024/17. Позивач у цій справі також була однією особою, яка подала заяву.

Нотаріусом 04.03.2025 року прийнято рішення про закінчення справи (припинення провадження) у зв`язку з тим, що на території України відкрита інша спадкова справа 67/2024 (номер в Спадковому реєстрі 72721199), щодо майна гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який мав як громадянство України так і громадянство Угорщини.

Разом з тим судом встановлено, що спадкоємці за законом до спадкового майна ОСОБА_4 крім ОСОБА_1 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (рідний син померлого ОСОБА_4 ) як спадкоємець першої черги та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як спадкоємець другої черги.

Так відповідач по справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (рідний син померлого ОСОБА_4 ) як спадкоємець першої черги, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав, до моменту смерті спадкодавця спільно, постійно не проживав, тобто спадщину не прийняв, що відповідачем не заперечено.

Відповідач ОСОБА_9 , як спадкоємець другої черги, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала, до моменту смерті спадкодавця спільно (постійно не проживала), тобто спадщину не прийняла, позовні вимоги не заперечила та визнала в повному обсязі.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкову квартиру приватний нотаріус у видачі свідоцтва на спадщину позивачці відмовила. Тому оформлення спадщини у нотаріальному порядку неможливе.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.2 ст.1258 ЦК України).

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено належними, дослідженими у судовому засіданні доказами спадкоємець першої черги ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (рідний син померлого ОСОБА_4 ) як спадкоємець першої черги, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав, до моменту смерті спадкодавця спільно, постійно не проживав, тобто спадщину не прийняв, що відповідачем не заперечено.

Спадкоємець другої черги відповідачка по справі як рідна сестра померлого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як спадкоємець другої черги, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подала, до моменту смерті спадкодавця спільно (постійно не проживала), тобто спадщину не прийняла, позовні вимоги не заперечила та визнала в повному обсязі.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Факт проживання позивачки із спадкодавцем однією сім`єю та прийняття такою спадщини доведено дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами та показами свідків.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.37 постанови №5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

За таких обставин суд вважає, що позивач як спадкоємець за законом четвертої черги має право на набуття всіх прав, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, однак не змогла його отримати з незалежних від неї причин.

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканка АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , в період з червня 2014 року і до 07 квітня 2024 року, тобто на час відкриття спадщини, проживали однією сімєю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканкою АДРЕСА_2 , в порядку зміни черговості на спадкування, право власності за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , із загальною площею 59,4 м.кв., в тому числі житловою площею 32,4 м.кв, власником якого являється померлий ОСОБА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1675378521212;

- на земельну ділянку площею 0,0506 га в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, кадастровий номер: 2121210100:00:005:0210, власником якої являється померлий ОСОБА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1675434021212;

- на автомобіль марки MERCEDES-BENZ, 211 Е 220 CDI, номер шасі № НОМЕР_1 , 2006 року випуску, Угорщина, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого був померлий ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 06.04.2026 року.

ГоловуючийТрагнюк В. Р.