Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №953/3088/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/3088/26

н/п 3/953/760/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з управління патрульної поліції в Харківській області Харківського районного управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 09.03.2026 (серія ВБА № 203550), 04.03.2026 о 16:00 год, ОСОБА_1 за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї неповнолітньої племінниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії економічного характеру, а саме: виганяла з оселі, забрала картку для виплати стипендії, внаслідок чого була позбавлена майна та фінансів, чим порушила п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Дії ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім цього, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 09.03.2026 (серія ВБА № 203551), 04.03.2026 о 16:00 год, ОСОБА_1 за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї неповнолітньої племінниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме: ображала її нецензурною лайкою, внаслідок чого могла була бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої, чим порушила п. 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Дії ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Процесуальні дії у справі

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2026 справи про адміністративне правопорушення № 953/3088/26 (провадження № 3/953/760/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та 953/3089/26 (провадження № 3/953/761/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та об`єднано в одне провадження № 953/3088/26 (провадження № 3/953/760/26).

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та дала таке пояснення:

«Я ОСОБА_1 . Була викликана в суд за адміністративне правопорушення, але своєї віни не визнаю ні в якому разі. Все це брехня і наклеп. Дуже багато претензій до поліції. Не вислуховують дві сторони. Не чують . Не прислуховуються. Не мають професійної етики. Не мають поваги. А тиснуть на мою маму , щоб вона займалася дітьми. Все перебільшують. Я 4 роки живу в Ізраїлі. 26 лютого прилетіла в Україну , бо мою матусю ОСОБА_3 терміново поклали до лікарні дуже в важкому стані. Через стрес і конфлікти між онуками. Стан її здоров`я дуже погіршився. Я була у відчаю та страху, і переживала за її здоров`я та життя. Я дуже обурена поведінкою рідних племінників, шо вони довели мою матусю до такого стану. Мені було її завжди шкода.. І я не хотіла і не хочу ,щоб була у неї така старість. Вони за ці роки майже не відпочивала . Завжди присвячувала життя онукам. Так , вона не доскональна у вихованні , але вона старалася, опікувалася ними, давала свою турботу. Діти не були у приюті. Я, як могла допомагала їй. Але завжди хотіла її забрати до себе. Коли діти вже підросли , то матуся часто скаржилася на дітей. Вони ставали неслухняними, не хотіли вчитися ,не допомагали по господарству. Крали гроші. Брехали. Зі своєї сторони, коли я була ще в Україні, я їх забирала до себе на канікули. І трошки допомагала матеріально. Через війну я з моїми дітьми вилетіла до Ізраїлю. А матусі продовжувала допомагати від туди. Коли на початку лютого моя матуся захворіла дуже сильно. То це була остання крапка мого терпіння… Я дуже хотіла полетіти і забрати її до себе в Ізраїль. Визнаю, що хотіла забрати тільки ОСОБА_4 . Бо через поведінку своїх племінників, я була дуже ображена на них. Поки я була ще в Ізраїлі я дуже сльозно благала, щоб моя племінниця ОСОБА_5 допомагала бабусі, щоб купувала ліки та саме необхідне. А я буду допомагати матеріально поки я не прилечу. На що ,вона мені відповіла: - ОСОБА_6 мама прилітай і доглядай за нею!!! Я була в шоці. Від такої відповіді. Тобто вона присвятила вам пів життя свого, а тепер, коли злягла вона вам стала непотрібною. Біль , відчай, крик душі, не передати словами , що я тоді відчула. Як тільки вирішила питання по роботі найближчим рейсом прилетіла до матусі. До того, я попросила, ще рідного брата військовослужбовця , щоб він приїхав до матусі, хоч на деякий час. Коли він приїхав, то племінниця ОСОБА_5 навіть йому не віддала ключи, щоб він відпочив після довгої дороги ( хоча вона дуже знає його стан здоров`я, що він контужений і часто непритомніє і має приступи ). Я ще більш була обурена поведінкою племінниці. Бо вона стала черствою та жорстокою. Хоча я не розуміла чому вона стала такою?! … Я завжди її підтримувала, допомагала, казала, що ти можеш до мене звертатися за допомогою завжди. Тільки щоб було порозуміння з бабусею. Коли я прилетіла в Україну ,я попросила лікарів, щоб забрати матусю додому і що я буду доглядати за нею і виконувати прохання лікарів. Племінники на той час були у лікарні, бо їх забрали, так як неповнолітні. Коли, ми приїхали з матусею до них, ОСОБА_5 вже була неадекватною і хотіла спалити усі документи мами. Коли ми вийшли з лікарні вона накинулися на мене і висмикнула мені волосся. Вела себе жорстоко . Потім втекла.. Я викликала поліцію, ювенальна поліція її відразу знайшла, привезла сфотографувала на показуху і сказала розбиратися самим. Після цього вона не ночує вдома. Приходить поїсти і втікає. Служби і поліція тільки тиснуть на маму ,але не допомагають у вирішені питання. Ваша честь ,все що я хочу тільки ОДНЕ- вивести матусю та племінника до Ізраїлю. Я хочу, щоб у моєї матусі була гідна та яскрава старість. Щоб вона відпочивала на морі. Щоб отримала якісне лікування у Ізраїлю. У цих дітей є рідна матір, яка 15 років тільки займалася своїм життям , вона живе на ОСОБА_7 і ніколи не хотіла покращити життя моєї матусі. Хоч би забрала дітей до себе. Так в чому моя провина?! В тому, що хочу вивести матусю. А поліція і служби провокують та тиснуть мою маму, щоб займалася дітьми до 18 років, коли у неї ще більш погіршиться стан здоров`я. А якщо у неї вже немає сил, і що доглядати треба вже за нею. Є таке прислів`я: Погана спільнота псує корисні звички. Моя племінниця не хоче жити , як правильно . Вона живе так , як її матір (моя сестра). І тріпати нерви моїй матусі я не ДОЗВОЛЮ! Є рамки . Є межа дозволенного! Вона не маленька дитина, і повинна розуміти, що якщо доводити бабусю до такого стану, це плачевно закінчиться».

Крім цього, ОСОБА_1 в судовому засіданні, зазначила, що ніколи не висловлювалася нецензурною лайкою, в присутності дітей, в тому числі і своїх близьких родичів, а тим паче відносно своїх племінників та племінниці; будь-якої банківської картки у племінниці ОСОБА_5 , вона ніколи не бачила, і тим паче не відбирала її у неї; племінниця ОСОБА_5 завжди вільна у своїх діях, і з житла ОСОБА_5 вона ніколи не виганяла, оскільки розуміла, що це відповідальність її мами.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

За змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КпАП України сімейне насилля полягає у вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Домашнє насильство - це один з різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів (на вулиці, під час військових дій, під час конфлікту, в колективах тощо) тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім`ї), які мають тісні стосунки - кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські та які пов`язані між собою. Таким чином, попередження та протидія домашньому насильству, а також надання допомоги постраждалим ускладняються саме тим, що це правопорушення стосується близьких людей.

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII (далі - Закон №2229-VIII).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закон №2229-VIII економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закон №2229-VIII психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У протоколах про адміністративне правопорушення, зазначено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно неповнолітньої племінниці ОСОБА_2 : економічного характеру - виганяла з оселі, забрала картку для виплати стипендії, та умисні дії психологічного характеру - ображала нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила таке, протягом 15 років вона виховує 3 рідних онуків. Їх рідну матір позбавили батьківської опіки . Вона є опікуном ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Коли були маленькі діти вона більш-менш з ними якось могла справитися. Вони росли і стали проявляти дух бунтарства, брехати, не хотіли вчитися. Стали красти у неї гроші, та витрачати на дурниці. Її бесіди були порожніми для них. Вони не слухали її. Почався перехідний вік у онуків, вони ставали, ще більш неслухняними. ОСОБА_5 взагалі перестала ночувати вдома, а у неї через її безсилля дуже погіршився стан здоров`я. З`явився тиск і цукровий діабет 2 ступеню. Потім ще старша онука ОСОБА_10 народила дитину і теж залишила її на ОСОБА_3 і почала жити своїм життям. За ці роки вона дуже втомилася, її життя було 24/7 присвячене дітям. А вони ставали більш невдячними та неслухняними. Старша донька ОСОБА_11 завжди її підтримувала, і допомагала матеріально. Доньці ОСОБА_11 було дуже шкода її. Чотири роки тому ОСОБА_11 переїхала до ОСОБА_12 на постійне місце проживання. ОСОБА_11 запросила їх усіх до себе у гості, щоб вони змінили обстановку та відпочили. Коли ОСОБА_3 оформлювала документи, стався конфлікт між ОСОБА_5 і ОСОБА_13 . Вони посварилися та сталася бійка. Через цей конфлікт, її почали викликати у різні інстанції (від поліції до служби по справам дітей). Через це її стан здоров`я дуже сильно погіршився, стрес на стресі. Їй вже 66 років, і з 03 лютого цього року вона хворіла, що не могла встати з ліжка, бо був дуже високий цукор. Близько місяця перебувала на стаціонарному лікуванні, в тому числі і у реанімації. Копії виписки з лікарні додає. Дітей, служба по справам дітей забрала тимчасово до лікарні, поки вона знаходилася у лікарні. За цей місяць її онука ОСОБА_5 навіть не цікавилася її здоров`ям, хоча могла б зателефонувати. У зв`язку з цими подіями прилетіла її донька ОСОБА_11 . У ОСОБА_5 були постійні приступи агресії до тітки (напала на неї біля лікарні, коли вони приїхали до них; поліна висмикнула волосся з голови ОСОБА_11 ), в подальшому ОСОБА_5 додому так і не з`явилася. Оскільки вони хвилювалися, її донька ОСОБА_11 викликала поліцію, щоб знайшли ОСОБА_5 . ОСОБА_11 ніколи не висловлювалася до племінників нецензурною лайкою, те не виганяла з житла. Щодо банківської картки ОСОБА_5 зазначає, що остання сама віддала їй, щоб не втратити, пін-коду вона не знає, і ніколи не витрачала її кошти. ОСОБА_5 прийде поїсти, помитися і знову втікає, дома не ночує. Поліція про це знає.

Інших доказів скоєння адміністративних правопорушень ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КупАП України матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , тобто вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, суд дійшов висновку, що протокол і матеріали не свідчать про наявність вини такої особи, та вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 173-2, 279, 283, 284 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги

Суддя О.М. Дяченко