Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №347/595/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/595/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши об`єднані матеріали справ про адміністративні правопорушення, що надійшли від Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацевлаштованої по ч. 2 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а:

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №738342 від 05.03.2026 року ОСОБА_1 20.02.2026 року близько 18:00 години в м. Косів висловлювала словесні образи в сторону малолітньої дочки ОСОБА_2 , 2019 року народження, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №737446 від 05.03.2026 року, ОСОБА_1 20.02.2026 року близько 18:00 години в м. Косів нанесла ляпас по обличчю малолітній дочці ОСОБА_3 , 2015 року народження, висловлювала словесні образи в її сторону, чим могла бути завдана шкода фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Ухвалою суду від 13.03.2026 року справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП та ч.2 ст. 173-2 КУпАП об`єднані в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала та пояснила, що вона проживає в м. Косів спільно зі своїми доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20.02.2026 року її діти були в школі, а вона ходила до стоматолога, від якого повернулась додому із зубним болем. Діти після школи повернулись додому і робили із нею уроки. Все було добре. Алкогольні напої вона не вживала. В порядку виховання дітей вона могла на них крикнути, сіпнути, змушуючи робити уроки, але домашнього насильства до них вона не вчиняла. Ініціатором цих справ є її колишній чоловік (батько дітей), з якого стягуються аліменти на утримання дітей та який систематично налаштовує дітей проти неї, після повернення дітей від нього вони її не слухають та проявляють до неї зневагу, що негативно впливає на сімейні відносини.

Допитана в судовому засіданні у присутності практичного психолога Косівського ліцею №1 імені Я.Мудрого ОСОБА_4 малолітня ОСОБА_2 пояснила, що нічого про описані у протоколі події не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні у присутності практичного психолога Косівського ліцею №1 імені Я.Мудрого ОСОБА_4 малолітня ОСОБА_3 пояснила, що вона із сестою 20.02.2025 року не пішли до школи, оскільки проспали, весь день були вдома, а їх мати вживала алкогольні напої. Ввечері мати почала на них кричати. В той вечір вона надіслала татові повідомлення на телефон про те, що мама п`яна. Мама в цей час спала. Потім приїхали працівники поліції, мама прокинулася, але їм двері не відчинила і вони лягли спати. Вони дуже злякалася поліції, тому питала у тата навіщо він їх викликав.

Психолог ОСОБА_4 пояснила, що під час спілкування із дітьми при виконанні своїх обов`язків у навчальному закладі у неї не виникало підозр про існування проблеми у сім`ї і випадків домашнього насильства по відношенню до дівчат з боку їхніх батьків.

Захисник Рогалевич А.Б. в судовому засіданні клопотав про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що обвинувачення грунтується на поясненнях дитини, відібраних не безпосередньо після події, а за минуванням значного періоду часу, що ставить під сумнів достовірність змісту таких пояснень; зміст пояснень не відповідає фактичним обставинам справи: перебування тата дітей за кордоном унеможливлює здійснення ним виклику на 102, факт відсутності дітей у школі 20.02.2026 року спростовується письмовими доказами (відповіддю Косівського ліцею №1 імені Я.Мудрого №31/01-16 від 27.03.2026 року, листом КУ «Центр надання соціальних послуг Косівської міської ради» №68/02-24/20 від 30.03.2026 року, яким також спростовується факт вживання матір`ю дітей алкоголю, але підтверджують пояснення само ОСОБА_1 ).

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі письмових пояснень потерпілої, керуючись законом, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У даному випадку, із протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого могла бути завдана шкоди психологічному здоров`ю потерпілих.

За змістом ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, дата і місце його складання, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення тощо.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою , незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

При цьому, слід зазначити, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

На підтвердження факту вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №738342 від 05.03.2026 року (а.с.1), копію супровідного листа (а.с.2), копії рапортів (а.с.3,4), копію пояснення ОСОБА_1 (а.с.5), копію пояснення ОСОБА_5 (а.с.6), копію пояснення ОСОБА_3 (а.с.7), копію термінового заборонного припису (а.с.8), копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.9), копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с.10), копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.11), копію паспорта ОСОБА_1 (а.с.12), копію рапорта (а.с.13).

На підтвердження факту вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №737446 від 05.03.2026 року (а.с.18), копію супровідного листа (а.с.19), копії рапортів (а.с.20,21), копію термінового заборонного припису (а.с.22), копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.23), копію супровідного листа (а.с.24), копію відповіді (а.с.25), копію пояснення ОСОБА_3 (а.с.26), копію пояснення ОСОБА_1 (а.с.27), копію пояснення ОСОБА_5 (а.с.28), рапортом (а.с.29), копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.30), копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с.31), копію паспорта ОСОБА_1 (а.с.32).

Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже вони підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.

Орган поліції, складаючи протокол, мав встановити: чи дійсно мало місце правопорушення, які конкретні дії становили психологічне насильство, а також чи заподіяли вони шкоду фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої. Відсутність таких даних свідчить про недотримання статті 280 КУпАП, яка зобов`язує з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та створює ризик необґрунтованого обвинувачення.

Крім того, протокол не містить посилань на інші джерела доказів, окрім пояснень потерпілої, які не узгоджуються із поясненнями особи, яка притягається до відповідальності. Це порушує принципи належного доказування, встановлені статтею 251 КУпАП, та підриває юридичну основу для притягнення до відповідальності.

Суд наголошує, що неповне або однобоке відображення подій у протоколі, а також ігнорування вимоги щодо перевірки фактичних обставин, створює ризик необґрунтованого обвинувачення. Такий підхід суперечить статті 7 КУпАП та принципу презумпції невинуватості, за яким сумнів щодо доведеності вини тлумачиться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

На думку суду, дії поліції потребують забезпечення всебічного з`ясування обставин та документування фактів при розгляді адміністративних правопорушень. Оформлення протоколу без збору доказів не може слугувати підставою для обвинувачення. Кожен документ має містити достатню доказову базу для обґрунтованого підтвердження складу правопорушення.

Без належних і допустимих доказів притягнення до адміністративної відповідальності неможливе, а формальні дані, що не засвідчені фактами, не можуть слугувати підставою для застосування заходів впливу. Ефективне правоохоронне реагування неможливе без дотримання процедури та належного збору матеріалів, що підтверджують правопорушення.

Натомість, сторона захисту спростувала обставини, зазначені у поясненнях заявника та потерпілої, а самі потерпілі не підтвердили події, вказаної у протоколах та суд під час допиту потерпілих побачив непослідовність у їх поясненнях, існування конфлікту між їх батьками та маніпулювання дітьми у сімейних відносинах. Ці обставини шкільний психолог взяла до уваги та пообіцяла сприяти у вирішенні проблемних питань у відносинах цієї сім`ї.

Стаття 251 чітко визначає, що доказами у справі є фактичні дані, підтверджені протоколами, поясненнями, показаннями свідків, висновками експертів та іншими документами. У цій справі протокол був складений лише на основі пояснень потерпілої, що не відповідає вимогам належності та допустимості доказів. Посадова особа порушила базові положення щодо збору та оцінки доказів.

Судова практика виходить з того, що побутові сварки, взаємні образи або конфлікти, які виникають між членами сім`ї на ґрунті спільного проживання, розподілу обов`язків чи інших життєвих обставин, самі по собі не є домашнім насильством, якщо: вони не супроводжуються систематичним психологічним тиском; відсутні факти приниження, залякування або переслідування; потерпіла особа не відчувала реальної загрози своїй безпеці; немає належних і допустимих доказів заподіяння шкоди психічному здоров`ю.

У таких випадках правовідносини мають характер сімейно-побутового конфлікту, який не утворює складу адміністративного правопорушення.

Роль доказів у справах про домашнє насильство

Суд розглядає кожну справу індивідуально та оцінює всі надані докази в їх сукупності. Для притягнення особи до відповідальності необхідно, щоб: протокол про адміністративне правопорушення був складений належним чином; обставини, викладені в ньому, підтверджувалися показаннями, висновками спеціалістів, аудіо-, відеофіксацією або іншими допустимими доказами; між діями особи та шкодою для потерпілого існував причинно-наслідковий зв`язок.

Адміністративна відповідальність за ст. 173-2 КУпАП настає лише у разі вчинення домашнього насильства, зокрема психологічного, яке має ознаки приниження, переслідування, залякування, контролю волевиявлення особи або спричинення реальної шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи.

За змістом Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не кожен сімейний чи побутовий конфлікт може вважатися психологічним насильством у розумінні закону.

За результатами аналізу доказів суд дійшов висновку, що викладені у протоколі дії, а саме образи та висловлювання нецензурною лайкою, ляпас не підтверджені належними та достатніми доказами, які б свідчили про приниження, залякування чи інші форми психологічного тиску, що викликали у потерпілих обґрунтовані побоювання за власну безпеку або завдали шкоди їх психічному здоров`ю.

Отже, суд не встановив наявності у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення домашнього насильства психологічного/фізичного характеру відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 цього Кодексу.

Крім того, судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки вона не піддається адміністративному стягненню.

Керуючись ст.ст. 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя

УХВАЛИЛА :

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя Д.С. Драч