Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №345/6120/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6120/25

Провадження № 2/345/184/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Миговича О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Локатир Марія Василівна про визнання спільного проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що з 2018 року позивач ОСОБА_1 проживав однією сім`єю, як подружжя із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у її будинку по АДРЕСА_1 , по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина. Після смерті ОСОБА_6 , позивачем як чоловіком померлої було здійснено її поховання та інші дії щодо розпорядження її речами за остатньою волею. Дітей у померлої не було, її батько ОСОБА_7 помер у ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У травні 2024 року ОСОБА_1 було куплено телефон за 399 грн. батькові померлої ОСОБА_7 . Також за спільні кошти, за час спільного проживання однією сім`єю ними як подружжям серед іншого було придбано певне майно, а саме газовий котел марки «Данко-15С», що встановлений у будинку за адресою АДРЕСА_1 . На даний час, та після смерті дружини ОСОБА_6 , утримання майна адресою АДРЕСА_1 здійснюється ОСОБА_1 . При житті дружина Позивача мала у власності будинок адресою АДРЕСА_1 . Даний будинок був отриманий нею від її померлої матері ОСОБА_8 . Після смерті його дружини він звертався із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Нотаріус Локатир М.В. свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 не видала, що стало підставою для звернення до суду. Водночас між Позивачем та Відповідачами існує спір про частку на спадщину та її прийняття спадкоємцями.

Таким чином просив встановити факт проживання позивача ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2018 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно просив визнати за ним право на спадкування.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 30.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

13.11.2025 від приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. поступила заява, в якій нотаріус прохала розглядати справу у її відсутності (а.с.30).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 28.11.2025 подала відзив, в якому вказує, що позовні вимоги її довірителька не визнає, просить в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача витрати по справі.

02.12.2025 відповідачкою ОСОБА_5 подано до суду заяву, в якій вона просила здійснювати розгляд справи у її відсутності, з позовом не згідна.

Ухвалою суду від 11.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, витребувано у приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6

19.12.2025 на адресу суду поступили матеріали спадкової справи № 17/2025, яка заведена приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

13.01.2026 позивачем подано клопотання про повернення відзиву відповідачу ОСОБА_3 з підстав не надання копії такого відзиву позивачу. Одночасно позивач подав відповідь на відзив.

Щодо поданого відзиву, згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п. 2 ч.5 ст. 178 ЦПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Як вбачається із поданого відзиву, відповідачем не долучено для суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву позивачеві та третій особі. Враховуючи наведене, поданий відповідачем відзив залишається судом без розгляду.

19.01.2026 від позивачки ОСОБА_3 поступила заява, в якій вона просила здійснювати розгляд справи у її відсутності, з позовом не згідна.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі із підстав викладених в позовній заяві. Просили встановити факт проживання позивача ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2018 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право на спадкування. Позивач ствердив, що після смерті ОСОБА_6 , звертався із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак йому повідомили, що видати таке свідоцтво не можуть, оскільки в нього немає свідоцтва про одруження із спадкодавцем та сімейні відносини не підтвердженні жодними документами. З метою підтвердження факту проживання однією сім`єю позивачем долучено до матеріалів справи ряд доказів, які просив суд дослідити в процесі розгляду справи. Позивач зазначив, що він допомагав спадкодавці поратися по господарству, сплачував комунальні послуги, було придбано котел, телевізор та інші речі. Товарні чеки на усе майно не збереглося.

Представниця відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Вважає, що позивач не був чоловіком покійної ОСОБА_6 , а тільки співжителем. А тому права на спадкування будинку у нього не виникає.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_9 , в якості свідка суду повідомила, що у серпні 2024 року перебуваючи в лікарні біля хворої матері познайомилася із ОСОБА_6 . Вона їй розказувала, що в неї добрий чоловік, коли була в лікарні, то позивач увесь час доглядав за нею, допомагав її батькові.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що проживає по сусідству із позивачем. Із померлою ОСОБА_11 позивач проживав останні 4-5 років. Їх постійно бачила разом, вони садили город, поралися по господарству, зранку їхали на роботу. Після смерті ОСОБА_12 , позивач залишився проживати у її будинку та доглядає за господарством.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що позивач почав проживав разом із померлою ОСОБА_14 до війни, конкретного року не може пригадати. Бачила позивача на городі як він працював, садив городину, порався біля хати. На похоронах ОСОБА_12 , також був присутній позивач.

Свідок ОСОБА_15 суду повідомив, що ОСОБА_16 із своїми батьками проживала по сусідству з ним. Коли почалася короновірусна хвороба, він повернувся з Тернополя, де працював до дому в ОСОБА_17 . У сусідів ОСОБА_18 він побачив невідомого чоловіка, який на даний час є позивач. З того часу, свідок часто бачив ОСОБА_19 разом з ОСОБА_11 , вважає, що вони проживали разом, придбали холодильник, позивач купляв продукти, допомагав по господарству. Знає, що позивача були звільнили з роботи, і десь півроку він не працював, тоді ОСОБА_16 допомогла йому влаштуватися на нову роботу, за її місцем праці. Ліля працювала бухгалтером у «Водотеплосервісі» та отримувала високу заробітну плату, та мабуть утримувала свого чоловіка. На даний час в тому будинку залишився проживати позивач.

Свідок ОСОБА_20 суду повідомив, що є троюрідним братом покійної ОСОБА_6 . Він частенько заходив до будинку ОСОБА_18 . У 2019 році разом зі своїм кумом фарбували дах в будинку покійної, виконували іншу роботу. Пригадав, що у 2018 році спільно із братом монтували в будинку систему опалення, допомагав із ремонтом автомобіля батька покійної. Вперше він побачив ОСОБА_1 в серпні 2024 року, коли підвозив матір ОСОБА_12 до лікарні, раніше він його не бачив. Зі слів батька ОСОБА_12 , він дізнався, що позивач приходить до його доньки, інколи залишається ночувати, постійного проживання на той момент він не бачить. Вважає, що позивач не вів спільне господарство із покійною, ОСОБА_16 отримувала більшу зарплату, позивач деякий час не працював. Комунальні послуги оплачував батько покійної - ОСОБА_21 . Після смерті батька комуналку оплачувала ОСОБА_16 . Пригадав, що раніше бачив ОСОБА_1 на похоронах ОСОБА_7 , однак йому ніхто не казав, що це чоловік ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_22 суду повідомила, що була знайома із покійною Лілією з 1983 року, коли вони разом поступали на навчання в «Технікум», вона приятелювали до останнього часу з нею. Перший раз свідок побачила ОСОБА_1 влітку 2024 року, коли ОСОБА_23 виписали з лікарні, в неї вдома. Знає, що вони проживали разом з 2023 року на постійній основі. Батько ОСОБА_12 був прикрий чоловік, він не дозволяв доньці жити з чоловіком, однак коли він занедужав, тоді ОСОБА_1 прийшов до їхнього будинку. Свідок вважає, що позивач та покійна кожен жили своїм життям, вона давала йому кошти, коли він потребував.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Калуші Івано-Франківської області, актовий запис №257 (а.с.80).

Згідно Акту про проживання особи без реєстрації місця проживання №51 від 31.07.2025 року, ОСОБА_1 постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 з покійною ОСОБА_6 , вів та веде спільне господарство, а також проживає по даний час.

Відповідно до інформаційної довідки № 436067815 від 18.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності 1/1 частини належить ОСОБА_6 .

Згідно матеріалів спадкової справи № 17/2025, яка заведена приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявами про прийняття спадщини звернулися: 27.02.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 .

Листом приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. №257/02-31 від 28.08.2025 ОСОБА_5 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на спадкове майно (житловий будинок, земельну ділянку). Рекомендовано звернутися до суду.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Дані правовідносини регулюються наступними нормами права.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, справи про встановлення фактів що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка за відсутності спору розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди мають розглядати заяви про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Верховний Суд України у своїх роз`ясненнях, викладених у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року зазначив, що до заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

У судовому засіданні досліджено матеріали спадкової справи, заведеної після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , сімейні фотографії, проаналізовано Акт про проживання особи без реєстрації місця проживання №51 від 31.07.2025 року, допитано свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 які будучи попередженими про кримінальну відповідальність, підтвердили, що позивач ОСОБА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_6 , з якою мав спільний побут, взаємні права та обов`язки, які є притаманними членам подружжю.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 суд приходить до висновку, що дані свідки не були в повній мірі обізнані про обставини проживання ОСОБА_1 . При цьому свідок ОСОБА_20 має родинні відносини із відповідачкою ОСОБА_3 .

Акт про проживання особи без реєстрації місця проживання №51 від 31.07.2025 року, складений за безпосередньої участі сусідів ОСОБА_10 , та ОСОБА_15 , виступає доказом «публічного статусу» відносин. Суд розцінює це як підтвердження того, що пара не приховувала свій союз, а навпаки - демонструвала його оточуючим. Постійна візуальна фіксація сусідами спільного побуту, взаємної турботи та ведення господарства перетворює приватні стосунки на юридично значущий факт «проживання однією сім`єю», що є безальтернативним критерієм для набуття статусу спадкоємця.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за адресою спадкодавця не є безумовною підставою для заперечення факту проживання, оскільки місце проживання фізичної особи визначається фактичним перебуванням у житлі, а не адміністративною реєстрацією.

Дослідження наданих фотоматеріалів життєдіяльності сторін дозволило суду встановити характерну стабільність та тривалість їхніх взаємовідносин. Фотофіксація спільного проведення часу, у побутових умовах за місцем проживання, свідчить про наявність спільного побуту та циклічність сімейних традицій. Візуальні докази у своїй сукупності підтверджують, що стосунки мали ознаки сталого, відкритого союзу та відповідає критеріям проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Важливою складовою доказування є підтвердження формування спільного бюджету. Зокрема, наявність фіскальних чеків на придбання побутової техніки, будівельних матеріалів чи предметів домашнього вжитку за різні роки виступає вагомим доказом фінансової участі сторін у житті сім`ї. Суд оцінює ці документи не просто як фінансову звітність, а як матеріальне підтвердження реалізації взаємних прав та обов`язків. Систематична оплата товарів для облаштування житла вказує на наявність спільної мети - організації побуту, що є характерною ознакою саме сімейних відносин, а не епізодичних дружніх чи гостьових візитів.

З огляду на досліджені докази, покази свідків та встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає, що стороною позивача доведено факт його спільного проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, протягом останніх п`яти років, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог, що стосуються визнання за позивачем права на спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст.1258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1262 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховним Судом у постанові від 05 червня 2019 року по справі №554/3192/16-ц висловлена правова позиція про те, що при вирішенні справ про спадкування слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Відповідності до глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерством Юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, про відмову особі у вчиненні нотаріальних дій нотаріус виносить вмотивовану постанову, в якій зокрема, зазначається причина такої відмови з посиланням на чинне законодавство та порядок і строки оскарження відмови.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З Листа приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Локатир М.В. №257/02-31 від 28.08.2025 вбачається, що перешкодою в отриманні свідоцтва про право на спадщину для відповідачки ОСОБА_5 є відсутність документів, які підтверджують право власності на спадкове майно (житловий будинок, земельну ділянку).

Обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії позивачем ОСОБА_1 , до суду не надано.

Водночас за наявності перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину пов`язаних із підтвердженням факту спільного проживання, суд вважає, що звернення до суду із позовними вимогами про визнання права на спадкування, є передчасними, оскільки в судовому порядку суд прийшов до висновків про встановлення факту проживання позивача із ОСОБА_6 . Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання та вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем, однак не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права на спадкування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 7, 10-13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2018 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог про визнання права на спадкування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: