Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №186/499/26 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 186/499/26

Провадження № 3/0186/163/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

в справі про адміністративне правопорушення

03 квітня 2026 року м. Шахтарське.

Суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області Янжула С.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , притягнутого по ч.1 ст.161-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А :

20 лютого 2026 року дільничним офіцером поліції ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.161-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , згідно якого він 20 лютого 2026 року о 13:00 годині з гаражу по АДРЕСА_2 , здійснював роздрібну торгівлю пальним (дизельним паливом) без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, без ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, чим порушив дійсне законодавство.

ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Також захисником надано як доказ відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, зроблені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та письмове клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, яке мотивоване відсутністю доказів здійснення такої торгівлі та її систематичності, яка є ознакою господарської діяльності, що підлягає державній реєстрації.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи відносно ОСОБА_1 містять наступні матеріали:

-протокол вилучення товару від 20 лютого 2026 року, згідно якого ОСОБА_2 надав для огляду дві каністри: одну пластикову 20-літрову каністру жовтуватого кольору з 10 л дизельного пального, одну металеву 20-літрову каністру червоного кольору з 20 л бензину, які було вилучено до вирішення питання по суті;

-письмове пояснення ОСОБА_3 від 20 лютого 2026 року, згідно якого він 20 лютого 2026 року приблизно о 12:30 годині в мережі «Фейсбук» знайшов оголошення, що в м. Шахтарському чоловік на ім`я ОСОБА_4 продає дизельне паливо за ціною 75 гривень за літр. Зателефонувавши по телефону, вказаному в оголошенні, він підійшов за адресою по АДРЕСА_2 , де раніше невідомий йому чоловік продав йому 10 літрів дизельного пального. У цей час до нього підійшли працівники поліції і запитали, що він тут робить, на що він повідомив, що купляв дизельне паливо;

-фотознімки вилучених каністр та приміщення гаражу;

-фотознімки паспорта ОСОБА_1 ;

-квитанцію № 82 про прийняття на зберігання до ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області речових доказів по протоколу ВАД № 956143, а саме: однієї металевої 20-літрової каністри з 20 л бензину; однієї пластикової 20-літрової каністри з 10 л дизельного пального.

Також суддею досліджено відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, надані стороною захисту.

Диспозиція ч.1 ст.161-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

З огляду на вказану норму закону вбачається, що об`єктива сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 161-1 КУпАП, має декілька окремих складів з відповідними кваліфікуючими ознаками а саме: 1) оптова або роздрібна торгівля пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання; 2) оптова або роздрібна торгівля пальним без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (суб`єктом цього складу правопорушення може бути лише суб`єкт господарювання). При цьому вказана стаття є бланкетною, оскільки закріплює лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, відсилає до норм інших нормативних актів іншої галузі права.

Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення по ч.1 ст. 164 КУпАП під час формулювання об`єктивної сторони протиправного діяння необхідно обов`язково встановити, в чому полягала невідповідність цим вимогам діяння особи, що порушила закон.

Разом з тим, суддею встановлено, що посадова особа, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 по ч.1 ст.161-1 КУпАП, не дотрималася цих вимог закону.

Для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 161-1 КУпАП, необхідно встановити, що факт торгівлі пальним має всі характеризуючі ознаки господарської діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність. При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася господарською) законодавством не встановлено.

Разом з тим, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» № 3 від 25 квітня 2003 року передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме: вчинення три і більше разів.

Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. При цьому, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суддя виходить із того, що досліджені докази не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Так, ані протокол про адміністративне правопорушення, ані інші долучені до матеріалів справи документи, не підтверджують провадження ОСОБА_1 господарської діяльності, факту роздрібної торгівлі ним паливом у зазначений час та отримання в результаті такої торгівлі прибутку. Пальне, яке начебто придбав в ОСОБА_1 свідок ОСОБА_3 , поліцейськими не оглядалося і не вилучалося, його кількість зазначена лише в поясненні ОСОБА_3 . Передача грошових коштів за придбання пального та їх сума наявними доказами не підтверджені, в ОСОБА_1 ніякі грошові кошти не вилучалися, хоча санкція ч.1 ст.161-1 КУпАП передбачає конфіскацію як пального, транспортних засобів, ємностей та обладнання, що використовувалися для реалізації такого пального, так і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення. Кількість дизельного пального, вилученого в ОСОБА_1 , становить 10 літрів, а бензин, вилучений в ОСОБА_1 в кількості 20 літрів, взагалі не є предметом правопорушення, так як ОСОБА_1 згідно протоколу інкримінується роздрібна торгівля дизельним пальним. Така незначна кількість пального, яке начебто було продане, та кількість пального, вилученого в ОСОБА_1 , за відсутності ознак систематичності ніяким чином не може свідчити про здійснення ним діяльності з торгівлі пальним, яка має ознаки господарської.

Протокол про адміністративне правопорушення не містить фактів роздрібної торгівлі, тобто вказівок на об`єми відпущеного товару (палива) і конкретних учасників - сторін договору такої господарської діяльності, не вказано, що продаж мав систематичний характер та чи був факт отримання прибутку. На його підставі не можна зробити висновок про наявність об`єктивної сторони правопорушення, яке поставлено в вину ОСОБА_1 .

Цей протокол через вказані порушення не є належним процесуальним джерелом доказової інформації, а в матеріалах справи належно не задокументовано факту регулярної реалізації палива особою, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Встановлена невідповідність протоколу вимогам КУпАП та неповнота даних матеріалів справи є перешкодою для встановлення наявності чи відсутності в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати додаткові докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.

У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Таким чином, суддя дійшла висновків про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи суддею мають бути витлумачені на користь останнього.

Суддя констатує, що у даній справі не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність без отримання необхідних дозвільних документів, зокрема ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Тому суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання захисника про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст. 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

У зв`язку з тим, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, вилучені в ОСОБА_1 дві каністри з пальним, які згідно квитанції № 82 зберігаються у ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, підлягають поверненню останньому.

Керуючись ч.1 ст.161-1, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.161-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП.

Речі, вилучені в ОСОБА_1 , а саме: одну металеву 20-літрову каністру з 20 л бензину; одну пластикову 20-літрову каністру з 10 л дизельного пального, які згідно квитанції № 82 зберігаються у ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути ОСОБА_1 .

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шахтарський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

? ? ? ? ? ? ? ?Суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? С.А.Янжула.

Постанова набирає законної сили ______________________

Строк пред`явлення постанови до виконання _______________________