Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №173/772/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/772/26

Номер провадження2/173/1203/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 квітня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засіданняПрокоф`євої Н.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05.01.2022 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 768757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатор та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту – 3900,00 грн., дата надання кредиту – 05.01.2022, строк кредиту – 29 днів, відсоткова ставка – 1,9% на добу.

ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі, визначеній кредитним договором.

30.11.2023 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-30/11/2023, згідно з умовами якого ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 768757 від 05.01.2022.

ОСОБА_1 не виконала умов Договору № 768757 від 05.01.2022 щодо повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем, що становить 11703,90 грн., з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 3900,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 7803,90 грн.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому вимоги щодо стягнення з неї заборгованості за договором є безпідставними. Також зазначила, що позивачем не доведено, що номер телефону належить їй, що саме вона підтверджувала договір і що була належна ідентифікація, тобто факт укладення договору нею не підтверджений.Немає належних банківських доказів, що кредитні кошти були перераховані саме їй, тобто отримання грошей не доведено. Вона не отримувала повідомлення про відступлення, а позивач не довів факт його вручення, так як право вимоги не підтверджено належним чином.Відсотки (7 803,90 грн при кредиті 3 900 грн) є надмірними, тому просить зменшити до розумного рівня. Вимоги про стягнення судових витрат, а саме на правову допомогу є необґрунтованими та неспівмірними, отже не підлягають стягненню. Крім того, просить врахувати складне матеріальне становище, на підтвердження чого нею надано копії медичних документів на довідки про доходи.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив наступне. Щодо строків позовної давності, то 3-річний строк був продовжений на період карантинута зупинений на час воєнного стану (до 04.09.2025), тому строк позовної давності не пропущений.Щодо укладення договору, то договір укладено в електронній формі через SMS-код, що є законним, відповідач пройшов ідентифікацію та підтвердив договір, що підтверджує факт його укладення. Щодо отримання коштів, то кошти перераховані на картку відповідача, що підтверджується даними платіжного провайдера, а відповідач не довів протилежного. Щодо повідомлення про відступлення права вимоги, то навіть якщо повідомлення не отримано, це не звільняє від обов`язку сплати боргу. Щодо відсотків і пролонгації, то відсотки та автопролонгаціяпередбачені договором, на який відповідач погодився, а отже нарахування є правомірним. Щодо витрат на правничу допомогу, то витрати підтверджені документально та підлягають стягненню. Отже, доводи відповідача необґрунтовані, позовні вимоги підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що строк (3 роки) сплив у 02.2022, позов подано у 03.2026, а отже строк пропущено, підстав для його продовження/зупинення не доведено. Немає доказів, що договір укладено саме відповідачем (немає підтвердження номера, ідентифікації, технічних даних). Не надано належних банківських документів, тобто факт передачі грошей не доведено. Не доведено перехід права вимоги та що позивач є належним кредитором. Розрахунок не обґрунтований, відсотки (1,9%/день) — надмірні та підлягають зменшенню. Вимоги про стягнення судових витрат на правову допомогу не підтверджені оплатою та є завищеними, а отже не підлягають стягненню або підлягають зменшенню. Позивач не довів ні договір, ні отримання коштів, ні борг та у позові слід відмовити.

Судом встановлено, що 05.01.2022 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 768757 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору сума кредиту становить 3900,00 грн. Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування коштів позичальнику, а саме з 05.01.2022 по 02.02.2022 включно.

Згідно п. 1.4. Договору процентна ставка за кредитом становить 1,90% від суми кредиту в день. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення – на непогашену частину.

Згідно п. 1.7. Договору мета отримання кредиту: кредит надається позичальнику для задоволення особистих потреб.

Згідно п. 9.4.2. Договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію – продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Згідно п. 9.4.3. Договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом – подовженим.

Відповідно до реквізитів Договору № 768757 від 05.01.2022, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ідентифікацію особи підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3900,00 грн., шляхом перерахування 05.01.2022 на номер карти НОМЕР_1 .

30.11.2023 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-30/11/2023, згідно з умовами якого ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 768757 від 05.01.2022.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає Договір відступлення прав вимоги № 1-30/11/2023, витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, а також платіжнуінструкцію № 1063 від 27.11.2025 на підтвердження оплати за договором відступлення прав вимоги.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 768757 від 05.01.2022 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 11703,90 грн., з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 3900,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків – 7803,90 грн.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений Кредитний договір № 768757 від 05.01.2022 відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту, первісним кредитором виконані умови договору кредиту належним чином, надано відповідачеві кредитні кошти. Право вимоги за договором перейшло до позивача внаслідок заміни кредитора. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначеного сторонами строку кредитування як первісному кредиторові, так і новому кредитору.

Враховуючи, що ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість за тілом кредиту та відсотками необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 768757 від 05.01.2022 у розмірі 11703,90 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Як встановлено судом, кредитний договір було укладено 05.01.2022.

З даним позовом позивач звернувся до суду13.03.2026, сформувавши позовну заяву в системі «Електронний суд» 12.03.2026.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Окрім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строки позовної давності.

Твердження, щодо недоведеності укладення договору спростовуються викладеними вище обґрунтуваннями законності укладення електронного договору. Крім цього статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким одноразовим ідентифікатором є G2204. Одноразовий ідентифікатор передається засобом зв`язку, який вказаний особою при її реєстрації в системі. В кредитному договорі вбачається наявність інформації щодо фінансового номеру телефону відповідача та паспортних даних, які позивачу не могли бути відомі без проходження відповідачем відповідної реєстрації у системі та надання таких даних.

Відповідно, судом встановлено, що відповідач прийняла пропозицію укласти кредитний договір, що підтверджується інформацією щодо порядку укладення електронного договору.

Таким чином судом встановлено, що укладений кредитний договір відповідає формі, передбаченій ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Відповідачем не надано жодного доказу того, що нею оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подала.

Таким чином судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним, тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Крім того, у відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору.

Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких.

Також суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо спірності розрахунку заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам кредитного договору про надання кредиту, у ньому відображена фактична сума кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до закінчення дії кредитного договору лише на залишок неповернутої суми.

Доводи відповідача про те, що розмір нарахованих відсотків є непропорційно великою сумою, суд також вважає безпідставним, оскільки відповідачка не надала суду жодного доказу, що розрахунок заборгованості здійснений неправильно.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав належних доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора, а також доказів належного повідомлення її про таку передачу права вимоги суд до уваги не бере, так як дані доводи спростовуються матеріалами справи.

Стосовно вимог відповідача про встановлення розстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, розстрочка виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується з урахуванням виняткових обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим своєчасне виконання рішення. Обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

На підтвердження заявленого клопотання відповідачем надано медичні документи та довідку про доходи. Однак подані матеріали не свідчать про наявність обставин, які б унеможливлювали виконання рішення суду або істотно ускладнювали його виконання у встановлений законом строк. Зокрема, медичні документи не містять належного підтвердження такого стану здоров`я відповідача, який би об`єктивно перешкоджав виконанню грошових зобов`язань, а надана довідка про доходи сама по собі не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності виключних обставин, не обґрунтовано конкретного порядку та строків виконання рішення частинами, а також не доведено, що запропонований спосіб виконання забезпечить реальне та повне виконання судового рішення у розумний строк.

Суд також враховує необхідність забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення порушення прав позивача на своєчасне виконання судового рішення.

Тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги до позовної заяви долучено Договір № 09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 та Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025.

Відповідно до умов Договору № 09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025 факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

Проте, вказаний акт прийому – передачі наданих послуг в матеріалах справи відсутній.

Жодних інших доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суду не надано.

Відтак, підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу судом не встановлено.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за Кредитним договором № 768757 від 05.01.2022 у розмірі 11703 (одинадцять тисяч сімсот три) грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя А.В. Островерхова