Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №474/1052/25 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/1052/25

Провадження № 2/474/115/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.26р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

встановив:

24.10.2025р. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти у зв`язку з продовженням навчання в Одеському міжнародному гуманітарному університеті в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати надання позову та до закінчення навчання чи до досягнення 23-х річного віку, у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідач доводиться їй батьком. Позивачка досягла повноліття, але продовжує навчання в Одеському міжнародному гуманітарному університеті у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, оскільки несе витрати на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників, додаткової літератури. Відповідач є працездатною особою, працює та отримує заробітну плату, непрацездатних осіб на його утриманні немає, тому може надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки щомісячно до закінчення навчання чи досягнення позивачкою двадцяти трьох років. На даний час позивачка отримує матеріальну допомогу тільки від матері.

Позивачка в судові засідання 23.01.2026р., 23.02.2026р. та 01.04.2026р. не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила. Водночас 26.01.2026р. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання 23.01.2026р., 23.02.2026р. та 01.04.2026р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав, із заявами та клопотанням до суду не завертався.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.

Дослідив матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.11.2027р., позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком зазначено ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_3 .

Згідно з договором про надання освітніх послуг № 053-2к-159 від 01.09.2024р., укладеним між Міжнародним гуманітарним університетом та позивачкою, а також довідки Міжнародного гуманітарного університету № 633/10 від 15.10.2025р., позивачка є здобувачкою 2 курсу Медичного фахового коледжу Міжнародного гуманітарного університету. Спеціальність: 053 “Психологія”, освітнього рівня “Фкаховий молодший бакалавр”, контракт, денної форми навчання. Приблизний термін закінчення навчання - 30.06.2026р. Вартість навчання становить 59 000 грн. 00 коп. (п.п. 3.2., 3.3. договору).

Судом не встановлено обставин щодо отримання позивачкою стипендії та інших соціальних виплат, а також наявності у неї інших джерел доходу.

Також судом не встановлено, що відповідач в силу свого матеріального чи сімейного стану, стану здоров`я чи інших об`єктивних обставин не може надавати допомогу позивачці у зв`язку з її навчанням.

Встановив вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989р. батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка є повнолітньою особою, навчається на денній формі навчання за контрактом та не має самостійного заробітку, а відтак факт потреби останньої у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє її можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання.

Саме по собі перебування на контрактній основі на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання. Навчання в навчальному закладі потребує витрат на оплату супутніх освітніх послуг не пов`язаних з оплатою за саме навчання, проїзд до місця навчання, на проживання, одяг, харчування та придбання канцелярських предметів.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Отже обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, визначаючи розмір суми, яка підлягає щомісячному стягненню, зважаючи на батьківський обов`язок відповідача по утриманню дитини, яка продовжує навчання та її потребу в отриманні матеріальної допомоги, враховуючи інтереси останньої, можливість відповідача надавати таку допомогу, стан здоров`я дитини та відповідача, матеріальне становище відповідача, та, виходячи із принципів розумності і справедливості, суд дійшов до висновку, що для задоволення позовних вимог наявні правові підстави, передбачені законом, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

В зв`язку з цим суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання доньки в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до закінчення навчання, або до досягнення позивачкою 23 років, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

За такого, слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч.ч. 1 та 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивачка у справах про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, а також враховую задоволення позовних вимог повністю, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі ставки судового збору у справах даної категорії, яка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у зв`язку з продовженням навчання в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, а саме з 24.10.2025р., і до закінчення ОСОБА_1 навчання, або до досягнення нею двадцяти трьох років, в залежності від того, яка обставина настане раніше.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складений та підписаний “06” квітня 2026 року.

Суддя Ф.Г. Сокол