Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №127/936/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/936/26

Провадження 2/127/157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позов мотивовано тим, що 20 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 3160. Від цього шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/23049/21 від 10.11.2021 шлюб між сторонами розірвано. Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, в розмірі 1500 грн 00 коп., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

У подальшому рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/23673/23 від 13.10.2023 змінено спосіб стягнення аліментів та постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що після ухвалення вказаного рішення його матеріальний стан істотно змінився, а стан здоров`я суттєво погіршився. В обґрунтування позову посилається на те, що він проходив військову службу та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 внаслідок атаки FPV-дрону отримав вибухову травму та поранення, після чого проходив тривале лікування та медичні обстеження.

Зазначив, що вказані обставини підтверджуються рядом документів та довідок, які позивач долучив до позову.

Посилаючись на наведені обставини, позивач вважає, що розмір аліментів, визначений рішенням суду від 13.10.2023, є надмірним з огляду на його теперішній стан здоров`я та матеріальні можливості, у зв`язку з чим просить зменшити розмір аліментів з 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) до 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 16.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також цією ухвалою учасникам справи запропоновано надати суду заяви по суті справи та докази.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Будь-які інші заяви по суті справи, крім поданих позивачем, чи клопотання від учасників справи на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до копії витягу з актового запису про шлюб, наданого позивачем, 20 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис № 3160.

Відповідно до копії витягу з актового запису про народження дитини, наданого позивачем, у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 4415.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/23049/21 від 10.11.2021 шлюб між сторонами розірвано та визначено первісний розмір аліментів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/23673/23 від 13.10.2023 змінено спосіб їх стягнення та визначено аліменти у частці від доходу платника у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.2010, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, був призваний комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , зарахований у запас та визнаний придатним до військової служби. Із наявних у військовому квитку відомостей також вбачається, що 07.03.2022 позивач прийняв військову присягу, а останнім записом про проходження військової служби є його зарахування 09.01.2025 до військової частини НОМЕР_1 на посаду стрільця номера обслуги.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України № 1781-УБД від 06.03.2025 рядовий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який обіймає посаду стрільця номера обслуги десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону, у період з 10.01.2025 по 10.02.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Мала Локня Курської області.

Відповідно до довідки про обставини травми № 902, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , 08.04.2025, рядовий ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосередньої участі у бойових діях, а саме під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , отримав вибухову травму, а саме: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок, вогнепальне осколкове дотичне поранення обличчя та вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва.

На підтвердження подальшого проходження обстеження та лікування після отриманої травми позивачем також надано результати магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 10.04.2025 та магнітно-резонансної томографії лівого колінного суглоба від 02.08.2025, які свідчать про проходження ним додаткового інструментального обстеження стану здоров`я після отриманого поранення та у зв`язку з наявними скаргами.

Відповідно до протоколу ультразвукового дослідження лівого колінного суглоба, виданого кабінетом ультразвукової діагностики військової частини НОМЕР_3 від 01.08.2025, ОСОБА_1 проведено обстеження лівого колінного суглоба, за результатами якого у висновку зазначено ехо-ознаки ексудативного синовіту та кісти ОСОБА_4 .

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1651 від 18.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мав основний діагноз: Т90.9- наслідки МВТ, ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного астеноневротичного синдрому з вегетосудинною лабільністю, а також супутні діагнози: F43.9, G55.1, M23.20, I11.9, L40.0, H52.2. У виписці зазначено, що на тлі проведеного лікування загальний стан позивача незначно поліпшився; проводилися медикаментозна терапія, фізіологічне та бальнеологічне лікування, а серед рекомендацій, окрім продовження медикаментозного лікування, рекомендовано оперативне лікування лівого колінного суглоба за направленням командира військової частини.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого клінічного неврологічного відділення № 2 № 5630/1 від 17.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мав основний діагноз S06.8 та додаткові діагнози L40.8, I11.9, M42.10, M15.8, Y36.2. Із змісту вказаної виписки вбачається, що позивачу проведено лабораторні дослідження, функціональну діагностику, електрокардіографію, а також огляди суміжних спеціалістів.

Згідно з первинною медичною карткою № 001/о Міністерства оборони України, оформленою щодо ОСОБА_1 , солдата військової частини НОМЕР_1 , після отримання 12.03.2025 вибухової травми йому було надано первинну медичну допомогу, проведено первинну діагностику та зафіксовано діагнози, пов`язані з вибуховою травмою, пораненням обличчя, пораненням грудної клітки зліва, акубаротравмою без порушення цілісності барабанних перетинок, закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 48 від 26.05.2025 Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології» Вінницької обласної ради ОСОБА_1 перебував на лікуванні у реабілітаційному відділенні з 11.04.2025 по 26.05.2025. У виписці зазначено, що після проведеного лікування самопочуття пацієнта дещо покращилося, біль у суглобах та хребті зменшився, обсяг рухів збільшився, а виписаний він був у задовільному стані з незначним покращенням. Серед рекомендацій вказано нагляд та лікування у сімейного лікаря за місцем проживання, обмеження фізичних навантажень, дотримання режиму праці та відпочинку, нагляд невролога, консультацію дерматолога та періодичне лікування у закладах, що здійснюють лікування опорно-рухового апарату, двічі на рік.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-1212-1128-5491-3 від 12.12.2025, виданої позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією Десантно-штурмових військ Збройних Сил України на базі військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мобілізований та військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , пройшов медичний огляд. За результатами огляду встановлено діагнози I36.2, T90.5, H90.6, H66.9, які описані як наслідки вибухової травми від 12.03.2025, а саме закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного, астеноневротичного, легкого вестибуло-атактичного синдромів з незначним порушенням функції, акубаротравми у вигляді хронічної двобічної змішаної приглухуватості легкого ступеня, двобічного рубцево-адгезивного отиту, а також вогнепального осколкового дотичного поранення обличчя та вогнепального осколкового сліпого поранення грудної клітки зліва у вигляді загоєних шкірних рубців без порушення функції. У цій же довідці зазначено діагноз F43.2 — розлад адаптації у вигляді астенодепресивного синдрому з явищами інсомнії, асоційований з бойовим стресом, а також інші захворювання за кодами M42.16, M54.16, H52.2, I11, L40.0, M17.0. Зазначено, що травма пов`язана із захистом Батьківщини, а захворювання - з проходженням військової служби. За результатами огляду ВЛК позивача визнано придатним до військової служби лише у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку та оперативного забезпечення, водночас непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях та у спецспорудах.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №996/2-25 Комунального підприємства Вінницької обласної ради «Клінічний центр інфекційних хвороб» ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 29.05.2025 по 23.06.2025. У виписці зазначено діагноз L40.8 - псоріаз, поширена бляшкова форма, прогресуюча стадія, безперервно-рецидивуючий перебіг, а також супутні стани, зокрема цефалгічний і вестибуло-атактичний синдроми. У документі також відображено проведене лікування та надані рекомендації щодо продовження амбулаторного лікування під наглядом дерматолога і сімейного лікаря, консультацій ревматолога та травматолога, проведення МРТ лівого колінного суглоба та подальшого медикаментозного лікування.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині Міністерства оборони України від 12.04.2025 № 102 рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації, з 12.04.2025 зараховано у розпорядження командира військової частини на підставі підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв`язку з перебуванням на довгостроковому лікуванні. Також у витягу зазначено, що на час перебування у розпорядженні позивача належить утримувати на всіх видах забезпечення, окрім котлового.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 16.12.2025 про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 16.12.2025, яка містить інформацію про рух коштів без відображення залишків на рахунку, на користь позивача протягом вказаного періоду надходили як кошти у вигляді заробітної плати від військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_1 , так і соціальні виплати. Із наведеної довідки вбачається, що у першій половині 2025 року на рахунок позивача надходили значні суми грошового забезпечення, зокрема 25 606,35 грн, 38 198,39 грн, 25 775,49 грн, 75 000,00 грн, 70 000,00 грн, 52 903,23 грн, тоді як у подальшому рух коштів характеризувався переважно значно меншими надходженнями, у тому числі соціальними виплатами та окремими виплатами заробітної плати у менших розмірах, зокрема 8 088,46 грн, 1 587,84 грн, 587,84 грн, 587,84 грн, 2 246,87 грн.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10473/26/420/В від 14.01.2026, складеного за результатами оцінювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , експертною командою на підставі аналізу наданої медичної документації та очної оцінки рівня порушення повсякденного функціонування, з урахуванням довідки військово-лікарської комісії № 2025-1212-1128-5491-3 від 12.12.2025, встановлено наявність підстав для встановлення йому третьої групи інвалідності строком на один рік, категорія - травма, пов`язана із захистом Батьківщини. У витягу зазначено, що у позивача наявні помірний ступінь порушення у сфері трудової діяльності, помірний ступінь порушення здатності до пересування, а також легкий ступінь порушення здатності до самообслуговування та навчання. Інвалідність встановлена з 28.12.2025, дата повторного оцінювання - 01.02.2027. Основним діагнозом вказано Y36.2 - ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, а серед супутніх діагнозів зазначено М17.0, L40.0, I11.9, H52.2, M54.16, M42.16, F43.2, H66.9, H90.6. У витягу також зазначено, що раніше інвалідність позивачу не встановлювалась.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість зміни раніше визначеного розміру аліментів, а саме погіршення стану його здоров`я та пов`язане з цим істотне погіршення матеріального становища.

Так, із копії військового квитка, довідки військової частини НОМЕР_1 № 1781-УБД від 06.03.2025 та довідки про обставини травми № 902 від 08.04.2025 встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та 12.03.2025 під час виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 отримав вибухову травму, а саме закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без порушення цілісності барабанних перетинок, вогнепальне осколкове дотичне поранення обличчя та вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва.

Наведені обставини узгоджуються з відомостями первинної медичної картки, результатами магнітно-резонансної томографії, протоколом ультразвукового дослідження, виписками із медичних карт стаціонарного та амбулаторного хворого, з яких убачається, що після отриманого поранення позивач проходив неодноразове стаціонарне та амбулаторне лікування, обстеження, реабілітацію, а стан його здоров`я потребував подальшого медичного нагляду, медикаментозного лікування, обмеження фізичних навантажень та, зокрема, оперативного лікування лівого колінного суглоба.

Суд враховує, що сама по собі наявність медичних документів без встановлення їх взаємозв`язку із впливом на працездатність особи ще не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Разом з тим у цій справі зазначені медичні документи не є поодинокими або формальними, а становлять послідовну сукупність доказів, які підтверджують тривалий характер лікування позивача, наявність у нього наслідків бойової травми, супутніх захворювань та необхідність подальшої реабілітації.

Особливе значення для вирішення спору суд надає довідці військово-лікарської комісії № 2025-1212-1128-5491-3 від 12.12.2025 та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10473/26/420/В від 14.01.2026, оскільки зазначені документи складені уповноваженими компетентними органами за результатами медичного огляду та оцінювання стану здоров`я позивача.

Із довідки ВЛК встановлено, що наслідки вибухової травми від 12.03.2025 пов`язані із захистом Батьківщини, а захворювання позивача пов`язані з проходженням військової служби. Крім того, за результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби лише у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку та оперативного забезпечення, водночас непридатним до проходження служби у десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, морській піхоті та в інших підрозділах з підвищеним рівнем фізичного навантаження.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди від 14.01.2026 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності строком на один рік з 28.12.2025, причина інвалідності - травма, пов`язана із захистом Батьківщини. Також у цьому документі зазначено про помірний ступінь порушення у сфері трудової діяльності, помірний ступінь порушення здатності до пересування та легкий ступінь порушення здатності до самообслуговування. Таким чином, зазначений доказ підтверджує не лише сам факт погіршення стану здоров`я позивача, а й наявність обмежень його повсякденного функціонування та працездатності.

Крім того, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2025 № 102 позивача з 12.04.2025 зараховано у розпорядження командира військової частини у зв`язку з перебуванням на довгостроковому лікуванні, що додатково підтверджує тривалий характер погіршення його стану здоров`я та безпосередній вплив такого стану на проходження служби.

На підтвердження зміни матеріального становища позивачем також подано довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 16.12.2025 про рух коштів за період з 01.01.2025 по 16.12.2025. Із її змісту вбачається, що у січні–квітні 2025 року, тобто до та безпосередньо після отримання бойової травми, на рахунок позивача надходили значні суми грошового забезпечення, зокрема у січні 2025 року — 12 580,02 грн, у лютому 2025 року — 63 804,74 грн, у березні 2025 року — 170 775,49 грн, у квітні 2025 року — 65 759,79 грн, тоді як у подальшому розмір надходжень суттєво зменшився: у червні 2025 року — 14 285,30 грн, у липні 2025 року — 21 004,51 грн, у серпні 2025 року — 19 708,63 грн, у вересні 2025 року — 9 366,33 грн, у жовтні 2025 року — 2 629,46 грн, у листопаді 2025 року — 2 251,52 грн, у грудні 2025 року — 2 834,71 грн. Разом з цим, значна частина пізніших надходжень складається не із грошового забезпечення за проходження служби, а із соціальних виплат. Наведене свідчить про істотне зменшення доходів позивача у порівнянні з періодом, коли він виконував обов`язки військовослужбовця без встановлених обмежень за станом здоров`я.

За сукупністю наведених доказів суд доходить висновку, що позивач довів наявність об`єктивних, істотних та тривалих змін у стані здоров`я та матеріальному становищі, які виникли після ухвалення рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2023 у справі № 127/23673/23, яким було змінено спосіб стягнення аліментів та визначено їх у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу).

Водночас суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково.

Вирішуючи питання про конкретний розмір аліментів, суд виходить із того, що положення статей 180, 181, 182, 192 СК України не спрямовані на формальне зменшення фінансового навантаження на платника аліментів лише з огляду на факт зміни певних життєвих обставин, а вимагають у кожному конкретному випадку забезпечити справедливий баланс між інтересами дитини та реальними можливостями платника аліментів. При цьому першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Такий підхід випливає як із статей 180–182, 192 СК України, так і з пункту 23 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 та усталеної практики Верховного Суду.

Суд бере до уваги, що неповнолітня дитина сторін продовжує потребувати належного матеріального забезпечення, а обов`язок щодо її утримання покладається на обох батьків у рівній мірі. Сам факт погіршення здоров`я та зменшення доходу платника аліментів не означає автоматичного зведення розміру аліментів до мінімально можливого рівня, оскільки мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом, є лише нижньою межею допустимого утримання дитини, а не безумовно достатнім розміром утримання у кожному випадку. Стаття 182 СК України вимагає, щоб розмір аліментів був необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд також враховує, що подані позивачем докази свідчать про істотне обмеження його працездатності, однак не підтверджують повної втрати можливості працювати чи повної відсутності доходу. Навпаки, із довідки ВЛК вбачається, що позивач залишається придатним до проходження військової служби у визначених підрозділах забезпечення, логістики, зв`язку, медичних підрозділах та інших підрозділах, не пов`язаних із підвищеним фізичним навантаженням. Із витягу експертної команди також встановлено, що йому встановлено саме третю групу інвалідності строком на один рік, із фіксацією помірного, а не повного, ступеня порушення у сфері трудової діяльності. Отже, наявні у справі докази підтверджують обмеження можливості позивача отримувати дохід у попередньому обсязі, однак не свідчать про повну втрату ним працездатності чи відсутність будь-яких джерел існування.

За таких обставин зменшення розміру аліментів саме до 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) суд вважає надмірним та таким, що не забезпечувало б належного балансу між інтересами дитини та реальними можливостями платника аліментів.

Водночас з урахуванням доведеного погіршення стану здоров`я позивача, встановлення йому третьої групи інвалідності, перебування на довгостроковому лікуванні, обмеження придатності до проходження військової служби, а також підтвердженого зменшення його доходів, суд доходить висновку, що визначений раніше розмір аліментів у частці 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) на цей час не повною мірою відповідає його фактичним матеріальним можливостям.

На переконання суду, справедливим, співмірним та таким, що відповідає як інтересам дитини, так і можливостям позивача, є зменшення розміру аліментів до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Саме такий розмір, з одного боку, враховує об`єктивне погіршення здоров`я та матеріального становища позивача, а з іншого - не нівелює обов`язок батька брати належну участь в утриманні своєї неповнолітньої дитини.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , з 1/4 частки до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією, доданою до позовної заяви.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 55,53%, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 738,22 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 180, 181, 182, 192 СК України, статтями 3, 27 Конвенції про права дитини, статтями 81, 89, 141, 263, 264, 265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів у зміненому розмірі проводити з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 738,22 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Горбатюк