Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №292/1054/25 — Пулинський районний суд Житомирської області

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/1054/25

Номер провадження 1-кп/292/45/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року селище Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

Головуюча суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Пулини матеріали кримінального провадження №12025060680000189 від 03.09.2025 та обвинувальний акт, які надійшли 30 вересня 2025 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстрованого та проживаючого по

АДРЕСА_1 , з неповною загальною

середньою освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов"язаного,

пільг та інвалідності, не має

раніше судимого вироком Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24.02.2020 за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч.2 ст.289 , 70, 71,72 КК України

до позбавлення волі на строк 2 роки 20 днів

-за ст.122 ч.1 КК України,

З участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

У С Т А Н О В И В :

26 серпня 2025 року близько 16 години 00 хвилин між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які перебували у приміщенні житлового будинку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Так, у вказаний день, час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_3 наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови, внаслідок чого останній не втримав рівновагу та впав на підлогу.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_3 наніс потерпілому чисельні удари обома ногами в область тулуба та лівої частини грудної клітки останнього.

В результаті нанесених ОСОБА_3 ударів, потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани та синців на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також переломів ребер ліворуч 6, 7, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров"я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у скоєному кримінальному діянні визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював та дав суду показання про те, що 26 серпня 2025 року, вечірньої пори, перебуваючи в середині житлового будинку ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 між ним та потерпілим виникла словесна суперечка,яка пере5росла у бійку, під час якої він наніс ОСОБА_5 удар кулаком руки в ділянку голови, а коли потерпілий впав, він наніс йому удари обома ногами в область тулуба та лівої частини грудної клітки. У вчиненому щиро розкаявся.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення іншими учасниками судового засідання також не оспорюється.

Оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд вважає відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, обмежитись допитом лише обвинуваченого, потерпілого та вивченням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого і визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з"ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин і не має сумнівів у добровільності їх позицій та роз"яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я

Відповідно до вимог ст . 65 КК України та роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті(санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженої особи та попередження вчинення нею нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.

Принцип гуманізму у кримінальному праві - це не лише гуманне ставлення до особи, яка вчинила злочин, але і в першу чергу до потерпілого і до встановлених суспільством непорушних правил суспільних відносин. Тому, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяти до уваги інтереси потерпілих, які зазнали шкоди.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженої, дій, за які її засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v.Ukraine, Tammer v.Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають бути відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.

Відповідно до ст. 12 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , є рецидив злочинів.

Як особа ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи вище наведені обставини, позицію державного обвинувача, думку потерпілого, який у своїй заяві на адресу суду зазначив, що не має матеріальних претензій до обвинуваченого та з приводу призначення йому покарання покладався на розсуд суду, суд вважає відповідно до ч.1 ст.122 КК України, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі, із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України.

Підстав для застосування положень ст.69 КК України, не вбачається.

Призначене покарання на переконання суду визначене з урахуванням всіх обставин, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, загальним принципам призначення покарання та принципам виваженості і справедливості, є обґрунтованим, належним, у конкретному випадку є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень .

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні, відсутні.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 ,615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та за цією статтею кримінального Закону призначити йому покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк тривалістю - 1 (один) рік .

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду до Житомирського апеляційного суду через Пулинський районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1