Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №752/2740/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2740/26

Провадження № 2/752/7257/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 квітня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

при секретарі - Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 із позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення і до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають дітей, який у подальшому розірвано. На підставі судового наказу з відповідача раніше стягувались аліменти на утримання двох дітей, які сплачувались належним чином, заборгованість відсутня. ІНФОРМАЦІЯ_2 діти досягли повноліття, однак один із синів - ОСОБА_3 - продовжує навчання на денній формі у закладі вищої освіти, у зв`язку з чим не має можливості працевлаштуватись, потребує матеріальної допомоги (на оплату навчання, проживання, харчування, проїзду тощо) та перебуває на утриманні позивача. Водночас відповідач є працездатним, має стабільний дохід, проживає окремо, проте добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина не надає, хоча має реальну можливість це робити. З огляду на досягнення дитиною повноліття та продовження ним навчання, позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів відповідно до статті 199 СК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками, направлялися за адресою реєстрації відповідача, однак конверт повернувся з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2017 року у справі № 752/4655/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.09.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 985, розірвано.

З копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Станом на день звернення із указаною позовною заявою ОСОБА_3 набув повноліття.

Судовим наказом Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року у справі № 752/2001/19 (провадження № 2-н/752/70/19) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 31 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до довідки № 662 від 05 грудня 2025 року, ОСОБА_3 є студентом 1 курсу радіотехнічного факультету Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», навчається за денною формою навчання за державним замовленням та закінчує навчання 30 червня 2029 року.

Матеріали справи не містять відомостей про розмір доходу відповідача, водночас будь-яких доказів, які б свідчили про його непрацездатність або відсутність можливості надавати матеріальну допомогу, суду не надано. З огляду на це, суд виходить із того, що відповідач є працездатною особою та має можливість брати участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Клопотань про витребування доказів, з метою визначення майнового стану відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Вимогами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.

Відповідно до частини першої статті 198 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у статті 183 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, якщо платник податків має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмірі аліментів у твердій грошовій сумі.

За змістом статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітню дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3, від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Враховуючи те, що повнолітній син відповідача продовжує навчання, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, враховуюче те, що обов`язок з утримання дитини покладається на батьків спільно, натомість відповідач в добровільному порядку бере участь в утриманні сина, суд вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

Суд зазначає, що частиною другою статті 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Враховуючи наведене, виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, з урахуванням матеріального становища сторін, зокрема, суд враховує, що відповідач особа працездатного віку, медичного висновку про патологічний стан здоров`я відповідача та/або про наявне захворювання (травму), яка б виключала його можливість працювати та отримувати дохід, матеріали справи не містять, а тому суд вважає необхідним позов задовольнити.

Зі змісту ч. 1 ст. 183 ЦПК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Беручи до уваги вищевикладене, суд за наявності для того законних підстав приходить до висновку про можливість стягнення аліментів у у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Відповідачем доказів у розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання сина суду не надав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу сину, яка продовжує навчання, у спростування зазначеного позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. При цьому суд враховує, що даний позов надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку та був прийнятий відділенням поштового зв`язку 03 січня 2026 року, що підтверджується відбитком поштового штампу на конверті.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір у справі у розмірі 1 315,2 грн, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись статями 182, 184, 198-200 Сімейного кодексу України, статями 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265,274-279,280-284, 430 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 03 січня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 315,2 грн (одна тисяча триста п`ятнадцять гривень 20 коп.).

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 02 квітня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук